Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді суддів Євсікова О.О. Кролевець О.А. (доповідач у справі) Попікової О.В. розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" на рішення господарського суду міста Києва від 12.03.2014 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.06.2014 р. у справі № 910/21641/13 господарського суду міста Києва за позовом 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі", 2. Приватного акціонерного товариства "Сільпо Рітейл" до 1. Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк", 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" про визнання недійсним підпункту 4.3.13.1 пункту 4.3.13 статті 4.3 розділу 4 договору про внесення змін до кредитного договору за участю представників:

позивача-1: Мишакова Ю.А.

позивача-2: Мишакова Ю.А.

відповідача-1: Оніщук В.М.

відповідача-2: Сокурова В.В.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фоззі" (надалі - "ТОВ "Фоззі") та Приватне акціонерне товариство "Сільпо Рітейл" (надалі - "ПАТ "Сільпо Рітейл") звернулись до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" (надалі - "ПАТ "ВТБ Банк") та до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" (надалі - "ТОВ "Фоззі-Фуд") про визнання недійсним підпункту 4.3.13.1 пункту 4.3.13 статті 4.3 розділу 4 договору про надання невідновлювальної відкличної кредитної лінії № 0405/1-кю від 26.04.2005 р., укладеного між ПАТ "ВТБ Банк" та ТОВ "Фоззі-Фуд", що викладений у редакції договору про внесення змін № 14 від 20.07.2012 р. до договору про надання невідновлювальної відкличної кредитної лінії № 0405/1-кю від 26.04.2005 р.

Позовні вимоги обґрунтовані нормами ст. 215 ЦК України, ст. 207 ГК України та посиланням на те, що умови оскаржуваного підпункту договору порушують законні права, інтереси та свободи позивачів, обмежують їх право- та дієздатність, право на вільне здійснення господарської та підприємницької діяльності.

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.03.2014 р. (суддя Нечай О.В.) позов задоволено, визнано недійсним підпункт 4.3.13.1 пункту 4.3.13 статті 4.3 розділу 4 договору про надання невідновлювальної відкличної кредитної лінії № 0405/1-кю від 26.04.2005 р., укладеного між ПАТ "ВТБ Банк" та ТОВ "Фоззі-Фуд", що викладений у редакції договору про внесення змін № 14 від 20.07.2012 р. до договору про надання невідновлювальної відкличної кредитної лінії № 0405/1-кю від 26.04.2005 р.

Задовольняючи позов, місцевий господарський суд виходив з того, що оскаржуваний підпункт договору фактично створює зобов'язання для третіх осіб, в даному випадку - позивачів, оскільки умовами даного пункту визначено перелік обмежень для позивачів, пов'язаних з їх господарською діяльністю, що суперечить ч. 1 ст. 203 ЦК України.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.06.2014 р. (судді Пономаренко Є.Ю., Дідиченко М.А., Шапран В.В.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін з тих же мотивів.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, ПАТ "ВТБ Банк" звернулось до Вищого господарського суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 12.03.2014 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.06.2014 р. як такі, що прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши, згідно ч. 1 ст. 111-7 ГПК України, наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 111-7 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 26.04.2005 р. між ПАТ "ВТБ Банк" як кредитором та ТОВ "Фоззі-Фуд" як позичальником було укладено Договір про надання невідновлювальної відкличної кредитної лінії № 0405/1-кю (надалі - "Кредитний договір").

В подальшому до даного Кредитного договору вносились зміни, зокрема, додатковим договором № 14 від 20.07.2012 р. Так, відповідно до п. 4.3.13 Кредитного договору в редакції додаткового договору № 14 від 20.07.2012 р. протягом строку дії цього Договору без попереднього письмового погодження з банком позичальник зобов'язаний та зобов'язується забезпечити виконання Учасниками угоди:

4.3.13.1 не надавати кредити та/або гарантії третім особам та/або не виступати поручителем/майновим поручителем/гарантом за зобов'язаннями третіх осіб в сумі, що перевищує еквівалент 1 000 000 доларів США (один мільйон доларів США) 00 центів на одну юридичну особу протягом календарного року, за виключенням:

4.3.13.1.1 надання кредитів, гарантій на користь позичальника, Учасників угоди та інших осіб, що увійшли до складу Групи компаній "FOZZY GROUP";

4.3.13.1.2 надання майнових порук по зобов'язанням позичальника та/або по зобов'язанням Учасників угоди та/або по зобов'язанням інших осіб, що увійшли до складу Групи компаній "FOZZY GROUP", якщо майно, що буде предметом майнової поруки, було придбане або придбавається частково або повністю за рахунок кредиту, що отриманий після укладання договору № 12 про внесення змін до цього Договору;

4.3.13.1.3 надання порук/гарантій по зобов'язанням позичальника, Учасників угоди та інших осіб, що увійшли до складу Групи компаній "FOZZY GROUP", у випадку якщо поручитель/гарант надає поруку/гарантію по зобов'язанням юридичної особи, за зобов'язаннями якої поручитель/гарант надав поруку/гарантію перед Банком.

Моніторинг виконання зобов'язання здійснюється Банком щоквартально на підставі фінансової звітності позичальника та Учасників угоди, згідно Таблиці 1 на підставі аналізу значень рядків:

- 050, 210 Форми № 1 та розшифровки позабалансових зобов'язань;

- 070, 210 Форми № 1-м та розшифровки позабалансових зобов'язань.

Звертаючись з позовом у даній справі позивачі - ТОВ "Фоззі" та ПАТ "Сільпо Рітейл", вказували на те, що даний підпункт додаткового договору № 14 від 20.07.2012 р. до Кредитного договору порушує їх законні права, інтереси та свободи, обмежує їх право на вільне здійснення господарської та підприємницької діяльності.

Правочином, згідно з ч. 1 ст. 202 ЦК України, є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Стаття 204 ЦК України встановлює, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

В той же час, приписами статті 203 ЦК України визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 1 статті 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України.

Колегія суддів оцінює висновки судів як необґрунтовані та передчасні з огляду на наступне.

Нормами ст. 1 ГПК України надано право підприємствам, установам, організаціям, іншим юридичним особам звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Господарський суд, згідно з ч. 1 ст. 2 ГПК України, порушує справи за позовними заявами підприємств і організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч. 1 ст. 15 ЦК України).

Таким чином, підставами для захисту цивільного права є його порушення, невизнання або оспорювання.

Задовольняючи позов, місцевий господарський суд, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку, що оскаржуваний підпункт Кредитного договору фактично створює зобов'язання для третіх осіб - в даному випадку позивачів, оскільки його умовами визначено перелік обмежень, пов'язаних з господарською діяльністю позивачів.

Проте, в порушення вимог процесуального закону, судами не зазначено, на підставі яких саме доказів вони дійшли такого висновку. Судами, всупереч вимогам ст. 43 ГПК України, не з'ясовано питання, чи є позивачі - ТОВ "Фоззі" та ПАТ "Сільпо Рітейл", Учасниками угоди, для яких встановлено певні зобов'язання оскаржуваним підпунктом Кредитного договору, а відтак, чи порушує даний підпункт права саме позивачів.

Рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі (п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 р. № 6 "Про судове рішення" (v0006600-12) ).

Пунктом 3 частини 1 статті 111-9 ГПК України передбачено, що касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Наведене свідчить, що винесені судові акти підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції, враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції. При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене і вирішити спір у відповідності з обставинами справи і вимогами закону.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-12 ГПК України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" задовольнити частково.

Рішення господарського суду міста Києва від 12.03.2014 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.06.2014 р. у справі № 910/21641/13 скасувати, а справу передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва в іншому складі суду.