18/724 Про визнання поточних кредиторських вимог - 24.09.2014 Прийняття

розглянувши касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Черкасах Черкаської області на постанову та ухвалу від 28.07.2014 р. Київського апеляційного господарського суду від 26.06.2014 р. господарського суду Черкаської області у справі № 18/724 господарського суду Черкаської області за заявою боржника Черкаської державної житлово-побутової фірми "Обрій-1", м. Черкаси про визнання банкрутом ліквідатор арбітражний керуючий Коваль С.А. та заявою Управління Пенсійного фонду України в м. Черкасах Черкаської області про визнання поточних кредиторських вимог представники сторін в судове засідання не з'явилися

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 06.03.2009 року порушено провадження у справі № 18/724 про банкрутство Черкаської державної житлово-побутової фірми "Обрій-1" (далі - Боржник, Фірма) за заявою останньої в порядку норм ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до набрання чинності з 19.01.2013 року внесених в нього змін, далі - Закон про банкрутство).

Постановою господарського суду Черкаської області від 29.09.2009 року Фірму визнано банкрутом, відносно неї відкрито ліквідаційну процедуру, а ліквідатором Боржника призначено арбітражного керуючого Білика О.А., повноваження якого у наступному були припинені згідно ухвали від 23.03.2010 року, а ліквідатором призначено арбітражного керуючого Коваля С.А.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 26.06.2014 року (суддя - А.В. Васянович) відмовлено у задоволенні заяви Управління Пенсійного фонду України в м. Черкасах Черкаської області (далі-Кредитор, Фонд) про визнання поточним кредитором Боржника на суму вимог в розмірі 4 196 грн. 98 коп.

Не погодившись із цією ухвалою суду, Управління Пенсійного фонду України в м. Черкасах Черкаської області звернулося до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу господарського суду Черкаської області від 26.06.2014 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву Фонду від 28.05.2014 року та визнати кредиторські вимоги Фонду до Боржника в сумі 4 196 грн. 98 коп.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.07.2014 року (головуючий суддя - Пантелієнко В.О., судді: Гарник Л.Л., Копитова О.С.) апеляційну скаргу залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду Черкаської області від 26.06.2014 року (в постанові помилково вказано від 27.03.2014 року) - без змін.

Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями попередніх інстанцій, Управління Пенсійного фонду України в м. Черкасах Черкаської області звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.07.2014 року і ухвалу господарського суду Черкаської області від 26.06.2014 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву Фонду від 28.05.2014 року - визнати кредиторські вимоги Фонду до Боржника в сумі 4 196 грн. 98 коп. "за рахунок майна боржника".

Касаційна скарга мотивована порушенням судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема ст. 23 Закону про банкрутство, ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", а також норм процесуального права.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами обох інстанцій в ході розгляду заяви Фонду про визнання кредиторських вимог до Боржника на суму 4 196 грн. 98 коп. було встановлено, що ці вимоги складають відшкодування витрат на доставку пільгових пенсій, нарахованих за період після визнання Боржника банкрутом, що є неправомірним. За цих підстав суд першої інстанції дійшов висновку про відмову Фонду у визнанні його поточним кредитором на вказану суму вимог, висновок про що був підтриманий апеляційним судом.

Заперечуючи такі висновки, скаржник зазначає, що за Боржником обраховується заборгованість за вимогами поточного кредитора, які складають нараховані за період квітень-травень 2014 року витрати з доставки пільгових пенсій, сума яких не була відшкодована Боржником, про що останньому були направлені відповідні повідомлення.

Однак, суд касаційної інстанції не погоджується із запереченнями скаржника, оскільки вони суперечать вимогам діючого законодавства та викладені без врахування встановлених судами обставин справи.

Як вказано Фондом та встановлено судами попередніх інстанцій, спірна сума вимог була нарахована Фондом як невідшкодовані Боржником витрати на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"-"з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (список № 2). Відповідно до приписів п. 1 ст. 2 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" фактичні витрати на виплату і доставку пенсій призначених відповідно до пунктів "б"-"з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (список № 2) до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначені, як об'єкт оподаткування для платників збору відповідно до Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" (400/97-ВР) .

Виходячи з викладеного та враховуючи визначений в п. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) порядок формування джерел (коштів, призначених на оплату праці), з яких підприємства та організації здійснюють внесення до Пенсійного фонду України плати, що покривають фактичні витрати на виплату та доставку пільгових пенсій та враховуючи, що відповідно до норм п. 1 ст. 25 Закону про банкрутство з дня визнання підприємства банкрутом та відкриття відносно нього ліквідаційної процедури працівників цього підприємства повідомляється про звільнення в установленому законом порядку, кошти на оплату праці не перераховуються, виплата заробітної плати припиняється, фонд оплати праці саме з метою оплати праці працівників з вказаного часу припиняє своє формування, а у банкрута не виникає жодних нових зобов'язань.

У зв'язку з цим, суд касаційної інстанції підтримує висновки судів в оскаржуваних рішеннях, що відповідні витрати мають нараховуватись Боржником лише до моменту прийняття постанови про визнання останнього банкрутом та відкриття відносно нього ліквідаційної процедури. Дійшовши такого висновку, та враховуючи, як встановлено судами та вказано Фондом, заявлені останнім кредиторські вимоги в сумі 4 196 грн. 98 коп. складають витрати по доставці пільгових пенсій, нарахованих відповідно до пунктів "б"-"з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (список № 2) за квітень-травень 2014 року, тобто після визнання Фірми банкрутом постановою від 29.09.2009 року, суд касаційної інстанції підтримує висновок судів про відхилення вказаних кредиторських вимог Фонду, як таких, нарахування яких відбулось безпідставно - після визнання Боржника банкрутом та припинення перерахування, виплати заробітної плати та формування фонду оплати праці працівників Боржника, а також після припинення виникнення будь-яких нових зобов'язань.

Вказаної правової позиції дотримується Верховний Суд України в своїх постановах від 27.05.2014 року та від 13.05.2014 року у справі № 5021/321/12 та від 18.03.2014 року у справі № 6/108-09.

За таких обставин справи, доводи касаційної скарги Управління Пенсійного фонду України в м. Черкасах Черкаської області не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, а тому оскаржувані ухвала та постанова цих судів підлягають залишенню без змін, як такі, що відповідають нормам матеріального та процесуального права.

З урахуванням викладеного та керуючись нормами ст.ст. 20, 26 та п. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) , ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", ст. 2 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", ст.ст. 1, 22, 23, 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до набрання чинності з 19.01.2013 року внесених змін) та ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11, 111-13 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -