Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: Полянського А.Г.,

суддів: Кравчука Г.А., Мачульського Г.М.,

розглянувши

касаційну скаргу комунального підприємства теплових мереж

"Криворіжтепломережа"

на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського

суду від 03.07.2014 року

у справі № 904/8416/13

Господарського суду Дніпропетровської

області

за позовом Фізичної особи-підприємця

ОСОБА_1

до комунального підприємства теплових мереж

"Криворіжтепломережа"

треті особи 1. товариство з обмеженою відповідальністю

"ДИВОБУД"

2. комунальне підприємство

житлово-експлуатаційна

організація № 20

про визнання недійсним договору, -

за участю представників сторін:

позивача - не з"явились,

відповідача - Мітін С.М. дов. від 13.01.2014 р.,

треті особи - не з"явились,

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 28.04.2014 р. (судді - Ярошенко В.І., Мартинюк С.В., Соловйова А.Є.) визнано недійсним договір № 4626 від 30.06.2005 на відпуск теплової енергії для потреб опалення, вентиляції, гарячого водопостачання та пару, укладений між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та Комунальним підприємством теплових мереж "Криворіжтепломережа". Стягнуто з Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1147 грн.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.07.2014 р. (судді - Тищик І.В., Парусніков Ю.Б., Білецька Л.М.) рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.04.2014 р. змінено, доповнено резолютивну частину рішення абзацом четвертим наступного змісту:

"Стягнути з Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" (50000, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, пров. Дежньова, буд. 9, код ЄДРПОУ 03342184) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 4 900 (чотири тисячі дев'ятсот) грн. витрат на послуги адвоката.". В решті рішення залишити без змін.

Не погоджуючиcь з постановою апеляційного господарського суду, комунальне підприємство теплових мереж "Криворіжтепломережа" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, мотивуючи скаргу доводами про порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Відповідно до п. 1 ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову апеляційного господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.06.2005 р. між КПТМ "Кріворіжтепломережа" (Постачальник) та ФОП ОСОБА_1 (Споживач) був укладений договір на відпуск теплової енергії для потреб опалення, вентиляції, гарячого водопостачання та пару за № 4626.

Згідно умов договору, постачальник відпускає споживачу теплову енергію в гарячій воді на потреби опалення, вентиляції, гарячого водопостачання та у вигляді пари на технологічні потреби, а споживач оплачує її вартість за встановленими тарифами в строки, передбачені даним договором.

Звертаючись з позовом, позивач зазначав, що спірний правочин має бути визнаний недійсним, як такий, що не відповідає вимогам чинного законодавства, а саме, Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (1875-15) та Правилам надання послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів від 21.07.2005 року № 630 (630-2005-п) .

Згідно ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Судами встановлено, що позивач є власником нежитлового приміщення (офісу) загальною площею 43,4 кв.м. у багатоквартирному будинку за адресою: АДРЕСА_1.

На момент укладання спірного договору відносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг (виконавцем) і фізичною та юридичною особою (споживачем), яка отримує послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення регулювалися Законом України "Про житлово-комунальні послуги" (1875-15) (в редакції від 24.06.2004 р.) та Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 р. № 630 (630-2005-п) .

Відповідно до положень ст. 19 Законом України "Про житлово-комунальні послуги" (в редакції, що діяла на момент укладання договору) відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Згідно визначень, наданих статтею 1 даного Закону, комунальні послуги це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

Балансоутримувачем будинку (споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд) є власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом; виконавцем являється суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору; виробником - суб'єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги; власником приміщення (будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд) є фізична або юридична особа, якій належить право володіння, користування та розпоряджання приміщенням, будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд, зареєстроване у встановленому законом порядку; споживачем - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу; управителем - особа, яка за договором з власником чи балансоутримувачем здійснює управління будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд (далі - управління будинком) і забезпечує його належну експлуатацію відповідно до закону та умов договору.

Особливості укладання договорів у багатоквартирному будинку регламентуються ст. 29 Закону, відповідно до якої договір на надання житлово-комунальних послуг у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та балансоутримувачем або уповноваженою ним особою.

У разі якщо балансоутримувач не є виконавцем, він укладає договори на надання житлово-комунальних послуг з іншим виконавцем.

Апеляційний господарський суд зазначив, що виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об'єктів усіх форм власності є теплопостачальна організація; відносини з надання послуг з централізованого опалення регулюються шляхом укладання відповідного договору між теплопостачальником і власником (будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд) або балансоутримувачем (ЖЕК,виконавець послуг, який надає послуги з управління та/або послуги із забезпечення гарячою водою, опаленням), а не з кінцевими споживачами - власниками приміщень таких будинків; теплопостачальною організацією надаються виключно житлово-комунальні послуги; можливість продажу теплової енергії (як товару) кінцевому споживачу нормами чинного законодавства на момент укладання спірного договору взагалі не передбачалася.

Відповідно до положень п. 8 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення послуги з централізованого опалення надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення

Типовий договір про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води та водовідведення затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 р. № 630 (630-2005-п) .

Судами встановлено, що в порушення приписів зазначених законодавчих норм між позивачем та відповідачем був укладений договір з іншим предметом (на продаж теплової енергії, а не надання житлово-комунальних послуг), з іншою особою (кінцевим споживачем), у не передбаченій законом формі (без врахування умов Типового договору).

Посилання скаржника на те, що КПТМ "Криворіжтепломережа" розробило спірний договір, конкретизувавши умови Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (1875-15) № 1875 від 24.06.04 р., Закону України "Про теплопостачання" (2633-15) , Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.07 р. (1198-2007-п) та постанови Кабінету Міністрів України від 21.07.05 р. № 630 (630-2005-п) колегія суддів не прийняла до уваги, оскільки на момент укладання спірного договору Закон України "Про теплопостачання" (2633-15) не набрав чинності (Закон набрав чинності з 06.07.2005 р., тобто, після укладання договору), а Правила користування тепловою енергією № 1198 (1198-2007-п) взагалі не були затверджені Кабінетом Міністрів України (затвердження відбулося 03.10.07 р.).

Укладаючи договір та погоджуючи предмет договору, сторони домовились, що відповідач продає теплову енергію безпосередньо позивачу. Однак, як встановлено судом першої інстанції, установки позивача (споживача) не приєднані до мережі енергопостачальної організації, а приєднані до внутрішньобудинкових мереж, обслуговування яких здійснює житлово-експлуатаційне підприємство.

Отже, позивач взагалі позбавлений можливості забезпечити експлуатацію енергопостачального обладнання, необхідного для використання отриманої теплової енергії та, відповідно, виконати дії, покладені на нього умовами договору, зокрема, відповідати за технічний стан та експлуатацію вузлів вводу та внутрішніх систем теплопостачання (п. 3.5 договору); забезпечувати збереження приладів обліку та автоматичного регулювання, а також герметичність теплових вводів (п. 5.6 договору); вживати заходи до очищення зворотної води (п. 5.9 договору) та таке інше.

Наведені умови спірного договору також суперечать нормам Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (1875-15) , положеннями якого виконання вказаних дій покладено на інших осіб (власника, балансоутримувача, управителя).

За таких обставин, попередні судові інстанції дійшли вірного висновку про те, що зміст оспорюваного договору не відповідає ні вимогам закону, ні вимогам форми договору.

Разом з цим, апеляційний господарський суд обґрунтовано змінив рішення в частині стягнення витрат на послуги адвоката.

Перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 111-5 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів вважає, що суд в порядку ст. ст. 43, 47, 43, 99, 101 ГПК України (1798-12) всебічно, повно і об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізував відносини сторін та дійшов обґрунтованих висновків.

Висновки суду апеляційної інстанції відповідають встановленим обставинам справи, доводи касаційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення у справі не вбачається.

В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини постанови.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, п. 1 ст. 111-9, 111-11 ГПК України, суд

Касаційну скаргу комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.07.2014 року у справі № 904/8416/13 Господарського суду Дніпропетровської області залишити без змін.