Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді суддів Добролюбової Т.В., Гоголь Т.Г., Швеця В.О. (доповідач) розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 21.07.14 у справі № 914/4671/13 Господарського суду Львівської області за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "Енергія-Новояворівськ" про стягнення 368 369,53 грн.

Згідно з Розпорядженням Вищого господарського суду України № 03-05/1828 від 17 вересня 2014 року для розгляду касаційної скарги у цій справі сформовано колегію суддів у складі: Добролюбової Т.В. (головуючого), Гоголь Т.Г., Швеця В.О.

за участю представників сторін від:

позивача: Ященко Р.Ю. (дов. від 13.05.14),

відповідача: Гелемей Ю.М. (дов. від 01.07.14)

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "Енергія-Новояворівськ" про стягнення 74 571,14 грн. пені, 260 344,99 грн. 7 % штрафу, 13 589,13 грн. інфляційних втрат та 19 869,53 грн. 3 % річних. Позовні вимоги обґрунтовані обставинами щодо неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу природного газу № 29/09/11-БО від 29.09.11 в частині своєчасної оплати поставленого позивачем газу протягом жовтня 2011 року та у період з вересня до грудня 2012 року. При цьому позивач посилався на приписи статей 525, 526, 549, 599, 625 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 27.02.14, ухваленим суддею Синчук М.М., позов задоволено частково, зменшено належний до сплати розмір пені та штрафу на 90 % та стягнуто з відповідача на користь позивача 6 711,40 грн. пені, 23 431,05 грн. штрафу, 13 589,13 грн. інфляційних втрат та 19 864,26 грн. 3 % річних. Вмотивовуючи рішення, місцевий господарський суд виходив з доведеності матеріалами справи обставин щодо неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором від 29.09.11 в частині своєчасної оплати отриманого товару. Водночас суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання відповідача та зменшення розміру заявлених до стягнення пені і штрафу на 90 %. При цьому суд керувався приписами статей 526, 551, 611, 625 Цивільного кодексу України, статей 193, 230, 233 Господарського кодексу України, статті 83 Господарського процесуального кодексу України.

Львівський апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Матущак О.І. - головуючого, Дубник О.П., Скрипчук О.С., постановою від 21.07.14 перевірене рішення місцевого господарського суду скасував в частині стягнення пені та штрафу, прийняв нове рішення у цій частині, яким стягнув з відповідача 37 285,57 грн. пені та 130 172,49 грн. 7 % штрафу. Вмотивовуючи оскаржувану постанову, апеляційний суд виходив з необхідності врахування при вирішенні питання про зменшення неустойки майнового стану сторін, стану розрахунків та соціальної значущості підприємства. Водночас задовольняючи вказані вимоги у розмірі 50 % від заявленої до стягнення суми, апеляційний суд дійшов висновку про те, що зменшення місцевим судом цих вимог на 90 % не є співрозмірним в контексті інтересів позивача та відповідача. При цьому апеляційний суд керувався приписами статті 551 Цивільного кодексу України, статей 193, 230, 233 Господарського кодексу України, статті 83 Господарського процесуального кодексу України.

Не погоджуючись з прийнятою у справі постановою апеляційного суду, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить постанову у справі в частині відмови у стягненні 37 285,57 грн. пені та 130 172, 49 грн. 7 % штрафу скасувати та прийняти у цій частині нове рішення, яким позов задовольнити. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, скаржник вказує на неврахування апеляційним судом того, що зазначена відповідачам підстава, а саме збитковість внаслідок економічно необґрунтованих тарифів, не є достатнім фактором для зменшення пені та штрафу. На думку скаржника, зменшуючи розмір штрафних санкцій апеляційний суд не прийняв до уваги негативні наслідки, спричинені позивачу від прострочення виконання зобов'язання відповідача, тобто не врахував порушених відповідачем інтересів позивача. При цьому скаржник посилається на порушення апеляційним судом приписів статті 551 Цивільного кодексу України, статті 233 Господарського кодексу України, статей 4-2, 43, 83, 84 Господарського процесуального кодексу України.

Відзиву на касаційну скаргу до Вищого господарського суду України не надходило.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Швеця В.О., пояснення представників сторін, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що предметом судового розгляду є вимога Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "Енергія-Новояворівськ" 74 571,14 грн. пені, 260 344,99 грн. 7 % штрафу, 13 589,13 грн. інфляційних втрат та 19 869,53 грн. 3 % річних. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції визнав доведеним факт порушення відповідачем зобов'язань зі своєчасної сплати вартості газу, отриманого за договором від 29.09.11 № 29/09/11-БО, у зв'язку з чим стягнув з відповідача на користь позивача 13 589,13 грн. інфляційних втрат, 19 864,26 грн. 3 % річних та зменшив на 90 % стягувані суму пені до 6 711,40 грн. та суму штрафу до 23 431,05 грн. Водночас частково погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення суми пені та штрафу тільки на 50 %, а відтак задовольнив вимоги про стягнення пені у сумі 37 285,57 грн. та штрафу у сумі 130 172,49 грн. Як убачається зі змісту касаційної скарги, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" не погоджується з постановою апеляційного суду в частині зменшення апеляційним судом на 50 % розміру пені і штрафу, тому постанова переглядається судом касаційної інстанції в оскаржуваній частині. Відповідно до статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання через застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. За приписами статті 230 цього ж Кодексу штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Статтею 546 Цивільного кодексу України унормовано, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою. Згідно зі статтею 549 цього ж Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Право суду, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір штрафу, який підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, передбачене пунктом 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України. При цьому, вказана процесуальна норма застосовується виключно у сукупності з нормами права матеріального, які передбачають можливість зменшення розміру пені, а саме частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України. За приписами статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України унормовано, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Отже, вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання господарський суд об'єктивно оцінює, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, котрі заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначний період прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки таким наслідкам, поведінки винної сторони, зокрема вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків тощо. При цьому наявність обставин, що мають істотне значення, при застосуванні зазначених правових норм, вирішується на підставі оцінки судом усіх матеріалів справи. Як убачається зі змісту постанови, апеляційний суд, зменшуючи розмір пені та штрафу на 50 %, на підставі повного та об'єктивного розгляду усіх обставин справи та оцінки зібраних у справі доказів, установив наявність тих виняткових обставин, з якими законодавство пов'язує можливість зменшення розміру неустойки. Апеляційним судом установлено, що невиконання відповідачем зобов'язань за договором від 29.09.11 № 29/09/11-БО виникло з об'єктивних причин, зокрема через не відшкодування йому різниці в тарифах, важкий фінансовий стан, враховано і те, що відповідач є комунальним підприємством, основним видом діяльності якого є виробництво та розподіл теплової енергії для потреб населення, і соціально значимих об'єктів міста і порушення їх діяльності призведе до соціальної напруги в місті. Разом з тим, не установив апеляційний суд і наявності у позивача збитків, які б були спричинені саме простроченням відповідачем грошового зобов'язання. Виходячи з того, що можливість використання судом права на зменшення розміру штрафних санкцій, так і визначення розміру, до яких вони підлягають зменшенню, законодавством віднесено на розсуд суду, враховуючи установлені обставини, висновок апеляційного суду про наявність правових підстав для зменшення розміру пені до 37 285,57 грн. та штрафу до 130 172,49 грн. і відмови у стягненні їх решти, визнається правомірним. Доводи касаційної скарги не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки спростовуються встановленими апеляційним судом обставинами. Колегія суддів також зазначає, що скаржник в касаційній скарзі вказує і на питання, які стосуються оцінки доказів. Згідно з частиною другою статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. Отже, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції підстав для скасування постанови у справі та задоволення касаційної скарги не вбачається. В іншій частині постанова скаржником не оскаржена, а тому колегією суддів не переглядалася.

Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 21.07.14 у справі № 914/4671/13 Господарського суду Львівської області залишити без змін.