910/7649/14 Про відмову скасувати рішення Постійно діючого Третейського суду - 24.09.2014 Прийняття

Полякова Б.М. - головуючого, Коваленка В.М. (доповідач у справі), Короткевича О.Є., розглянувши касаційну скаргу публічного акціонерного товариства Виробничо-енергетична компанія "Сумигазмаш", м. Суми на постанову та ухвалу від 18.06.2014 р. Київського апеляційного господарського суду від 14.05.2014 р. господарського суду м. Києва у справі № 910/7649/14 господарського суду м. Києва

за заявою публічного акціонерного товариства Виробничо-енергетична компанія "Сумигазмаш", м. Суми про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при асоціації українських банків від 25.02.2014 р. у третейській справі № 22/14 за позовом публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк", м. Київ до публічного акціонерного товариства Виробничо-енергетична компанія "Сумигазмаш", м. Суми про стягнення заборгованості

в судовому засіданні взяв участь представник:

ПАТ "Укрсоцбанк" Ткачук О.В., довір.,

Рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 25.02.2014 року у справі № 22/14, позов публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (далі-Позивач, Банк) до публічного акціонерного товариства Виробничо-енергетична компанія "Сумигазмаш" (далі-Відповідач, Товариство) про стягнення заборгованості в сумі 1 510 209 грн. 48 коп. за укладеним між сторонами генеральним договором про надання кредитних послуг № 750/1-092 від 14.07.2008 року задоволено в повному обсязі: стягнуто з Товариства на користь Банку заборгованість в сумі 1 510 209 грн. 48 коп., а також на Товариство покладені витрати по сплаті третейського збору.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 14.05.2014 року (суддя - О.В. Гулевець), що винесена у справі № 910/7649/14, у задоволенні заяви Товариства про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 25.02.2014 року у третейській справі № 22/14 відмовлено, а рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 25.02.2014 року у третейській справі № 22/14 залишено без змін.

Не погодившись із вказаною ухвалою суду, публічне акціонерне товариство Виробничо-енергетична компанія "Сумигазмаш" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу господарського суду м. Києва від 14.05.2014 року та прийняти нове рішення, яким скасувати рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 25.02.2014 року у третейській справі № 22/14.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.06.2014 року (головуючий суддя - Станік С.Р., судді: Власов Ю.Л., Шаптала Є.Ю.) апеляційну скаргу залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду м. Києва від 14.05.2014 року-без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, публічне акціонерне товариство Виробничо-енергетична компанія "Сумигазмаш" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати як ухвалу господарського суду м. Києва від 14.05.2014 року, так і постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.06.2014 року та прийняти нове рішення, яким скасувати рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 25.02.2014 року у третейській справі № 22/14.

Касаційна скарга мотивована порушенням судами норм матеріального права, зокрема ст.ст. 51, 56 Закону України "Про третейські суди", п. 1-1 розділу Х "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) (далі - Закон про банкрутство), а також норм процесуального права, зокрема ст.ст. 12, 16 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ).

Заслухавши пояснення представника Банку, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відмовляючи Товариству у задоволенні заяви про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 25.02.2014 року у третейській справі № 22/14, за яким з нього на користь Банку стягнено суму заборгованості за кредитним договором, суд вказав що сторони погодили в кредитному договорі можливість вирішення спору в третейському суді. Стягнута ж за оскаржуваним рішення заборгованість є вимогами Банку, як поточного кредитора до Товариства, щодо якого порушено провадження у справі про банкрутство. Також суд звернув увагу на те, що зміни до ГПК України (1798-12) стосовно виключної підсудності у спорах за майновими вимогами до боржника розповсюджуються лише на боржників, щодо яких справи про банкрутство були порушені за новою редакцією Закону про банкрутство (2343-12) , тоді як щодо Товариства справу про банкрутство було порушено в порядку норм попередньої редакції вказаного закону - ухвалою від 14.12.2012 року. На цій підставі суд дійшов висновку, що при розгляді даної справи та винесенні третейським судом оскаржуваного рішення не було допущено порушень правил підсудності. Перелік же підстав для оскарження та скасування рішення третейського суду є вичерпним. Крім цього місцевий суд додав, що вимоги поточного кредитора про стягнення заборгованості з боржника, щодо якого справа про банкрутство порушена за попередньою редакцією Закону про банкрутство, також можуть розглядатись в позовному порядку. Апеляційним судом наведені висновки підтримані у повному обсязі.

Заперечуючи вказані висновки, скаржник зазначає, що спір у даній справі мав розглядатись господарським судом за місцем здійснення провадження у справі про банкрутство Товариства, вказавши, що обмеження на застосування положень нової редакції норм Закону про банкрутство стосуються застосування лише норм цього закону, а не норм ГПК України (1798-12) , положення якого носять загальний характер, що призвело до порушення судами правил виключної підсудності щодо спорів за вимогами поточного кредитора до боржника - Товариства.

Однак суд касаційної інстанції не погоджується із наведеними запереченнями, оскільки вони наведені із невірним застосуванням норм законодавства та всупереч встановлених судами обставин справи.

Так, як вбачається, зміни згідно п. 7 ч. 1 ст. 12 ГПК України (справи, підвідомчі господарським судам України) та зміни згідно норм частини 9 ст. 16 цього ж кодексу (виключна підсудність справ), які внесені згідно норм пп. 1 п. 7 "Перехідні та прикінцеві положення" Закону про банкрутство в редакції від № 4212-VI від 22.12.2011 року (4212-17) , були передбачені законодавцем саме задля процесуального врегулювання порядку розгляду майнових спорів до боржника, щодо якого справа про банкрутство порушена в порядку норм вказаної редакції закону. А тому такі зміни до ГПК України (1798-12) не можна враховувати та застосовувати без застосування нової редакції Закону про банкрутство - № 4212-VI від 22.12.2011 року (4212-17) .

Як встановили суди, вбачається з матеріалів справи (ухвала від 14.12.2012 року - а.с. 26), а також не заперечується скаржником, справа № 5021/1878/12 про банкрутство Товариства була порушена в порядку норм Закону про банкрутство (2343-12) в редакції до набрання чинності з 19.01.2013 року внесених в нього змін. У зв'язку із цим суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про незастосування при розгляді даної справи, а також розгляді спору та ухваленні Постійно діючим Третейським судом при Асоціації українських банків рішення від 25.02.2014 року у справі № 22/14 норм ч. 9 ст. 16 ГПК України - щодо виключної підсудності справ у спорах за майновими вимогами до боржника, щодо якого порушена справа про банкрутство; відхиливши при цьому, як неналежні, протилежні доводи Товариства з цього приводу.

Отже доводи скаржника про порушення правил підсудності при розгляді даної справи не відповідають нормам діючого законодавства та спростовуються вищенаведеними доводами та висновками.

Слід звернути увагу на те, що інших підстав для скасування, як оскаржуваних рішень господарських судів, так і рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 25.02.2014 року у справі № 22/14 Товариством наведено не було та з матеріалів справи не вбачається.

Норми ж ст. 122-5 ГПК України, що узгоджуються із приписами ст. 51 Закону України "Про третейські суди", містять виключний перелік підстав для скасування рішення третейського суду, але заявник не навів жодної із визначених в цій статті підстави, у зв'язку із чим суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про відсутність правових підстав для скасування за заявою Товариства оскаржуваного останнім рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 25.02.2014 року у справі № 22/14.

За таких обставин справи, доводи касаційної скарги публічного акціонерного товариства Виробничо-енергетична компанія "Сумигазмаш" не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, а тому оскаржувані ухвала та постанова цих судів підлягають залишенню без змін, як такі, що відповідають нормам матеріального та процесуального права.

З урахуванням викладеного та керуючись нормами ст. 51 Закону України "Про третейські суди", розділу Х "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) , ст.ст. 12, 16, 111-5, 111-6, 111-7, 111-9 - 111-11, 111-13, 122-5 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -