Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного 

Суду України у складі:

головуючого                                          Кривенка В.В.,

суддів:                               Гусака М.Б., Маринченка В.Л.,

                     Самсіна І.Л., Терлецького О.О., Тітова Ю.Г., -

розглянувши за винятковими обставинами у порядку письмового провадження за скаргою Управління Пенсійного фонду України в Городоцькому районі Львівської області (далі - УПФ) справу за позовом ОСОБА_1 до УПФ про визнання дій неправомірними та продовження виплати пенсії,

У січні 2005 року ОСОБА_1звернулась з позовом до УПФ, яким просила визнати дії відповідача з припинення у 2004 році виплати їй пенсії на пільгових умовах неправомірними. На обґрунтування своїх вимог вона послалась на те, що працювала на Комарнівському деревообробному комбінаті з 1 грудня 1973 року, повний робочий день, оздоблювальницею виробів з деревини з застосуванням лакофарбових матеріалів, у склад яких входять шкідливі речовини не нижче 3 класу небезпечності, її трудовий стаж складає 29 років, на цьому ж комбінаті, з них 20 років - у шкідливих умовах праці. 14 червня 2004 року УПФ їй було призначено пенсію на пільгових умовах за Списком № 2, яку вона отримувала до вересня 2004 року. Пенсію за віком на пільгових умовах їй призначено з 6 грудня 2003 року на підставі копії наказів про створення атестаційної комісії від 12 вересня 1994 року № 12 та від 8 червня 1995 року № 56. Виплати пенсії припинено з 1 жовтня 2004 року, оскільки позивачкою не підтверджено проведення атестації робочих місць підприємством, яке рішенням Господарського суду Львівської області від 27 лютого - 7 березня 2003 року визнано банкрутом та щодо нього відкрито ліквідаційну процедуру, через що ці документи не збереглися.

Постановою Городоцького районного суду Львівської області від 10 лютого 2006 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 15 травня 2006 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12 грудня 2006 року позов задоволено, визнано неправомірними дії УПФ про відміну виплати пільгової пенсії ОСОБА_1та відповідача зобов'язано продовжити виплату позивачці пенсії на пільгових умовах, а також стягнуто заборгованість по виплаті пенсії з 1 жовтня 2004 року по 1 лютого 2006 року в сумі 4 925 грн. 91 коп.

У скарзі про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України за винятковими обставинами УПФ зазначило, що при вирішенні цієї справи зазначений суд застосував норми Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) інакше, ніж в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 30 березня 2006 року в іншій справі.

Перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що підстав для перегляду ухвали Вищого адміністративного суду України в цій справі за винятковими обставинами немає.

Судові рішення в адміністративних справах, переглянуті в касаційному порядку, а також рішення суду касаційної інстанції можуть бути оскаржені за винятковими обставинами з мотиву неоднакового застосування касаційними судами одних й тих самих норм права, якщо воно мало місце за аналогічних обставин і призвело до ухвалення неправильного рішення, яке оскаржено.

Обставини справи, що розглядається, відмінні від обставин справи, на рішення в якій послалося УПФ на обґрунтування наявності підстави для перегляду оскарженого рішення за винятковими обставинами. Зазначене не дає можливості дійти висновку щодо неоднаковості застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм права.

Оскільки обставини, які стали підставою для провадження за винятковими обставинами, не підтвердилися, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, керуючись частиною 1 статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України,

У задоволенні скарги Управління Пенсійного фонду України в Городоцькому районі Львівської області про перегляд за винятковими обставинами ухвали Вищого адміністративного суду України (rs413777) від 12 грудня 2006 року відмовити.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, передбаченого пунктом 2 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.