818/79/16 Про визнання протиправними дії Уповноваженої особи Фонду ГВФО ПАТ "Банк" щодо невключення належних фізичній особі сум до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду ГВФО, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню коштів за договорами банківського вкладу (депозиту), зобов'язання Уповноваженої особи Фонду ГВФО додатково включити належні особі суми до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами - 10.10.2019 Прийняття

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Златобанк" Славінського Валерія Івановича на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 16.02.2016 (головуючий суддя: Шаповал М.М.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.05.2016 (головуючий суддя: Макаренко Я.М., судді: Шевцова Н.В., Мінаєва О.М.) у справі №818/79/16 за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Публічного акціонерного товариства "Златобанк", Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

У січні 2016 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або позивач) звернулася до суду з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Публічного акціонерного товариства "Златобанк" (далі - Уповноважена особа Фонду), Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - ФГВФО), в якому просила:

зобов`язати Уповноважену особу Фонду включити ОСОБА_1 до переліку вкладників АТ "Златобанк", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у розмірі 200 000 грн;

зобов`язати ФГВФО включити ОСОБА_1 до Загального реєстру вкладників АТ "Златобанк", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у розмірі 200 000 грн.

На обґрунтування позовних вимог зазначила, що відповідачами в порушення норм чинного законодавства не включено її до переліку вкладників і в подальшому до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в АТ "Златобанк" за рахунок Фонду, хоча внесення нею коштів на депозит у розмірі 10 000 дол.США (еквівалент у гривні 161469,96) підтверджується квитанцією №31805 від 02.02.2015 із відповідним призначенням платежу "залучення коштів на депозит, угода №080174". З огляду на те, що позивач у розумінні положень Закону України від 23.02.2012 №4452-VI "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №4452-VI (4452-17) ) набула статусу вкладника АТ "Златобанк", має бути включеною до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 16.02.2016, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.05.2016, адміністративний позов задоволено.

Приймаючи таке рішення, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходили з того, що отримання банком від позивача коштів у сумі 10 000 дол.США підтверджено належним чином складеними угодою та квитанцією, а тому посилання на те, що кошти у зазначеній сумі не були зараховані на рахунок АТ "Златобанк", є безпідставними. Доводи Уповноваженої особи на факт підроблення підписів на касових документах не був доведений в рамках кримінального провадження. З огляду на вказане, суди дійшли висновку, що позивач є вкладником у розумінні положень Закону №4452-VI (4452-17) і відповідно має бути включена до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Уповноважена особа Фонду подала касаційну скаргу, у якій з посиланням на порушення судами норм матеріального права просить суд касаційної інстанції скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами неповно з`ясовані обставини справи, що призвело до неправильного вирішення спору. Скаржник зазначив, що в автоматизованій системі банківської системи "Златобанк" в АБС Б2 відсутні відомості про касову операцію у відділенні Сумська РД АТ "Златобанк" щодо надходження 02.02.2015 від позивача готівкових коштів у сумі 10 000 дол.США, натомість підтвердженим є факт внесення коштів у сумі 100 дол.США. Наявність договору банківського вкладу та квитанції про внесення коштів на рахунок без реального надходження цих коштів не може свідчити про виникнення правовідносин банківського вкладу.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03.06.2017 відкрито касаційне провадження у справі.

Від позивача на адресу Вищого адміністративного суду України надійшли заперечення на касаційну скаргу, у яких остання з посиланням на повне з`ясування судами обставин у справі та ухвалення законного та обґрунтованого рішення просила суд касаційної інстанції залишити касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

ФГВФО правом на подачу відзиву на касаційну скаргу не скористався.

15.12.2017 розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03.10.2017 №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) , яким КАС України (2747-15) викладено в новій редакції.

Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України (2747-15) в редакції згаданого Закону передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У лютому 2018 року цю справу передано на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

В порядку статті 31 КАС України, пункту 15 Перехідних положень КАС України за результатами повторного автоматизованого розподілу від 10.06.2019 визначений новий склад суду.

Ухвалою Верховного Суду від 08.10.2019 справу прийнято до провадження та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до вимог статті 345 КАС України.

Верховний Суд переглянув оскаржені судові рішення у межах доводів касаційної скарги, з урахуванням вимог статті 341 КАС України з`ясував повноту фактичних обставин справи, встановлених судом, перевірив правильність застосування норм матеріального і процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 02.02.2015 між АТ "Златобанк" та позивачем було укладено Угоду про приєднання до Публічної пропозиції про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб № 080174 (Договір банківського вкладу), згідно умов якої банк відкриває вкладнику вкладний (депозитний рахунок) № НОМЕР_1 ; початкова сума вкладу становить 10 000 дол.США; строк розміщення вкладу до 09.03.2015.

Згідно інформації зазначеній у квитанції №31805 позивачем 02.02.2015 внесено через касу банку кошти у сумі 10 000 дол.США.

Постановою Правління Національного банку України від 13.02.2015 №105 АТ "Златобанк" віднесено до категорії неплатоспроможних у зв`язку з чим виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення "Про запровадження тимчасової адміністрації у АТ "Златобанк", з яким з 14.02.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію строком на три місяці з 14.02.2015 по 13.05.2015 та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в АТ "Златобанк" Славінського В.І.

08.04.2015 Уповноваженою особою Фонду прийнято наказ №164/1 (з урахуванням внесених змін наказом від 09.04.2015 №165/1) про застосування наслідків нікчемності договорів банківського вкладу (депозиту), перелік яких наведено у Додатку №1 до наказу. За порядковим номером 19535 у Додатку №1 до вказаного наказу містяться дані про позивача.

На виконання постанови Правління Національного банку України від 12.05.2015 №310 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію АТ "Златобанк" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 13.05.2015 № 99 "Про початок процедури ліквідації АТ "Златобанк" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку", згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації АТ "Златобанк" та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію АТ "Златобанк" Славінського В.І. строком на 1 рік з 13.05.2015 по 12.06.2016 включно.

Позивач звернулася до АТ "Ощадбанк" за реєстрацією та визначенням дати для отримання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладом, на що їй було повідомлено, що згідно Реєстру виплат по банку АТ "Златобанк" виплати на її ім`я не значаться.

Листом № 2537 від 17.08.2015 Уповноважена особа Фонду повідомили позивача про те, що за рахунками, відкритими на її ім`я, гарантована сума відшкодування складає 2 597,29 грн. Інформація щодо відкритого договору банківського вкладу №080174 від 02.02.2015 із сумою початкового вкладу 10 000 дол.США у АТ "Златобанк" відсутня.

Вважаючи такі дії протиправними, позивач звернулась з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, Верховний Суд зазначає таке.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами врегульовані Законом №4452-VI (4452-17) .

Пунктом 3 та 4 частини першої статті 2 Закону № 4452-VI визначено, що вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти;

вкладник - фізична особа (у тому числі фізична особа - підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

Частиною першою статті 3 Закону № 4452-VI визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Виконання зобов`язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов`язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам після ухвалення рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку.

Згідно з положеннями статті 27 Закону № 4452-VI Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.

Протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур`єр" або "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку

Суд касаційної інстанції зауважує, що підставою для поширення на особу гарантій, передбачених Законом №4452-VI (4452-17) щодо відшкодування вкладу, є наявність у такої особи залишку коштів на банківському рахунку, що відкритий на її ім`я, тобто наявність вкладу та статусу вкладника у особи. При цьому вкладниками є особи, які уклали або на користь яких укладено або договір банківського вкладу (депозиту), або банківського рахунку, або які є власниками іменного депозитного сертифіката. Слід зазначити, що положення чинного законодавства не пов`язують визначення статусу вкладника банку та виникнення у нього права на отримання гарантованої суми відшкодування вкладу із походженням на відповідному вкладному (депозитному, поточному) рахунку коштів.

Так, у межах спірних правовідносин відповідачами не заперечується той факт, що позивач є вкладником АТ "Златобанк" із сумою вкладу 2 597,29 грн.

Однак, за твердженням позивача, нею, згідно умов угоди від 02.02.2015 №080174, через касу банку були внесені кошти у сумі 10 000 дол. США.

Відповідач, у свою чергу, з такими доводами не погоджується та зазначає, що кошти у зазначеній сумі у платіжній системі по рахунку № НОМЕР_1 не обліковуються.

Обґрунтовуючи правомірність своїх дій по невключенню позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із сумою до відшкодування 10 000 дол.США (еквівалентно у гривні 161 469,96) Уповноважена особа Фонду вказала на те, що згідно автоматизованої системи АТ "Златобанк" в АБС Б2 відсутні будь-які відомості про касову операцію у Відділенні Сумська РД АТ "Златобанк" щодо надходження 02.02.2015 від позивача готівкових коштів у сумі 10 000 дол.США. У той же час, випискою по особовому рахунку № НОМЕР_1 значиться, що ОСОБА_2 здійснила залучення коштів на депозит, угода від 02.02.2015 №080174, у сумі 100 дол.США.

Уповноважена особа Фонду зазначає, що у банківської установи є в наявності оригінали Угоди про приєднання до Публічної пропозиції про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб (Договір банківського вкладу) від 02.02.2015 № 080174 де початкова сума вкладу становить 100 дол.США, а також заява на переказ готівки від 02.02.2015 №31805 на суму 100 дол.США. У той же час, угода № 080174 від 02.02.2015, укладена між позивачем та АТ "Златобанк", де суму початкового вкладу визначено у розмірі 10 000 дол.США у відповідача відсутня.

Відповідач зазначив, що залучення коштів по угоді № 080174 від 02.02.2015 на суму вкладу 100 дол.США також підтверджується відомостями по депозитному договору № 080174 від 02.02.2015, касовим журналом, зведеними обліковими регістрами, зведеною довідкою про касові обороти Відділення "Сумська регіональна дирекція" АТ "Златобанк" за 02.02.2015, оригіналом заяви на переказ готівки від 02.02.2015 №31805.

Уповноважена особа Фонду під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції також неодноразово наголошувала на тому, що надана позивачем до суду квитанція №31805 від 02.02.2015 не відповідає вимогам, встановленим пунктами 1.3, 2.9 Розділу IV Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України №174 від 01.06.2011 (далі - Інструкція №174), зокрема, така не містить підпису уповноваженого працівника банку, оскільки підпис вчинений на квитанції не співпадає з оригіналом підпису касира ОСОБА_3, яка на час банківської операції була уповноважена на її вчинення.

Втім, зазначеним вище обставинами, на яких ґрунтуються заперечення Уповноваженої особи Фонду, судами належна правова оцінка надана не була, як і не надана правова оцінка тому, що за вимогами абз. 14, 15 пункту 4, пунктів 5, 8 розділу І, абз. 1 пункту 1.1 глави 1 розділу І, пунктів 2.1, 2.3, 2.9.3 глави 2 розділу IV Інструкції №174 одним із документів, який фіксує факт приймання готівки іноземною валютою від клієнта банку, є заява про переказ готівки, форма якої визначена у додатку 8 до Постанови №174. Така заява свідчить про волевиявлення клієнта на внесення певної суми коштів у банк та повинна зберігатися у банку як один із документів первинного обліку. І заява на переказ готівки, і квитанція, яка видається банком за наслідками її прийняття, є невід`ємними частинами, які у сукупності підтверджують факт проведення відповідної операції. Лише у разі встановлення недостовірності однієї з цих частин на підставі належних та допустимих доказів суд вправі прийняти другу як доказ, який підтверджує чи спростовує факт прийняття готівки банком та її розмір.

Втім, об`єктивна оцінка заяві про переказ готівки №31805 від 02.02.2015 на суму 100 дол. США в сукупності із квитанцією від №31805 від 02.02.2015 на суму 10 000 дол.США, яка є її невід`ємною частиною, судами першої та апеляційної інстанцій не надана.

Аналогічна правова позиція щодо застосування норм права у цих правовідносинах викладена у постановах Верховного Суду від 26.02.2019 у справі №818/3896/15, від 02.04.2019 у справі №818/3926/15.

Верховний Суд зазначає, що формальне оформленої банківської операції без фактичного залучення коштів на поточний банківський рахунок не може слугувати підставою для поширення на особу гарантій, передбачених Законом №4452-VI (4452-17) щодо відшкодування вкладу.

За змістом статті 11 КАС України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), яка кореспондується із статтею 9 КАС України (у чинній редакції) розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Верховний Суд наголошує, що принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі полягає насамперед у активній ролі суду при розгляді справи. В адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставин справи, щоб суд ухвалив справедливе та об`єктивне рішення. Принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору; з`ясовує якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; а у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази.

Відповідно до статті 69 КАС України, у наведеній вище редакції, яка кореспондується зі статтю 72 КАС України (у чинній редакції), доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

При цьому, згідно з частиною першою статті 138 КАС України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення у справі.

Верховний Суд звертає увагу на те, що встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частин першої - третьої статті 242 КАС України (у чинній редакції, тут та надалі) рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У Рішенні від 10 лютого 2010 року у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

У Рішенні від 27 вересня 2010 року по справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" зазначено, що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Оскаржувані рішення суду першої та апеляційної інстанцій вказаним вимогам не відповідають, оскільки судами не з`ясовано обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення.

Для повного, об`єктивного та всебічного з`ясування обставин справи суду необхідно надати належну правову оцінку кожному окремому доказу у їх сукупності, які містяться в матеріалах справи або витребовуються, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Зокрема, суду слід дослідити усі первинні банківські документи, які складені банком при здійсненні операцій щодо приймання готівки у відповідності до положень Інструкції №174, а також надати повну та об`єктивну оцінку аргументам Уповноваженої особи Фонду покладеним в основу заперечень на позов і доказам, наданим на їх підтвердження.

Відповідно до частини другої статі 341 КАС України (2747-15) суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

За змістом частини другої статті 353 КАС України Підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази.