ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 жовтня 2014 року Справа № 910/9786/14
|
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі :
головуючого судді Ходаківської І.П., суддів Фролової Г.М., Яценко О.В., касаційну скаргу Державного підприємства "Одеська залізниця" на постанову від 05.08.2014 Київського апеляційного господарського суду у справі № 910/9786/14 господарського суду міста Києва за позовом Державного підприємства "Одеська залізниця" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Прем'єрр Лізинг" про Стягнення 3 465 000,00 грн. За участю представників сторін:
Від позивача - Ротар І.В. (дов. від 02.01.14)
Від відповідача - Данилець П.О. (дов. від 01.10.14)
ВСТАНОВИЛА:
Державне підприємство "Одеська залізниця" звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до ТОВ "Прем"єр Лізинг" про стягнення 3 465 000,00 грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що 15.08.2013 між сторонами укладено договір фінансового лізингу № ОД/П-13-1084 НЮ, відповідно до умов якого відповідач мав передати комплекс зварювальний мобільний на автомобільному шасі МАЗ типу КСМ-005 У1 у кількості 2 одиниці. Оскільки, відповідачем порушено умови договору та не поставлено предмет лізингу, позивач звернувся в суд про стягнення пені в розмірі 1 995 000,00 грн. та 7% штрафу в розмірі 1 470 000,00 грн. на підставі абз.3 п.2 статті 231 ГК України.
Рішенням господарського суду міста Києва від 24.06.2014 (суддя Мудрий С.М.) в позові відмовлено.
Постановою колегії суддів Київського апеляційного господарського суду від 05.08.2014 у складі: Пашкіної С.А., Баранця О.М., Сітайло Л.Г. рішення господарського суду першої інстанції залишено без змін.
ДП "Одеська залізниця" у касаційній скарзі просить рішення та постанову попередніх судових інстанцій скасувати, позов задовольнити. Скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням судами норм чинного законодавства, зокрема, ст. 231 Господарського кодексу України.
Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 15.08.2013 між ТОВ "Прем'єр Лізинг", як лізингодавцем, та ДП "Одеська залізниця", як лізинг одержувачем, укладено договір № ОД/П-13-1084 НЮ фінансового лізингу, пунктом 1.1 якого передбачено, що предмет лізингу - це майно, вказане в Специфікації (додаток № 1), а саме: комплекс зварювальний мобільний на автомобільному шасі МАЗ типу КСМ-005 У1 у кількості - 2 одиниці, яке відповідає чинним в Україні вимогам експлуатації та встановленим лізингоодержувачем технічним вимогам (додаток № 2), (ТУ), тощо, і яке лізингодавець набуває у власність у продавця, на підставі та на умовах договору купівлі-продажу та передає його лізингоодержувачу у володіння та користування на умовах цього договору.
Відповідно до п. 2.2 договору, лізингодавець зобов'язується передати лізингоодержувачу в тимчасове платне володіння і користування на умовах, передбачених договором предмет лізингу - комплекс зварювальний мобільний на автомобільному шасі МАЗ типу КСМ-005 У1 у кількості 2 одиниці, що не були в експлуатації, які виготовлені не раніше 2013 року але не більше ніж 6-ть місяців від дати постачання, відповідають встановленим лізингоодержувачем технічним вимогам, визначеним у додатку № 2 до цього договору.
15.08.2013 між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору, відповідно до якої п. 3.1 та 3.3 договору від 15.08.2013 року викладено в новій редакції, а саме:
3.1 вартість предмета лізингу за договором складає 21 000 000 гривень 00 копійок, в тому числі ПДВ (20%) 3 500 000.00 гривень 00 коп.
3.3 Загальна сума договору на момент укладення договору визначається виходячи з базового графіку лізингових платежів (додаток № 4) та складає 28 823 381 гривня, 55 коп. у тому числі ПДВ 20% - 3 500 000 (три мільйони п'ятсот тисяч) гривень 00 коп. або еквівалент 3 606 078 доларів США. 01 цент, за курсом НБУ 7,9930 на день укладення даної додаткової угоди.
Згідно з п.2.3 договору, строк передачі лізингодавцем лізингоодержувачу предмета лізингу та умови постачання визначаються відповідно до Графіку поставки предмета лізингу (додаток №3 до договору). За взаємною згодою сторін строк поставки може змінюватися в межах 3-х місяців, що передують/слідують за місяцем поставки відповідно до графіку поставки предмета лізингу.
Згідно графіку поставки предмета лізингу (додатком № 3 до договору) передбачено, що одна одиниця предмету лізингу мала бути поставлена в січні 2014 року, а друга - в лютому 2014 року.
Позивач звернувся до відповідача з листами № НЗЕ02/333 від 26.02.2014 та № НЮ-09/57 від 25.04.2014, в яких зазначив про прострочення виконання зобов'язання по поставці та у зв'язку з цим просив сплатити пеню та штраф, на що відповіддю на претензію № НЮ-09/57 від 25.04.2014 за вих. № 06/05-02 від 06.05.2014 відповідач зазначив, що вимоги ДП "Одеська залізниця" щодо сплати штрафних санкцій за договором фінансового лізингу № ОД/П-13-1084 від 15.08.2013 є необґрунтованими та підлягають відхиленню у повному обсязі.
В зв'язку з викладеним позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відповідно до ч.1 статті 292 Господарського кодексу України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.
Згідно ч.1 статті 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
Відповідно до статті 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу.
За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
Згідно з ч.1 статті 2 Закону України "Про фінансовий лізинг" відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України (435-15)
про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.
Відповідно до абз. 3 п. 3 Рішення Конституційного Суду України від 03 грудня 2008 року (v027p710-08)
у справі № 1-30/2008 (№ 27-рп/2008) "... норми законів, які регулюють окремі сектори на ринку фінансових послуг, зокрема, законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення" (1057-15)
, "Про кредитні спілки" (2908-14)
, "Про фінансовий лізинг" (723/97-ВР)
є спеціальними".
Відповідно до п.1 ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг", що є спеціальним щодо відносин, які виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, у разі, якщо прострочення передачі предмету лізингу становить більше 30 днів, за умови, що договором лізингу не передбачено іншого строку, лізингоодержувач має право відмовитись від договору лізингу.
Відповідно п.п.3, 4 ч. 1 ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингоодержувач має право: вимагати розірвання договору лізингу або відмовитись від нього у передбачених законом та договором лізингу випадках; вимагати від лізингодавця відшкодування збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням умов договору лізингу.
Позовні вимоги мотивовані ст. 231 Господарського кодексу України.
Відповідно до ч.1 статті 231 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
Згідно з абз. 3 ч.2 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Пунктом 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до п. 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 (v0014600-13)
, якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.
Враховуючи, що Законом України "Про фінансовий лізинг" (723/97-ВР)
не передбачено застосування штрафних санкцій у вигляді пені та штрафу, а договором від 15.08.2013 не визначено розмір та базу нарахування пені за прострочення поставки предмету лізингу, суди обгрунтвоано дійшли висновку про відмову в стягненні з відповідача пені за прострочення поставки предмету лізингу у розмірі 1995000,00 грн. та штрафу у розмірі 1470 000,00 грн.
З огляду на викладене, постанова апеляційної інстанції, якою залишено без змін рішення господарського суду першої інстанції про відмову в позові, відповідає нормам чинного законодавства і має бути залишена без змін.
Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Вищого господарського суду України
ПОСТАНОВИЛА:
Касаційну скаргу Державного підприємства "Одеська залізниця" залишити без задоволення.
Постанову від 05.08.2014 Київського апеляційного господарського суду у справі № 910/9786/14 господарського суду міста Києва залишити без змін.
Головуючий суддя
Судді
|
І. Ходаківська
Г. Фролова
О. Яценко
|