Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Губенко Н.М. суддів Барицької Т.Л. Картере В.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Орлея" на ухвалу від та на постанову від Господарського суду Волинської області 05.05.2014 Рівненського апеляційного господарського суду 24.06.2014 у справі № 5/25-38 Господарського суду Волинської області за позовом Першого заступника прокурора Волинської області в інтересах держави в особі Державної інноваційної фінансово-кредитної установи в особі Рівненського регіонального відділення до Публічного акціонерного товариства "Орлея" про звернення стягнення на заставлене майно у судовому засіданні взяли участь представники: - прокуратури - позивача Бондарчук В.М.; повідомлений, але не з'явився; - відповідача Салецька Л.Ф.;

09.02.2007 Перший заступник прокурора Волинської області звернувся до Господарського суду Волинської області в інтересах держави в особі Української державної інноваційної компанії в особі Рівненського регіонального відділення з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Луцький Райагропостач" про звернення стягнення на заставлене майно відповідно до договору застави від 20.07.2001.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 13.03.2007 у справі № 5/25-38, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 17.09.2007 та постановою Вищого господарського суду України від 02.07.2008, позов задоволено.

На виконання рішення Господарського суду Волинської області від 13.03.2007 у справі № 5/25-38 судом першої інстанції видано накази №№ 5/25-1, 5/25-2 від 17.10.2007 для пред'явлення до примусового виконання.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 17.08.2011 у справі № 5/25-38 заяву Відкритого акціонерного товариства "Луцький Райагропостач" про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Волинської області від 13.03.2007 у справі залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Волинської області від 13.03.2007 у справі № 5/25-38 - без змін.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 19.09.2011 у справі № 5/25-38 заяву Відкритого акціонерного товариства "Луцький Райагропостач" про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Волинської області від 13.03.2007 у справі залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Волинської області від 13.03.2007 у справі № 5/25-38 - без змін.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 03.11.2011 у справі № 5/25-38, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 29.02.2012, ухвалу Господарського суду Волинської області від 17.08.2011 та ухвалу Господарського суду Волинської області від 19.09.2011 залишено без змін.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 24.04.2012 у справі № 5/25-38, залишеною без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 30.05.2012 та постановою Вищого господарського суду України від 08.08.2012, заяву відповідача про визнання наказів такими, що не підлягають виконанню залишено без задоволення.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 09.07.2012 у справі № 5/25-38, залишеною без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 22.01.2013, відмовлено у задоволенні заяви відповідача про визнання наказів такими, що не підлягають виконанню.

04.12.2013 Публічне акціонерне товариство "Орлея", яке є правонаступником Відкритого акціонерного товариства "Луцький Райагропостач", звернулося до Господарського суду Волинської області із заявою про визнання наказів Господарського суду Волинської області №№ 5/25-1, 5/25-2 від 17.10.2007 такими, що не підлягають виконанню.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 12.12.2013 у справі № 5/25-38 (суддя Слупко В.Л.) припинено провадження за заявою Публічного акціонерного товариства "Орлея" про визнання наказів Господарського суду Волинської області №№ 5/25-1, 5/25-2 від 17.10.2007 такими, що не підлягають виконанню.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 10.01.2014 у справі № 5/25-38, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 02.04.2014, скасовано ухвалу Господарського суду Волинської області від 12.12.2013 у справі № 5/25-38; справу № 5/25-38 передано на розгляд господарського суду Волинської області.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 05.05.2014 у справі № 5/25-38 (суддя Слупко В.Л.), залишеною без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 24.06.2014 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Юрчук М.І., судді Коломис В.В., Огороднік К.М.), відмовлено у задоволенні заяви відповідача про визнання наказів такими, що не підлягають виконанню.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, Публічне акціонерне товариство "Орлея" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Волинської області від 05.05.2014 постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 24.06.2014 у справі № 5/25-38.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

Перший заступник прокурора Волинської області надав відзив на касаційну скаргу, в якому з нею не погоджується та просить касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Орлея" залишити без задоволення, ухвалу Господарського суду Волинської області від 05.05.2014 постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 24.06.2014 у справі № 5/25-38 залишити без змін.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх судових інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Обґрунтовуючи підстави звернення з заявою про визнання наказів господарського суду Волинської області №№ 5/25-1, 5/25-2 від 17.10.2007 такими, що не підлягають виконанню, Публічне акціонерне товариство "Орлея" посилається на те, що ухвалою господарського суду Волинської області від 02.07.2007 у справі про банкрутство № 4/79-Б затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс товариства "Авгур" у формі ТОВ, визнано банкрутом та задоволено кредиторські вимоги Української державної інноваційної компанії в особі Рівненського регіонального відділення частково в сумі 138 989, 08грн., решта кредиторських вимог вважаються погашеними; ТОВ "Авгур" ліквідовано та виключено з Єдиного державного реєстру 17.07.2007, запис № 11981170001146, державна реєстрація припинена; зобов'язання ТОВ "Авгур", забезпечені порукою майнового поручителя ВАТ "Луцький райагропостач" припинилося відповідно до норм ч. 1 ст. 559 та ст. 609 ЦК України; в постанові Вищого господарського суду України від 10.07.2013 у справі № 5011-37/16267-2012 зазначено, що у зв'язку із ліквідацією боржника за основним зобов'язанням - ТОВ фірми "Авгур", право застави за договором застави від 20.07.2001, укладеним між Волинським регіональним відділенням Української державної інноваційної компанії (заставодержатель) та ВАТ "Луцький райагропостач", припинилось в силу закону - у зв'язку із припиненням основного зобов'язання.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 03.07.1998 між Волинським регіональним відділенням Державного інноваційного фонду України (інвестор) та Товариством з обмеженою відповідальністю фірма "Авгур" було укладено інноваційний договір № 1/98 з метою реалізації інноваційного проекту: "Впровадження технології виробництва сучасних теплоізоляційних матеріалів". Загальна вартість проекту становить 2 000 160 грн., 01.08.2000 між сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до інноваційного договору № 1/98 від 03.07.1998, згідно з п. 1 якої підприємство підтверджує свою заборгованість перед інвестором за інноваційним договором № 1/98 від 03.07.1998 та додатковою угодою до нього від 22.06.1999, в сумі 2 100 000 грн.

20.07.2001 між Волинським регіональним відділенням Української державної інноваційної компанії (заставодержатель) та ВАТ "Луцький райагропостач" (заставодавець) було укладено договір застави майна. Відповідно до п. 1, 2, 3, 4, 8, 9 даного договору цією заставою забезпечується зобов'язання, що випливає з інноваційного договору № 1\98 від 03.07.1998 та угоди про зміни і доповнення до даного договору від 22 червня 1999 року, додаткової угоди № 1 до договору № 1\98 від 01.08.2000, за умовами яких "заставодержатель" надав кредитні кошти ТОВ фірма "Авгур" в сумі 2 100 000 грн. з метою виконання інноваційного проекту "Впровадження технології виробництва сучасних теплоізоляційних матеріалів", майновим поручителем по зобов'язаннях якого виступає заставодавець.

В забезпечення своєчасного повернення зазначеної суми грошей, заставодавець заставляє комплекс будівель та споруд, а саме: адміністративно-складське приміщення з металевою огорожею та площадкою Б-2 пл. 1308, 9 кв. м., склад господарських товарів В-1 пл.597,1 кв. м., склад металевий (модуль), Г-1, пл. 525, 8 кв. м., знаходиться в с. Г. Полонка, по вул. Горохівській, 2"В", Луцького району, Волинської області .

Відповідно до ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (аналогічні положення містяться і в ч. 2 ст. 1 Закону України "Про заставу").

Рішенням господарського суду Волинської області від 13.03.2007 у справі № 5/25-38 за позовом першого заступника прокурора Волинської області в інтересах держави в особі Української державної інноваційної компанії, в особі Рівненського регіонального відділення до ВАТ "Луцький райагропостач" про звернення стягнення на заставне майно, звернено стягнення на предмет застави по договору від 20.07.2001 на користь Української державної інноваційної компанії в особі Рівненського регіонального відділення, а саме на майно ВАТ "Луцький райагропостач": адміністративно-складське приміщення з металевою огорожею та площадкою площею 1 308,9 кв. м.; склад господарських товарів площею 597, 1 кв. м.; склад металевий (модуль) площею 525, 8 кв. м. Дане рішення не скасоване та є чинним.

На виконання даного рішення видано накази про примусове виконання рішення № 5/25-1, № 5/25-2 від 17.10.2007.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 02.07.2007 у справі № 4/79-Б про розгляд звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу, ліквідовано ТОВ "Авгур". В ухвалі зазначено, що у зв'язку з частковим погашенням кредиторської заборгованості Української державної інноваційної компанії в особі Рівненського регіонального відділення в розмірі 138 989, 08грн. та недостатністю коштів, одержаних від реалізації майна банкрута не можуть бути задоволені і вважаються погашеними кредиторські вимоги інноваційної компанії в розмірі 2 221 223, 85 грн.

Частиною 1 ст. 543 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Згідно з ч. 2 ст. 543 Цивільного кодексу України кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників.

Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.

Статтею 111-28 ГПК України передбачено, що рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Майновий поручитель та основний боржник, зобов'язання якого перед кредитором забезпечені заставою майна, що належить на праві власності майновому поручителю, відповідають перед кредитором солідарно (така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 03.06.2014 у справі № 25/5005/6641/2012 та від 02.09.2014 у справі № Б3/122-12).

Порушення справи про банкрутство боржника та пропущення кредитором строку заявлення вимог до нього у банкрутній справі не позбавляє кредитора права вимоги до майнового поручителя боржника як солідарного боржника, а останього не звільняє від виконання взятих на себе зобов'язань перед кредитором (така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 24.10.2011 у справі № 10/1946).

Пунктом 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про незалежність судової влади" від 13.06.2007 № 8 (v0008700-07) передбачено, що за змістом частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені. Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством.

За приписами ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, рішенням Європейського суду з прав людини у справах: Sovtransavto Holding v. Ukraine, no. 48553/99, § 77, від 25.07.2002, Ukraine-Tyumen v. Ukraine, no. 22603/02, §§ 42 та 60, від 22.11.2007 одним з основних елементів верховенства права визнано принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.

Стаття 115 ГПК України містить імперативний припис про те, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" (606-14) .

Відповідно до ч. 1 ст. 116 ГПК України виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Наказ видається стягувачеві або надсилається йому після набрання судовим рішенням законної сили. Накази про стягнення судового збору надсилаються до місцевих органів державної податкової служби.

Згідно з ст. 117 ГПК України, господарський суд, який видав наказ, може за заявою стягувача або боржника визнати наказ таким, що не підлягає виконанню. У разі, якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, господарський суд визнає наказ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково.

Враховуючи наведене, суди попередніх інстанцій встановивши, що Публічне акціонерне товариство "Орлея" не надало доказів виконання зобов'язання перед позивачем, та беручи до уваги наведені правові позиції Верховного Суду України, дійшли правомірного висновку про відсутність підстав для задоволення заяви відповідача про визнання наказів такими, що не підлягають виконанню.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків, викладених у судових рішеннях, що оскаржуються. При цьому в частині встановлення фактичних обставин справи та переоцінки наявних доказів касаційна скарга не відповідає вимогам статті 111-7 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.

Отже, ухвала господарського суду першої інстанції та постанова апеляційного господарського суду у справі відповідає встановленим ними фактичним обставинам, прийняті з дотриманням норм матеріального і процесуального права та передбачені законом підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Орлея" залишити без задоволення, ухвалу Господарського суду Волинської області від 05.05.2014 постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 24.06.2014 у справі № 5/25-38 залишити без змін.