Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Гольцової Л.А. (доповідач) суддів Козир Т.П., Кролевець О.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Червоний металіст" на рішення та постанову Господарського суду Сумської області від 14.04.2014 Харківського апеляційного господарського суду від 24.06.2014у справі № 920/275/14 Господарського суду Сумської області за позовом Державного підприємства "Селидіввугілля" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Червоний металіст" про стягнення 125 349,86 грн. за участю представників сторін:

позивача: повідомлений, але не з'явився;

відповідача: повідомлений, але не з'явився;

Розпорядженням Секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 16.09.2014 № 02-05/416 для розгляду касаційної скарги у справі № 920/275/14, призначеної до перегляду в касаційному порядку на 17.09.2014, сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Гольцова Л.А., судді - Козир Т.П., Кролевець О.А.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 14.04.2014 у справі № 920/275/14 (суддя Резніченко О.Ю.) позов задоволено повністю.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 24.06.2014 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Черленяк М.І., судді - Ільїн О.В., Камишева Л.М.) рішення Господарського суду Сумської області від 14.04.2014 у справі № 920/275/14 залишено без змін.

Не погоджуючись із рішеннями попередніх судових інстанцій, ТОВ "НВО "Червоний металіст" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник послався на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Відзив на касаційну скаргу не надходив, що не є перешкодою для суду касаційної інстанції переглянути в касаційному порядку оскаржувані судові рішення.

Усіх учасників судового процесу відповідно до ст. 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено, що між ДП "Селидіввугілля" (Покупець) та ТОВ "НВО "Червоний металіст" (Постачальник) 07.10.2013 укладений договір поставки № Т1/2 на підставі конкурсних торгів, проведених 09.09.2013, за умовами якого Постачальник зобов'язався у 2013 році передати у власність Покупця товар, зазначений у специфікаціях, а Покупець прийняти і оплатити такий товар.

У відповідності до п. 1.2 договору, з урахуванням додаткової угоди від 23.12.2013 № 1, найменування (номенклатура, асортимент) товару є такою: аналізатор метану переносний Сигнал.5 - 51 одиниця; аналізатор метану та діоксину вуглецю переносний Сигнал.7 - 43 одиниці; вимірювач метану, оксиду вуглецю і температури Сигнал 9.2 - 10 одиниць; вимірювач метану, кисню, оксиду вуглецю і температури Сигнал 9.9 - 10 одиниць; метан-реле для забійних машин ТМРК-3.1М - 6 комплектів. Кількість товару за договором - 5 найменувань.

В специфікації до договору від 07.10.2013 № Т1/2, яка підписана представниками обох сторін та скріплена їх печатками, зазначено аналогічне найменування продукції на загальну суму 859316,40 грн.

Згідно з п. 3.1 договору, з урахуванням зазначеної додаткової угоди, ціна договору становить 859316,40 грн. з ПДВ, у тому числі ПДВ - 143219,40 грн.

У відповідності до п. 4.1 договору, розрахунки за узгоджену партію товару здійснюються в національній валюті України шляхом перерахування 100% попередньої оплати грошовими коштами на розрахунковий рахунок Постачальника.

Постачання узгодженої партії товару здійснюється в міру необхідності, згідно з замовленням Покупця. Строк (термін) поставки протягом 90 календарних днів після надходження на розрахунковий рахунок Постачальника 100% попередньої оплати за узгоджену партію товару. В будь-якому випадку постачання товару за цим договором повинно бути здійснено Постачальником в строк не пізніше 31.12.2013 (п. 5.1 договору).

Пунктом 10.1 договору передбачено, що даний договір набуває чинності з дати затвердження і надходження на рахунок Покупця відповідних бюджетних асигнувань та підписання обома сторонами і діє до 31.12.2013.

Таким чином, як вірно зауважили суди, сторони договору поставки від 07.10.2013 № Т1/2 визначили та на власний розсуд погодили умови, відповідно до яких останнім днем постачання товару є 31.12.2013.

Судами попередніх інстанцій з'ясовано, що на виконання умов наведеного договору позивач перерахував на рахунок відповідача 859316,40 грн. попередньої оплати за товар (платіжні доручення від 27.12.2013 № 1751, № 1752, № 1753, № 1754 та № 1755).

Відповідач здійснив поставку товару 17.01.2014 (накладні від 17.01.2014 № 8Н та № 9Н, акти прийому-передачі від 17.01.2014) на суму 216602,40 грн., 22.01.2014 (накладні від 22.01.2014 № 12Н та № 14Н, акти прийому-передачі від 22.01.2014) на суму 275838,00 грн. та 30.01.2014 (накладна від 30.01.2014 № 28Н, акт прийому-передачі від 30.01.2014) на суму 366876,00 грн.

Предметом розгляду у даній справі є вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 18411,20 грн. за період з 01.01.2014 до 17.01.2014 року на суму поставки 216602,40 грн., 30342,18 грн. пені за період з 01.01.2014 до 22.01.2014 на суму поставки 275838,00 грн., а також пеню в сумі 55031,40 грн. за період з 01.01.2014 до 30.01.2014 на суму поставки 366876,00 грн. за порушення строків поставки товару за договором від 07.10.2013 №Т1/2.

Приймаючи рішення у справі, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, виходив з обґрунтованості заявлених позовних вимог. При цьому, суди зазначили, що враховуючи умови п. 5.1 договору, відповідач зобов'язаний був здійснити поставку товару у строк до 31.12.2013, проте матеріали справи свідчать, що відповідачем не виконано належним чином свої зобов'язання за договором в частині своєчасної поставки товару.

Згідно положень ч. 2 ст. 111-5 ГПК України, касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду.

Відповідно абз. 2 п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" (v0006600-12) , рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (п.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 (v0006600-12) ).

Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (ст. ст. 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (ст. 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 ЦК України).

За умовами ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Умовами п. 7.2 договору передбачено, що у разі порушення строків постачання товару, передбачених п. 5.1 договору, Постачальник сплачує на користь Покупця пеню в розмірі 0,5 відсотка вартості товару (партії товару), з якого допущено прострочення виконання за кожний день прострочення.

Беручи до уваги зазначене вище, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, здійснивши відповідний перерахунок, дійшов мотивованого висновку про підтвердження матеріалами справи факту порушення відповідачем строків поставки товару за договором від 07.10.2013 № Т1/2, що є підставою для стягнення з останнього пені на підставах і в порядку, передбачених законодавством України та умовами договору.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 ГПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 33 ГПК України).

Згідно зі ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч. 1 ст. 43 ГПК України).

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що вищезазначені висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо задоволення позовних вимог, зроблені з дотриманням вимог ст. ст. 43, 47, 43 ГПК України (1798-12) щодо повного та всебічного дослідження фактичних обставин справи і перевірки їх наявними доказами з урахуванням визначених меж позовних вимог та правильного застосування законодавства під час розгляду справи.

Згідно положень ч. 2 ст. 111-5 ГПК України, касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази (ст. 111-7 ГПК України).

Посилання скаржника в касаційній скарзі, що апеляційним господарським судом безпідставно не взято до уваги доданий до апеляційної скарги ТОВ "НВО "Червоний металіст" документ, який, на думку скаржника, свідчить про своєчасне отримання судом першої інстанції додаткових документів у справі (а.с. 76-77), колегією суддів не приймається з огляду на те, що ксерокопія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою про отримання 28.03.2014 кореспонденції від товариства Господарським судом Сумської області свідчить лише про отримання самої кореспонденції, тоді як опис вкладення в цінний лист, з якого має вбачатись перелік документів, отриманих судом 28.03.2014, скаржником не надано.

Водночас, слід звернути увагу, що у вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із ч. 1 ст. 101 ГПК України покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов'язаний самостійно з'ясовувати відповідні причини.

В частині встановлення фактичних обставин справи та переоцінки наявних доказів касаційна скарга не відповідає вимогам ст. 111-7 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.

Враховуючи межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувані судові рішення відповідають вимогам матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Червоний металіст" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Сумської області від 14.04.2014 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24.06.2014 у справі № 920/275/14 - без змін.