Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Корсака В.А., суддів Данилової М.В. (доповідача), Данилової Т.Б., за участю представників: позивача Єфременко О.О. (дов. від 18.04.2014 р. № 14-88) відповідача Тайльмайєр А..М. (дов. від 20.12.2013 р. № 3359-15) розглянувши матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 15.07.2014 р. у справі № 923/639/14 господарського суду Херсонської області за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Міського комунального підприємства "Херсонтеплоенерго" про стягнення 56 073, 08 грн.

08.05.2014 р. Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Міського комунального підприємства "Херсонтеплоенерго" про стягнення суми інфляційних втрат у розмірі 11 236, 61 грн., пені у розмірі 37 130, 53 грн. та 3% річних у розмірі 7 705, 94 грн. за прострочення оплати основного боргу за поставлений природний газ у січні - грудні 2013 року.

Обґрунтовуючи підстави позову, позивач посилався на неналежне виконання відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу № 13/3053-БО-33 від 28.12.2012 р., внаслідок чого позивачем нараховано відповідачу штрафні санкції у відповідності до приписів статей 611, 625 Цивільного кодексу України.

Рішенням господарського суду Одеської області від 29.05.2014 р. у справі № 923/639/14 (суддя Нікітенка С.В.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 15.07.2014 р. (колегія суддів: головуючий Петров М.С., судді Разюк Г.П., Корлоколов С.І.), позов задоволено частково; з Міського комунального підприємства "Херсонтеплоенерго" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" стягнуто пеню у розмірі 27 847, 90 грн., інфляційні втрати у розмірі 11 236, 61 грн., 3% річних у розмірі 7 705, 94 грн. та 1 827 грн. судового збору; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Суд першої інстанції, встановивши факт постачання позивачем на користь відповідача у 2013 році природного газу на суму 33 968 722, 19 грн. та його несвоєчасної оплати з боку відповідача, дійшов висновку наявність підстав для задоволення клопотання відповідача та зменшення суми стягуваної з нього пені на 25% відповідно до пункту 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України.

Не погоджуючись із судовими рішеннями, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 29.05.2014 р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 15.07.2014 р. в частині зменшення розміру пені на 9 282, 63 грн., та прийняти в цій частині нове рішення, за яким стягнути з Міського комунального підприємства "Херсонтеплоенерго" вказану суму пені, а в іншій частині рішення та постанову залишити без змін.

В обґрунтування касаційної скарги скаржник посилається на те, що рішення прийняті судами попередніх інстанцій з порушенням норм матеріального та процесуального права та неповним з'ясуванням обставин, що мають істотне значення для розгляду справи. Зокрема, скаржник посилається на те, що в оскаржуваних рішеннях в частині зменшення пені суди попередніх інстанцій не врахували жодного аргументу, доводу чи доказу позивача, не зазначивши мотивів такого неврахування, до того ж, обставини, якими відповідач обґрунтовував необхідність зменшення розміру стягуваної пені, на думку скаржника, не є винятковими.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 03.09.2014 р. касаційну скаргу у справі № 923/639/14 прийнято до провадження та призначено до розгляду на 10.09.2014 р.

Заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій під час розгляду справи, 28.12.2012 р. між Публічним акціонерним товариством "НАК "Нафтогаз України" (продавець) та Міським комунальним підприємством МКП "Херсонтеплоенерго" (покупець) був укладений договір купівлі-продажу природного газу № 13/3053-БО-3, відповідно до пункту 1.1. якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України Публічним акціонерним товариством "НАК "Нафтогаз України", за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, або/та природний газ, видобутий на території України підприємствами, які не підпадають під дію статті 10 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", а покупець зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах цього договору.

Пунктом 6.1. договору сторони погодили, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами, шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 7.2. договору сторони передбачили, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1. цього договору, продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю, або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем пункту 6.1. умов цього договору, він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Судами встановлено, що Публічне акціонерне товариство "НАК "Нафтогаз України", виконуючи умови договору № 13/3053-БО-33 від 28.12.2012 р., поставило Міському комунальному підприємству МКП "Херсонтеплоенерго" протягом січня - грудня 2013 року, а останнє прийняло природний газ на загальну суму 33 968 722, 19 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, які підписані сторонами та скріплені їхніми печатками та не оспорюються сторонами.

Разом з тим, Міським комунальним підприємством МКП "Херсонтеплоенерго" у порушення пункту 6.1. договору не було виконано зобов'язання з оплати поставленого природного газу у встановлені строки, у зв'язку з чим Публічне акціонерне товариство "НАК "Нафтогаз України" здійснило нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних за прострочення виконання грошових зобов'язань за договором, про стягнення яких звернулось до господарського суду з відповідним позовом.

Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Приписами статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання, відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання є правовідношенням, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Перевіривши наданий Публічним акціонерним товариством "НАК "Нафтогаз України" розрахунок пені, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку про його правильність та відповідність умовам договору купівлі-продажу природного газу № 13/3053-БО-33 від 28.12.2012 р.

Разом з тим, суд прийняв до уваги клопотання Міського комунального підприємства МКП "Херсонтеплоенерго" про зменшення розміру штрафних санкцій, дійшовши висновку про наявність підстав для зменшення заявлену до стягнення Публічним акціонерним товариством "НАК "Нафтогаз України" суму пені на 25%, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, в обґрунтування зменшення розміру штрафних санкцій, Міське комунальне підприємство МКП "Херсонтеплоенерго" посилалось на те, що 80% теплової енергії, яку виробляє останнє, споживають громадяни, а тому основним джерелом доходів відповідача є грошові кошти, які надходять від населення. Зокрема, відповідач вказував, що заборгованість абонентів та бюджетних установ перед ним станом на 22.05.2014 р. становить 46,8 млн. грн., що підтверджується відповідною довідкою Міського комунального підприємства МКП "Херсонтеплоенерго", копія якої наявна в матеріалах справи. Крім того, як стверджував відповідач, станом на 01.01.2014 р. обсяг заборгованості місцевого бюджету за минулі періоди з різниці в тарифах на теплову енергію, що надана населенню Міським комунальним підприємством МКП "Херсонтеплоенерго", становить 33 015 978 грн., із вказаної суми виділено лише 4 861 935 грн. субвенцій на погашення, що підтверджується протоколом № 2 засідання обласної комісії з погашення заборгованості підприємств паливно-енергетичного комплексу від 21.02.2014 р. та реєстром до вказаного протоколу, копії яких наявні в матеріалах справи.

Отже, дані обставини, за твердженням Міського комунального підприємства МКП "Херсонтеплоенерго", перешкоджають останньому своєчасно сплачувати власні борги за отриманий природний газ, електроенергію, воду, проводити ремонтні роботи, тощо. Крім того, кредиторська заборгованість відповідача становить 80,3 млн. грн., в тому числі - станом на 01.05.2014 р. заборгованість у розмірі 74,1 млн. грн. за природний газ перед Публічним акціонерним товариством "НАК "Нафтогаз України", що підтверджується бухгалтерською довідкою Міського комунального підприємства МКП "Херсонтеплоенерго", наявною в матеріалах справи. Таким чином, вбачається, що підприємство є збитковим, що підтверджується його балансом, копія якого наявна в матеріалах справи, та звітом про фінансові результати Міського комунального підприємства МКП "Херсонтеплоенерго" за 1 квартал 2014 року, згідно з яким чистого прибутку у відповідача взагалі не має, а збиток складає 3 543 000 грн.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до підпункту 3.17.4 підпункту 3.17 пункту 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (v0018600-11) вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Враховуючи фактичні обставини справи, приймаючи до уваги те, що предметом договору купівлі-продажу природного газу № 13/3053-БО-33 від 28.12.2012 р. є постачання газу для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами, організаціями та іншими споживачами, а також те, що Міське комунальне підприємство МКП "Херсонтеплоенерго" є соціально значимим підприємством, яке забезпечує централізоване теплопостачання населення, підприємств і установ бюджетної сфери в місті Херсоні, і прострочка з оплати газу за спірним договором виникла через несвоєчасне відшкодування різниці в тарифах за надані відповідачем послуги з теплопостачання, а також через несвоєчасне надходження компенсації за поставлену відповідачем теплову енергію громадянам, яким надаються пільги та субсидії, і яка, у разі її надходження, перераховувалась на рахунок Публічного акціонерного товариства "НАК "Нафтогаз України" в якості оплати за отриманий газ за спірним договором, суд першої інстанції, з позицією якого погодився апеляційний суд, дійшов вмотивованого висновку про задоволення клопотання відповідача та зменшення заявленої до стягнення суми пені на 25% відповідно до пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України та приписів статті 233 Господарського кодексу України, якою передбачено можливість зменшення розміру штрафних санкцій.

Таким чином, у колегії суддів касаційної інстанції є підстави вважати, що суд першої інстанції обґрунтовано зменшив розмір пені з заявлених Публічним акціонерним товариством "НАК "Нафтогаз України" 37 130, 53 грн. до 27 847, 90 грн., разом з тим, доводи останнього щодо неврахування його інтересів не заслуговують на увагу, враховуючи, зокрема, відсутність спростування доводів Міського комунального підприємства МКП "Херсонтеплоенерго" та відсутність відповідних доказів на підтвердження скрутного фінансового стану підприємства позивача.

Як вбачається з матеріалів справи, Публічним акціонерним товариством "НАК "Нафтогаз України" за прострочене Міським комунальним підприємством МКП "Херсонтеплоенерго" зобов'язання за договором купівлі-продажу природного газу №13/3053-БО-33 від 28.12.2012 р. нараховано інфляційні втрати за весь час прострочення та 3% річних, розмір яких складає 11 236, 61 грн. та 7 705, 94 грн. відповідно.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Індекс інфляції є статистичною інформацією, яка щомісячно надається Держкомстатом та публікується в газеті "Урядовий кур'єр" та на офіційному веб-сайті Державного комітету статистики України (http://www.ukrstat.gov.ua). Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора. Індекс інфляції, застосований у розрахунку відповідача, відповідає таким даним.

В разі, якщо сторони в договорі не передбачили сплату процентів річних та їх розмір, підлягають сплаті три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення. Проценти річних є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань та можуть стягуватися поряд із пенею.

Перевіривши розрахунок сум інфляційних втрат та 3% річних, наведений Публічним акціонерним товариством "НАК "Нафтогаз України", суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку про задоволення позовних вимог в цій частині у повному обсязі та стягнув з Міського комунального підприємства МКП "Херсонтеплоенерго" інфляційні втрати у розмірі 11 236, 61 грн. та 3% річних у розмірі 7 705, 94 грн. Рішення судів попередніх інстанцій у частині стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат та 3% річних оскаржені не були.

Відповідно до статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі судова колегія вважає непереконливими та такими, що спростовуються наявними доказами та встановленими матеріалами справи.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи та досліджені докази, судова колегія вважає прийняту у справі постанову апеляційного суду, якою було залишено в силі рішення суду першої інстанції, такою, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстав для її зміни чи скасування, не вбачається.

Керуючись пунктом 1 статті 111-9, статтями 111-5, 111-7, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 15.07.2014 р. у справі № 923/639/14 господарського суду Херсонської області залишити без змін.