Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів: Кота О.В., Кочерової Н.О., Саранюка В.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.08.2014 у справі № 904/5022/14 господарського суду Дніпропетровської області за позовом до про Публічного акціонерного товариства " Банк Кредит Дніпро" 1. Приватного підприємства "Молокозавод-Олком" 2. Приватного акціонерного товариства "Мелітопольський олійноекстракційний завод" 3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор Лекс" стягнення заборгованості за участю представників: позивача: відповідача-1: відповідача-2: відповідача-3: Бальчос П.В. не з'явилися не з'явилися не з'явилися

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 16.07.2014 (суддя: Ярошенко В.І.) частково задоволено заяву Публічного акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" (надалі - ПАТ "Банк Кредит Дніпро") про забезпечення позову: накладено арешт у межах суми позову в розмірі 5 970,83 грн., 3 238 768,95 дол. США, 476 484,27 євро, що разом у гривневому еквіваленті складає 46 530 455,75 грн., на грошові кошти, що належать Приватному підприємству "Молокозавод-Олком" (надалі - ПП "Молокозавод-Олком"); накладено арешт у межах суми позову в розмірі 5 970,83 грн., 3 238 768,95 дол. США, 476 484,27 євро, що разом у гривневому еквіваленті складає 46 530 455,75 грн., на грошові кошти, що належать Приватному акціонерному товариству "Мелітопольський олійноекстракційний завод" (надалі - ПАТ "Мелітопольський олійноекстракційний завод"); накладено арешт у межах суми позову в розмірі 10 000,00 грн. на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Фактор Лекс" (надалі - ТОВ "Фактор Лекс").

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.08.2014 (судді: Сизько І.А., Герасименко І.М., Кузнецова І.Л.) ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 16.07.2014 в частині накладення арешту на грошові кошти, що належать ПАТ "Мелітопольський олійноекстракційний завод", скасовано; у задоволенні заяви ПАТ "Банк Кредит Дніпро" про забезпечення позову в частині накладення арешту на грошові кошти, що належать ПАТ "Мелітопольський олійноекстракційний завод", відмовлено; в іншій частині ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 16.07.2014 залишено без змін.

Не погоджуючись із прийнятою у справі постановою суду апеляційної інстанції, ПАТ "Банк Кредит Дніпро" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою (з додатковими поясненнями до неї) про її скасування, просить ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 16.07.2014 залишити без змін.

Скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зокрема, статей 43, 66 Господарського процесуального кодексу України.

Сторони згідно з приписами статті 111-4 ГПК України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак, відповідачі не скористалася передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в касаційній інстанції.

Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши законність та обґрунтованість прийнятої апеляційним господарським судом постанови, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 28.09.2010 між ПАТ "Банк Кредит Дніпро" (кредитор) та ПП "Молокозавод-Олком" (позичальник) укладено кредитний договір № 280910-КЛТМ; 28.09.2010 між ПАТ "Банк Кредит Дніпро", ВАТ "Мелітопольський олійноекстракційний завод" (поручитель) та ПП "Молокозавод-Олком" укладено договір поруки № 280910-П, згідно з яким предметом цього договору є зобов'язання поручителя перед кредитором солідарно відповідати за виконання боржником зобов'язань перед кредитором за вказаним кредитним договором; 18.11.2013 між ПАТ "Банк Кредит Дніпро" та ТОВ "Фактор Лекс" укладено договір поруки № 181113-П/1, відповідно до якого поручитель відповідає солідарно за зобов'язаннями боржника (ПП "Молокозавод-Олком") перед кредитором (банком), що витікають з указаного кредитного договору, у межах суми 10 000,00 грн.

09.07.2014 ПАТ "Банк Кредит Дніпро" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ПП "Молокозавод-Олком", ПАТ "Мелітопольський олійноекстракційний завод", ТОВ "Фактор Лекс" про стягнення солідарно з ПП "Молокозавод-Олком" та ПАТ "Мелітопольський олійноекстракційний завод" заборгованості у розмірі 5 970,83 грн., 3 238 768,95 дол. США, 476 484,27 євро, з ТОВ "Фактор Лекс" - 10 000,00 грн.

09.07.2014 ПАТ "Банк Кредит Дніпро" звернулося до суду першої інстанції із заявою про забезпечення позову, у якій заявник просив: накласти арешт у межах суми позову у розмірі 5 970,83 грн., 3 238 768,95 дол. США, 476 484,27 євро, що разом у гривневому еквіваленті на 01.07.2014 складає 46 530 455,75 грн. на майно та грошові кошти, що належать ПП "Молокозавод-Олком"; накласти арешт у межах суми позову у розмірі 5 970,83 грн., 3 238 768,95 дол. США, 476 484,27 євро, що разом у гривневому еквіваленті на 01.07.2014 складає 46 530 455,75 грн., на майно та грошові кошти, що належать ПАТ "Мелітопольський олійноекстракційний завод"; накласти арешт у межах суми позову в розмірі 10 000,00 грн. на грошові кошти, що належать ТОВ "Фактор Лекс"; заборонити ПП "Молокозавод-Олком" та ПАТ "Мелітопольський олійноекстракційний завод" відкривати нові рахунки у будь-яких інших фінансових установах, крім ПАТ "Банк Кредит Дніпро".

Заява обґрунтована невиконанням ПП "Молокозавод-Олком" умов кредитного договорувід28.09.2010 № 280910-КЛТМ, ПАТ "Мелітопольський олійноекстракційний завод" - умов договору поруки від 28.09.2010 № 280910-П, ТОВ "Фактор Лекс" - умов договору поруки від 18.11.2013 № 181113-П/1. Заявник посилається на відсутність відповідей на вимоги про сплату заборгованості за кредитним договором; невчинення відповідачами будь-яких дій, направлених на погашення заборгованості; вчинення відповідачами активних дій, направлених на позбавлення належного їм рухомого та нерухомого майна, списання та зняття грошових коштів, які знаходяться на їх рахунках, що призведе до ускладнення або взагалі неможливості виконання рішення суду. При цьому, заявником додано до матеріалів справи лист ПП "Молокозавод-Олком" про неможливість виконувати свої зобов'язання за кредитним договором.

Зі змісту ухвали суду першої інстанції про часткове задоволення заяви банку вбачається, що невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання в майбутньому рішення господарського суду, оскільки відповідачі не виконують свої зобов'язання.

Відповідно до статті 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Отже, зі змісту наведеної статті вбачається, що необхідною умовою вжиття заходів до забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди щодо виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення. Інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання майбутнього судового рішення.

Відповідно до статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (частина 1 статті 554 ЦК України).

Отже, порука є спеціальним заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов'язання, чим обумовлюється додатковий характер поруки стосовно основного зобов'язання.

Відповідно до статті 541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

Положеннями статті 543 ЦК України передбачено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо, а солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.

Скасовуючи ухвалу місцевого господарського суду в частині накладення арешту на грошові кошти, що належать поручителю - ПАТ "Мелітопольський олійноекстракційний завод", суд апеляційної інстанції не врахував вищенаведеного щодо солідарного обов'язку як боржника, так і поручителя перед кредитором.

Касаційна інстанція згідно з вимогами статті 111-7 ГПК України перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права. Перевірка здійснюється на підставі фактичних обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій, та в межах касаційної скарги.

Зі змісту касаційної скарги вбачається, що ПАТ "Банк Кредит Дніпро" не погоджується з постановою суду в частині відмови у задоволенні заяви ПАТ "Банк Кредит Дніпро" про забезпечення позову в частині накладення арешту на грошові кошти, що належать ПАТ "Мелітопольський олійноекстракційний завод".

Виходячи із зазначеного та приписів статті 111-7 ГПК України, якою встановлені межі перегляду справи в касаційній інстанції, місцевий господарський суд правомірно задовольнив заяву ПАТ "Банк Кредит Дніпро" про забезпечення позову щодо накладення арешту в межах суми позову у відповідному розмірі на грошові кошти, що належать боржнику та поручителям.

Відтак, постанова апеляційного господарського суду підлягає скасуванню, а скасована нею законна та обґрунтована ухвала місцевого господарського суду - залишенню в силі.

У силу приписів статей 44, 49 ГПК України відшкодування судових витрат, понесених у зв'язку з оплатою судового збору за подання касаційної скарги, покладаються на відповідача-2, який звернувся з апеляційною скаргою на ухвалу суду першої інстанції (ПАТ "Мелітопольський олійноекстракційний завод").

Керуючись ст. ст. 44, 49, 111-5, 111-7, 111-9- 111-11 ГПК України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" у справі № 904/5022/14 задовольнити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.08.2014 у справі № 904/5022/14 скасувати.

Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 16.07.2014 у справі № 904/5022/14 залишити в силі.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Мелітопольський олійноекстракційний завод" (72312, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Фрунзе, 31, код ЄДРПОУ 00373830) на користь Публічного акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Леніна, 17, код ЄДРПОУ 14352406) у рахунок відшкодування судових витрат, понесених у зв'язку з оплатою судового збору за подання касаційної скарги, 609,00 грн.

Доручити господарському суду Дніпропетровської області видати відповідний наказ.