910/19567/14 Про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу товару - 28.04.2015 Прийняття

розглянувши касаційну скаргу ТОВ "Парадіс сервіс" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.02.15 р. та рішення господарського суду міста Києва від 11.11.14 р.

у справі № 910/19567/14

за позовом ТОВ "Торгова компанія "Агропродпром-Сервіс", м. Львів

до ТОВ "Парадіс сервіс", м. Київ

про стягнення 104102,15 грн

Рішенням господарського суду міста Києва від 11.11.14 р. у справі № 910/19567/14 (суддя Головатюк Л.Д.) позов задоволено частково, з відповідача на користь позивача стягнуто 90576,98 грн основного боргу, 176,03 грн 3% річних, 389,39 грн інфляційних збитків; в іншій частині позову - відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.02.15 р. (головуючий Сітайло Л.Г., судді Баранець О.М., Пашкіна С.А.) вказане рішення змінено, з відповідача на користь позивача стягнуто 90576,98 грн основного боргу, 1230,48 грн 3% річних та 9044,29 грн інфляційних збитків; в решті позову - відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими судовими актами, відповідач звернулася з касаційною скаргою, в якій просить рішення від 11.11.14 р. та постанову від 10.02.15 р. скасувати, а справу направити на новий розгляд. В обґрунтування касаційної скарги заявник посилається на порушення судами норм матеріального і процесуального права, зокрема, ч. 1 ст. 509, ст. 628 ЦК України, ч. 1 ст. 173 ГК України, ст.ст. 4, 32, 34, 43 ГПК України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судами норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на слідуюче.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

16.08.13 р. між ТОВ "Торгова компанія "Агропродпром-Сервіс" (Продавець) та ТОВ "Парадіс сервіс" (Покупець) укладено договір купівлі-продажу № 5, згідно якого продавець зобов'язався передати у власність, а покупець - прийняти товар та сплатити його вартість в порядку та на умовах, встановлених договором. Договір укладено на невизначений строк (п. 6.2).

Згідно п. 2.2, найменування, асортимент, кількість і вартість товару визначаються відповідною видатковою накладною, яка є невід'ємною частиною договору.

Відповідно п. 3.2, момент переходу права власності на товар до покупця і, відповідно, ризиків яких може зазнати товар, є момент підписання останнім видаткової накладної, яка підтверджує факт передачі товару.

У виконання договору позивач поставив відповідачу товар за видатковими накладними № РН-0000010 від 09.01.14 р., № РН-0000020 від 17.01.14 р., № РН-0000022 від 21.01.14 р., № РН-0000025 від 24.01.14 р., № РН-0000030 від 28.01.14 р., № РН-0000044 від 11.02.14 р., № РН-0000048 від 18.02.14 р. на загальну суму 97348,19 грн, який відповідач 23.01.14 р. оплатив частково в сумі 6771,21 грн., що призвело до утворення 90576,98 грн заборгованості.

Претензією № 6 від 09.07.14 р. позивач просив відповідача сплатити у семиденний строк борг за вказаним договором (а.с. 84-85).

15.09.14р. ТОВ "Торгова компанія "Агропродпром-Сервіс" звернулося з позовом до ТОВ "Парадіс сервіс" про стягнення 90576,98 грн основного боргу, 3250,40 грн пені, 1230,48 грн 3% річних та 9044,29 грн інфляційних втрат.

Рішенням господарського суду міста Києва від 11.11.14 р. у справі № 910/19567/14 позов задоволено частково, з відповідача на користь позивача стягнуто 90576,98 грн основного боргу, 176,03 грн 3% річних, 389,39 грн інфляційних збитків; в іншій частині позову - відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.02.15 р. вказане рішення змінено, з відповідача на користь позивача стягнуто 90576,98 грн основного боргу, 1230,48 грн 3% річних та 9044,29 грн інфляційних збитків; в решті позову - відмовлено. постанова мотивована тим, що згідно положень ч. 1 ст. 692 ЦК України, обов'язок відповідача оплатити товар виник з дати отримання товару згідно видаткових накладних.

Пунктом першим статті 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

Частиною 2 ст. 530 ЦК України встановлено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 111-7 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Як встановлено судами, заборгованість відповідача за товар, поставлений за договором купівлі-продажу № 5 від 16.08.13 р. становить 90576,98 грн; товар відповідачем одержано, що підтверджується належними доказами, наявними в матеріалах справи, оригінали видаткових накладних були витребувані судом апеляційної інстанції та оглянуті, про що зазначено в протоколі (а.с. 126); суди встановили, що строк оплати товару договором не визначений. За таких обставин, суд першої інстанції обгрунтовано задовольнив позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу, 3% річних та інфляційних збитків за власним перерахунком з урахуванням отриманої претензії.

На думку колегії, суд апеляційної інстанції не вірно застосував до спірних правовідносин ч. 1 ст. 692 ЦК України, оскільки актом цивільного законодавства - ч. 2 ст. 530 ЦК України встановлено обов'язок боржника виконати зобов'язання у семиденний строк від дня пред'явлення йому вимоги.

Враховуючи вищевикладене, колегія вважає, що оскаржену постанову апеляційного господарського суду необхідно скасувати, в зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального права, а рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу ТОВ "Парадіс сервіс" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.02.15 р. скасувати повністю, а рішення господарського суду міста Києва від 11.11.14 р. у справі № 910/19567/14 залишити без змін.