08/111 Про перерахунок державної та додаткової пенсій - Текст документа

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі: головуючого - Кривенка В. В., суддів: Гусака М. Б., Маринченка В. Л., Самсіна І. Л., Терлецького О. О., Тітова Ю. Г., розглянувши у порядку письмового провадження за скаргою І. О. П. про перегляд за винятковими обставинами ухвали Вищого адміністративного суду України від 6 грудня 2007 року справу за позовом І. О. П. до Управління Пенсійного фонду в Старобільському районі Луганської області (далі - УПФ) про перерахунок пенсії, встановила:

У березні 2007 року І. О. П. звернувся до суду з позовом до УПФ про перерахунок раніше призначеної державної та додаткової пенсій, виплата яких передбачена статтями 50, 54 Закону України від 28 лютого 1991 року N 796-XII "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон N 796).

У позові зазначав, що він як інвалід III групи внаслідок захворювання пов'язаного з участю у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС отримує державну та додаткову пенсії передбачені статтями 50 та 54 Закону N 796. Посилаючись на те, що розміри призначених і виплачуваних йому пенсій не відповідають розмірам передбаченим цим Законом і на відмову УПФ привести їх у відповідність з вимогами Закону, позивач просив суд визнати дії відповідача неправомірними та зобов'язати його усунути зазначені порушення провівши вказані перерахунки.

Постановою Старобільського районного суду Луганської області від 30 березня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 3 липня 2007 року, позов задоволено.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 6 грудня 2007 року касаційну скаргу УПФ задоволено, рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасовано і у задоволенні позву відмовлено.

У своїй скарзі І. О. П. порушує питання про скасування постанови Вищого адміністративного суду України від 6 грудня 2007 року і залишення без змін рішень судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на неоднакове застосування судом касаційної інстанції статей 50, 54 Закону N 796. На підтвердження неоднакового застосування зазначених норм права скаржник наводить ухвалу Вищого адміністративного суду України від 19 грудня 2007 року у справі за аналогічним позовом Я. Ю. Г. до УПФ про визнання незаконними дій та зобов'язання провести перерахунок пенсій, якою рішення суду апеляційної інстанції про задоволення позову залишено без змін.

Перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі доводи колегія суддів виявила неоднакове застосування судом касаційної інстанції вказаних вище норм права і вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 49 Закону N 796 пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до частини четвертої статті 54 Закону N 796, яка визначає підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1 та у зв'язку з втратою годувальника, в усіх випадках розміри пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по III групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком.

Згідно зі статтею 50 цього Закону особам, віднесеним до категорії 1, зокрема інвалідам III групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком. Виплата додаткової пенсії відповідно до статті 53 зазначеного Закону здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.

Таким чином, вихідним критерієм обрахунку державної та додаткової пенсій виступає мінімальна пенсія за віком. Мінімальний розмір пенсії за віком згідно до статті 28 Закону України від 9 липня 2003 року N 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Як встановлено судами попередніх інстанцій І. О. П. є інвалідом III групи, учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесений до 1 категорії осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Одержує пенсію по інвалідності на підставі статті 54 Закону N 796 та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, на підставі статті 50 Закону N 796.

Розрахунок пенсії позивачу проведено відповідачем виходячи із встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 3 січня 2002 року N 1 "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету" розміру, який складає 19,91 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції прийшов до висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції про те, що при розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених статтями 50, 54 Закону України N 796, застосуванню при їх обчисленні підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

Скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій та відмовляючи в задоволенні позву, Вищий адміністративний суд України виходив з того, що обчислення пенсій повинно проводитися з розміру 19 грн. 91 коп., визначеного постановою Кабінету Міністрів України від 3 січня 2002 року N 1 (1-2002-п) "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету". При цьому послався на положення статті 54 Закону N 796, згідно якого порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України. Касаційний суд зазначив також, що застосування до спірних правовідносин статті 28 Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" суперечить вимогам частини третьої зазначеної статті, згідно з якою мінімальний розмір пенсії за віком визначений абзацом першим частини першої цієї статті застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

Такі висновки касаційного суду не можна визнати обґрунтованим, а постанову - законною виходячи з наступного.

Порядок обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 1997 року N 523. Ця Постанова є чинною і її положення стосовно критеріїв обчислення розмірів пенсій відповідають положенням статей 50, 54 Закону України N 796. Пунктом 2 постанови N 1 від 3 січня 2002 року "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету", всупереч положень статей 50, 54 Закону N 796, Кабінет Міністрів України установив розміри сум, з яких проводиться розрахунок пенсій, при тому що ці суми не відповідають розмірам мінімальної пенсії за віком.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, вирішуючи даний спір суди першої та апеляційної інстанцій прийшли до обґрунтованого висновку, що при розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених статтями 50, 54 Закону України N 796, застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

Положення частини третьої статті 28 Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на думку колегії суддів, не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого крім передбаченого частиною 1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.

Оскільки Вищий адміністративний суд України помилково скасував судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій його постанова від 6 грудня 2007 року підлягає скасуванню із залишенням без змін судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

На підставі наведеного та керуючись статтями 241- 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України постановила:

Скаргу І. О. П. задовольнити.

Постанову Вищого адміністративного суду України від 6 грудня 2007 року скасувати, а постанову Старобільського районного суду Луганської області від 30 березня 2007 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 3 липня 2007 року залишити в силі.