904/2973/14 Про стягнення плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу - 25.09.2014 Прийняття

Дерепи В.І. - головуючого, Грека Б.М., Кривди Д.С. (доповідача), за участю представників від: позивача Шуба Я.С., представник, відповідача Дарій Л.М., представник, розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.08.2014 у справі № 904/2973/14 Господарського суду Дніпропетровської області за позовом Державного підприємства "Придніпровська залізниця" до Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення суми,

Розпорядженням Секретаря четвертої судової палати Вищого господарського суду України від 24.09.2014 № 05-05/1477 у зв'язку з виходом з відпустки суддів Дерепи В.І. та Грека Б.М. сформовано колегію суддів Вищого господарського суду України в такому складі: суддя Дерепа В.І. - головуючий, судді Грек Б.М., Кривда Д.С. для розгляду касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.08.2014 у справі № 904/2973/14.

Державне підприємство "Придніпровська залізниця" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу у сумі 11134,08 грн.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 06.06.2014 (суддя Петренко І.В.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.08.2014 (судді: Прудніков В.В. - головуючий, Орєшкіна Е.В., Широбокова Л.П.), позов задоволено повністю; стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь Державного підприємства "Придніпровська залізниця" 10620,36 грн. плати за користування вагонами, 513,72грн. збору за зберігання вантажу та 1827 грн. судового збору.

Не погоджуючись з рішенням та постановою, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову скасувати і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Скаргу мотивовано доводами про неправильне застосування судами ст.ст.41, 119 Статуту залізниць України (457-98-п) , пункту 8 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Мінтрансу України від 25.02.1999 № 113 (z0165-99) , п.3 Правил складання актів, ст.ст. 4-2, 43 Господарського процесуального кодексу України.

Відводів складу суду не заявлено.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наявні матеріали справи та доводи, викладені у касаційній скарзі, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановили суди попередніх інстанцій, 06.11.2008 між Державним підприємством "Придніпровська залізниця" та ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" (найменування змінено на ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат") було укладено договір № ПР/М-08-2/11-2476аНЮдч про експлуатацію залізничної під'їзної колії ВАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", яка примикає до станції Кривий Ріг Придніпровської залізниці, за умовами пункту 1 якого згідно зі Статутом залізниць України, Правилами перевезення вантажів і на умовах цього договору експлуатується під'їзна колія, яка належить власнику, що примикає до станції Кривий Ріг Придніпровської залізниці. Під'їзна колія обслуговується власним локомотивом.

Пунктом 16 цього договору (з урахуванням додаткової угоди) передбачено, що власник колії сплачує залізниці, зокрема, плату за користування вагонами згідно з Правилами перевезень вантажів; плату за зберігання вантажів у вагонах згідно з Правилами зберігання вантажів.

Вагони для під'їзної колії подаються локомотивом залізниці на одну з приймально-здавальних колій станції Допоміжна. Подальший рух вагонів виконується локомотивом власника колії. Здавання вагонів проводиться на одній з приймально-здавальних колій станції Допоміжна (пункт 6 договору).

Господарські суди встановили, що на підставі вказаного договору, за накладними №№ 45311956, 41399338, 41399072, 41399197, 41399106, 4139023, 41399239, 41399114, 41398991, 41399304, 41399056, 41399155, 41404518, 41399007, 41399452, 41399411, 41404609, 41399437, 41401563, 41404617, 41399346, 41404526, 41404591, 39939483, 41401555, 41404567, 41399213, 41399379, 41399403, 41399288, 41399486, 41399254, 41399031, 41399320, 41399445, 41399494, 41399122, 41399064, 41399460, 41399395, 41399387, 41399015, 41404534, 41404542, 41404625, 45142379, 45179413, 45231065, 45231131, 45246477, 45204989, 45205010, 49532856, 41399080 порожні вагони ТОВ "ЄвразТрансУкраїна", ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінатё ТОВ "Лемтранс", ТОВ "Істек, ДП "Дарницький ВРЗ", ПП "Ферроальянс", ТОВ "ДОК" були прийняті залізницею до перевезення на адресу одержувача - ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат". На шляху прямування, відповідно до вимог пунктів 9. 10 р. ІII Правил користування вагонами та контейнерами (далі Правила користування вагонами), затверджених наказом Міністерства транспорту України 25.02.1999 № 113 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 15.03.1999 за № 165/3458 (z0165-99) , дані вагони були затримані на підставі наказів №№ 623 від 06.11.2013, 628 від 08.11.2013 через зайнятість колій на станції призначення Кривий Ріг, у зв'язку з неприйняттям вантажу одержувачем ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" на свою під'їзну колію. За час затримки вагонів залізницею було нараховано плату за користування спірними вагонами за відомостями ф. ГУ-46 №№ 10119020, 11119024, 14119033, 15119034, 25119079 та збір за зберігання вантажу по накопичувальній картці ф. ФДУ-92 № 12119215 на загальну суму 11134,08 грн.(з ПДВ) .

Відомості плати за користування вагонами та накопичувальна картка працівниками ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" підписано із запереченнями.

За таких обставин Державне підприємство "Придніпровська залізниця" звернулось з позовом у даній справі про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" плати за користування вагонами і збору за зберігання вантажу на загальну суму 11134,08 грн.

Взаємовідносини залізниці з контрагентами визначаються Статутом залізниць України (457-98-п) , Правилами перевезень вантажів та відповідними договорами.

Порядок та умови експлуатації залізничних під'їзних колій, подачі та збирання вагонів, згідно зі статтею 21 Закону України "Про залізничний транспорт" та статтею 71 Статуту залізниць України (457-98-п) , визначаються договором.

Згідно ст. 908 Цивільного кодексу України умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

За приписами ст.46 Статуту залізниць України (457-98-п) одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно упродовж доби.

За користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення від зазначеної плати у разі затримки вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами користування вагонами і контейнерами. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства (стаття 119 Статуту залізниць України (457-98-п) ).

Статтею 129 Статуту залізниць України (457-98-п) унормовано, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Відповідно до пункту 8 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 (z0861-00) , зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 866/5087 (z0866-00) , збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 розділу ІІІ Тарифного керівництва № 1, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009 № 317, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.04.2009 № 340/16356 (z0340-09) , збір за зберігання власного (орендованого) рухомого складу на своїх осях (з одиниці) справляється в розмірі 5,90 грн. за добу. У всіх випадках неповна доба округляється до повної.

Пунктом 6.4 Правил реєстрації та експлуатації власних вантажних вагонів передбачено, що порожні власні вагони перевозяться за перевізними документами, в яких у графі "найменування вантажу" вказується: "Власник вагона (найменування власника). Направляється до пункту навантаження (у ремонт тощо)". Порядок та розмір нарахування плати за перевезення власних приватних порожніх вагонів встановлений у пункті 17 розділу 1 Тарифного керівництва № 1. Отже, порожні приватні власні вагони, які перевозяться залізницею за повними перевізними документами зі сплатою провізної плати, мають статус "вантажу", які залізниця зобов'язана доставити на станцію призначення у цілості та збереженості і видати їх одержувачу, зазначеному в накладній, а останній, в свою чергу, отримати їх від залізниці, а у разі несвоєчасного приймання вагонів від залізниці - сплатити плату за користування вагонами, які знаходяться на коліях залізниці чи на станціях підходу, та збір за зберігання у розмірах, встановлених Тарифним керівництвом №1.

Відповідно до пункту 12 Правил користування вагонами та контейнерами, затверджених наказом Мінтрансу України від 25.02.1999 № 113 (z0165-99) , загальний час, за який вантажовласником вноситься плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника. Причини, які є підставою для нарахування плати за користування вагонами в разі затримки їх на підходах до припортових станцій призначення, зазначаються в актах про затримку вагонів.

Пунктом 8 цих Правил передбачено, що у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.

Дослідивши обставини та зібрані у справі докази, господарські суди встановили, що накази про затримку спірних вагонів на підході до станції призначення були видані через наявність на коліях станції призначення Кривий Ріг неприйнятих ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" вагонів, що надійшли на його адресу. За цим фактом станцією затримки Кривий Ріг-Головний Придніпровської залізниці у порядку, передбаченому п.9, 10 р. III Правил користування вагонами, складено акти про затримку вагонів форми ГУ-23а № 53 від 06.11.2013, № 54 від 08.11.2013 та акти загальної форми ГУ-23 № 3158 від 06.11.2013, № 3160 від 08.11.2013. Повідомлення про затримку вагонів станцією призначення Кривий Ріг представникам комбінату вручено в порядку і строки, визначені абз. 4 п. 10 р. III Правил користування вагонами та контейнерами (z0165-99) .

Акти загальної форми ГУ-23, як встановили суди, відповідають вимогам Правил складання актів та Правил користування вагонами і контейнерами; підписані як представниками залізниці, так і представниками власника вантажу, як це передбачено п.8 Правил користування вагонами та контейнерами.

Судами досліджувались посилання відповідача на те, що акти підписані з його боку не уповноваженими на це особами.

Згідно з п. 3 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334 (z0565-02) , акт загальної форми підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акта, але не менше як двома особами.

Бланк акту загальної форми ГУ-23 є додатком № 6 до Правил користування вагонами і контейнерами та містить примітку: "Акт підписують особи, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акта, але не менше ніж дві особи".

Як встановлено судами попередніх інстанцій, акти загальної форми підписані особами, які брали участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання актів, а саме черговими по залізничній станції, до посадових обов'язків яких, зокрема, відноситься виконання операцій з приготування маршрутів, приймання і відправка, пропуск потягів та маневрових складів.

За таких обставин, місцевий та апеляційний господарські суди правомірно визнали, що вказані акти підписані особами, які брали участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акта, а, отже, є належними та допустимими доказами вини відповідача в затримці вагонів. Зазначене, між іншим, спростовує довід касаційної скарги про зворотне.

Також суди встановили, що відповідач був повідомлений про прибуття вагонів на свою адресу (повідомлення зареєстровані у книзі повідомлень фГУ-2), проте, ним не вживалися заходи щодо прийняття спірного вантажу.

Суди оцінили надані ПАТ "Південний ГЗК" довідки про наявність вільних колій на станції Допоміжна на підтвердження можливості прийняти спірні вагони зі станції призначення. Але відповідачем не представлено суду доказів в підтвердження факту прийняття ним заходів по реагуванню на повідомлення позивача про подавання вагонів, у тому числі доказів повідомлення позивача про готовність вагонів до забирання, виконання ним вимог Інструкції "Про порядок користування пристроями маршрутно-релейної централізації станції Кривий Ріг Придніпровської залізниці". Факт здійснення відповідачем зазначених дій позивач заперечує.

За оцінкою суду за відсутності згоди відповідача на прийняття вагонів на свою під'їзну колію, невключення "зеленого" вхідного сигналу світлофора, який дозволяє залізниці своїм локомотивом доставити запитувані вагони на приймально-здавальні колії станції Допоміжна, залізниця була позбавлена можливості виконати покладені на неї зобов'язання за договором; відповідно, посилання відповідача на те, що відповідно до "Положення про зайнятість колій" у залізниці була можливість подати спірні вагони на колії станції Кривий Ріг до уваги обґрунтовано не прийняті.

Апеляційний суд вірно виходив із того, що визначення можливості або неможливості доставити на станцію призначення затримані вагони у певний інтервал часу відноситься до технологічної роботи залізниці, для чого необхідні спеціальні знання диспетчера з руху поїздів.

Зайнятість прийомовідправочних колій по ст. Кривий Ріг, згідно з технологічним процесом роботи станції, планує поїзний диспетчер дирекції з урахуванням підводу під навантаження порожніх вагонів парку Укрзалізниці і власних вагонів з вантажами на адресу підприємства, маневрової роботи, необхідності приймання навантажених маршрутів і ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", обгону локомотивів, для чого необхідна наявність вільних колій станції. Згідно п.14.2.1 п.14.2 Інструкції з руху поїздів і маневрової роботи на залізницях України, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 31.08.2005 № 507 (v0507650-05) , приймання поїздів на станцію має проводитись на вільні колії, які призначені для цього технічно-розпорядчим актом станції.

Враховуючи встановлені судами обставини справи та викладене, колегія суддів погоджується з висновком судів про наявність підстав для стягнення з відповідача спірних сум плати за користування вагонами і збору за зберігання вантажу.

Посилання скаржника на порушення судом апеляційної інстанції п.8 Правил користування вагонами колегія суддів не бере до уваги, оскільки акти про віднесення вини на вантажовласника не є беззаперечними доказами вини вантажовласника, якщо останній її не визнає; саме суд повинен оцінити всі подані сторонами докази та встановити обставини щодо затримки вагонів у їх сукупності з метою визначення наявності або відсутності в діях вантажовласника вини у такій затримці.

Інші доводи скаржника, викладені в касаційній скарзі, були предметом дослідження в судах попередніх інстанцій, їм дана належна оцінка, тому відхиляються як необґрунтовані та такі, що не спростовують зроблених судами висновків.

За таких обставин, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів визнає, що апеляційним господарським судом правильно застосовані норми матеріального і процесуального права, тому підстави для скасування переглянутої постанови апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги відсутні.