Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів: Є.Борденюк І.Вовка, С.Могил розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постанову від 13.08.2014 Харківського апеляційного господарського судуу справі № 922/1858/14 за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Національного аерокосмічного університету ім. М.Є. Жуковського "Харківський авіаційний інститут" про стягнення 411 113,74 грн. В судове засідання прибули представники: позивача Демчук О.В. (дов. від 18.04.2014 № 14-94), відповідача Орлов С.В. (дов. від 10.01.2014) Заслухавши суддю-доповідача - Є. Борденюк, пояснення представників сторін та перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України

ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду з позовом до Національного аерокосмічного університету ім. М.Є. Жуковського "Харківський авіаційний інститут" про стягнення 411 113,74 грн заборгованості за договором купівлі-продажу природного газу № 13/3121-ТЕ-32 від 08.02.2013 з яких: 351 300,25 грн - основного боргу, 8295,04 грн - 3% річних, 13 124,86 грн - інфляційних втрат, 38 393,59 грн - пені.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 24.06.2014 (суддя В.Яризько) позовні вимоги задоволені частково шляхом присудження до стягнення з Національного аерокосмічного університету ім. М.Є.Жуковського "Харківський авіаційний інститут" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 351 300,25 грн основного боргу; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення мотивоване наступним.

08.02.2013 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та Національним Аерокосмічний Університет ім. М. Є. Жуковського "Харківський авіаційний інститут" (покупець) укладений договір № 13/3121-ТЕ-32 купівлі-продажу природного газу (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору продавець зобов'язався передати у власність покупцю в 2013 році природний газ (надалі - газ), а покупець, відповідно, зобов'язався прийняти і оплатити природний газ в обсязі, на умовах цього Договору.

Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для вироблення теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями та національними творчими спілками їх регіональними осередками (п. 1.2 Договору).

У розділі 5 Договору сторонами погоджена ціна на газ.

Відповідно до п.6.1 Договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок здійснюється до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

На виконання умов Договору позивач поставив протягом січня 2013 року - грудня 2013 року, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 2 208 972,59 грн, що підтверджується актами приймання - передачі природного газу, копії яких додані до матеріалів справи, та не заперечується відповідачем.

Покупець частково виконав зобов'язання з оплати поставленого природного газу, перерахувавши на рахунок позивача частинами грошові кошти в сумі 1 857 672,34 грн, що підтверджується довідкою про операції та довідкою про сальдо, а також підтверджується відповідачем.

Заборгованість відповідача перед позивачем за Договором складає 351 300,25 грн за грудень 2013 року, що відповідачем і не заперечується.

З огляду на зазначене, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу місцевим господарським судом задоволенні.

Водночас, щодо стягнення 3 % річних, інфляційний втрат та пені, судом зазначено наступне.

Відповідачем щомісяця виставлялись платіжні доручення на оплату отриманого газу від позивача, однак ГУ Державної казначейської служби України у Харківській області не виконувало перерахування коштів з посиланням на те, що основною вимогою Головного управління при перевірці договорів на постачання природного газу є дотримання вимог постанови КМУ від 26.03.2008 № 247 "Про вдосконалення порядку розрахунків за спожитий природний газ" (247-2008-п) . Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики від 23.01.2012 № 37 (v0037862-12) визначений рахунок 2603 для НАК "Нафтогаз України". Договір був зареєстрований по рахунку 2600.

Відповідач повідомляв позивача про необхідність відкриття спеціального рахунку, але позиція позивача була викладена в листах на адресу відповідача та на адресу Державної казначейської служби, яка полягає в тому, що постанова КМУ від 26.03.2008 року № 247 (247-2008-п) та постанова НКРЕ від 23.01.2012 № 37 (v0037862-12) не розповсюджується на спірний договір та спірні правовідносини, а тому перерахування коштів необхідно здійснювати на той рахунок, який зазначений в Договорі.

Згідно з постановою КМУ від 25 липня 2012 № 705 "Про визначення гарантованих постачальників природного газу" (705-2012-п) гарантованим постачальником природного газу для промислових споживачів, річний обсяг споживання природного газу яких перевищує 3 млн. куб. метрів, та підприємств, що здійснюють виробництво теплової енергії, є Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", що в установленому порядку отримала ліцензію на постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики від 23.01.2012 № 37 (v0037862-12) затверджений перелік поточних рахунків із спеціальним режимом використання, відкритих в установах ПАТ "Державний ощадний банк України" гарантованими постачальниками та їх структурними підрозділами, зокрема і ПАТ НАК "Нафтогаз України".

Відповідач має відповідні ліцензії на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, а тому позивач повинен відкривати спеціальний рахунок для зарахування коштів по спірним зобов'язанням відповідача.

З огляду на зазначене, місцевий господарський суд дійшов висновку, що несвоєчасна оплата коштів за отриманий газ була викликана недотриманням з боку позивача норм діючого законодавства, вина відповідача в таких затримках відсутня, з його боку зобов'язання виконувались належним чином, а саме щодо виставлення платіжних документів на оплату.

А тому, з посиланням на відсутність вини відповідача, суд вирішив відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 13.08.2014 (колегія суддів: В. Бондаренко, О. Ільїн, В. Россолов) рішення Господарського суду Харківської області від 13.08.2014 скасоване в частині відмови у стягненні 13 124,86 грн інфляційних втрат та 8 295,04 грн 3 % річних та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги в цій частині задоволені. В решті рішення залишене без зміни.

постанова мотивована наступним.

Наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Враховуючи зазначене вище, апеляційний господарський суд дійшов висновку про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, а тому прийняв рішення про задоволення позовних вимог в цій частині.

Звертаючись до суду з касаційною скаргою, позивач посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій при ухвалені оскаржуваних судових рішень норм права, просить рішення та постанову скасувати в частині відмови у стягненні 38 393,59 грн пені, та прийняти нове рішення, яким в цій частині позовні вимоги задовольнити.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з такого.

Позивачем заперечується обов'язок отримувати ним оплату, за поставлений відповідно до Договору газ, на рахунок, що визначений постановою НКРЕ від 23.01.2012 № 37 (v0037862-12) (№ 26032304921) та який відрізняється від рахунку, визначеного в Договорі (№ 26009304921), з огляду на те, що відповідач не є підприємством з газопостачання та газифікації.

Зазначене заперечення не ґрунтується на положеннях законодавства, оскільки постанова НКРЕ від 23.01.2012 № 37 (v0037862-12) регулює правовідносини між гарантованими постачальниками, підприємствами, що здійснюють продаж природного газу гарантованим постачальникам та усіма категоріями споживачів, зокрема бюджетними установами.

Позивач є гарантованим постачальником за Договором, оскільки у п. 1 постанови КМУ від 25.07.2012 № 705 "Про визначення гарантованих постачальників природного газу" (705-2012-п) вказано, що гарантованим постачальником природного газу для підприємств, що здійснюють виробництво теплової енергії є ПАТ "НАК "Нафтогаз України", а відповідно до п. 1.2 Договору газ використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями та національними творчими спілками і їх регіональним осередками (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності).

Статус гарантованого постачальника передбачає обов'язок позивача визначити у Договорі рахунок, встановлений постановою НКРЕ № 37 (v0037862-12) . Такий обов'язок ПАТ "НАК "Нафтогаз" не виконало, що стало причиною для несвоєчасного перерахування відповідачем коштів за поставлений газ.

Водночас, позивачем не доведене (ст. 33, 34 ГПК України) посилання на невідповідність фактичної діяльності з виробництва теплової енергії відповідача визначенню законодавчого терміну "виробництво теплової енергії" (стаття 1 Закону України "Про теплопостачання").

З огляду на зазначене, колегія суддів Вищого господарського суду України підтримує висновок судів попередніх інстанцій про відсутність вини відповідача у порушенні строків оплати за Договором, як підстави для звільнення відповідача від відповідальності у формі нарахованої позивачем пені.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 13.08.2014 у справі № 922/1858/14 залишити без зміни.