51/30 Про визнання протиправними дії головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби районного управління юстиції у місті та скасування постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження - 14.10.2014 Прийняття

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16 червня 2014 року (судді Пригунова А.Б., Любченко М.О., Ломака В.С.) залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22 липня 2014 року (судді Баранець О.М., Пашкіна С.А., Калатай Н.Ф.) відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ніса" у задоволенні скарги на дії головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у місті Києві.

Не погоджуючись вищезазначеними ухвалою та постановою Товариство з обмеженою відповідальністю " Торговий дім "Ніса" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить ухвалу господарського суду міста Києва від 16 червня 2014 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22 липня 2014 року скасувати, прийняти постанову, якою визнано протиправними дії головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Солом'янського управління юстиції у місті Києві від 28 квітня 2010 року у справі № 50/31, здійсненим ним 10 лютого 2014 року та скасувати постанову головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції в місті Києві Штойки Л.Р. про закінчення виконавчого провадження від 10 лютого 2014 року, судові витрати покласти на відділ державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у місті Києві.

В обґрунтування зазначених вимог заявник касаційної скарги посилається на неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням господарського суду міста Києва від 28 квітня 2010 року у справі № 51/30 позов задоволено. Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ніса" звільнити (виселити даного орендаря в примусовому порядку) та повернути Інституту проблем національної безпеки України державне нерухоме майно загальною площею 135,40 кв. м., яке знаходиться за адресою: м. Київ, Чоколівський бульвар, 13 за актом приймання-передачі (повернення); присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ніса" на користь Інституту проблем національної безпеки України 85, 00 грн. - державного мита та 236, 00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13 липня 2010 року рішення господарського суду міста Києва від 28 квітня 2010 року у справі № 51/30 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 14 жовтня 2010 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 13 липня 2010 року у справі № 51/30 скасовано, матеріали справи № 51/30 скеровано до Київського апеляційного господарського суду для нового розгляду.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25 серпня 2011 року рішення господарського суду міста Києва від 28 квітня 2010 року у справі № 51/30 залишено без змін.

26 вересня 2011 року господарським судом міста Києва видано накази на виконання рішення господарського суду міста Києва від 28 квітня 2010 року у справі № 51/30.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02 листопада 2011 року здійснено процесуальне правонаступництво у справі № 51/30 та замінено Інститут проблем національної безпеки України його правонаступником - Національним інститутом стратегічних досліджень.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16 червня 2014 року відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ніса" у задоволенні скарги на дії головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у місті Києві.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

У відповідності до ст. 8 Закону України "Про виконавче провадження" сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом.

При цьому, статтею 8 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов'язкові тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою, зокрема, судові накази.

У відповідності до ст. 31 Закону України "Про виконавче провадження" копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 12 рудня 2011 року Національний інститут стратегічних досліджень звернувся до Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у місті Києва із заявою про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу господарського суду міста Києва від 26 вересня 2011 року № 51/30, до якої долучено оригінал наказу господарського суду міста Києва від 26 вересня 2011 року № 51/30, копію рішення господарського суду міста Києва від 28 квітня 2010 року у справі № 51/30 та копію ухвали господарського суду міста Києва від 02 листопада 2011 року у справі № 51/30.

14 грудня 2011 року державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у місті Києва винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу господарського суду міста Києва від 26 вересня 2011 року № 51/30 про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ніса" звільнити та повернути Інституту проблем національної безпеки України державне нерухоме майно загальною площею 135,40 кв. м., яке знаходиться за адресою: м. Київ, Чоколівський бульвар, 13 за актом приймання-передачі (повернення) та встановлено строк для добровільного виконання наказу - до 20 грудня 2011 року.

З постанови державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у місті Києва від 14 грудня 2011 року вбачається, що стягувачем у виконавчому провадженні ВП № 30308991 визначено Інститут проблем національної безпеки України.

В той же час, як зазначалось вище, ухвалою господарського суду міста Києва від 02 листопада 2011 року Інститут проблем національної безпеки України замінено його процесуальним правонаступником - Національним інститутом стратегічних досліджень.

25 січня 2012 року державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у місті Києва винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з виконання наказу господарського суду міста Києва від 26 вересня 2011 року № 51/30, у зв'язку з його фактичним виконанням, у якій стягувачем визначено Інститут проблем національної безпеки України.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24 грудня 2012 року. Вищезазначену постанову головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у місті Києві скасовано.

Постановою головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у місті Києві від 06 червня 2012 року скасовано постанову про закінчення виконавчого провадження з виконання наказу господарського суду міста Києва від 26 вересня 2011 року № 51/30.

Постановою головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у місті Києві від 06 червня 2013 року відновлено виконавче провадження з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 26 вересня 2011 року № 51/30.

Постановою головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у місті Києві від 06 червня 2013 року замінено Інститут проблем національної безпеки України на Національний інститут стратегічних досліджень.

Постановою головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у місті Києві від 06 червня 2013 року закінчено виконавче провадження з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 26 вересня 2011 року № 51/30 на підставі п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження" у зв'язку з фактичним виконанням рішення згідно виконавчого документа.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19 грудня 2013 року скасовано постанову головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у місті Києві про закінчення виконавчого провадження від 06 червня 2013 року.

Постановою головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у місті Києві від 06 лютого 2014 року на підставі ч. 1 ст. 51 Закону України "Про виконавче провадження" відновлено виконавче провадження з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 26 вересня 2011 року № 51/30 та зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ніса" звільнити та повернути Інституту проблем національної безпеки України державне нерухоме майно загальною площею 135, 40 кв. м., яке знаходиться за адресою: м. Київ, Чоколівський бульвар, 13 за актом приймання-передачі (повернення)

Постановою головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у місті Києві від 10 лютого 2014 року на підставі п. 8 ч. 1 ст. 49, ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження" закінчено виконавче провадження з виконання наказу господарського суду міста Києва від 26 вересня 2011 року № 51/30.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає закінченню, зокрема, у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Рішення суду є правозахисним актом, метою якого є втілення мети, якої прагне досягти суб'єкт захисту, тобто виконання рішення суду повинно мати наслідком повне припинення порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача у відповідній справі.

Судами встановлено, що Національний інститут стратегічних досліджень, на даний час він є фактичним користувачем нерухомого майна загальною площею 135, 40 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Київ, Чоколівський бульвар, 13, яке використовує для власних потреб.

У даному випадку досягнуто мети звернення до господарського суду міста Києві з даним позовом та, відповідно, втілено на практиці конституційні приписи щодо захисту інтересів стягувача.

На підставі вищенаведеного, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про відсутність підстав для визнання протиправними дій головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у місті Києві стосовно закінчення виконавчого провадження з виконання наказу господарського суду міста Києва від 26 вересня 2011 року № 51/30 у зв'язку з фактичним виконанням рішення суду та необґрунтованість скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ніса" в цій частині.

Щодо тверджень Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ніса" про ненаправлення оскаржуваної постанови на його адресу, суд першої інстанції обгрунтовано відзначив, що згідно з ч. 1 ст. 31 Закону України "Про виконавче провадження" копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

В той же час, за приписами Закону України "Про виконавче провадження" (606-14) ненаправлення вищевказаних документів сторонами виконавчого провадження не тягне наслідком скасування такої постанови.

Відповідно до ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена. Скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги. За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка надсилається стягувачеві, боржникові та органові виконання судових рішень. Ухвалу може бути оскаржено у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно з ст. 82 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня чи до суду. Боржник має право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби виключно в судовому порядку.

У відповідності до п. 9.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" (v0009600-12) за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Таким чином, враховуючи, що рішення господарського суду міста Києва від 28 квітня 2010 року у справі № 51/30 фактично виконано та нерухоме майно загальною площею 135, 40 кв. м., яке знаходиться за адресою: м. Київ, Чоколівський бульвар, 13 фактично перебуває у користуванні Національного інституту стратегічних досліджень, тому відсутні правові підстави для скасування постанови головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у місті Києві про закінчення виконавчого провадження від 10 лютого 2014 року. В той же час інших обґрунтувань щодо протиправності дій головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у місті Києві з виконання рішення господарського суду міста Києва від 28 квітня 2010 року у справі № 51/30 Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ніса" не надано, тому суди обґрунтовано відмовили у задоволенні скарги у повному обсязі.

Згідно з статтею 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Колегія суддів Вищого господарського суду дійшла висновку про те, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції прийнята з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Таким чином, доводи заявника касаційної скарги про порушення і неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваних процесуальних документів не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового рішення колегія суддів Вищого господарського суду України не вбачає.