922/2660/14 Про стягнення заборгованості за договором про відступлення права вимоги - 08.10.2014 Прийняття

розглянувши касаційну скаргу дочірнього підприємства "Металінвест" товариства з обмеженою відповідальністю "ДонМеталургЗбут" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24.07.2014 року

у справі № 922/2660/14 господарського суду Харківської області

за позовом дочірнього підприємства "Металінвест" товариства з обмеженою відповідальністю "ДонМеталургЗбут"

до дочірнього підприємства "Харківський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"

про стягнення 4 481 191,08 грн.

У липні 2014 року дочірнє підприємство "Металінвест" товариства з обмеженою відповідальністю "ДонМеталургЗбут" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до дочірнього підприємства "Харківський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про стягнення 4 481 191,08 грн. заборгованості за договором відступлення права вимоги № 707/19-1 від 26.11.2013 року.

Одночасно дочірнім підприємством "Металінвест" товариства з обмеженою відповідальністю "ДонМеталургЗбут" подано заяву про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача у межах позовних вимог у сумі 4 481 191,08 грн. та 73 080,00 грн. судового збору, що обліковуються на рахунках у банківських установах (а.с. 5-7 матеріалів оскарження).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 02.07.2014 року (суддя Макаренко О.В.) заяву дочірнього підприємства "Металінвест" товариства з обмеженою відповідальністю "ДонМеталургЗбут" про вжиття заходів до забезпечення позову задоволено частково (а.с. 1-4 матеріалів оскарження).

Судовий акт мотивовано правомірністю вимог позивача у частині забезпечення позову та відповідності вжитих заходів предмету позову.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 24.07.2014 року (головуючий Істоміна О.А., судді Білецька А.М., Плужник О.В.) ухвалу господарського суду Харківської області від 02.07.2014 року скасовано, у задоволенні заяви дочірнього підприємства "Металінвест" товариства з обмеженою відповідальністю "ДонМеталургЗбут" про вжиття заходів до забезпечення позову відмовлено (а.с. 92-96 матеріалів оскарження).

Оскаржений судовий акт мотивовано недоведеністю наявності підстав для задоволення вищевказаної заяви.

Не погодившись з прийнятим апеляційною інстанцією судовим актом, дочірнє підприємство "Металінвест" товариства з обмеженою відповідальністю "ДонМеталургЗбут" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, просило оскаржений судовий акт скасувати (а.с. 104-107 матеріалів оскарження).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 10.09.2014 року касаційну скаргу дочірнього підприємства "Металінвест" товариства з обмеженою відповідальністю "ДонМеталургЗбут" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 24.09.2014 року (а.с. 102-103 матеріалів оскарження).

Розпорядженням секретаря першої судової палати № 02-05/427 від 22.09.2014 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Прокопанич Г.К. (доповідач), судді Алєєва І.В., Мирошниченко С.В.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 24.09.2014 року розгляд касаційної скарги відкладено на 08.10.2014 року.

У судове засідання 08.10.2014 року представник позивача - дочірнього підприємства "Металінвест" товариства з обмеженою відповідальністю "ДонМеталургЗбут" не з'явився, причин неявки суду не повідомив.

Відповідно до абз. 1 п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (v0018600-11) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

З врахуванням вищенаведеного судова колегія визнала за можливе розглянути справу у відсутність представника позивача - дочірнього підприємства "Металінвест" товариства з обмеженою відповідальністю "ДонМеталургЗбут".

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, вислухавши представника відповідача - дочірнього підприємства "Харківський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 67 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позов забезпечується накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

Згідно п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" (va009700-06) розглядаючи заяву про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно п. п. 1, 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" (v0016600-11) особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Отже, найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду (стаття 65 ГПК України).

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Пунктом 7.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" (v0016600-11) передбачено, що у позовному провадженні піддані арешту кошти слід обмежувати розміром суми позову та можливих судових витрат. Накладення господарським судом арешту на рахунки боржника чинним законодавством не передбачене, але господарський суд вправі накласти арешт на кошти, які обліковуються на рахунках у банківських або в інших кредитно-фінансових установах, у межах розміру сум позовних вимог та можливих судових витрат. Відомості про наявність рахунків, їх номери та назви відповідних установ, в яких вони відкриті, надаються суду заявником.

Місцевим господарським судом встановлено, що тривале ухилення відповідача від виконання своїх договірних зобов'язань перед дочірнім підприємством "Металінвест" товариства з обмеженою відповідальністю "ДонМеталургЗбут" свідчить про можливе ухилення відповідача від виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Враховуючи те, що вжиття наведених позивачем заходів до забезпечення позову запобігатиме відчуженню грошових коштів на користь третіх осіб та, як наслідок, забезпечить можливість виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, місцевий господарський суд дійшов висновку про задоволення заяви дочірнього підприємства "Металінвест" товариства з обмеженою відповідальністю "ДонМеталургЗбут" про вжиття заходів до забезпечення позову.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

Скасовуючи прийнятий у справі судовий акт, апеляційна інстанція, враховуючи те, що вжиття заходів до забезпечення позову щодо державного підприємства, основною діяльністю якого є забезпечення задоволення потреб держави в розвитку та утриманні автомобільних доріг загального користування на виконання відповідних державних програм, дійшла висновку, що накладення арешту на кошти дочірнього підприємства "Харківський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" може мати незворотні наслідки, що завдасть шкоди не тільки майновим інтересам відповідача, а й майновим інтересам держави та можливо певним особам (учасникам дорожнього руху).

Апеляційною інстанцією зазначено про відсутність доказів того, що невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду, а доводи заяви про забезпечення позову є лише припущеннями позивача.

Також апеляційним господарським судом зазначено, що в ухвалі першої інстанції відсутнє обгрунтування, яким чином невжиття застосованих судом заходів до забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання у подальшому рішення суду.

Вищевикладене стало підставою для скасування ухвали місцевого господарського суду та відмови у задоволенні заяви дочірнього підприємства "Металінвест" товариства з обмеженою відповідальністю "ДонМеталургЗбут" про вжиття заходів до забезпечення позову.

Згідно ч. 2 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Частина 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України покладає на суд обов'язок оцінки доказів за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Суд першої інстанції здійснив відповідну оцінку підставності заявлених позивачем вимог в частині забезпечення позову та дійшов висновку про часткове задоволення заяви.

Разом з тим, висновки апеляційної інстанції є хибними, оскільки відповідач є юридичною особою та учасником господарських відносин, а ч. 4 ст. 13 Конституції України передбачає, що держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки та, що усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Пунктом 6 ч. 1 ст. 111-9 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

Враховуючи вищезазначене, судова колегія вважає за необхідне скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити ухвалу місцевого господарського суду в силі.