5008/551/2011 Про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури та призначення ліквідатора боржника - 10.09.2014 Прийняття

Полякова Б.М., - головуючого (доповідач у справі), Коваленка В.М., Короткевича О.Є., розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Виноградівському районі Головного Управління Міндоходів у Закарпатській області на постанову від 01.07.2014 Львівського апеляційного господарського судуу справі № 5008/551/2011 господарського суду Закарпатської області про банкрутство відкритого акціонерного товариства "Агропромислова група "Закарпатський сад", смт. Королево Закарпатської області кредитори 1.гр. ОСОБА_4, м. Миколаїв; 2. публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк" арбітражний керуючий Бахтин В.В., м. Ужгород (розпорядник майна) в судовому засіданні взяв участь представник гр. ОСОБА_4ОСОБА_6, довір.

У провадженні господарського суду Закарпатської області знаходиться справа № 5008/551/2011 про банкрутство відкритого акціонерного товариства "Агропромислова група "Закарпатський сад" (далі - боржник), порушена у порядку загальних норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) (у редакції, чинній до 19.01.2013, далі - Закон про банкрутство).

Ухвалою господарського суду Закарпатської області від 19.09.2011 затверджено реєстр вимог кредиторів боржника, у тому числі визнано грошові вимоги гр. ОСОБА_7 в сумі 90 940 313,35 грн.

25.11.2013 комітет кредиторів боржника прийняв рішення звернутися до суду з клопотанням про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури, призначення ліквідатором арбітражного керуючого Бахтина В.В.

Постановою господарського суду Закарпатської області від 25.12.2013 клопотання комітету кредиторів задоволено, визнано боржника банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатора, зобов'язано його вчинити певні дії та інше. Суд першої інстанції виходив із наявності відповідного рішення комітету кредиторів про перехід до ліквідаційної процедури.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 01.07.2014 (судді: Мирутенко О.Л. - головуючий, Бойко С.М., Бонк Т.Б.) вказану ухвалу скасовано, прийнято нове рішення, яким клопотання комітету кредиторів від 25.11.2013 відхилено. постанова мотивована тим, що рішення комітету кредиторів про визнання боржника банкрутом прийнято неповноважним складом комітету кредиторів, а саме, без участі голови комітету кредиторів - найбільшого кредитора боржника гр. ОСОБА_7, якого не було повідомлено про засідання комітету кредиторів 25.11.2013.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, Державна податкова інспекція у Виноградівському районі Головного Управління Міндоходів у Закарпатській області (далі -ДПІ у Виноградівському районі, скаржник) звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, постанову суду першої інстанції залишити в силі.

Касаційна скарга мотивована порушенням та неправильним застосуванням судом норм процесуального права, а саме, ст. ст. 15, 16 Закону про банкрутство. Скаржник зазначає про повноважність складу комітету кредиторів, який прийняв рішення про визнання боржника банкрутом, оскільки на момент прийняття комітетом кредиторів такого рішення гр. ОСОБА_7 не мав статусу кредитора у зв'язку з відмовою у визнанні грошових його вимог до боржника згідно з постановою суду апеляційної інстанції від 28.08.2013 у справі № 5008/116/2012.

Заслухавши пояснення учасника судового засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до приписів абз. 4 ст. 1 Закону про банкрутство суб'єкт господарської діяльності може бути визнаний банкрутом тільки в разі встановлення господарським судом його неспроможності відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

Отже, при прийнятті постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури в суді повинен бути доведений факт неоплатності боржника, як того вимагає ст. 205 Господарського кодексу України, відповідно до положень ч. 4 якої суб'єкт господарювання може бути оголошений банкрутом за рішенням суду, у разі неспроможності суб'єкта господарювання через недостатність його майна задовольнити вимоги кредиторів.

У зв'язку з чим, визнаючи боржника банкрутом, суд має встановити його неоплатність, тобто недостатність майна для задоволення вимог кредиторів.

Так, відомості про пасив боржника містяться у затвердженому судом реєстрі вимог кредиторів.

У свою чергу частина 8 статті 13 Закону про банкрутство покладає на розпорядника майна обов'язок здійснення аналізу фінансової та господарської діяльності боржника та надання господарському суду і комітету кредиторів звіту про свою діяльність, відомостей про фінансове становище боржника.

Таким чином, відомості про актив боржника на час визнання боржника банкрутом мають міститися у звіті арбітражного керуючого (розпорядника майна) про фінансово - майновий стан боржника.

Згідно зі ст. 16 Закону про банкрутство прийняття рішення про звернення до господарського суду з клопотанням про відкриття процедури санації, визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури віднесено до виключної компетенції комітету кредиторів.

Як вбачається, ухвалою від 19.09.2011 у порядку, встановленому ст. 15 Закону про банкрутство, судом першої інстанції за наслідками попереднього засідання затверджено реєстр вимог кредиторів боржника. На підставі зазначеної ухвали проведено збори кредиторів та сформовано комітет кредиторів боржника у складі: УПФУ у Виноградівському районі (376 голосів), ДПІ у Виноградівському районі (10 085 голосів), ПАТ "ВТБ Банк" (15 852 голосів), гр. ОСОБА_7 (90 940 голосів, голова), гр. ОСОБА_10 (2 321 голосів).

У подальшому ухвала від 19.09.2011 за заявою ДПІ у Виноградівському районі була переглянута у окремому провадженні за нововиявленими обставинами в частині розгляду грошових вимог гр. ОСОБА_7 та гр. ОСОБА_10 і постановою Львівського апеляційного господарського суду від 28.08.2013 у справі № 5008/116/2012 ухвалу від 19.09.2011 скасовано з прийняттям у цій частині нового рішення про відмову гр. ОСОБА_7 та гр. ОСОБА_10 у визнанні грошових вимог до боржника.

У зв'язку з прийняттям постанови Львівського апеляційного господарського суду від 28.08.2013 у справі № 5008/116/2012 25.11.2013 було проведено засідання комітету кредиторів, на якому переобраний комітет кредиторів у складі двох кредиторів - ДПІ у Виноградівському районі та ПАТ "ВТБ Банк". У цей же день новообраний комітет кредиторів більшістю голосів прийняв рішення про звернення до суду з клопотанням про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

Вищезазначене клопотання комітету кредиторів і було покладено в основу постанови суду першої інстанції від 25.12.2013 про визнання боржника банкрутом.

Проте постановою Вищого господарського суду України від 22.01.2014 у справі № 5008/116/2012 постанову Львівського апеляційного господарського суду від 28.08.2013 та ухвалу господарського суду Закарпатської області від 23.05.2012 скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції. При новому розгляді справи ухвалою господарського суду Закарпатської області від 03.04.2014, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 18.06.2014 та постановою Вищого господарського суду України від 27.08.2014, у задоволенні заяви ДПІ у Виноградівському районі про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали господарського суду Закарпатської області від 19.09.2011 в частині визнання вимог кредиторів ОСОБА_7 та ОСОБА_10 відмовлено.

Врахувавши зазначені обставини, суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові від 01.07.2014 зазначив, що внаслідок скасування постанови Львівського апеляційного господарського суду від 28.08.2013 у справі № 5008/116/2012 відновився статус гр. ОСОБА_7, як найбільшого кредитора боржника, тому рішення комітету кредиторів від 25.11.2013 про визнання боржника банкрутом є нелегітимним, оскільки прийнято без повідомлення та участі гр. ОСОБА_7, який володіє переважною кількістю голосів кредиторів.

Проте такі твердження суду апеляційної інстанції є безпідставними з огляду на таке.

Що стосується зміни складу комітету кредиторів за наслідками відмови у визнанні грошових вимог деяких його членів, то за змістом ст. 16 Закону про банкрутство єдиною підставою для неврахування судом рішення комітету кредиторів є його неповноважність внаслідок порушення порядку скликання та проведення зборів (комітету) кредиторів. Таким чином, Закон про банкрутство встановлює правило стабільності рішень представницького органу кредиторів - комітету кредиторів, яке полягає в тому, що всі попередні рішення цього органу не можуть бути переглянуті, відхилені тощо з підстав зміни реєстру вимог кредиторів або оновлення складу комітету кредиторів.

У даному випадку як на момент переобрання складу комітету кредиторів та прийняття новим комітетом кредиторів рішення про звернення до суду з клопотанням про визнання боржника банкрутом, так і на момент прийняття судом першої інстанції постанови від 25.12.2013 про визнання боржника банкрутом було чинним рішення суду (постанова від 28.08.2013), яким ОСОБА_7 та ОСОБА_10 відмовлено у визнанні грошових вимог до боржника, тобто ці особи втратили статус кредиторів боржника та, відповідно, право участі у представницьких органах кредиторів (зборах та комітеті).

З огляду на приписи ст. 16 Закону про банкрутство обставина щодо подальшого скасування постанови Львівського апеляційного господарського суду від 28.08.2013 не впливає на легітимність прийнятого у встановленому порядку та повноважним складом кредиторів рішення комітету кредиторів та не може бути підставою для його відхилення судом.

Проте сам по собі висновок суду апеляційної інстанції про відсутність правових підстав для визнання боржника банкрутом є правомірним, оскільки суд першої інстанції при введенні ліквідаційної процедури керувався виключно рішенням комітету кредиторів, не встановивши та не дослідивши при цьому факту неоплатності боржника на виконання вимог ст. 205 ГК України та ст. 1 Закону про банкрутство.

Так, звіт розпорядника майна про фінансово - майновий стан боржника не був предметом дослідження суду першої інстанції при вирішенні питання про обґрунтованість рішення комітету кредиторів про перехід до ліквідаційної процедури. Більше того, відповідні обставини не з'ясовувались і комітетом кредиторів на засіданні від 25.11.2013, що підтверджується наявним у справі протоколом засідання комітету кредиторів (а.с. 56, том 6).

Враховуючи вищевикладене, оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції підлягає залишенню без змін, але з інших підстав, а саме у зв'язку з відсутністю встановленого факту неоплатності боржника.

З урахуванням викладеного та керуючись ст.ст. 1, 15, 16 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 205 Господарського кодексу України та ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11, 111-13 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Виноградівському районі Головного Управління Міндоходів у Закарпатській області залишити без задоволення.