Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Кота О.В. Демидової А.М. суддів Саранюка В.І. - доповідача у справі розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної фінансової інспекції України на рішення від та на постанову від господарського суду міста Києва 14.04.2014 Київського апеляційного господарського суду 15.07.2014 у справі господарського суду № 910/2388/14 міста Києва за позовом Національного інституту раку до Публічного акціонерного товариства "Трест "Київміськбуд - 2" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державна фінансова інспекція України про стягнення 259 185, 46 грн.

за участю представників сторін:

від позивача - Мусієнко О.В.

від відповідача - Сизоненко С.В.

від третьої особи

на стороні позивача - не з'явилися

Рішенням господарського суду міста Києва від 14.04.2014 у справі № 910/2388/14, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.07.2014, відмовлено у задоволенні позову Національного інституту раку (Позивач).

Не погоджуючись із вказаними судовими актами, Державна фінансова інспекція України звернулася з касаційною скаргою, в якій просить Вищий господарський суд України скасувати рішення господарського суду міста Києва від 14.04.2014, постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.07.2014 у справі № 910/2388/14 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Позивача.

В касаційній скарзі заявник вказує на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 22.04.1992 між Київським національним інститутом онкології (правонаступником якого є Національний інститут раку) та Публічним акціонерним товариством "Трест "Київміськбуд-2" укладено контракт № 22 на будівництво і реконструкцію, за умовами якого сторони взяли на себе виконання обов'язків, передбачених контрактом та зобов'язалися нести майнову відповідальність за невиконання та неналежне виконання обов'язків.

31.10.2011 між сторонами укладена додаткова угода № 26/2011 до контракту № 22 від 22.04.1992, відповідно до якої початком робіт з будівництва і реконструкції є червень 2011, закінчення робіт - 31.12.2011.

У додатковій угоді сторони виклали пункт 3.1. договору в наступній редакції: вартість будівельно-монтажних робіт, устаткування, меблів, інвентаря на 2011 рік є договірною і орієнтовно становить 49 354 800,00 грн. з ПДВ, та уточнюється актами приймання виконаних робіт (ф.КБ-2в), довідками про вартість робіт (ф.КБ-3), видатковими накладними або актами прийому-передачі закупленого обладнання, актами змонтованого обладнання, з урахуванням виділених капіталовкладень на будівництво об'єкта в тому числі: будівельно-монтажні роботи - 18 703 035,00 грн.; устаткування, меблів, інвентаря - 23 725 838,00 грн.; вартість пусконалагоджувальних робіт - 1 189 930,00 грн.; інші витрати - 5 735 997,00 грн.

Відповідачем у 2011 році виконані підрядні роботи, що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт.

При перевірці фінансово-господарської діяльності Національного інституту раку за період з 01.07.2010 по 01.03.2013 Державною фінансовою інспекцією України виявлено завищення вартості, виконаних підрядних робіт. За результатом перевірки складено Акт ревізії фінансово-господарської діяльності Національного інституту раку № 04-21/73 від 30.05.2013.

В акті ревізії зазначено, що перевіркою встановлено факт завищення вартості виконаних робіт відповідно до актів приймання виконаних будівельних робіт на суму 13 714,00 грн.: акт № 2 за листопад 2011р. на суму 1 273,00 грн.; акт № 5 за листопад 2011 на суму 4 590,00 грн., акт № 7 за листопад 2011 на суму 46,00 грн.; акт № 4 за грудень 2011 на суму 987,00 грн.; акт № 27 за грудень 2011 на суму 355,00 грн.; акт № 30 за грудень 2011 на суму 3 316,00 грн.; акт № 32 за грудень 2011 на суму 1 045,00 грн.; акт № 33 за грудень 2011 на суму 2 102,00 грн. Крім того, вартість робіт згідно з актом № 2 за грудень 2011 завищено на суму 245 471,46 грн.

Національний інститут раку звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Трест "Київміськбуд-2" про стягнення зайво сплачених коштів у сумі 271 994,26 грн. за контрактом на будівництво та реконструкцію № 22 від 22.04.1992.

Заявою Національного інститут раку від 13.03.2014 зменшено розмір позовних вимог на суму 12 808,80 грн.

Судами попередніх інстанцій відмовлено Національному інституту раку в задоволенні позовних вимог.

Судові рішення мотивовані тим, що кошти, які Національний інститут раку просить стягнути з Публічного акціонерного товариства "Трест "Київміськбуд-2", отримані останнім як оплата за будівельно-монтажні роботи за контрактом, тобто, за наявності правової підстави, що унеможливлює їх повернення як безпідставно отриманих відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України.

Крім того, суди вказують на недоведеність Позивачем факту понесення збитків у розмірі 259 185,46 грн.

Касаційна скарга ґрунтується на тому, що судами попередніх інстанцій не враховано пункт 3.3.12 ДБН Д.1.1-1-2000, відповідно до якого незалежно від виду договірної ціни та способів взаєморозрахунків при виявленні у розрахунках за виконані роботи (форми № КБ-2в "Акт приймання виконаних підрядних робіт" та форми № КБ-3 "Довідка про вартість виконаних підрядних робіт та витрат", які оформлені та оплачені за попередні періоди) безперечних помилок та порушень чинного порядку визначення вартості будівництва, загальна вартість виконаних підрядних робіт підлягає уточненню з моменту виявлення зазначених помилок.

Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, цивільно-правовий договір. Правочин - це дія особи, спрямована на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Відповідно до частини 1 статті 837, частини 1 статті 843, частини 1 статті 844 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником.

Пунктом 3.1. додаткової угоди передбачено, що вартість будівельно-монтажних робіт, устаткування, меблів, інвентаря на 2011 рік є договірною і орієнтовно становить 49 354 800,00 грн. з ПДВ, та уточнюється актами приймання виконаних робіт (ф.КБ-2в), довідками про вартість робіт (ф.КБ-3), видатковими накладними або актами прийому-передачі закупленого обладнання, актами змонтованого обладнання, з урахуванням виділених капіталовкладень на будівництво об'єкта в тому числі: будівельно-монтажні роботи - 18 703 035,00 грн.; устаткування, меблів, інвентаря - 23 725 838,00 грн.; вартість пусконалагоджувальних робіт - 1 189 930,00 грн.; інші витрати - 5 735 997,00 грн.

Підрядником виконано, а Замовником прийнято та оплачено підрядні роботи.

Фінансова інспекція в розрахунку завищення вартості будівництва об'єкта "Реконструкція і розширення ДУ "Національний інститут раку" виконаних Публічним акціонерним товариством "Трест "Київміськбуд - 2" вказує на те, що відповідно до зміни № 6 до ДБН Д1.1-2000 пункту 3.1.18.2 по будовах (об'єктах), до складу яких входять об'єкти різного призначення кошторисний прибуток визначається диференційовано виходячи з виду та призначення конкретного об'єкта (відповідно до Додатку 12 усереднені показники для визначення кошторисного прибутку приймаються - 2,84 на озеленення та Додатку 13 адміністративні витрати - 1,23). Застосування невірних показників призвело до завищення вартості виконаних робіт на суму 13 714 грн.

Підрядником в актах виконаних робіт по формі КБ-2в зазначено усереднений показник для визначення розміру адміністративних витрат будівельно-монтажних організацій, грн./год.-год. - 1,38, який передбачений пунктом 3 Додатку № 13, а саме житлові будинки, громадські будівлі та споруди (крім технічно або архітектурно особливо складних) та усереднений показник для визначення розміру кошторисного прибутку грн./год.-год. - 3,38, який передбачений пунктом 8 Додатку № 12, а саме будинки навчальних закладів, охорони здоров"я і відпочинку (у тому числі школи, дитячі садки, лікарні, санаторії, будинки відпочинку, фізкультурно-оздоровчі комплекси, стадіони, басейни).

Крім того, в розрахунку інспекція вказує на застосування розцінки за роботи, які по складу робіт не відповідають фактично виконаним. В акті приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2011 на пусконалагоджувальні роботи системи СКС та відеоспостереження зазначено, що витрати труда працівників по акту 6 279,00 людино-годин. Витрати труда працівників (максимально можливі) необхідні для виконання робіт - 5 людино-місяців, що дорівнює 835 людино-годин.

Згідно з Актом готовності об'єкта до експлуатації від 06.12.2011 "Реконструкція і розширення ДУ "Національний інститут раку" по вул. Ломоносова 33/43 в м. Києві" (ІІ черга будівництва)" будівництво ІV категорії складності здійснено ПАТ "Трест "Київміськбуд - 2". В позитивному висновку № 221-2010/АБ щодо проекту "Реконструкція і розширення ДУ "Національний інститут раку" по вул. Ломоносова 33/43 в м. Києві" (ІІ черга будівництва) вказується, що ІІ-ю чергою будівництва передбачено будівництво хірургічного комплексу на 160 ліжок, дизельної станції (ДЕС), насосної станції, наземного і підземного переходів, реконструкцію ТП № 3106 та благоустрій території.

Разом з тим, в акті фінансовою інспекцією не обґрунтовано застосування показників 2,84 та 1,23, які застосовуються відповідно до пункту 14 Додатку 12, а саме виді будівництва: дороги, благоустрій, озеленення, об'єкти інженерної інфраструктури (інженерні мережі та споруди) та пункту 4 Додатку № 13, виді будівництва: дороги, благоустрій, озеленення, об'єкти інженерної інфраструктури (інженерні мережі та споруди) в міській зоні та в сільській місцевості. Ремонт житла, об'єктів соціальної сфери, комунального призначення та благоустрою.

Показники кошторисного прибутку та адміністративних витрат застосовуються при обчисленні вартості робіт на стадії складання кошторисної документації. Показники, зазначені в розрахунках, є невід"ємною частиною договору щодо яких досягнуто домовленостей сторонами.

В акті фінансовою інспекцією не обґрунтовано показники витрат труда працівників (максимально можливі) необхідні для виконання робіт, а саме - 5 людино-місяців, що дорівнює 835 людино-годин, з урахуванням зведеного кошторисного розрахунку вартості пусконалагоджувальних робіт від 19.07.2010, об'єктного кошторису № 2-1 на хірургічний корпус, локального кошторису № 2-1-1 на пусконалагоджувальні роботи системи відеоспостереження ІР хірургічний корпус.

Не заслуговують на увагу доводи Позивача щодо застосування частини 3 статті 1212 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.

В постанові Верховного Суду України від 22.01.2013 у справі № 5006/18/13/2012 за позовом ДП "Донецька залізниця" до СП "Агроспецмонтажник", вказується на те, що відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Аналіз указаної норми права дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов'язань породжують такі юридичні факти: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Оскільки між сторонами у справі укладено договір на будівництво та реконструкцію від 22.04.1992, а кошти, які отримано підрядником як оплату виконаних за договором робіт, то такі кошти набуто за наявності правової підстави, а тому не може бути витребувано відповідно до положень статті 1212 Цивільного кодексу України як безпідставне збагачення.

Стаття 111-28 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

З урахуванням того, що господарські суди у порядку статей 43, 47, 43, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) всебічно і повно дослідили подані сторонами докази, усім доводам надали обґрунтовану та належну правову оцінку, проаналізували відносини сторін та правильно застосували до спірних правовідносин норми матеріального і процесуального права, відсутні підстави для зміни або скасування рішень судів попередніх інстанцій.

Доводи касаційної скарги Державної фінансової інспекції України про ненадання судами можливості реалізувати головні завдання інспекції, передбачені статтею 2 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні", а саме щодо здійснення державного контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності не приймаються колегією суддів до уваги.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу України" контрольно-ревізійна служба має право, зокрема: перевіряти в ході державного фінансового контролю грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси й інші документи, що підтверджують надходження і витрачання коштів та матеріальних цінностей, документи щодо проведення процедур державних закупівель, проводити перевірки фактичної наявності цінностей (коштів, цінних паперів, сировини, матеріалів, готової продукції, устаткування тощо); накладати у випадках, передбачених законодавчими актами, на керівників та інших службових осіб підконтрольних установ адміністративні стягнення; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів; проводити на підприємствах, в установах та організаціях зустрічні звірки з метою документального та фактичного підтвердження виду, обсягу і якості операцій та розрахунків для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку підприємства, установи та організації, що контролюється; при виявленні збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір у встановленому законодавством порядку.

Разом з цим розмір збитків підлягає доказуванню стороною та оцінці судом на загальних підставах за правилами, встановленими чинним процесуальним законодавством України, зокрема розділом V Господарського процесуального кодексу України (1798-12) .

Доводи касаційної скарги не спростовують правильних висновків судів попередніх інстанцій, зводяться передусім до переоцінки доказів у справі, однак відповідно до імперативних приписів частини 2 статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні та постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 111-5 - 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Державної фінансової інспекції України залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 14.04.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.07.2014 у справі № 910/2388/14 залишити без змін.