Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого судді Овечкіна В.Е., суддів Чернова Є.В., Цвігун В.Л., розглянув касаційну скаргу ТОВ "Ситковецьке" на постанову від 02.09.2014 р. Рівненського апеляційного господарського суду у справі № 902/636/14 господарського суду Вінницької області за позовом ТОВ "СХК" Вінницька промислова група" до ТОВ "Ситковецьке" про стягнення 941260,84 грн. за участю представників:

позивача: Присяжнюк О.В., дов. від 05.01.14 б/н;

відповідача: не з'явився;

Клопотання ТОВ "Ситковецьке" про відкладення розгляду справи колегією суддів відхилено.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 19.06.2014 (суддя Ф. Колбасов), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 02.09.2014 (судді К. Огороднік, О. Тимошенко, В. Коломис) позов задоволено, стягнуто з ТОВ "Ситковецьке", на користь Товариства ТОВ "СХК "Вінницька промислова група" 886424,00 грн. - основного боргу, 55444,00 грн. - пені, 11147,08 грн. - 3 % річних, 56731,13 грн. - інфляційних втрат та 20194,92 грн. - відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою судового збору.

Не погоджуючись із прийнятими у справі судовими актами, ТОВ "Ситковецьке" - відповідач у справі, ? звернулося із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Вінницької області від 19.06.2014 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 02.09.2014, а справу передати на новий розгляд до місцевого суду.

Скаржник вважає, що судами недотримано вимог ст. 83 ГПК України та безпідставно стягнуто з відповідача суму судового збору, так як позивачем такої вимоги не заявлено. Крім того, судами залишено без задоволення клопотання відповідача про зупинення провадження у справі у зв'язку із розглядом у господарському суді справи, пов'язаної з даною, предметом розгляду якої є визнання спірного договору недійсним.

Також суди, не надали можливості відповідачу довести у встановленому законом порядку недійсність спірного договору. Оскаржувані рішення не відповідають ст. 215, 216 ЦК України.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

19.04.2013 року між товариством з обмеженою відповідальністю "СХК "Вінницька промислова група" (за договором - продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Ситковецьке" (за договором - покупець) укладено договір купівлі-продажу № 19/04-13/1.

Відповідно до п. 1 договору продавець продає, а покупець купує:

- насіння соняшника Раraiso (п.п. 1.1.1.). Одиниця виміру товару - посадкові одиниці (п.п. 1.1.2). Загальна кількість товару дорівнює 268 посадкових одиниць (п.1.1.3). Ціна розрахунку за товар складає 1 550.00 грн. без ПДВ, за одну посадкову одиницю (п. 1.1.4);

- насіння кукурудзи гібрид ЗУМ 0243 (п.п. 1.2.1). Одиниця виміру товару - посадкова одиниця (п. 1.2.2). Загальна кількість товару дорівнює 432 посадкових одиниць (п. 1.2.3). Ціна розрахунку за товар складає 907.00 грн. без ПДВ, за одну посадкову одиницю (п. 1.2.4).

- насіння сорго "Прайм" 101552 (далі - товар) (п.п. 1.3.1). Одиниця виміру - кілограм (п. 1.3.2). Загальна кількість товару - 990 кг (п. 1.3.3). Ціна розрахунку за товар складає 80.00 грн. без ПДВ, за кг (п. 1.3.4).

На кожну партію товару оформляються наступні документи: видаткова накладна; податкова накладна (п.2.1 договору);

Оплата за товар здійснюється по заліковій вазі безготівково, шляхом внесення коштів на банківський рахунок продавця (п. 2.2 договору).

В п. 3 договору сторони погодили, що ціна, товару, що поставляється по даному договору, становить:

- насіння соняшника Раraiso - 415400,00 грн. без ПДВ;

- насіння кукурудзи гібрид ЗУМ 0243 - 907000,00 грн. без ПДВ;

- насіння сорго "Прайм" 101552 - 79200,00 грн. без ПДВ .

Розрахунки по даному договору здійснюються до 31 грудня 2013 року (п. 3.2 договору).

Згідно п. 4.1. договору покупець зобов'язується: здійснити оплату товару в терміни та на умовах, визначених договором.

Договір набуває чинності з дати його підписання обома сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по договору (п. 6.1 договору).

На виконання умов вказаного договору позивачем передано відповідачу товар, а саме: насіння соняшника Раraiso 102 CL кількістю 268 посадкових одиниць на суму 415400,00 грн. без ПДВ; насіння кукурудзи гібрид ЗУМ 0243 кількістю 432 посадкових одиниць на суму 391824,00 грн. без ПДВ; насіння сорго "Прайм" 101552 кількістю 990 кг на суму 79200,00 грн. без ПДВ, загальною вартістю 886424,00 грн. з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною № РН-0000135 від 23.05.2013 року, довіреністю № 57 від 02.05.2013 року на отримання від ТОВ "СХК "Вінницька промислова група" товару та товарно-транспортною накладною № 96 від 23.05.2013 року.

Однак відповідач свої договірні зобов'язання не виконав, за отриманий товар не розрахувався, відтак у останнього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 886424,00 грн.

Мотивуючи свої висновки ст.ст. 11, 530, 632, 664, 692, 693 ЦК України суди встановили неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором від 19.04.2013 № 19/04-13/1 та обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення суми основного боргу.

Також судами розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних, пені та інфляційних втрат. Як вбачається із розрахунку наведеного в заяві про збільшення позовних вимог, позивачем нараховано до стягнення з відповідача за прострочення сплати боргу 55444,00 грн. - пені за період з 01.01.2014 року по 02.06.2014 року, 11147,08 грн. - 3% річних за період з 01.01.2014 року по 02.06.2014 року, 56731,13 грн. - збитки від інфляції за період з січня 2014 року по квітень 2014 року.

Пунктом 5.3 договору № 19/04-13/1 від 19.04.2013 року, позивач та відповідач погодили, що покупець за несвоєчасний або неповний розрахунок за придбаний товар (у тому числі у випадку неоплати або несвоєчасної оплати грошових коштів, а також у випадку прострочення передачі векселя (майна, товарів, послуг, робіт) сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент сплати пені, від неоплаченої суми за кожний день прострочення до моменту повної оплати.

Суди дійшли висновку про те, що оскільки відповідач не здійснив оплату товару у повному обсязі у встановлений термін згідно п. 3.2 договору № 19/04-13/1 від 19.04.2013 року (до 31 грудня 2013 року), то він відповідно з вимогами чинного законодавства є боржником, що прострочив, а тому вимоги щодо стягнення з відповідача пені, інфляційних втрат та 3% річних є правомірними, оскільки відповідають умовам укладеного договору та чинному законодавству.

Перевіривши розрахунки надані позивачем, судами не виявлено помилок, отже вимоги позивача щодо стягнення 55444,00 грн. - пені, 11147,08 грн. - 3% річних, 56731,13 грн. - збитків від інфляції задоволені.

Переглядаючи оскаржувані судові акти у касаційному порядку колегія суддів зазначає наступне.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу. При цьому, приписами п. 2 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Судами встановлено, що на виконання умов договору купівлі-продажу від 19.04.2013 № 19/04-13/1 позивачем передано відповідачу товар, загальною вартістю 886424,00 грн. з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною № РН-0000135 від 23.05.2013 року, довіреністю № 57 від 02.05.2013 року на отримання від ТОВ "СХК "Вінницька промислова група" товару та товарно-транспортною накладною № 96 від 23.05.2013 року.

Однак, в порушення умов договору, відповідач за вказаний товар не розрахувався, внаслідок чого за ним утворилася заборгованість у розмірі 886424,00 грн.

Враховуючи приписи ст.ст. 525, 526, 655, 691, 692 ЦК України, колегія суддів погоджується з висновками судів про наявність підстав для стягнення з відповідача суми основного боргу.

Щодо стягнення пені, штрафу та 3% річних.

Так, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ст. 625 ЦК України).

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Судами перевірено розрахунки надані позивачем та не виявлено помилок.

За таких обставин, враховуючи встановлену судами прострочку виконання зобов'язання відповідача за договором купівлі-продажу від 19.04.2013 № 19/04-13/1, колегія суддів погоджується з висновками судів про стягнення з відповідача 55444,00 грн. - пені, 11147,08 грн. - 3% річних, 56731,13 грн. - збитків від інфляції.

Колегія суддів відхиляє доводи скаржника про порушення судами ст. 83 ГПК України.

Розподіляючи судові витрати в порядку ст. 49 ГПК України, суд не міг вийти за межі позовних вимог, як помилково вважає скаржник. Відшкодування судового збору позивачеві відповідачем у разі задоволення позову здійснюється на підставі норми закону - ст. 49 ГПК України, а не за окремою вимогою сторони (позивача).

Не знайшли свого підтвердження доводи скаржника про те, що апеляційним судом безпідставно залишено без задоволення клопотання відповідача про зупинення провадження у справі у зв'язку із розглядом у господарському суді справи, пов'язаної з даною, предметом розгляду якої є визнання спірного договору недійсним.

В силу вимог ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. Так як апеляційним судом такої неможливості встановлено не було, ним обґрунтовано відмовлено у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі. При цьому, колегія суддів вважає за доцільне зауважити на тому, що відповідач не позбавлений права звернутися із заявою про перегляд рішення у даній справі за нововиявленими обставинами, у випадку, якщо судовим рішенням у справі № 902/1273/14 договір від 19.04.2013 № 19/04-13/1 буде визнано недійсним.

Також, колегія суддів відхиляє доводи скаржника про те, що оскаржувані рішення не відповідають ст. 215, 216 ЦК України, так як вказані норми не регулюють спірні правовідносини сторін.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що справа розглянута судами відповідно встановленим обставинам справи з правильним застосуванням до них діючих норм матеріального права та дотриманням вимог процесуального права. Підстави для скасування оскаржуваних рішення та постанови та направлення справи на новий розгляд відсутні.

Керуючись ст. ст. 111-5 , 111-7 , 111-9 , 111-11 ГПК України, Вищий господарський суд України,

Касаційну скаргу ТОВ "Ситковецьке" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Вінницької області від 19.06.2014 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 02.09.2014 у справі № 902/636/14 - без змін.