Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Гончарука П.А. (головуючого, доповідача),

Кондратової І.Д.,

Стратієнко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроолія" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 8 грудня 2014 року у справі № 904/3905/14 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроолія" до фізичної особи - підприємця Меркулова Олександра Васильовича, товариства з обмеженою відповідальністю "МіК", за участю третіх осіб - Центру надання послуг, пов'язаних з використанням автотранспортних засобів з обслуговування міста Кривий Ріг та Криворізького району, підпорядкований УДАІ ГУ МВС України в Дніпропетровській області, Меркулової Олени Анатоліївни, публічного акціонерного товариства "БМ Банк", про визнання договору недійсним і вчинення відповідних дій, -

У червні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпроолія" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до фізичної особи - підприємця Меркулова Олександра Васильовича, товариства з обмеженою відповідальністю "МіК", з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, укладених відповідачами, оформлених у вигляді відповідних довідок-рахунків, предметом яких є відчуження певних транспортних засобів, а саме: 4 одиниць автобусів ПАЗ 2008 р.в., 15 одиниць автомобілів Mercedes Benz Sprinter 2008-2011 р.в., за період з 28 серпня 2013 року по 8 жовтня 2013 року; скасування державної реєстрації на спірні транспортні засоби, оформленої на Меркулова Олександра Васильовича, та зобов'язання повернути їх товариству з обмеженою відповідальністю "МіК"; визнання права власності на ці транспортні засоби за товариством з обмеженою відповідальністю "МіК"; зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю "МіК" звернутися до Центру надання послуг пов'язаних з використанням автотранспортних засобів з обслуговування м. Кривий Ріг та Криворізького району, підпорядкований УДАЇ ГУМВС України в Дніпропетровській області, з відповідними документами для здійснення перереєстрації спірних транспортних засобів.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 4 червня 2014 року, зокрема, до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача залучено Центр надання послуг, пов'язаних з використанням автотранспортних засобів з обслуговування міста Кривий Ріг та Криворізького району, підпорядкований УДАІ ГУ МВС України в Дніпропетровській області.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 24 червня 2014 року до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні фізичної особи - підприємця Меркулова Олександра Васильовича залучено Меркулову Олену Анатоліївну.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15 жовтня 2014 року до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні фізичної особи - підприємця Меркулова Олександра Васильовича залучено публічне акціонерне товариство "БМ Банк".

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 15 липня 2014 року, з урахуванням додаткового рішення від 18 липня 2014 року, позов задоволено в повному обсязі. Стягнуто солідарно з відповідачів 35841,22 грн. судового збору. Стягнуто з позивача в доход Державного бюджету України в особі Управління Державної Казначейської Служби України у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області недоплачений судовий збір у розмірі 33405,22 грн.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 8 грудня 2014 року рішення місцевого суду скасовано, а в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову у справі скасувати, а рішення місцевого суду залишити без змін.

У відзиві на касаційну скаргу товариство з обмеженою відповідальністю "МіК" просить залишити оскаржуване судове рішення без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, вказуючи на безпідставність викладених в ній доводів.

Заслухавши пояснення представників сторін, представника публічного акціонерного товариства "БМ Банк", вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечення проти них, суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено попередніми судовими інстанціями, ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 8 серпня 2013 року вжиті заходи до забезпечення позову у справі № 904/6113/13 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроолія" до товариства з обмеженою відповідальністю "МіК" про стягнення 2252320 грн. шляхом накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на банківських рахунках товариства з обмеженою відповідальністю "МіК", в межах суми позову, встановлення заборони товариству з обмеженою відповідальністю "МіК" вчиняти дії щодо відчуження (продаж, дарування, міна, передання в залог та іпотеку тощо) рухомого майна, в тому числі, що знаходиться в орендованих приміщеннях (літ. Б-4 адміністративно-побутовий корпус та літ. В приміщення їдальні) за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Коломойцівська, 3, та нерухомого майна.

Постановою головного державного виконавця ВДВС Криворізького районного управління юстиції від 12 серпня 2013 року відкрито виконавче провадження з виконання даної ухвали суду, яке постановою від 15 серпня 2013 року закінчено у зв'язку з виконанням.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 11 вересня 2013 року у справі № 904/6113/13 з товариства з обмеженою відповідальністю "МіК" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроолія" стягнуто 2800000 грн. боргу та 59441 грн. судового збору.

В період з 28 серпня 2013 року по 8 жовтня 2011 року, на підставі рішення зборів засновників товариства з обмеженою відповідальністю "МіК", якими є подружжя Меркулових, здійснено продаж належних відповідачеві транспортних засобів - 4 автобуси ПАЗ 2008 р.в. та 15 автомобілів Мерседес Бенц "Sprinter" 2008-2011 р.в., ринкова вартість яких складає 1299713,40 грн., покупцем яких є відповідач.

Встановивши зазначені обставини, керуючись нормами ст.ст. 215, 216, 228, 234, 236, 655, 662 Цивільного кодексу України, ст.ст. 34, 37 Закону України "Про дорожній рух", п. 8 Постанови Кабінету Міністрів України № 1388 від 7 вересня 1998 року "Про затвердження порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів" (1388-98-п) , ст.ст. 35, 115 Господарського процесуального кодексу України, ст. 124 Конституції України, господарський суд першої інстанції, пославшись на те, що позовні вимоги про скасування угод з відчуження транспортних засобів та визнання права власності на них за товариством з обмеженою відповідальністю "МіК" не впливають на власність подружжя Меркулова О.В. і Меркулової О.А. та не стосуються правовідносин, які регулюються Сімейним кодексом України (2947-14) , дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення вимог позивача в повному обсязі, визнавши їх обґрунтованими та доведеними матеріалами справи.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, господарський суд другої інстанції не погодився з рішенням місцевого суду, скасував його та відмовив в задоволенні позову з тих підстав, що позивач не є стороною оспорюваних угод. Ці угоди не порушують його прав та охоронювані законом інтересів, а тому, у нього відсутнє право на звернення до суду з позовом про визнання їх недійсними.

Крім того, встановивши, що на виконання договорів товариство з обмеженою відповідальністю "МіК" передало, а Меркулов О.В. прийняв і зареєстрував за собою право власності на передані транспортні засоби, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання їх недійсними за ознаками фіктивності.

Даний висновок апеляційного господарського суду відповідає встановленим обставинам справи та ґрунтується на правильному застосуванні ст. 234 Цивільного кодексу України.

Проте, з висновком апеляційної інстанції про те, що спірні угоди не порушують права та охоронювані законом інтереси позивача, а тому, у нього відсутнє право на звернення до суду з відповідним позовом, погодитись не можна, оскільки він ґрунтується без належної оцінки та урахування того, що транспортні засоби, які є предметом спірних угод, відносяться до рухомого майна, заборона на відчуження якого здійснена судом саме в інтересах позивача і на забезпечення його позову у справі № 904/6113/13. Наявність у товариства з обмеженою відповідальністю "МіК" іншого майна, на яке можливо звернути стягнення, не впливає на наявність у позивача, як заінтересованої особи, права на звернення до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів з позовом про визнання оспорюваних правочинів недійсними.

Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення і настання відповідних наслідків, та, в разі задоволення позовних вимог, зазначити у судових рішеннях, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Ці вимоги попередніми судовими інстанціями не враховані.

Предметом спору у даній справі є, зокрема, вимоги про визнання недійсними правочинів з правових підстав, передбачених ст.ст. 203, 215, 228, 234 Цивільного кодексу України.

Підстави позову це обставини, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги.

При вирішенні спору попередні судові інстанції фактично залишили без належної перевірки обставини, викладені позивачем, які, на його думку, є підставою для визнання правочинів недійсними у зв'язку з недодержанням в момент їх вчинення сторонами вимог, встановлених ст. 203 Цивільного кодексу України, та не дали вказаним обставинам, зокрема, відчуженню майна всупереч заборони його відчуження, відповідної правової оцінки, обмежившись лише оцінкою щодо їх фіктивності.

Не надано правової оцінки попередніми судовими інстанціями посиланням позивача у позовній заяві на вчинення сторонами правочину, який порушує публічний порядок.

Крім того, попередніми судовими інстанціями не перевірено питання стосовно офіційної реєстрації у встановленому законом порядку Меркулова О.В. як суб'єкта підприємницької діяльності, оскільки матеріали справи відповідних доказів не містять.

За таких обставин, як рішення місцевого суду, так і постанову апеляційної інстанції стосовно вимог позивача про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, укладених відповідачами; скасування державної реєстрації на спірні транспортні засоби, оформленої на Меркулова Олександра Васильовича, та зобов'язання повернути їх товариству з обмеженою відповідальністю "МіК"; визнання права власності на ці транспортні засоби за товариством з обмеженою відповідальністю "МіК"; зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю "МіК" звернутися до Центру надання послуг пов'язаних з використанням автотранспортних засобів з обслуговування м. Кривий Ріг та Криворізького району, підпорядкований УДАЇ ГУМВС України в Дніпропетровській області, з відповідними документами для здійснення перереєстрації спірних транспортних засобів, - не можна визнати законними, обґрунтованими, такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам і наявним матеріалам справи, а тому, вони підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду слід урахувати наведене і, в залежності від встановлених обставин справи, дійсних прав і обов'язків сторін і вимог закону, прийняти відповідне судове рішення.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроолія" задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 8 грудня 2014 року та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15 липня 2014 року у справі № 904/3905/14 скасувати, а справу направити на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.