Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: суддів: Малетича М.М., Круглікової К.С. (доповідач), Мамонтової О.М. розглянувши касаційну скаргу Українсько-польського підприємства з іноземними інвестиціями у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Бернд Бруггеманн Україна" на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 17.06.2014 р. у справі № 918/91/14 господарського суду Рівненської області за позовом Українсько-польського підприємства з іноземними інвестиціями у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Бернд Бруггеманн Україна" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: про 1) Комунальне підприємство "Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації" Рівненської обласної ради; 2) Реєстраційна служба Сарненського районного управління юстиції Рівненської області визнання права власності та витребування майна за участю представників сторін:

від позивача: Романюк І.І.

від відповідача: ОСОБА_7,

від третьої особи-1: не з'явився,

від третьої особи-2: не з'явився,

Українсько-польське підприємство з іноземними інвестиціями у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Бернд Бруггеманн Україна" звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_5, за участю третіх осіб: комунального підприємства "Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації" Рівненської обласної ради та Реєстраційної служби Сарненського районного управління юстиції Рівненської області, про визнання права власності на адмінбудівлю цеху мінеральної води "Г-2", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та витребування з володіння відповідача адмінбудівлі цеху мінеральної води "Г-2" за вказаною адресою.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 09.04.2014 року, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 17.06.2014 року у справі № 918/91/14, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 17.06.2014 року та рішення місцевого господарського суду від 09.04.2014 року скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 18.01.1997 року між АКБ СР "Укрсоцбанк" (Заставодержатель) та колективним підприємством "Сарненський завод продтоварів" (Заставодавець) було укладено договір застави № 02 в забезпечення зобов`язань заставодержателем по поверненню суми кредиту в розмірі 380000 гривень, відсотків по ньому, а також відшкодування можливих збитків, згідно з договорами, укладеними у 1997 році.

Заставодавець здійснював заставу виробничих приміщень заводу на загальну суму 638 063 грн.

Згідно з додатком № 1 до договору застави у заставу передавалась адмінбудівля і цех мінеральної води Г-2, АДРЕСА_1.

14.09.2001 року за згодою заставодержателя - АКБ СР Укрсоцбанк ТОВ фірма "Кода" (Продавець) в особі голови ліквідаційної комісії та ТОВ "РІФ" уклали договір купівлі-продажу нерухомості.

Відповідно до умов вказаного договору, продавець продав, а покупець купив заставлене майно - цех мінеральної води, який знаходиться в АДРЕСА_1, що належить колективному підприємству "Завод продовольчих товарів" і був заставлений на користь ТОВ фірми "Кода" згідно з договором застави від 18.01.1997 року та в зв'язку із банкрутством ТОВ фірми "Кода" був залучений до загальної ліквідаційної маси.

ТОВ "Кода" на підставі акту прийому - передачі передало, а ТОВ "РІФ" прийняло цех мінеральної води, розташований за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 2595,3 м.кв. Вартість цеху згідно договору складає 20853,60 грн., в тому числі ПДВ-3475,6 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.04.2002 року ТОВ "РІФ" отримало реєстраційне посвідчення про те, що цех мінеральної води, який розташований в АДРЕСА_1, зареєстровано за ТОВ "РІФ" на підставі рішення господарського суду Рівненської області від 12.02.2002 року.

На підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 17.08.2005 року ТОВ "РІФ" придбало земельну ділянку площею 1,2254 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

29.03.2005 року КП "Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації" видало ТОВ "РІФ" технічний паспорт на виробничий будинок цеху мінеральної води. В характеристиці будівлі зазначено наступне: літера Г-1 - цех мінеральної води, 1989 року побудови, площею 2595,3 кв.м. і літера Г-2 - адміністративна будівля цеху мінеральної води, площею 332 кв.м.

16.05.2007 року Сарненською міською радою ТОВ "РІФ" видано державний акт на право власності на земельну ділянку. Цільове призначення земельної ділянки - для будівництва, обслуговування та реконструкції цеху мінеральної води під цех по виготовленню виробів з дерева.

Протоколом № 10 від 23.08.2007 року загальні збори учасників ТОВ "Бернд Бруггеманн Україна" ухвалили замінити частково грошовий внесок ТОВ "РІФ" майновим внеском у статутний фонд ТОВ "Бернд Бруггеманн Україна" в зв`язку з виробничою необхідністю товариства

Згідно з актом оцінки вартості та приймання-передачі майна, що вноситься до статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю "Бернд Бруггеманн Україна" від 23 серпня 2007 року, товариство з обмеженою відповідальністю "РІФ" за згодою іншого учасника товариства - ОСОБА_8, оцінило свій майновий вклад до статутного капіталу товариства таким чином: цех мінеральної води з земельною ділянкою площею 1,2254 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 - 83 438,09 грн.; трансформаторна підстанція ЗТП -79 - 13791,28 грн.; кран козловий К-09 - 822, 59 грн.; станок многопилний ЦМ-120 - 1420,90 грн.; станок Ц2КМ - 1478,50 грн.

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 25.10.2007 року, виданого виконавчим комітетом Сарненської міської ради, за ТОВ "Бернд Бруггеманн Україна" зареєстровано право власності на будівлю цеху мінеральної води.

Крім того, позивач отримав державний акт на право власності на земельну ділянку площею 1,2254 га від 27.03.2008 року.

Позивачу було видано КП "Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації" технічний паспорт від 13 вересня 2007 року на цех мінеральної води по вул. Бєлгородська, 31 в м. Сарни, в характеристиці будівлі зазначено наступне: літера Г-1 - цех мінеральної води площею 2595,3 кв.м. і літера Г-2 - 332 кв.м.

Крім того, судами було встановлено, що 21.07.2003 року КП "Сарненський завод продтоварів" та ОСОБА_9 уклали договір про передачу адмінбудівлі цеху мінеральної води Г-2 за заборгованість по заробітній платі відповідно до умов якого КП "Сарненський завод продтоварів" передав ОСОБА_9 адмінбудівлю цеху мінеральної води Г-2 площею 332 кв.м., балансовою вартістю 5942 грн. за заборгованість по заробітній платі.

Рішенням Сарненського районного суду від 07.09.2011 року у справі № 2-279/2011 відмовлено у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору про передачу адмінбудівлі цеху мінеральної води за заборгованість по заробітній платі. Рішення набрало законної сили.

На виконання умов договору від 21.07.2003 року КП "Сарненський завод продтоварів" та ОСОБА_9 підписали акт прийому-передачі адмінбудівлі цеху мінеральної води Г-2 площею 332 кв.м.

Рішенням реєстратора Шпачинської А.Х. відмовлено ОСОБА_11 в реєстрації права власності на адмінбудівлю цеху мінеральної води в АДРЕСА_1.

Рішенням Постійно діючого третейського суду при асоціації "Діловий Захід" від 21.04. 2008 року у справі № 22а/08 задоволено зустрічний позов ОСОБА_11 та визнано за нею право власності на адмінбудівлю цеху мінеральної води, літера Г-2, загальною площею 542,4 м.кв, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1.

Зазначене рішення було зареєстроване в КП "Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації" 27 .05. 2008 року в книзі № 2 за № 5-1069.

У зв'язку із вказаним, технічний паспорт від 13.09.2007 року, виданий товариству "Бернд Бруггеманн Україна" на цех мінеральної води, працівниками КП "Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації" 27.11.2008 року погашений, про що свідчать відповідні штампи в ньому.

Також у технічному паспорті працівниками КП "Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації" зроблено примітку: згідно з актом прийому-передачі до договору продажу-придбання нерухомості від 14.09.2001 року ТОВ "РІФ" прийняв будівлю цеху мінеральної води площею 2595,3 кв.м. (площа 2595,3 кв.м. є площею забудови цеху мінеральної води); адмінбудівля Г-2 згідно з рішенням третейського суду належить приватній особі".

Також судами встановлено, що 03.10.2008 року ОСОБА_11 та ОСОБА_5 уклали договір купівлі-продажу адмінбудівлі цеху мінеральної води.

Право власності ОСОБА_5 на адмінбудівлю цеху мінеральної води літера "Г-2" зареєстровано в КП "Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації", що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 16.10.2008 року за № 20600160, реєстраційний № 23417098.

Рішенням Сарненського районного суду від 07.09.2011 року у справі № 2-279/2011, ТОВ "Бернд Бруггеманн України" відмовлено в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_12, ОСОБА_11, ОСОБА_5, КП "Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації" про визнання недійсними договору про передачу адмінбудівлі цеху мінеральної води за заборгованість по заробітній платі, договору купівлі - продажу об'єкту нерухомості майна, визнанню незаконними дії КП РОБТІ щодо проведення технічної інвентаризації і зобов'язання привести технічну документації і технічний паспорт в попередній стан. Дане рішення є чинним.

Звертаючись з даним позовом, позивач вказував про те, що в порушення чинного законодавства, він протиправно був позбавлений права власності на частину приміщень цеху мінеральної води, а саме: на приміщення адмінбудівлі цеху мінеральної води "Г-2", у зв'язку з чим просив суд визнати за ним право власності на зазначену адмінбудівлю та витребувати її з чужого незаконного володіння у відповідача.

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд, з яким також погодився й апеляційний господарський суд, зазначив, що позивачем не доведено у встановленому законом порядку з поданням належних доказів того, що він є власником адмінбудівлі цеху мінеральної води літера "Г-2", та того, що його протиправно позбавлено права власності на приміщення адмінбудівлі літера "Г-2".

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Частиною 1 ст. 319 Цивільного кодексу України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно з положеннями ст. 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Статтею 387 Цивільного кодексу України встановлено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

За змістом ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Отже, можливість звернення до суду за захистом своїх прав або охоронюваних законом інтересів пов'язується як процесуальним так і матеріальним законом, з порушенням, оспорюванням, а також невизнанням цих прав іншими особами, виникненням у них сумнівів у належності, зокрема майна позивачеві, чим створюється неможливість реалізації товариством свого права власності.

Позовні вимоги обґрунтовано нормами ст. 387 Цивільного кодексу України, згідно з якою власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Витребування власником свого майна з чужого незаконного володіння здійснюється шляхом подання до суду віндикаційного позову. Позивачем у віндикаційному позові може бути власник майна, відповідачем - особа, яка незаконно володіє майном, тобто заволоділа ним без достатньої правової підстави.

Володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе (ч. 1 ст. 397 ЦК України).

Незаконність володіння майном відповідачем повинна бути доведена позивачем в суді, оскільки законодавство презюмує добросовісне (правомірне) володіння чужим майном, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду (ч. 3 ст. 397 ЦК України).

Зазначені у позовній заяві підстави повинні підтверджувати право власності позивача на витребуване майно, факт вибуття його з володіння, наявність спірного майна у незаконному володінні відповідача на час звернення з позовом до суду.

Таким чином, до предмету доказування у даній справі входить встановлення фактів, що підтверджують право власності позивача на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, перебування його у відповідача на час звернення з позовом і прийняття рішення у справі.

Колегія суддів вважає, що суди попередніх судових інстанцій обгрунтовано взяли до уваги, що договір купівлі-продажу адмінбудівлі, який укладений між ОСОБА_11 та ОСОБА_5 від 03.10.2008 року у судовому порядку не визнано недійсним, тому відповідач є власником адмінбудівлі цеху мінеральної води літера "Г-2", що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 16.10.2008 року за № 20600160, реєстраційний № 23417098.

Крім того, як вже зазначалося вище, рішенням Сарненського районного суду від 7.09.2011 року у справі № 2-279/2011, яке набрало законної сили, ТОВ "Бернд Бруггеманн Україна" відмовлено у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_12, ОСОБА_11, ОСОБА_5, КП "Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації", третіх осіб- ТОВ "РІФ", АКБ соціального розвитку "Укрсоцбанк" про визнання недійсними договору про передачу адмінбудівлі цеху мінеральної води через заборгованість по заробітній платі, договору купівлі-продажу об`єкту нерухомого майна, визнання незаконними дій КП РОБТІ щодо проведення технічної інвентаризації і зобов`язання привести технічну документацію і технічний паспорт в попередній стан. Вказаним рішенням суду встановлено, що дії КП "Рівненське ОБТІ" в частині погашення технічного паспорту від 13.09.2007 року, виданого ТОВ "Бернд Бруггеманн Україна" та виготовлення нових технічних паспортів ТОВ "Бернд Бруггеманн Україна" та на ім`я ОСОБА_11 було здійснено на підставі вищевказаних договорів, а у позивача немає підстав для вимог у даному позові, оскільки права ТОВ "Бернд Бруггеманн Україна" діями відповідачів не порушені.

В рішенні зазначено, що різниця у площах вказаного об'єкта нерухомості (332 кв.м. по договору передачі та 542,4 кв.м. по технічному паспорту від 19.03.2008 року) пояснюється тим, що під час передачі вказувалась площа, яка обліковувалась - корисна, а під час виготовлення технічного паспорту у площу будівлі була включена вся площа, в тому числі східцеві площадки, коридор тощо. Також з технічного паспорта вбачається, що вказана адміністративна будівля цеху мінеральної води є окремою двоповерховою спорудою.

Крім того, суди взяли до уваги рішення господарського суду Рівненської області від 25.04.2013 року у справі № 918/432/13, яке було залишене без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду 24.07.2013 року та постановою Вищого господарського суду України від 23.09.2013 року та яким зобов`язано Українсько-польське підприємство з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Бернд Бруггеманн Україна" усунути перешкоди у користуванні фізичній особі-підприємцю ОСОБА_5 приміщенням адмінбудівлі цеху мінеральної води "Г-2", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та у десятиденний термін з дня набрання рішенням законної сили звільнити приміщення адмінбудівлі цеху мінеральної води "Г-2", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та не чинити перешкод фізичній особі-підприємцю ОСОБА_5 у вільному проході та проїзді до зазначеного приміщення.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів прийшла до висновку про те, що оскільки договір купівлі-продажу від 03.10.2008 року є чинним, що підтверджено судовими рішеннями у справі, то відповідач на законних підставах набув права власності на спірний об'єкт.

На підставі вищенаведеного, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факти, які підтверджують право власності позивача на витребуване майно, незаконне вибуття майна з володіння позивача, а тому відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог.

Крім того, як вірно зазначили суди попередніх інстанцій, наявність у відповідача правовстановлюючих документів на спірний об'єкт виключає можливість задоволення віндикаційного позову, оскільки залишає недоведеним факт незаконності володіння.

Відповідно до ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного господарського суду та не впливають на них, а тому підстави для її задоволення і скасування постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 17.06.2014 року, прийнятої з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального законодавства, відсутні.

Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Українсько-польського підприємства з іноземними інвестиціями у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Бернд Бруггеманн Україна" залишити без задоволення, а постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 17.06.2014 року у справі № 918/91/14 - без змін.