906/172/14 Про визнання протиправним та скасування рішення сесії сільської ради, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки - 07.10.2014 Прийняття

суддів: Грейц К.В. - головуючого (доповідача), Бакуліної С.В., Глос О.І., розглянувши матеріали касаційної скарги Заступника прокурора Рівненської області на постанову від 11.06.2014 Рівненського апеляційного господарського судуу справі Господарського суду Житомирської області № 906/172/14 за позовом Прокурора Андрушівського району в інтересах державидо відповідачів: 1. Волицької сільської ради 2. Фермерського господарства "Добробут 2008" про визнання протиправним та скасування рішення сесії Волицької сільської ради, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, за участю представників: Генпрокуратури - Томчук М.О. відповідача 1 - відповідача 2 - не з'явились Вознюк О.М.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 11.04.2014 (суддя Гансецький В.П), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 11.06.2014 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Демидюк О.О., судді Коломис В.В., Миханюк М.В.), відмовлено в задоволенні уточнених позовних вимог Прокурора Андрушівського району в інтересах держави (далі-позивач) до Волицької сільської ради (далі - відповідач-1) та Фермерського господарства "Добробут 2008" (далі - відповідач-2) про визнання незаконним та скасування рішення Волицької сільської ради від 18.09.2013 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу її в оренду Фермерському господарству "Добробут 2008" для ведення фермерського господарства", визнання недійсним договору оренди землі від 02.12.2013, укладеного між відповідачами, який зареєстрований у реєстраційній службі Андрушівського районного управління юстиції за № 3635608 від 02.12.2013, та зобов'язання Фермерського господарства "Добробут 2008" повернути земельну ділянку площею 14,0 га нормативною грошовою оцінкою 395739,40 грн (кадастровий номер 1820381600:01:004:0051), що знаходиться на території Волицької сільської ради, до земель запасу органу місцевого самоврядування.

Заступник прокурора Рівненської області, не погоджуючись з зазначеними судовими актами, в поданій касаційній скарзі просить їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення та неправильне застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. ст. 1, 5, 7, 8 Закону України "Про фермерське господарство", ст. ст. 31, 124, 134 Земельного кодексу України, ст. 43 Господарського процесуального кодексу України.

Зокрема, скаржник вважає, що при зверненні керівника Фермерського господарства "Добробут 2008" до органу місцевого самоврядування з метою отримання в оренду спірної земельної ділянки, перший виступав у земельних правовідносинах саме як юридична особа, а отже процедура отримання землі в оренду могла бути здійснена тільки на підставі проведення земельних торгів.

Відзив на касаційну скаргу не подано.

Представники відповідачів у судове засідання касаційної інстанції 23.09.2014 не з'явились.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 23.09.2014 розгляд касаційної скарги відкладено на 07.10.2014 на 11 год. 30 хв.

За розпорядженням Секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 06.10.2012 № 03-05/1965, у зв'язку з виходом з відпустки судді Бакуліної С.В., розгляд касаційної скарги у даній справі здійснюється у постійному складі колегії суддів: головуючий - Грейц К.В. (доповідач), Бакуліна С.В., Глос О.І.

Представник Волицької сільської ради не скористався своїм процесуальним правом на участь в судовому засіданні касаційної інстанції 07.10.2014.

Заслухавши пояснення присутніх у відкритому судовому засіданні представників Фермерського господарства "Добробут 2008" та Генеральної прокуратури України, перевіривши доводи касаційної скарги, правильність застосування судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що 01.03.2011.Волицькою сільською радою Андрушівського району Житомирської області прийнято рішення "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою передачі в оренду для ведення фермерського господарства", яким, зокрема, надано дозвіл голові Фермерського господарства "Добробут-2008" Клименку В.Б. на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення орієнтовною площею 14 га, в тому числі ріллі - 14 га, з метою передачі в оренду для ведення фермерського господарства із складу земель запасу Волицької сільської ради (п.1 рішення); дозволено Клименку В.Б. відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення порядку набуття прав на землю" від 05.11.2009 № 1702-VІ (1702-17) замовити даний проект у відповідних землевпорядних організаціях, який необхідно подати на розгляд сесії сільської ради для прийняття відповідного рішення (п. 2 рішення).

Відділом Держземагенства в Андрушівському районі Житомирської області надано Фермерському господарству "Добробут 2008" висновок від 02.04.2013 № 429/03/03-46 про погодження проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 14,0000 га в оренду ФГ "Добробут 2008" для ведення фермерського господарства із земель запасу на території Волицької сільської ради Андрушівського району Житомирської області.

Рішенням Волицької сільської ради від 18.09.2013 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу її в оренду Фермерському господарству "Добробут 2008" для ведення фермерського господарства" затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки Фермерському господарству "Добробут 2008" та передачу її в оренду, загальною площею 14,0000 га, в тому числі: 14,0000 га - для ведення фермерського господарства, кадастровий номер 1820381600:01:004:0051, із земель запасу на території села Волиця Андрушівського району Житомирської області та встановлено термін оренди земельної ділянки 15 років та орендну плату у формі та розмірі 3% від вартості земельної ділянки - 11872,18 грн в рік.

На виконання вказаного рішення, 02.12.2013 між Волицькою сільською радою (орендодавець) та Фермерським господарством "Добробут 2008" (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення фермерського господарства, на підставі рішення 19 сесії 6 скликання Волицької сільської ради від 18.09.2013, яка знаходиться на території с. Волиця Волицької сільської ради Андрушівського району Житомирської області (п.1.1 договору); в оренду передається земельна ділянка за рахунок земель запасу Волицької сільської ради, кадастровий номер земельної ділянки 1820381600:01:004:0051, площею 14.0000 га, у тому числі: ріллі - 14.0000 га (п.2 договору); договір укладено на 15 років (п.8 договору); земельна ділянка передається в оренду для ведення фермерського господарства (п.15 договору); цільове призначення земельної ділянки - землі сільськогосподарського призначення: для ведення фермерського господарства (п.16 договору); передача земельної ділянки в оренду здійснюється на підставі розробленого проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду (п.18 договору); передача земельної ділянки орендарю здійснюється на протязі п'яти робочих днів після державної реєстрації цього договору за актом приймання-передачі (п.19 договору).

Прокурор, посилаючись на те, що вищевказаним рішенням Волицької сільської ради від 18.09.2013 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано в оренду Фермерському господарству "Добробут 2008" спірну земельну ділянку площею 14.0000 га для ведення фермерського господарства без проведення земельних торгів, що є порушенням ст. ст. 124, 134 Земельного кодексу України, звернувся до господарського суду з позовом в інтересах держави про визнання незаконним рішення сільської ради, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та зобов'язання повернути спірну земельну ділянку до земель запасу органу місцевого самоврядування.

Вирішуючи спір у справі, господарські суди попередніх інстанцій не віднайшли підстав для задоволення позову, виходячи з того, що нормами чинного законодавства передбачено дві підстави набуття громадянами та юридичними особи права користування земельними ділянками - або за результатами аукціону, або за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, а тому, приймаючи спірне рішення, орган місцевого самоврядування діяв у межах наданих йому повноважень та реалізував своє волевиявлення щодо розпорядження земельною ділянкою. Крім того, обґрунтовуючи правомірність прийнятого сільською радою спірного рішення, господарські суди попередніх інстанцій зазначили, що передача в оренду земельної ділянки фермерському господарству, яке створене і існує в одній особі, є фактичною передачею цієї ділянки фізичній особі Клименку В.Б., що уособлює Фермерське господарство "Добробут 2008". У задоволенні позовної вимоги Прокурора Андрушівського району про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки судами попередніх інстанцій відмовлено внаслідок того, що така вимога є похідною від вимоги про визнання протиправним спірного рішення. Вимога про повернення земельної ділянки, внаслідок її похідного характеру від вимоги про визнання недійсним договору оренди, також визнана необґрунтованою.

Втім, зазначені висновки судів попередніх інстанцій колегія суддів вважає передчасними, тобто, такими, що здійснені внаслідок порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, враховуючи таке.

Відповідно до ч.1 ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, а) розпорядження землями територіальних громад; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Згідно з ч.2 ст. 124 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 134 Земельного кодексу України земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Отже, приписами зазначених вище норм встановлено загальний порядок передачі в оренду земельних ділянок державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), який полягає у прийнятті рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування та продажу окремими лотами саме на конкурентних засадах (земельних торгах), які не є обов'язковими лише у окремих випадках, передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 134 Земельного кодексу України, відтак висновок судів попередніх інстанцій щодо надання в оренду земельних ділянок державної (комунальної) власності або за результатами аукціону або за рішенням відповідного органу є безпідставним.

Обґрунтовуючи правомірність прийнятого сільською радою спірного рішення, господарські суди попередніх інстанцій зазначили про безпідставність посилання Прокурора Андрушівського району на необхідність проведення земельних торгів для передачі земельної ділянки в оренду, внаслідок поширення на спірні правовідносини приписів ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України, якою визначено, що не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них, зокрема, у разі передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів, для сінокосіння і випасання худоби, для городництва.

Такий висновок попередні судові інстанції обґрунтували тим, що передача в оренду земельної ділянки фермерському господарству відповідача-2, яке створене і існує в одній особі, є фактичною передачею цієї ділянки фізичній особі, тобто, громадянинові Клименку В.Б., що уособлює Фермерське господарство "Добробут 2008".

Щодо таких обґрунтувань підстав для відмови в позові колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1 Закону України "Про фермерське господарство" фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону. Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім'ї, відповідно до закону.

За приписами ч. 1 ст. 7 Закону України "Про фермерське господарство" для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради. У заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі.

Згідно зі ст. 8 Закону України "Про фермерське господарство" після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб.

Отже, саме після одержання державного акта на право власності або укладення договору оренди земельної ділянки, фермерське господарство реєструється у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб, і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи, незалежно від того, що уособлює її один громадян.

Тобто, отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної чи комунальної власності з метою ведення фермерського господарства без проведення земельних торгів, можливо, зокрема, у випадку звернення саме громадянина до компетентних органів, якому така ділянка надається для створення цього господарства внаслідок проходження визначеної законодавством процедури, а не для розширення вже існуючого фермерського господарства, яке згідно з наявною в матеріалах справи довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України зареєстроване як юридична особа ще 24.09.2008.

Таким чином, висновки господарських судів попередніх інстанцій про підстави для відмови в позові зроблені без врахування вищевказаних обставин та без належного спростування доводів прокурора про незаконність прийнятого Волицькою сільською радою рішення від 18.09.2013, що, в свою чергу, внаслідок пов'язаності цієї частини позову з позовними вимогами про визнання недійсним договору оренди землі від 02.12.2013 та повернення земельної ділянки, потягло за собою висновок про відмову в позові і в цих його частинах, в обґрунтування якого суди попередніх інстанцій послались виключно на їх похідний характер, не встановивши при цьому наявність/відсутність обставин, з якими приписи законодавства пов'язують недійсність договору та можливість застосування наслідків його недійсності.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що згідно з абзацом четвертим частини першої статті 2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Частиною другою згаданої статті передбачено, що у позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, за відсутності ж такого органу або відсутності у нього повноважень зазначає про це в позовній заяві. При цьому, інтереси держави мають чітко формулюватися й умотивовуватися прокурором (пункти 1, 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 7 "Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам" (v0007600-12) ).

Втім, суди попередніх інстанцій не встановили, чи дотримався прокурор цих вимог, адже, заявляючи даний позов в інтересах держави без зазначення органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, прокурор мав вмотивувати в чому саме і які саме інтереси держави вважає порушеними у зв'язку з прийняттям Волицькою сільською радою рішення про надання землі в оренду в межах наданих повноважень щодо розпорядження землями комунальної власності територіальної громади, а також зазначити чому у спірних правовідносинах вважає відсутнім орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції, та визначити такий орган як стягувача за вимогою повернути спірну земельну ділянку до земель запасу.

Відповідно до ч. 2 ст. 111-7 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи викладене, судові акти у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції для встановлення зазначених обставин і надання їм належної правової оцінки з врахуванням вищевикладених вказівок цієї постанови.