Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Полянського А.Г., суддів Кравчука Г.А., Мачульського Г.М. (доповідач), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Теплотехніка"" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 30.07.2014 р. у справі № 923/358/14 Господарського суду Херсонської області за позовом прокурора Голопристанського району Херсонської області в інтересах держави в особі: 1. Відділу освіти, молоді та спорту Голопристанської районної державної адміністрації Херсонської області 2. Комунальної установи "Фінансово-господарська група з обслуговування закладів та установ освіти" Голопристанської районної ради Херсонської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Теплотехніка"" про зобов'язання виконати умови договору та стягнення суми

за участю

- прокурора: Красножон О.М. (посвідчення № 000598 від 01.08.12 р.)

Звернувшись у суд з даним позовом в інтересах держави в особі Відділу освіти, молоді та спорту Голопристанської районної державної адміністрації Херсонської області (далі - позивач-1) та Комунальної установи "Фінансово-господарська група з обслуговування закладів та установ освіти" Голопристанської районної ради Херсонської області (далі - позивач-2), прокурор Голопристанського району Херсонської області просив зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Теплотехніка"" (далі - відповідач) виконати умови договору про закупівлю послуг за державні кошти № 86 від 31.01.2014 р. шляхом поставки паливно-мастильних матеріалів у кількості та вартістю визначеною специфікацією до договору № 86 від 31.01.2014 р. та стягнути з нього 4979,33 грн. пені та штрафу. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконує умови укладеного між ним та позивачем-2 договору.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 04.06.2014 р. (суддя Литвинова В.В.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 30.07.2014 р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя Гладишева Т.Я., судді Савицький Я.Ф., Журавльов О.О.), позов задоволено частково, зобов'язано відповідача виконати умови договору про закупівлю послуг за державні кошти № 86 від 31.01.2014 р. шляхом поставки паливно-мастильних матеріалів у кількості та вартістю визначеною специфікацією до договору № 86 від 31.01.2014 р., в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати прийняті рішення в частині задоволення позову та прийняти нове в цій частині, про відмову у позові, посилаючись на неправильне застосування і порушення судами норм матеріального права.

У відзиві прокурор Голопристанського району Херсонської області просить залишити касаційну скаргу без задоволення, вказуючи, що господарськими судами попередніх інстанцій повно встановлено обставини справи та правильно застосовано норми права.

Переглянувши у касаційному порядку оскаржені судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України виходить з наступного.

Як встановлено судами, 31.01.2014 р. між позивачем-2 (замовник) та відповідачем (учасник) укладено договір про закупівлю послуг за державні кошти № 86 (далі - договір), за умовами якого учасник зобов'язується у 2014 році поставити замовникові товари, зазначені у Специфікації, а замовник - прийняти та оплатити товар.

Пунктом 5.1. договору № 86 від 31.01.2014 р. сторони узгодили строк поставки: січень-березнь 2014 року. Згідно Специфікації відповідач зобов'язався поставити позивачу-2: бензин А76 в кількості 90 літрів за ціною 10,00 грн.; бензин А92 в кількості 8181 літр за ціною 10,10 грн.; дизельне пальне в кількості 7107 літрів за ціною 9,20 грн.; масло в кількості 265 літрів за ціною 17,00 грн.

Пунктом 6.3.1. договору № 86 від 31.01.2014 р. сторони узгодили, що постачальник зобов'язаний забезпечити поставку товарів у строки, встановлені договором.

10.02.2014 р. відповідач звернувся до позивача-2 з листом, в якому повідомив, що ціни на паливно-мастильні матеріали зросли та становлять станом на 10.02.2014 р. бензин А76(80) - 10,30 грн., бензин А92 - 11,10 грн., дизельне паливо - 10,10 грн., масло - 17,00 грн.

12.02.2014 р. (заявка № 84) та 20.02.2014 р. (заявка № 93) позивач-2 звертався до відповідача з проханням відпустити паливно-мастильні матеріали згідно договору № 86 від 31.01.2014 р.

У відповідь на вищевказані заявки про поставку паливно-мастильних матеріалів відповідач 20.02.2014 р. звернувся до позивача-2 з пропозицією укласти додаткову угоду до договору і зазначити нові ціни з урахуванням подорожчання нафтопродуктів.

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, своє рішення про часткове задоволення позову мотивував тим, що взяті на себе зобов'язання з поставки нафтопродуктів мають виконуватись належним чином.

У касаційному порядку відповідачем оскаржено прийняті судами рішення в частині задоволення позовних вимог, і як на підставу для скасування судових рішень, він посилається на неможливість виконання зобов'язання через зростання цін на нафтопродукти.

Відповідно до приписів статті 607 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється неможливістю його виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.

При цьому приписами статті 42 Господарського кодексу України визначено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Разом з тим, із доводів відповідача та встановлених судами обставин справи не вбачається неможливості виконання ним свого обов'язку із поставки товарів, а зростання цін на нафтопродукти є власним ризиком відповідача при здійсненні господарської діяльності.

Крім того відповідач у касаційній скарзі як на підставу для скасування судових рішень послався на укладення позивачем-2 09.07.2014 р. договорів на закупівлю пального з іншою особою.

Разом з тим, такі доводи не можуть бути правовими підставами для скасування судових рішень оскільки відповідно до приписів статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, а згідно вимог статті 11110 цього кодексу підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Під час розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції таких підстав не встановив.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 п.1, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, -

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Теплотехніка"" залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 30.07.2014 р. у справі Господарського суду Херсонської області № 923/358/14, залишити без змін.