Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Корсака В.А. суддів Данилової М.В., Данилової Т.Б. розглянувши матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.09.2014 у справі № 904/9841/13 Господарського суду Дніпропетровської області за позовом Державного підприємства "Придніпровська залізниця" до Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення 19 365, 96 грн.

в судовому засіданні взяли участь представники :

- позивача Шуба Я.С. - відповідача не з'явився

В грудні 2013 року Державне підприємство "Придніпровська залізниця" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", в якій просило суд стягнути з відповідача на користь залізниці 19 365,96 грн., з яких: 18 844, 20 грн. плата за користування вагонами, затриманими на підходах до станції призначення, 521,76 грн. збір за зберігання вантажу та судові витрати.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 03.03.2014 (суддя Колісник І.І.) у позові відмовлено. Судове рішення вмотивоване тим, що позивачем не доведено факту неможливості подачі спірних вагонів на колії станції призначення за період їх затримки, а тому підстави для затримки вагонів і нарахування плати за користування та збору за зберігання відсутні.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.09.2014 (головуючий Чус О.В., судді: Дармін М.О., Березкіна О.В.) вказане судове рішення скасовано, прийнято нове рішення, яким позов задоволено.

Не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції, Публічне акціонерне товариство "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати, а рішення суду першої інстанції - залишити в силі.

Державне підприємство "Придніпровська залізниця" не надіслало відзив на касаційну скаргу, що в силу положень статті 111-2 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду судового акту, що оскаржується.

Публічне акціонерне товариство "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" не реалізувало процесуальне право на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції, хоча про час та місце його проведення було повідомлено належним чином.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Стаття 908 Цивільного кодексу України, яка кореспондується із статтею 307 Господарського кодексу України встановлює, що умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно зі статтею 21 Закону України "Про залізничний транспорт ", статтею 71 Статуту залізниць України (457-98-п) взаємовідносини залізниці з контрагентами визначаються Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів, іншими нормативно-правовими актами та відповідними договорами. Порядок та умови експлуатації залізничних під'їзних колій, подачі та збирання вагонів визначаються договором.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що взаємовідносини залізниці щодо подачі та забирання вагонів між Державним підприємством "Придніпровська залізниця" та Публічним акціонерним товариством "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" врегульовані договором № ПР/М-08-2/11-2476аНЮдч від 06.11.2008 про експлуатацію залізничної під'їзної колії ВАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", яка примикає до станції Кривий Ріг Придніпровської залізниці".

За накладними №№ 41458902, 41458837, 41458803, 41458886, 41458845, 41458852, 41458894, 41458795, 41459090, 41459082, 41459009, 41459058,41459017, 41458993, 41459041, 41459033, 41459025, 41458977, 41458936, 41458985, 41459066, 41458944, 41458951, 41458860, 41458829, 41458910, 41458928, 41459074 залізницею були прийняті порожні вагони власності Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄвразТрансУкраїна", Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемтранс" для перевезення на адресу Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" (а.с. 51 - 78, том 1).

Згідно пунктів 9, 10 Правил користування вагонами та контейнерами на шляху прямування дані вагони були затримані на підставі наказу № 393 від 16.06.2013 через зайнятість колій на станції призначення Кривий Ріг, у зв'язку з неприйняттям раніше прибулого вантажу одержувачем ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" на свою під'їзну колію. За час затримки вагонів, згідно до відомостей плати за користування вагонами ф.ГУ-46 №№ 21069690, 21069691, 22069692 залізницею було нараховано плату за користування вагонами у сумі 18844,20 грн. та збір за зберігання вантажу по накопичувальній картці ф.ФДУ-92 № 21069162 від 21.06.2013 у сумі 521,76 грн. У зазначених документах працівники відповідача зазначили про відмову від оплати, оскільки колії були вільні, вагони прийняти могли (а.с. 96-108, том 1).

Стаття 46 Статуту залізниць України (457-98-п) встановлює, що одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби.

Збір за зберігання вантажу розраховується згідно пункту 8 Правил зберігання вантажів, а саме збір за зберігання вантажів у вагонах у разі затримки їх з вини одержувача після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо) та розділу Ш пункту 2.1 Тарифного керівництва № 1, яким визначено розмір збору за зберігання власного (орендованого) рухомого складу на своїх осях (з одиниці) за добу. Таким чином, збір за зберігання є регульованим і не потребує додаткового погодження з вантажовласником.

Згідно зі статтею 119 Статуту (457-98-п) за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та увільнення від зазначеної плати у разі затримки вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами користування вагонами і контейнерами.

Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства.

За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати.

Пунктом 6.4 Правил реєстрації та експлуатації власних вантажних вагонів встановлено, що порожні власні вагони перевозяться за перевізними документами, в яких у графі "найменування вантажу" вказується: "Власник вагона (найменування власника). Направляється до пункту навантаження (у ремонт тощо)". Порядок та розмір нарахування плати за перевезення власних приватних порожніх вагонів встановлений у пункті 14 розділу 1 Тарифного керівництва N1. Отже, порожні приватні власні вагони, які перевозяться залізницею за повними перевізними документами зі сплатою провізної плати, мають статус "вантажу", які залізниця зобов'язана доставити на станцію призначення у цілості та збереженості і видати їх одержувачу, зазначеному в накладній, а одержувач має щодо залізниці права та обов'язки, передбачені Статутом залізниць України, зокрема, обов'язок отримати їх від залізниці, а у разі несвоєчасного приймання вагонів від залізниці - сплатити плату за користування вагонами, які знаходяться на коліях залізниці чи на станціях підходу, та збір за зберігання у розмірах, встановлених Тарифним керівництвом N1, а також інші права та обов'язки, які має одержувач відносно вантажу, що прибув на його адресу.

Відповідно до пункту 12 Правил користування вагонами та контейнерами загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника. Час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, наказ про затримку спірних вагонів на підходах до станції призначення був виданий через наявність на коліях станції призначення Кривий Ріг неприйнятих ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" вагонів, що надійшли на його адресу. За цим фактом Придніпровською залізницею видано 16.06.2013 наказ № 393, а станцією затримки Кривий Ріг-Західний у порядку, передбаченому п.9,10 Правил користування вагонами, складено акт про затримку вагонів форми ГУ-23а № 48 від 16.06.2013 року (а. с. 48, том1) та акт загальної форми ГУ-23 за № 127 від 16.06.2013 року (а.с. 49, том 1), повідомлення про затримку вагонів станцією призначення Кривий Ріг передано комбінату.

Пункти 9 та 10 Правил користування вагонами і контейнерами встановлюють, що про затримку вагонів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення залізниця видає наказ. Наказ підписується посадовою особою, визначеною начальником залізниці.

Облік затриманих на підходах до станції призначення вагонів здійснюється станцією, на якій вони простоюють, на підставі акта про затримку вагонів, що складається станцією. Усі дані, вказані в цьому акті, передаються станцією у "Повідомленні про затримку вагонів до ІВЦ залізниці та на станцію призначення.

Станція призначення інформує вантажовласника про затримку вагонів з його вини, передаючи йому копію Повідомлення про затримку вагонів не пізніше двох годин після його отримання (телефонограмою, телеграфом, поштовим зв'язком, через посильних, факсом або іншим способом, установленим начальником станції за погодженням з вантажовласником).

Судом апеляційної інстанції встановлено дотримання Придніпровською залізницею зазначеного порядку.

Спростовуючи висновки суду першої інстанції про недоведеність належними доказами факту неможливості подачі спірних вагонів на колії станції призначення за період їх затримки, а тому відсутність підстав для затримки вагонів на підходах до станції призначення і нарахування плати за їх користування та збору за зберігання, суд апеляційної інстанції виходив з наступного.

Залізниця самостійно не приймає рішення про пріоритетність подавання вагонів на під'їзну колію ПАТ "Південний ГЗК". Відповідачем порушено положення пукнту 8 договору "Про експлуатацію під'їзної колії ВАТ Південний ГЗК", що унеможливило здійснити подачу вагонів зі станції Кривий Ріг на станцію Допоміжна, та призвело до скупчення вагонів на станції призначення Кривий Ріг. Факт скупчення вагонів, що надійшли на адресу ПАТ "Південний ГЗК" підтверджується актами загальної форми і Положенням про зайнятість колій на станції Кривий Ріг за весь час затримки вагонів.

Із наданих актів загальної форми ГУ-23 №№ 5443/5449, 5467-5468/5487-5488, 5431-5435/5452-5456, 5475-5486/5489-5500, 5429-5430/5440-5441, 5460-5466/5501-5506, 5457-5459/5470-5472; 5473-5474/5512-5513, 5436-5439/5444-5447 судом апеляційної інстанції встановлено, що їх підписано представниками ДП "Придніпровська залізниця", а саме особами, які брали участь у засвідченні обставин, що стали підставою для їх складання.

Згідно пункту 8 Правил користування вагонами та контейнерами у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.

Відповідно до приписів пункту 3 Правил складання актів акти загальної форми складаються (окрім іншого), у випадку затримки вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вивантаження (перевантаження) з причин, що залежать від одержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства, так і в інших випадках для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, якщо при цьому не потрібне складання комерційного акта. При цьому акт загальної форми підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акта, але не менше як двома особами.

Отже, на станції призначення, відповідно до Правил складання актів акт форми ГУ-23 може бути складений без участі представника вантажовласника, лише за участі не менше двох осіб для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності.

Однак, хоча ці акти загальної форми і не були підписані представником відповідача, ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" не заперечує, що не використовував вагони у зазначені в договорі та у Статуті строки, що причини затримки вагонів, викладені в цих актах, відповідають дійсності.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 02.09.2014 у справі № 904/6846/13.

Суд апеляційної інстанції визнав, що зазначені вище акти загальної форми ГУ-23 є належними доказами вини відповідача у затримці вагонів.

Апеляційним господарським судом встановлено, що перегін Кривий Ріг Придніпровської залізниці - Допоміжна"Південного ГЗК" є одноколійний, обладнаний релейним напівавтоматичним блокуванням. Планування та організація роботи по обміну вагонопотоками між станціями Кривий Ріг та Допоміжна здійснюється маневровими диспетчерами станції Кривий Ріг та диспетчером зовнішнього транспорту УЖДТ "Південного ГЗК" по прямому міжстанційному зв'язку, або телефонному зв'язку.

Основні положення та порядок роботи залізниць України встановлені Правилами технічної експлуатації -нормативним відомчім документом, затвердженим наказом Міністерства транспорту України від 20.12.96 р. № 411 (z0050-97) та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25.02.1997 за № 50/1854 (z0050-97) . В пункті 16.3 ПТЕ зазначено, що порядок використання колій для приймання та відправлення поїздів має бути вказаний в технічно-розпорядчому акті станції. Технічно розпорядчий акт (ТРА) - нормативний документ, що регламентує безпечне і безперешкодне приймання, відправлення та проходження поїздів через станцію, безпеку внутрішньостанційної маневрової роботи й дотримання техніки безпеки.

Додатком № 3 до ТРА є Інструкція про порядок користування пристроями маршрутно-релейної централізації станції Кривий Ріг Придніпровської залізниці, згідно з якою після отримання відповідачем від станції Кривий Ріг повідомлення про прибуття на його адресу порожніх власних вагонів під навантаження або навантажених вагонів під вивантаження, черговий УЖДТ ВАТ "Південний ГЗК" повинен надати інформацію старшому прийомоздавальнику або маневровому диспетчеру станції Кривий Ріг про готовність забрати на під'їзну колію конкретні вагони. Після узгодження черговий цеху УЖДТ комбінату відкриває "зелений" вхідний сигнал світлофору, який дозволяє залізниці своїм локомотивом доставити запитуємі комбінатом вагони на приймально-здавальні колії власника під'їзної колії Допоміжна. Подальший рух вагонів виконується локомотивом власника колії.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно статті 42 Статуту залізниць України (457-98-п) залізниця зобов'язана повідомити одержувача в день прибуття вантажу або до 12 години наступного дня.

Позивачем надано докази повідомлення про прибуття власних вагонів на адресу ПАТ "Південний ГЗК", які зареєстровані у книзі повідомлень форми ГУ-2.

ПАТ "Південний ГЗК" надано суду довідку про наявність вільних колій на станції Допоміжна на підтвердження можливості прийняти спірні вагони зі станції Кривий Ріг (а.с.65, т.2), але відповідачем не представлено суду доказів в підтвердження факту прийняття ним заходів по реагуванню на повідомлення залізниці про затримку вагонів на підходах, прибуття вагонів на станцію призначення, подавання вагонів, у тому числі доказів повідомлення залізницю про готовність вагонів до забирання, виконання ним вимог Інструкції "Про порядок користування пристроями маршрутно-релейної централізації станції Кривий Ріг Придніпровської залізниці".

За наведених обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що за відсутністю згоди відповідача на прийняття вагонів на свою під'їзну колію, не включення "зеленого" вхідного сигналу світлофора, який дозволяє залізниці своїм локомотивом доставити запитуємі вагони на приймально-здавальні колії станції Допоміжна ПАТ "Південний ГЗК", залізниця була позбавлена можливості подати вагони зі станції Кривий Ріг на під'їзні колії станції Допоміжна. Через це посилання відповідача на те, що відповідно до "Положення про зайнятість колій " була можливість у залізниці подати спірні вагони на колії станції Кривий Ріг, апеляційним судом відхилені.

Зайнятість прийомо-відправочних колій по ст. Кривий Ріг, згідно з технологічним процесом роботи станції планує поїзний диспетчер дирекції з урахуванням підводу під навантаження порожніх вагонів парку УЗ і власних, вагонів з вантажами на адресу підприємства, маневрової роботи, необхідності приймання навантажених маршрутів від ПАТ"Південний ГЗК та його контрагентів для чого необхідна наявність вільних колій станції.

Визначення можливості або неможливості доставити на станцію призначення затримані вагони у певний інтервал часу відноситься до технологічної роботи залізниці, для чого необхідні спеціальні знання диспетчера з руху поїздів. Надані пояснення поїзних диспетчерів свідчать про неможливість доставки спірних затриманих вагонів у зв'язку з зайнятістю колій станції призначення, у тому числі і з вини вантажоодержувача, яким не забирались раніше прибулі на його адресу вагони. З огляду на це, посилання відповідача на наявність на станції призначення вільних колій як на доказ відсутності своєї вини у затримці вагонів, визнані апеляційним судом безпідставними.

Згідно з частини першої статті 614 Цивільного кодексу України відсутність своєї вини у порушенні зобов'язання доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Належних доказів на підтвердження відсутності своєї вини у затримці спірних вагонів відповідачем не надано, а затримка вагонів на станції Кривий Ріг - Західний мала місце з вини вантажоодержувача, яким не своєчасно забиралися раніше прибулі вагони на свою під'їзну колію, що призвело до скупченості вагонів на станції призначення Кривий Ріг.

Визнавши встановленими зазначені обставини на підставі сукупності поданих доказів, апеляційний господарський суд правомірно скасував рішення місцевого господарського суду, як таке, що прийняте при неповно з'ясованих обставинах справи з прийняттям нового рішення про задоволення позову.

Відповідно до приписів статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції вірно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують зазначених вище висновків та пов'язані з вирішенням питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, зводяться до переоцінки доказів по справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

За таких обставин, касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Судовий збір, сплачений касатором за подання касаційної скарги, у зв'язку з відмовою в задоволенні касаційної скарги у відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на касатора.

Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.09.2014 у справі № 904/9841/13 залишити без змін.