461/2561/16 Про скасування постанови у справі про порушення митних правил - 10.10.2019 Прийняття

ОСОБА_1 звернувся до Галицького районного суду м. Львова із адміністративним позовом до Львівської митниці ДФС України (далі - Митниця), в якому просило скасувати постанову №2063/20900/15 в справі про порушення митних правил від 09.10.2015, винесену заступником начальника Митниці.

Обґрунтовуючи позов вказав, що висновки митного органу є припущенням, адже в нього не було умислу в поданні завідомо неправдивої інформації до Митниці в частині вартості придбаного товару підприємством, де він працював декларантом. При цьому такий умисел не встановлений судом, а тому не має підстав для визнання його винним у вчиненні адміністративного проступку, який передбачений статтею 485 МК України, у зв`язку із відсутністю в його діях складу правопорушення. Крім того вважає, що митний орган порушив строки притягнення до адміністративної відповідальності, а справа про митне правопорушення Митницею розглянута у його відсутність.

Постановою Галицького районного суду м. Львова від 29.06.2016, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.10.2016 у задоволені позову відмовлено, з підстав вчинення позивачем порушення, визначеного Митницею під час надання документів для завершення процедури митного оформлення ввезеного на митну територію України товару. Зокрема судом встановлено, що позивачем для митного оформлення було надано неправдиві відомості в частині вартості такого товару, що підтверджується документами, які отримані від держав відправників, - Сполученого Королівства Великобританії та Північної Ірландії.

Не погоджуючись з рішенням судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати, позов задовольнити. В скарзі зазначено доводи, що були зазначені в позові.

В письмових запереченнях на вказану касаційну скаргу, які надійшли ще до Вищого адміністративного суду України поставлено питання про залишення її без задоволення, а оскаржуваних рішень - без змін.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи й правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Судами встановлено, що 09.10.2015 начальником Львівської митниці ДФС Мірошніченком М.І. винесена постанова у справі про порушення митних правил №2063/20900/15, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого статтею 485 МК України та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян на суму 18068,01 грн.

Як вбачається з оскаржуваної постанови 30.10.2013 декларант ТОВ "Захід Імпорт" (ЄДРПОУ- 37363119, м. Львів, вул. Зелена, 149, далі - Товариство) ОСОБА_1 подав до митного оформлення МД ІМ-40 ДЕ №209160000/2013/017283 на товари: №1 "Одяг, що був у використанні, для подальшого використання не сортований з текстильних матеріалів, у змішаному вигляді зі ступенем зносу не більше 25% (2 та 3 категорії)"; товар №2 "Взуття, що використовувалося ( ступінь зносу 25 %) у змішаному вигляді, не сортоване ( 2 та категорій)", які знаходились у вантажному відсіку транспортного засобу з р.н. НОМЕР_1 / НОМЕР_2 .Для здійснення митного контролю та митного оформлення, на вищевказаний товар ОСОБА_1 надав наступні товаросупровідні документи: CMR від 23.10.2013 б/н; Invoice від 23.10.2013 №15055.

Відповідно до Invoice від 23.10.2013 №15055 №15055, поданого ОСОБА_1 до митного оформлення вартість товарів становить 21616, 38 дол. США.

У графі 12 МД ІМ-40 ДЕ №209160000/2013/017283 від 30.10.2013 - "Відомості про вартість", ОСОБА_1 зазначено вартість товарів - 186881, 13 грн. Платежі нараховані виходячи із даної вартості та становили - 49261, 87 грн., з них: ввізне мито - 9904,70 грн., ПДВ - 39357, 17 грн.

27.11.2013 митниця, у відповідності до норм пункту 8 ст. 336 Митного кодексу України, застосувала одну із форм митного контролю, а саме направила в порядку, передбаченому наказом Держмитслужби України від 06.07.2005 № 639, запит до митних органів Великобританії за вих. № 11.4/35-7592 для встановлення автентичності документів, поданих до митного оформлення.

24.07.2015 на адресу митниці, листом ДФС України від 17.07.2015 року №26181/7/99-99-26-03-03-17, надійшла відповідь митних органів Сполученого Королівства Великобританії та Північної Ірландії від 24.06.2015 №МА 1310/2014 та копії наступних документів: митної декларації (MRN) № 13 GB10X88134609014 від 24.10.2013 року; Invoice від 23.10.2013 №15055; CMR від 23.10.2013 б/н.

Згідно копій документів, наданих митними органами Сполученого Королівства Великобританії та Північної Ірландії, встановлено, що вартість товарів "ношений одяг та взуття", який знаходився у вантажному відсіку транспортного засобу з р.н. НОМЕР_1 / НОМЕР_2 становить 16327 фунтів стерлінгів (згідно курсу НБУ, станом на 30.10.2013 року - 209 728,90 грн.)

Відповідно до службової записки Управління адміністрування митних платежів та митно-тарифного регулювання Львівської митниці ДФС № 209160000/2013/017283 від 30.10.2013 № 13-70-52-25/39-1247-ЕП різниця платежів сплаченими за МД №209160000/2013/017283 від 30.10.2013 та нарахованими, з урахуванням даних митними органами Сполученого Королівства Великобританії та Північної Ірландії, становить 6022, 67 грн.

Вказані обставини слугували підставою для прийняття постанови в справі про порушення митних правил № 2063/20900/15 від 09.10.2015, відповідно до якої ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого статті 485 МК України та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 18068,01 грн.

Незгода із вказаною постановою стала підставою для звернення позивача до суду, який визнав її законною.

Разом з тим, касаційний суд, розглядаючи касаційну скаргу в межах її доводів, вважає висновки судів попередніх інстанцій про законність зазначеної постанови передчасними, та такими, що зроблені без повного з`ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, а оцінка наявних у матеріалах справи доказів здійснена без дотримання положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а відтак таке судове рішення не є такими, що відповідає вимогам законності та обґрунтованості, що встановлені статтею 242 КАС України.

Згідно із статтею 271 МК України (тут та надалі в редакції чинній на час розмитнення позивачем товару Товариства) мито - це загальнодержавний податок, встановлений Податковим кодексом України (2755-17) та цим Кодексом, який нараховується та сплачується відповідно до цього Кодексу, законів України та міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до пунктів 3, 4 частини першої статті 276 МК України платниками мита є: особа, на яку покладається обов`язок дотримання вимог митних режимів, які передбачають звільнення від оподаткування митом, у разі порушення таких вимог; особа, яка використовує товари, митне оформлення яких було здійснено з умовним звільненням від оподаткування, не за цільовим призначенням та/або всупереч умовам чи цілям такого звільнення згідно з цим Кодексом, іншими законами України, а також будь-які інші особи, які безпідставно використовують звільнення від оподаткування митом (податкову пільгу).

Положеннями статті 277 МК України передбачено, що об`єктами оподаткування митом є:

1) товари, митна вартість яких перевищує еквівалент 100 євро, що ввозяться на митну територію України або вивозяться за межі митної території України підприємствами, крім випадків, передбачених статтею 234 цього Кодексу;

2) товари, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню митними платежами відповідно до статті 234 та розділу XII цього Кодексу, а також розділів V та VI Податкового кодексу України (2755-17) ;

3) товари, транспортні засоби, що реалізуються відповідно до статті 243 цього Кодексу.

Згідно із приписами пункту 1 частини першої статті 279 МК України базою оподаткування митом товарів, що переміщуються через митний кордон України, є для товарів, на які законом встановлено адвалорні ставки мита, - митна вартість товарів.

З урахуванням цього, слід зазначити, що відповідно до статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У відповідності до приписів статті 485 МК України заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей, необхідних для визначення товару митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів.

Як установлено судами і не заперечується сторонами, постановою від 09.10.2015 на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів на суму 6022,67 грн. База для нарахування вказаної сума була визначена відповідачем, з розрахунку із встановленої розбіжності вартості придбаного Товариством товару, де позивач працював декларантом, що поставлявся з Сполученого Королівства Великобританії та Північної Ірландії із заявленою до розмитнення митною вартості такого товару. Відповідна інформація була надана Митниці на її запит, листом митними органами вказаних Країн, до якого долучені експортні митні декларації, інвойс та CMR, які були підставою для відправки товарів з Сполученого Королівства Великобританії та Північної Ірландії.

Однак, суди попередніх інстанцій не досліджували зміст вказаного листа та доданих до них документів. При цьому судовим розглядом не надано цій обставині правового значення, хоча дані докази були важливою підставою для прийняття Митницею спірної у даній справі постанови.

Тобто, висновки судів попередніх інстанцій, які покладені в основу прийнятих ними рішень не підтверджуються належними доказами щоб ствердити про наявність в діях позивача умислу з метою надання неправдивих Митниці відомостей, необхідних для визначення митної вартості завезеного Товариством товару, де він працював декларантом.

Варто також зауважити, що передумовою отримання відомостей в країнах - відправників товару слугували сукупність дій митних органів, які проведені для недопущення факту ухилення декларанта від сплати митних платежів.

Верховний Суд вважає за необхідне зауважити, що судами попередніх інстанцій не було взято до уваги обставин, на підставі яких Митниця запитувала у країн-відправників відповідні відомості щодо товару, документи щодо розмитнення якого були надані позивачем. Вказаний документ підлягає обов`язковому дослідженню, при цьому мають бути досліджені супроводжуючі документи, якими могли бути вимоги правоохоронних органів. Вказані дані надсилались в митні органи Сполученого Королівства Великобританії та Північної Ірландії, на які і був отриманий Митницею вказаний лист, експортні митні декларації, контракт та інвойс.

При цьому, Верховний Суд зауважує, що суди також не надали оцінки доводам позивача, які вказувались ним у позові та є аналогічні в касаційній скарзі, про те, що ним під час розмитнення товару для Товариства добросовісно виконувались всі вимоги митних формальностей, під час якого було застосовано метод визначення як основний та і резервний - шостий, тобто проводились консультації з митним органом.

Крім того, як судом першої так і судом апеляційної інстанції не надана оцінка первинним документам на підставі яких товар був придбаний Товариством в Країнах неризидентах та завезений на митну територію України і розмитнений згідно МД №209160000/2013/017283 від 30.10.2013. тобто, судами не досліджувалось дотримання позивачем вимог статті 53 МК України та документи, а саме: 1) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності (пункт 2 частини другої статті 53 МК України); 2) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (пункт 6 частини другої статті 53 МК України), 3) страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, - якщо здійснювалося страхування (пункт 8 частини другої статті 53 МК України); 4) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару (пункти 3-5 частини другої статті 53 МК України).

Тому, касаційний суд вважає обґрунтованими доводи позивача, які вказані в касаційній скарзі про те, що суди попередніх інстанцій не надали правової оцінки наявності в діях позивача складу правопорушення, визначеного відносно нього статтею 485 МК України.

Крім того, порядок провадження у справах про порушення митних правил передбачено Главою 69 Розділу ХІХ МК України (4495-17) .

Зокрема, згідно із статтею 486 МК України (тут і надалі в редакції, що була чинна на момент винесення спірної постанови Митниці) завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням.

Провадження у справі про порушення митних правил включає в себе виконання процесуальних дій, зазначених у статті 508 цього Кодексу, розгляд справи, винесення постанови та її перегляд у зв`язку з оскарженням.

Посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (частина перші статті 489 МК України).

Крім того, згідно із приписами статей 522-524 та 526 МК України (4495-17) справи про порушення митних правил, передбачені статтями 468-470, 474, 475, 477-481, 485 цього Кодексу, розглядаються органами доходів і зборів.

Від імені митниць справи про порушення митних правил розглядаються керівниками цих митниць або їх заступниками, а від імені центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, - посадовими особами, уповноваженими на це відповідно до посадових інструкцій, або іншими особами, уповноваженими на це керівником центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Справа про порушення митних правил розглядається за місцезнаходженням органу доходів і зборів, посадові особи якого здійснювали провадження у цій справі.

Справа про порушення митних правил розглядається в присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, та/або її представника.

Надаючи оцінку вказаних приписів в сукупності, Верховний Суд зазначає, суди попередніх інстанції не надавали їм правової оцінки в рамках спірних правовідносини, в тому числі заявленого доводу позивача в позовній заяві про те, що Митницею розглянута митна справа у його відсутність. Вказане процесуальне порушення свідчить про неповний розгляд справи, та як наслідок є підставою для скасування рішення судів попередніх інстанцій.

Тобто, з метою належного розгляду даної справи, суд першої інстанції під час нового розгляду даної справи має витребувати у Митниці справу про порушення позивачем митних правил, так як наявні копії документів, що містяться в матеріалах справи є нечіткими, та надати їм відповідну оцінку, а також дослідити: лист, отриманий від митних органів Сполученого Королівства Великобританії та Північної Ірландії; договір, на підставі якого поставлявся на територію України товар, документи щодо митної вартості якого, на думку Митниці, були умисно спотворені позивачем, шляхом заниження митної вартості товару від його дійсної вартості що задекларована у виїзній декларації в Сполученому Королівстві Великобританії та Північній Ірландії; інвойс, що створений на підставі такого договору та інші супроводжуючі документи, які подавались позивачем для розмитнення ввезеного Товариством товару на територію України; факт оплати придбаного товару згідно вказаного договору продавцю; проведення консультації позивача з Митницею під час декларування товару Товариства; процедури розгляду справи про порушення митних правил, в частині належного повідомлення позивача про факт виявлення Митницею допущеного ним правопорушення та час та місце розгляду питання про притягнення її до адміністративної відповідальності.

Згідно з частинами першої, другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Підсумовуючи наведене Суд приходить до висновку, що суди першої та апеляційної інстанції допустили порушення норм процесуального права, не встановили фактичні обставини, що мають значення для справи, що є підставою для часткового задоволення касаційної скарги та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у порядку письмового провадження
касаційну скаргу		ОСОБА_1
на постанову	Галицького районного суду м. Львова від 29.06.2016 (суддя - І.Р. Волоско)
та ухвалу	Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.10.2016 (колегія суддів: С.М. Кузьмич, Р.М. Гулид, І.І. Запотічний)
у справі	№ 461/2561/16
за позовом	ОСОБА_1
до	Львівської митниці ДФС
про	скасування постанови у справі про порушення митних правил,