914/533/14 Про визнання укладеного між ТОВ та міською радою Договору оренди землі - 11.09.2014 Прийняття

Головуючий суддя Ходаківська І.П., судді Фролова Г.М., Яценко О.В. розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Анна" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 21.05.2014 року у справі № 914/533/14 господарського суду Львівської області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Анна" до Дрогобицької міської ради про визнання укладеного між ТОВ "Анна" та Дрогобицькою міською радою Договору оренди землі від 03.11.2010 року № 041044000064 поновленим на той самий строк (з 03.11.2010 року по 03.11.2016 року) і на тих самих умовах, визнання незаконним і скасування рішення Дрогобицької міської ради від 20.12.2013 року № 1208 "Про відмову у продовженні договору оренди земельної ділянки"

В засіданні взяли участь представники:

- позивача: не з'явився, - відповідача: не з'явився

Товариство з обмеженою відповідальністю "Анна" звернулось (далі за текстом - ТОВ "Анна") до господарського суду Львівської області з позовом до Дрогобицької міської ради про визнання укладеного між ТОВ "Анна" та Дрогобицькою міською радою Договору оренди землі від 03.11.2010 року № 041044000064 поновленим на той самий строк (з 03.11.2010 року по 03.11.2016 року) і на тих самих умовах, визнання незаконним і скасування рішення Дрогобицької міської ради від 20.12.2013 року № 1208 "Про відмову у продовженні договору оренди земельної ділянки".

Рішенням господарського суду Львівської області від 15.04.2014 року у справі № 914/533/14 позовні вимоги ТОВ "Анна" задоволено частково: визнано укладений між ТОВ "Анна" та Дрогобицькою міською радою договір оренди землі від 03.11.2010 року № 041044000064 поновленим на той самий строк (з 03.11.2013 року по 03.11.2016 року) і на тих самих умовах; визнано незаконним рішення Дрогобицької міської ради від 20.12.2013 року № 1208 "Про відмову у продовженні договору оренди земельної ділянки". В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, Дрогобицька міська рада звернулась до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати рішення господарського суду Львівської області від 15.04.2014 року та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 21.05.2014 року у справі № 914/533/14 апеляційну скаргу Дрогобицької міської ради задоволено, рішення господарського суду Львівської області від 15.04.2014 року у справі № 914/533/14 скасовано, прийнято нове, яким у задоволенні позову ТОВ "Анна" відмовлено.

Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, ТОВ "Анна" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 21.05.2014 року, а рішення господарського суду Львівської області від 15.04.2014 року у справі № 914/533/14 залишити без змін, аргументуючи порушення норм права, зокрема, ст. ст. 319, 764 Цивільного кодексу України.

Розпорядженням секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 08.09.2014 року № 03-05/1648 для розгляду касаційної скарги у справі № 914/533/14 у зв'язку з виходом з відпустки судді Ходаківської І.П. сформовано колегію суддів у складі: головуючий - Ходаківська І.П., судді Фролова Г.М., Яценко О.В. (доповідач).

Учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з того, що позивачем додержано встановленого ст. 3 Закону України "Про оренду землі" порядку здійснення переважного права на оренду земельної ділянки та поновлення договору оренди земельної ділянки, а відповідачем не доведено факту звернення до позивача із повідомленням про припинення договору оренди земельної ділянки в порядку ст. 33 вказаного Закону.

Крім того, місцевий господарський суд зазначив, що позовні вимоги про визнання незаконним та скасування рішення Дрогобицької міської ради від 20.12.2013 року № 1208 "Про відмову у продовженні договору оренди земельної ділянки" є обґрунтованими, а саме рішення прийняте з порушенням норм ст. 33 Закону України "Про оренду землі".

Колегія суддів Вищого господарського суду України не погоджується з таким висновком місцевого господарського суду та вважає його помилковим з огляд на наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами досліджено, що 03.11.2010 року Дрогобицька міська рада та ТОВ "Анна" уклали договір оренди землі, за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення - землі комерційного використання, що знаходиться у м. Дрогобич на вул. Гончарській, 11 (кадастровий номер 4610600000:01:001:0222).

Положеннями п. п. 2.1., 2.3. вищевказаного Договору сторони погодили, що в оренду передається земельна ділянка загальною площею 63 кв. м. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 116 371, 08 грн.

Пунктом 3.1. Договору сторони передбачили, що договір укладено строком на три роки. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Відповідно до п. 4.1. Договору орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 3 відсотків нормативної грошової оцінки земельної ділянки і становить 290, 93 грн. в місяць.

Пунктом 5.1. Договору передбачено, що земельна ділянка передається в оренду для обслуговування нежитлового приміщення.

Згідно п. п. 6.3., 7.1. Договору передача земельної ділянки орендарю здійснюється у тижневий строк після державної реєстрації цього договору за актом її прийняття-передачі. Після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві у десятиденний термін земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

Права та обов'язки сторін передбачені розділами 9 - 10 Договору.

Положеннями п. 13.1. сторони погодили, що зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо змін умов договору спір розв'язується у судовому порядку.

Відповідно до п. 13.2. Договору дія договору припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання договору передбачена в розділі 14 Договору.

Положеннями п. 15.1. Договору сторони погодили, що цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації у порядку, встановленому законом.

Місцевим та апеляційним господарськими судами досліджено, що Договір оренди землі від 03.11.2010 року підписаний та скріплений печатками сторін, що свідчить про погодження всіх істотних умов договору та зареєстрований у Дрогобицькому міському відділі Львівської регіональної філії центру ДЗК, про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 03.11.2010 року за № 041044000064.

Судами встановлено, що позивач звертався до відповідача з листом-повідомленням (заявою) від 10.07.2013 року, в якому просив поновити договір оренди землі від 03.11.2010 року № 041044000064 на користування земельною ділянкою на вул. Гончарській, 11 в м. Дрогобич терміном на три роки, оскільки термін дії цього договору закінчується 03.11.2013 року.

Так, у відповіді на вказаний лист № 3-21/5910 від 16.07.2013 року, відповідач звернув увагу позивача на те, що до вказаної заяви додано проект додаткової угоди в п. 1 якої зазначено про поновлення строку дії договору оренди землі від 03.11.2010 року № 041044000064, якого в дійсності не існує. Вказав, що на місці печатки орендодавця в запропонованому проекті додаткової угоди проставлено печатку орендаря. Одночасно зазначив про необхідність перегляду розміру земельної ділянки та відповідно розміру орендної плати. Зазначив про те, що позивач зобов'язаний звернутись в ліцензовану організацію для визначення частки земельної ділянки для обслуговування нежитлового приміщення на вул. Гончарській, 11 в м. Дрогобич. Попередив, що тільки після надання цієї документації зможе приступити до вирішення питання щодо можливості надання позивачу в користування даної земельної ділянки.

Апеляційною інстанцією досліджено, що докази про виконання позивачем вищевказаних вимог відповідача - відсутні. Разом з тим, позивач надалі продовжував звертатись до відповідача з листами-повідомленнями про поновлення договору оренди землі, в яких просив прийняти рішення про поновлення договору від 03.11.2010 року № 041044000064 на той самий строк і на тих самих умовах та укласти додаткову угоду про поновлення даного договору.

В листі-відповіді на вищевказані звернення за № 3-21/7313 від 16.09.2013 року відповідач повідомив позивача, що відповідно до рішення комісії ради з питань регулювання земельних відносин (протокол № 54 від 22.08.2013 року) необхідно представити висновок архітектора та письмову згоду всіх співвласників нежитлових приміщень, розміщених в будівлі. Після одержання зазначених документів питання буде розглянуто на комісії з питань містобудування та архітектури. Остаточне рішення приймається сесією міської ради.

Однак, як встановлено судами, витребувані відповідачем від позивача документи відсутні.

02.12.2013 року відповідач надіслав позивачу лист за № 3-29/9774 від 29.11.2013 року, в якому вказав, що у зв'язку з наявністю судового спору по земельній ділянці загальною площею 63 кв. м., розташованої на вул. Гончарській, 11 в м. Дрогобич, Дрогобицька міська рада не може поновити договір оренди землі з ТОВ "Анна". Просив повернути орендодавцю в десятиденний термін з дня отримання цього листа названу вище земельну ділянку та знести всі будівлі, які розташовані на ній і не належать до комунальної власності територіальної громади м. Дрогобича.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач не повернув відповідачу орендовану земельну ділянку.

20.12.2013 року Дрогобицька міська рада прийняла рішення "Про відмову у продовженні договору оренди земельної ділянки" № 1208, згідно якого відмовила у поновленні терміну дії (у укладенні на новий строк) договору оренди земельної ділянки ТОВ "Анна".

Як встановлено судами попередніх інстанцій, підставою звернення позивача до суду з даним позовом слугувало те, що, на його думку, рішення Дрогобицької міської ради за № 1208 від 20.12.2013 року "Про відмову у продовженні договору оренди земельної ділянки" є незаконним та підлягає скасуванню, а договір оренди землі від 03.11.2010 року - визнанню поновленим на той самий строк (з 03.11.2013 року по 03.11.2016 року) і на тих самих умовах, оскільки позивач продовжує користуватись орендованою земельною ділянкою після закінчення терміну договору оренди.

Положеннями ст. 13 Конституції України закріплено, що земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Частиною 1 ст. 116 Земельного кодекс України закріплено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Відповідно до ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Відповідні положення закріплено ст. 16 Закону України "Про оренду землі", згідно якої укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому ЗК України (2768-14) , або за результатами аукціону.

Пунктом 34 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", закріплено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються, зокрема, питання регулювання земельних відносин.

Положеннями ст. 792 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Згідно ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За приписами ст. 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, строк дії договору оренди.

Так, п. 3.1. Договору оренди землі від 03.11.2010 року сторони погодили, що договір укладено строком на три роки.

Відповідно до ст. 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі припиняється в разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

Сторони п. 13.2. Договору погодили, що підставою припинення договору є, зокрема, закінчення строку, на який його укладено.

Згідно ст. 33 Закону України "Про оренду землі" по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Враховуючи приписи наведених норм, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що необхідною умовою укладення договору оренди земельної ділянки, яка перебуває у державній власності, є наявність рішення відповідного органу про надання земельної ділянки. За відсутності такого рішення зобов'язати цей орган в судовому порядку укласти такий договір або ж його поновити неможливо, оскільки це суперечить вимогам законодавства, так як відповідно до ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Міська рада при здійсненні повноважень власника землі є вільною у реалізації права розпоряджатись землею та вільна у виборі суб'єкта щодо надання йому права користуватись землею, в порядку встановленому законом.

Таким чином, реалізація переважного права на поновлення договору оренди земельної ділянки в разі відсутності заперечень з боку сторін можлива лише за наявності волевиявлення на те сторін, яке з боку уповноваженого органу оформляється відповідним рішенням.

Судами встановлено, що позивач за договором від 03.11.2010 року орендував земельну ділянку, строк дії якого закінчився 03.11.2013 року.

02.12.2013 р. позивач надіслав відповідачу лист-повідомлення про те, що спірний договір не буде поновлений.

Рішення про продовження (поновлення) договору оренди Дрогобицькою міською радою не приймалося.

У відповідь на заяви позивача щодо продовження строку дії договору, Дрогобицькою міською радою (орендодавцем) було прийнято рішення № 1208 від 20.12.2013 року "Про відмову у продовженні договору оренди земельної ділянки", яким було відмовлено в задоволенні заяви та вирішено припинити дію договору оренди землі від 03.11.2010 року, у зв'язку із закінченням терміну на який його було укладено.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що необхідною умовою укладення договору оренди земельної ділянки, яка перебуває у державній або в комунальній власності, є наявність рішення відповідного органу про надання земельної ділянки. Водночас зобов'язання цього органу в судовому порядку укласти такий договір за відсутності зазначеного рішення є неможливим (крім випадку, передбаченого статтею 120 Земельного кодексу України та статтею 377 Цивільного кодексу України), оскільки це порушувало б його передбачену Конституцією України (254к/96-ВР) виключну компетенцію.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції обґрунтовано вказав про помилковість висновку місцевого господарського суду про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання укладеного між ТОВ "Анна" та Дрогобицькою міською радою договору оренди землі від 03.11.2010 року № 041044000064 поновленим на той самий строк (з 03.11.2013 року по 03.11.2016 року) і на тих самих умовах та визнання незаконним рішення Дрогобицької міської ради від 20.12.2013 року № 1208 "Про відмову у продовженні договору оренди земельної ділянки".

Необґрунтованими є доводи скаржника про те, що рішення відповідача про відмову у продовженні договору оренди землі прийнято через 1 місяць та 17 днів після закінчення строку дії договору з огляду на те, що у відповідності до регламенту Дрогобицької міської ради сесія міської ради скликається міським головою щомісячно.

Відтак, рішення щодо відмови в продовженні договору не могло бути прийняте швидше з поважних і обґрунтованих причин.

Крім того, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком апеляційного господарського суду про те, що в задоволенні позовних вимог в частині скасування рішення Дрогобицької міської ради від 20.12.2013 року № 1208 "Про відмову у продовженні договору оренди земельної ділянки" слід відмовити, оскільки дане рішення органу місцевого самоврядування є актом одноразового застосування, який вичерпав свою дію фактом його виконання, а тому не може бути скасованим чи зміненим після його виконання.

Всі інші доводи скаржника не спростовують висновків суду апеляційної інстанцій та зводяться до переоцінки доказів, яким вже було надано оцінку апеляційним господарським судом.

За таких обставин, колегія суддів касаційної інстанції приходить до висновку, що під час розгляду справи апеляційним господарським судом фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, господарським судом вірно застосовані норми права, а доводи скаржника не спростовують законності прийнятого у справі судового акту.

Відповідно до п. 1 ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками апеляційного господарського суду, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваного судового акту не вбачається.