904/971/14 Про стягнення неустойки за договором підряду - 23.09.2014 Прийняття

головуючого судді Малетича М.М., суддів: Круглікової К.С. (доповідач), Мамонтової О.М. розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Азот" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.07.2014 у справі № 904/971/14 господарського суду Дніпропетровської області за позовом до Публічного акціонерного товариства "Азот" Публічного акціонерного товариства "Криворізькій турбінний завод "Констар" про стягнення неустойки за договором підряду у сумі 254 268,49 грн. за участю представників сторін:

позивача: Шимановський А.В.,

відповідача: не з'явився,

Публічне акціонерне товариство "Азот" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з публічного акціонерного товариства "Криворізький турбінний завод "Констар" на свою користь 254 268,49 грн. неустойки та понесених витрат по сплаті судового збору.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 18.03.2014 позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.07.2014 вказане рішення місцевого господарського суду скасовано частково, присуджено до стягнення на користь позивача 6480 грн. неустойки, 1827 грн. судового збору за подання позовної заяви та 2 477,84 грн. судового збору за подання апеляційної скарги. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, ПАТ "Азот" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та залишити рішення суду першої інстанції в силі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення місцевого та апеляційного господарських судів - скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції з наступних підстав.

Задовольняючи в повному обсязі позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з того, що позивачем доведено належними та допустимими доказами факт неналежного виконання відповідачем взятого на себе зобов'язання за укладеним договором підряду, тому його вимоги щодо стягнення неустойки за порушення строків виконання робіт є правомірними та обґрунтованими.

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду та задовольняючи частково позовні вимоги в частині стягнення на користь позивача суми неустойки за період з 13.10.2013 по 17.10.2013 у розмірі 6480 грн., суд апеляційної інстанції вказав, що відповідач прострочив строк виконання робіт (ремонт обладнання), оскільки замовником не виконано потрібних дій, передбачених договором щодо надання підряднику обладнання у належному стані, чим замовник створив для підрядника неможливість останнім виконання своїх зобов'язань за договором.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що попередні судові інстанції не прийняли заходи для повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, тому їх висновки потребують додаткової перевірки.

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що між сторонами по даній справі був укладений договір № 1225-110-352/590 від 19.12.2013 року, за умовами якого замовник доручає та оплачує, а підрядник зобов'язується виконати роботи з капітального ремонту турбокомпресора ГТТ-ЗМ № 6/2 інв. № 67705 цеха № 5 з відновленням технічних характеристик згідно з Паспортом на турбокомпресор ГТТ-ЗМ та Технічними умами на капітальний ремонт обладнання агрегату слабкої азотної кислоти під тиском 7.3 ата.

Загальна сума договору, в тому числі матеріалів, складає 3 600 000 грн., в тому числі ПДВ-20% - 600 000 грн., та сплачується замовником підряднику шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок останнього, зазначений у договорі (п.2.1 договору). Відповідно до п. 2.2 договору вартість робіт сплачується замовником підряднику частинами, а саме:

- перший авансовий платіж в розмірі 1 000 000 грн., в тому числі ПДВ-20%- 166 666 грн. 66 коп., на розрахунковий рахунок підрядника сплачується протягом п'яти банківських днів з моменту підписання договору;

- другий авансовий платіж в розмірі 800 000 грн., в тому числі ПДВ-20% - 133 333 грн. 34 коп., на розрахунковий рахунок підрядника сплачується протягом тридцяти банківських днів з моменту перерахування першого авансового платежу;

- платіж в сумі 1 800 000 грн., в тому числі ПДВ-20% - 300 000 грн., сплачується протягом п'ятнадцяти банківських днів з моменту підписання сторонами акту виконаних робіт.

Приймання обладнання в ремонт підтверджується шляхом підписання уповноваженими представниками сторін відповідного акта на території підрядника (п.3.4 договору).

Строк виконання робіт по ремонту обладнання складає 120 календарних днів від дати підписання уповноваженими представниками сторін відповідного акта приймання обладнання в ремонт (п.5.1 договору).

Згідно з п. 4.1 договору в редакції додаткової угоди № 2 від 10.10.2013 року до нього, датою закінчення ремонтних робіт є дата підписання сторонами акта виконаних робіт.

Крім того, судами було встановлено, що на виконання умов укладеного договору позивач перерахував на розрахунковий розрахунок відповідача 1 800 000 грн., про що свідчать платіжні доручення, які знаходяться в матеріалах справи.

Приймання обладнання в ремонт підтверджується актом здачі-приймання турбокомпресора ГТТ-3М № 6/2 (інв. № 67705) цеха № 5 ПАТ "Азот" від 10.12.2012, тобто, підрядник мав виконати роботи по ремонту обладнання в строк до 10.04.2013 за умовами п. 5.1 договору.

Всупереч умовам договору, відповідач виконав роботи по ремонту обладнання 18.10.2013, тобто, із простроченням, що підтверджується актом здачі - приймання виконаних робіт.

Оскільки відповідач порушив строки виконання взятих на себе зобов'язань за укладеним договором підряду, позивачем, на підставі п. 6.2 договору, було нараховано неустойку у розмірі 254 268,49 грн. за період з 10.04.2013 (строк виконання робіт) по 10.10.2013, яку він просив суд стягнути на його користь.

Як встановлено місцевим господарським судом, позивач виконав умови договору, а відповідач, в порушення обумовлених договором строків, передав позивачу обладнання лише 18.10.2013, що підтверджується підписаним сторонами актом здачі - приймання виконаних робіт. При цьому місцевий суд стягнув на користь позивача неустойку за період з 10.04.2013 по 10.10.2013, як просив позивач.

Відповідач же стверджував, що він порушив строки виконання зобов'язання тому, що при розбиранні обладнання, яке поставив позивач, ним були виявлені дефекти вала ротора газотурбінної установки.

Вказані дефекти перевищували об'єм робіт за укладеним договором (його вартість), тому 28.02.2013 технічною радою відповідача було прийнято рішення про бракування вала ротора та про направлення його позивачу для подальшого ремонту.

15.04.2013 відповідач повернув вказане обладнання позивачу, про що було підписано сторонами акт прийому-передачі, який є в матеріалах справи.

Відремонтований позивачем вал ротора був повернутий відповідачу 14.06.2013, що підтверджується складеним актом здачі-прийому вала ротора газотурбінної установки.

З огляду на викладене, відповідач вважає, що саме з 14.06.2013 повинен відраховуватись термін виконання робіт (120 днів), та закінчуватись 11.10.2013.

Місцевий господарський суд не дослідив зазначене, виходив з того, що виконання ремонтних робіт повинно бути здійснено в обумовлені договором строки (п.5.1), що відповідачем зроблено не було.

При цьому місцевий суд не розглядав питання стосовно того, чи міг відповідач продовжувати ремонтні роботи до повернення позивачем (14.06.2013) вала ротора після його ремонту, тобто, чи могли проводитись ремонтні роботи без вала ротора.

Суд першої інстанції не врахував, що 15.04.2013 позивачу був повернутий вал ротора для ремонту, у зв'язку з чим строк ремонту був перерваний (зупинений), а повернуто з ремонту лише 14.06.2013, після чого ремонтні роботи відповідачем було продовжено, та не надав належної оцінки зазначеній обставині, не перевіривши, чи може бути стягнута неустойка за час перебування валу ротора в ремонті у позивача.

Згідно зі ст. 851 Цивільного кодексу України підрядник має право не розпочинати роботу, а розпочату роботу зупинити, якщо замовник не надав матеріалу, устаткування або річ, що підлягає переробці, і цим створив неможливість виконання договору підрядником.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення від 18.03.2014 у даній справі таким вимогам не відповідає, тому зазначене рішення суду першої інстанції не може бути залишене без змін.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення місцевого суду та задовольняючи частково позовні вимоги про стягнення неустойки за період з 13.10.2013 по 17.10.2013 у сумі 6480 грн., взяв до уваги пояснення відповідача, не з'ясувавши з якого моменту слід відраховувати прострочення відповідачем своїх зобов'язань, за який період слід стягувати неустойку та питання, чи міг відповідач вчасно виконати ремонтні роботи без вала ротора.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суди попередніх судових інстанцій не встановили обставин, що мають значення для правильного вирішення даної справи, що призвело до прийняття рішень, які є передчасними.

Відповідно до частини першої статті 47 ГПК України (1798-12) судове рішення приймається за результатами обговорення усіх обставин справи, а частиною першою статті 43 названого Кодексу передбачено всебічний, повний і об'єктивний розгляд у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності. Недодержання судом першої або апеляційної інстанції цих норм процесуального права, якщо воно унеможливило встановлення фактичних обставин,які мають значення для правильного розгляду справи, є підставою для скасування судового рішення з передачею справи на новий розгляд до відповідного суду (п.3 ч.1 ст. 111-9 ГПК України), оскільки відповідно до ч.2 ст.1117 касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення місцевого господарського суду та постанова апеляційної інстанції підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати наведене, прийняти заходи для всебічного, повного та об'єктивного з'ясування дійсних обставини справи; встановити, чи міг відповідач продовжувати ремонтні роботи після виявлення дефектів вала ротора та його передачі позивачу, за який період слід стягнути неустойку; встановити інші обставини, що мають значення для розгляду справи; надати правильну оцінку доказам та вирішити спір відповідно до вимог закону.