Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кота О.В., суддів Кочерової Н.О. (доповідач), Мележик Н.І., розглянувши касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.06.2014 у справі № 5011-19/18998-2012 господарського суду міста Києва за позовом Вінницького прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі: 1) Державного концерну "Укроборонпром", 2) Державного підприємства "45 експериментальний механічний завод" до 1) публічного акціонерного товариства "Універсал Банк", 2) приватного підприємства "БНВ-Електро", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_4, про визнання недійсним договору іпотеки за участю представників сторін:

від позивача-1: Пащук В.В., дов. 11.06.2014, Шевченко Б.В., дов. від 11.06.2014

від позивача-2: Могир О.Ю., дов. від 22.05.2014

від відповідача 1: Василевський О.А., дов. від 21.11.2013

від відповідача 2: не з'явилися

від третьої особи: не з'явилися

від прокуратури (ГПУ): Яговдік С.М.

В грудні 2012 року заступник Вінницького прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Державного концерну "Укроборонпром" та Державного підприємства "45 експериментальний механічний завод" звернувся до господарського суду з позовом до публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" та приватного підприємства "БНВ-Електро" про визнання недійсним договору іпотеки (майнової поруки), від 24.09.2007, укладеного між відповідачами у справі.

В обґрунтування вимог прокурор зазначав, що спірний договір підлягає визнанню недійсним на підставі ч. 1 ст. 203, ст. 215 ЦК України, оскільки суперечить чинному законодавству, зокрема ст. 5 Закону України "Про іпотеку", а саме: предмет іпотеки - нерухоме майно (будівлі складу № 4, загальною площею 7031,1 кв.м., та гаражу електричного транспорту № 3, загальною площею 992,1 кв.м.) не належало іпотекодавцю на праві власності, а є державною власністю, управління якою здійснює ДК "Укроборонпром", як суб'єкт господарювання з управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі.

Рішенням господарського суду міста Києва від 03.04.2014 (колегія суддів у складі: Головіна К.І. - головуючий, Літвінова М.Є., Мудрий С.М.) позов задоволено. Визнано недійсним договір іпотеки (майнової поруки) від 24.09.2007, укладений між відповідачами у справі та посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_13 за реєстровим номером 2659. Стягнуто солідарно з ПАТ "Універсал Банк" та ПАТ "БНВ-Електро" до Державного бюджету України витрати по сплаті судового збору в розмірі 1134, 00 грн.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано наявністю підстав, встановлених ч. 1 ст. 203, ст. 215 ЦК України, для визнання спірного договору іпотеки недійсним. При цьому, суд, керуючись ст. 35 ГПК України, взяв до уваги встановлений рішенням господарського суду Вінницької області від 17.06.2008 у справі № 6/17-08 факт незаконного переходу до ПП "БНВ-Електро" (відповідач-2) права власності на нерухоме майно, що є предметом спірного правочину, та дійшов висновку, що спірний договір іпотеки (майнової поруки) від 24.09.2007 суперечить чинному законодавству, оскільки ПП "БНВ-Електро", як іпотекодавець, не мало право власності на предмет іпотеки, діяло від власного імені та не мало в силу закону права на розпорядження цим майном, а докази надання позивачами у справі відповідачу-2 дозволу на передачу нерухомого майна за спірним правочином в іпотеку відсутні.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.06.2014 (колегія суддів у складі: Буравльов С.І. - головуючий, Андрієнко В.В., Шапран В.В.) апеляційну скаргу ПАТ "Універсал Банк" залишено без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - без змін з тих же підстав.

В касаційній скарзі публічне акціонерне товариство "Універсал Банк" просить рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів скасувати, а позовну заяву залишити без розгляду, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення представників позивачів, відповідача-1 та Генеральної прокуратури України, перевіривши повноту встановлених судами обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи 24.09.2007 між відкритим акціонерним товариством "Універсал Банк", правонаступником якого є відповідач-1 - публічне акціонерне товариство "Банк Універсальний" (банк), та ОСОБА_4 (третя особа, позичальник) укладено кредитний договір № 15/04/988к-07, відповідно до п. 1.1. якого банк надає позичальнику грошові кошти (кредит) у тимчасове платне користування на наступних умовах: сума кредиту - 252 500,00 грн., термін кредиту - 132 місяці, дата погашення кредиту - 23.09.2018, процентна ставка - 17,45 % річних.

Згідно з п. 3.1. кредитного договору позичальник зобов'язався належно оформити договір іпотеки в забезпечення повернення кредиту, процентів, а також неустойки та штрафних санкцій, передбачених цим договором, витрат, понесених банком у випадку звернення стягнення на заставлене майно, та/або при необхідності договір поруки і договір страхування заставленого майна.

24.09.2007 між відкритим акціонерним товариством "Банк Універсальний", правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Універсал Банк", (заставодержатель) та приватним підприємством "БНВ-Електро" (іпотекодавець) укладено договір іпотеки (майнової поруки), посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_13 та зареєстрований за № 2659 (далі за текстом - договір іпотеки), відповідно до п. 1.1. якого даний договір забезпечує вимоги іпотекодержателя, що випливають з кредитного договору № 15/04/988к-07 від 24.09.2007, а також будь-яких додаткових договорів до нього, укладеного між боржником та іпотекодежателем, за умови якого останній зобов'язаний до 23.09.2008 повернути іпотекодержателю кредит у розмірі 252 500,00 грн., проценти за користування кредитними коштами, комісії, неустойки та інші штрафні санкції, а також інші платежі, передбачені кредитним договором та/або даним договором, в тому числі витрати, понесені іпотекодержателем у випадку звернення стягнення на предмет іпотеки, витрат на утримання і збереження предмета іпотеки, витрат на страхування предмета іпотеки, збитків, завданих порушенням умов кредитного договору та/або даного договору.

Згідно з п. 1.2.1. договору іпотеки в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором іпотекодавець надав в іпотеку належні йому на праві власності будівлі: склад цеху № 4, загальною площею 7031,1 кв.м., гараж електричного транспорту, літерою № 3, загальною площею 992,1 кв.м., місцезнаходження яких: м. Вінниця, вул. Червоноармійська, 57 "а", та які належать іпотекодавцю на підставі рішення постійно діючого третейського суду при товарній біржі "Товарна Універсальна Біржа "Сальдо" Вінницької області, зареєстрованого комунальним підприємством "Вінницьке обласне об'єднання бюро технічної інвентаризації" 10.09.2007, справа № 001-10/09-07 М, за реєстровим № 905, в реєстровій книзі № 17.

Балансова вартість предмета іпотеки відповідно до довідки-характеристики, виданої КП "ВООБТІ", становить 3 131 851,00 грн.; за оцінкою сторін договору вартість предмету іпотеки на час укладення договору становить 12 000 000, 00 грн. Предмет іпотеки залишається у володінні (користуванні) іпотекодавця на строк дії цього договору (п.п. 1.3, 1.4. договору іпотеки).

Згідно з п. 6.2., 6.3. договору іпотеки останній набирає чинності з моменту його нотаріального посвідчення. Обтяження іпотекою підлягає державній реєстрації у встановленому чинним законодавством порядку. Договір діє до повного виконання зобов'язань за кредитним договором.

Заступник Вінницького прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері звернувся до господарського суду з позовом у даній справі про визнання недійсним укладеного між відповідачами у справі договору іпотеки (майнової поруки) від 24.09.2007, посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_13 за реєстровим номером 2659, вважаючи, що спірний договір суперечить чинному законодавству, зокрема ст. 5 Закону України "Про іпотеку", а саме: предмет іпотеки не належав іпотекодавцю на праві власності, а є державною власністю, управління якою здійснює ДК "Укроборонпром", як суб'єкт господарювання з управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Статтею 1 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим законом.

Згідно зі ст. 3 вказаного Закону іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 5 Закону України "Про іпотеку", предметом іпотеки можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за таких умов, зокрема: нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація.

У зв'язку з викладеним судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою Замостянського районного суду м. Вінниці від 27.06.2007 у справі № 2-а-3593 визнано неправомірною відмову РВ ФДМУ у Вінницькій області в передачі на приватизацію орендованого майна, визнано право власності на вказане майно за ТОВ "Енергоінтеграція-Україна" та зобов'язано органи БТІ здійснити державну реєстрацію права власності на придбане майно.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Вінниці від 29.08.2007 затверджено мирову угоду, укладену між виробничо-комерційним підприємством "Мотор" ЛТД та ТОВ "Енергоінтеграція-Україна", за умовами якої останнє в рахунок погашення заборгованості передало у власність виробничо-комерційному підприємству "Мотор" ЛТД, окрім іншого, майно, що є предметом спірного договору.

10.09.2007 постійно діючим третейським судом при Товарній біржі "Товарна універсальна біржа "Сальдо" затверджено мирову угоду, відповідно до якої виробничо-комерційне підприємство "Мотор" ЛТД в рахунок погашення заборгованості передало у власність ПП "БНВ-Електро" будівлі складу цеху № 4 літерою № 4 загальною площею 7031,1 кв.м, гараж електричного транспорту літерою № 3 загальною площею 992,1 кв.м, місцезнаходження яких: м. Вінниця, вул. Червоноармійська, 57а.

Постановою Замостянського районного суду м. Вінниці від 18.10.2007 у справі № 2-а-3593 скасовано постанову Замостянського районного суду м. Вінниці від 27.06.2007 за нововиявленими обставинами та відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_17 до Регіонального відділення Фонду державного майна України у Вінницькій області, ДП МО "45 експериментально-механічний завод" про визнання відмови в передачі на приватизацію протиправною, визнання права власності та зобов'язання вчинити певні дії.

Нововиявлені обставини були встановлені рішенням господарського суду Вінницької області від 17.06.2008 у справі № 6/17-08, яке набуло законної сили, яким задоволено позов першого заступника прокурора Вінницької області в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до ПП "БНВ-Електро", за участю третьої особи - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області, та повернуто у власність держави нерухоме майно, яке є предметом спірного договору, та визнано право власності на нього за державою в особі Міністерства оборони України. Зазначеним рішенням господарського суду, зокрема, встановлено, що власником будівлі складу № 4 загальною площею 7031,1 кв.м. та будівлі гаражу електричного транспорту № 3 загальною площею 992,1 кв.м., що розташовані у м. Вінниці по вул. Червоноармійській, 57 "а", є Держава в особі Міністерства оборони України, з володіння якої це майно вибуло не з її волі, а ПП "БНВ-Електро" заволоділо цим майном незаконно, без відповідної на те правової підстави.

15.09.2008 на виконання рішення господарського суду Вінницької області від 17.06.2008 у справі № 6/17-08 комунальним підприємством "Вінницьке обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації" видано реєстраційне посвідчення на вказані об'єкти нерухомого майна та право власності на них зареєстровано за Державою в особі Міністерства оборони України.

Крім того, наведені вище факти встановлені постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.01.2012 у справі № 37/229.

Відповідно до ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

З огляду на викладене, факт незаконного переходу до ПП "БНВ-Електро" (відповідач-2) права власності на нерухоме майно, що є предметом спірного правочину є встановленим рішенням господарського суду Вінницької області від 17.06.2008 у справі № 6/17-08 та не підлягає доказуванню у даній справі, про що вірно зазначено судами попередніх інстанцій.

Врахувавши наведене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що спірний договір іпотеки (майнової поруки) від 24.09.2007 суперечить чинному законодавству, зокрема ч.ч. 1,2 ст. 5 Закону України "Про іпотеку", оскільки ПП "БНВ-Електро", як іпотекодавець, не мало право власності на предмет іпотеки, діяло від власного імені та не мало в силу закону права на розпорядження цим майном, а докази надання позивачами у справі відповідачу-2 дозволу на передачу нерухомого майна за спірним правочином в іпотеку відсутні.

Колегія суддів не бере до уваги посилання відповідача-1 на те, що позивачі у справі не можуть звертатись до господарського суду із позовом про визнання укладеного між відповідачами у справі договору іпотеки (майнової поруки) від 24.09.2007 недійсним з огляду на те що не є його сторонами, оскільки, як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, відповідно до положень Цивільного кодексу України (435-15) право вимагати в судовому порядку визнання правочину недійсним мають як сторони цього правочину, так і інші зацікавлені особи, якщо вчиненням такого правочину порушено їх права.

Згідно з правовою позицією, викладеною у п. 2.10. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" (v0011600-13) , крім учасників правочину (сторін за договором), а в передбачених законом випадках - прокурора, державних та інших органів позивачем у справі може бути будь-яке підприємство, установа, організація, а також фізична особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин.

Враховуючи те, що предметом оспорюваного договору іпотеки є нерухоме майно, яке належить до об'єктів державної власності, то встановлений рішенням господарського суду факт незаконного відчуження державного майна свідчить про порушення прав позивачів, які відповідно до Закону України "Про особливості управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі" (3531-17) є уповноваженими суб'єктами господарювання з управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі.

Крім того, посилання відповідача-1 на наявність підстав для залишення позову у даній справі без розгляду з огляду на відсутність в матеріалах справи оригіналу спірного договору іпотеки є безпідставним, оскільки, як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, згідно з протоколом обшуку від 25.01.2008 оригінал договору було вилучено ст. о/у УДСБЕЗ УМВС України у Вінницькій області ст. лейтенантом міліції Ракітною М.В., а листом № 3/573 від 18.02.2013 Управління МВС України у Вінницькій області підтвердило вилучення оригіналу договору іпотеки від 24.09.2007 за реєстровим № 2659 у зв'язку з проведенням обшуку у приватного нотаріуса ОСОБА_13 на виконання доручення слідчого по кримінальній справі № 07270939.

Разом з цим, суди, дослідивши наявну в матеріалах справи копію спірного договору іпотеки, встановили її відповідність оригіналу та обґрунтовано врахували те, що сторони у справі не заперечували проти факту укладення вказаного договору.

З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про наявність підстав для визнання договору іпотеки (майнової поруки) від 24.09.2007, укладеного між відповідачами у справі та посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_13 за реєстровим № 2659, недійсним згідно ч. 1 ст. 203 та ст. 215 ЦК України, оскільки договір суперечить вимогам ч.ч. 1,2 ст. 5 Закону України "Про іпотеку", а саме: предмет іпотеки не належав іпотекодавцю за договором на праві власності.

За таких обставин, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що оскаржувані відповідачем рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а твердження скаржника про порушення і неправильне їх застосування судами попередніх інстанцій не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстави для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових актів відсутні.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.06.2014 у справі № 5011-19/18998-2012 - без змін.