Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:

Головуючого судді Кузьменка М.В.,

суддів Васищака І.М.,

Студенця В.І.,

розглянувши

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Транзас Україна"

на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 14.08.2014 р.

у справі № 915/1081/14 господарського суду Миколаївської області

за позовом Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі філії "Морська пошуково-рятувальна служба"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Транзас Україна"

про стягнення 317 520,00 грн.

за участю представників:

ДП "Адміністрація морських портів України" в особі філії "Морська пошуково-рятувальна служба" - Конончук О.В.;

ТОВ "Транзас Україна" - не з'явилися;

Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі філії "Морська пошуково-рятувальна служба" звернулося до господарського суду Миколаївської області з позовом та просило суд стягнути з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Транзас Україна" 317 520,00 грн., у т.ч. 229 320,00 грн. пені та 88 200,00 грн. штрафу (а.с.15-18).

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 14.07.2014 р. позовна заява та додані до неї документи повернуті без розгляду на підставі п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 63 ГПК України (а.с.2-3).

Повертаючи позовну заяву та додані до неї документи без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що до позовної заяви не додано належних доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі, а саме: позивачем в підтвердження оплати судового збору додано копію платіжного доручення № 361 від 08.07.2014 р., яка не є належним доказом сплати судового збору. Крім того, судом першої інстанції зазначено, що позов підписаний особою, яка не має права його підписувати, оскільки довіреність від 02.07.2014 р. видана начальнику філії ОСОБА_4 представляти інтереси ДП "Адміністрація морських портів України", а не інтереси Підприємства в особі філії.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 14.08.2014 р. ухвала господарського суду Миколаївської області від 14.07.2014 р. скасована (а.с.94-96).

Скасовуючи ухвалу місцевого господарського суду, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем виконано вимоги п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 63 ГПК України щодо додання до позовної заяви доказів сплати судового збору у встановленому порядку і розмірі, а також щодо підписання позовної заяви уповноваженою особою.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, ТОВ "Транзас Україна" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та просить її скасувати, залишивши в силі ухвалу суду першої інстанції.

Вимоги касаційної скарги мотивовані порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права (а.с.104-106).

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Основні вимоги, що пред'являються до форми та змісту позовної заяви, а також вимоги щодо надання разом з нею певних доказів визначені ст. ст. 54, 57 ГПК України. Невиконання більшості з вимог зазначених норм тягне за собою повернення позовної заяви без розгляду.

Зокрема, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 57 ГПК України, до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі. Невиконання зазначеної вимоги тягне за собою повернення поданої позовної заяви з доданими до неї документами на підставі п. 4 ч. 1 ст. 63 ГПК України.

Суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про неправильне застосування вищевказаної норми судом першої інстанції, враховуючи наступне.

Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що в доданих документах до позовної заяви ДП "Адміністрація морських портів України" в особі філії "Морська пошуково-рятувальна служба" наявний оригінал платіжного доручення № 361 від 08.07.2014 р. про сплату судового збору за подання позовної заяви у розмірі 6 350,40 грн. з відміткою про зарахування вказаної суми в дохід бюджету України.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність доказів сплати судового збору у встановленому законодавством порядку та розмірі, про що вірно зазначено судом апеляційної інстанції.

Крім того, за змістом п.1 ч.1 ст. 63 ГПК України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо вона підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.

Судом встановлено, що позов заявлено ДП "Адміністрація морських портів України" в особі філії "Морська пошуково-рятувальна служба".

Разом з цим, суд першої інстанції дійшов висновку, що позов підписаний особою, яка не має права її підписувати, оскільки довіреність від 02.07.2014 р. видана начальнику філії ОСОБА_4 представляти інтереси ДП "Адміністрація морських портів України", а не інтереси ДП "Адміністрація морських портів України" в особі філії.

Суд апеляційної інстанції обгрунтовано спростував зазначений висновок суду першої інстанції.

Так, в силу п. 5.2 Положення про філію "Морська пошуково-рятувальна служба" ДП "Адміністрація морських портів України" начальник філії діє на підставі цього Положення, довіреності на право вчинення дій, виданої Головою Підприємства та локальних нормативно-правових актів Підприємства.

Відповідно до п. 5.3 Положення у довіреності визначається обсяг повноважень начальника філії при здійсненні від імені Підприємства дій, в т.ч. укладання договорів.

Згідно з абц. 19 п. 5.9 Положення, зокрема, начальник філії за довіреністю представляє інтереси ДП "Адміністрація морських портів України" в усіх судах загальної юрисдикції, передбачених Законом України "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17) .

Судом встановлено, що 02.07.2014 р. головою ДП "Адміністрація морських портів України" начальнику філії ОСОБА_4 була видана довіреність, яка посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрована в реєстрі за № 1048.

Згідно п. 13 вказаної довіреності начальник філії уповноважений представляти інтереси ДП "Адміністрація морських портів України" в усіх судах загальної юрисдикції.

Враховуючи вищенаведені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що відокремлений підрозділ уповноважений звертатися до господарського суду від імені юридичної особи та її начальник має повноваження щодо підписання та подачі до суду позовної заяви.

Отже, оскільки до позовної заяви позивачем додано докази про сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі, а також позовну заяву підписано уповноваженою на підписання особою, суд першої інстанції необґрунтовано повернув подану позовну заяву з посиланням на п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 63 ГПК України.

Враховуючи зазначене, підстав для зміни чи скасування постанови Одеського апеляційного господарського суду від 14.08.2014 р., якою скасовано ухвалу господарського суду Миколаївської області від 14.07.2014 р., немає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9- 111-11 ГПК України, колегія суддів

постанову Одеського апеляційного господарського суду від 14.08.2014 р. у справі № 915/1081/14 господарського суду Миколаївської області залишити без змін, а касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Транзас Україна" - без задоволення.