Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Плюшка І.А., суддів Кочерової Н.О. (доповідач), Самусенко С.С., розглянувши касаційну скаргу товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.02.2014 у справі № 910/22917/13 господарського суду міста Києва за позовом приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" до товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант" про відшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 32 887, 44. за участю представників сторін:

від позивача: не з'явилися

від відповідача: Білинова А.В., дов. від 06.11.2013

У листопаді 2013 року приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АХА Страхування" звернулося до господарського суду з позовом до товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант" про стягнення в порядку регресу 32 887, 44 грн. страхового відшкодування, сплаченого позивачем страхувальнику.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що виплативши страхувальнику відповідно до договору добровільного страхування наземного транспорту страхове відшкодування в розмірі 33 397, 44 грн., він набув згідно ст.ст. 993, 1191 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування" право зворотної вимоги до відповідальної за заподіяний збиток особи, якою є відповідач, як страховик цивільно-правової відповідальності винної у вчиненні ДТП особи, та який зобов'язаний відповідно до вимог Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (1961-15) відшкодувати позивачу понесені збитки в розмірі виплаченого страхового відшкодування за вирахуванням 510,00 грн. франшизи, передбаченої полісом відповідача.

Рішенням господарського суду міста Києва від 13.01.2014 (суддя Мудрий С.М.) позов задоволено повністю. Стягнуто з товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант" на користь приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" в порядку регресу страхове відшкодування в сумі 32 887, 44 грн. та судовий збір в розмірі 1 720, 50 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.02.2014 (колегія суддів у складі: Рябуха В.І. - головуючий, Кондес Л.О., Ропій Л.М.) апеляційну скаргу товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" залишено без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 13.01.2014. - без змін.

При цьому, суди попередніх інстанцій визнали позовні вимоги обґрунтованими та доведеними.

В касаційній скарзі товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант" просить рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, 15.11.2012 між позивачем, як страховиком, та ОСОБА_8, як страхувальником, укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 167605/Га/12лв, за умовами якого застраховано майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом - "Mitsubishi Pajero Sport", н.з. НОМЕР_1. Строк дії договору згідно п. 18: з 17.11.2012 по 16.11.2013.

Згідно пп. 24.2.2. п. 24.2. договору до страхових ризиків віднесено в тому числі збитки внаслідок ДТП.

27.03.2013 в м. Львові по вулиці В.Великого, 26 сталась дорожньо-транспортна пригода за участю вантажного автомобіля "Фотон", н.з. НОМЕР_4, що належить ТОВ "Рошен" під керуванням ОСОБА_9, автобуса "БАЗ" А079.14, н.з. НОМЕР_2, легкового автомобіля "ВМW 318", н.з. НОМЕР_3, та застрахованого позивачем легкового автомобіля "Mitsubishi Pajero Sport", н.з. НОМЕР_1., під керуванням його власника ОСОБА_8, яка призвела до пошкодження вказаних автомобілів.

Постановою Личаківського районного суду міста Львова від 24.04.2013 у справі № 3/463/620/13 водія вантажного автомобіля "Фотон", н.з. НОМЕР_4, ОСОБА_9 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та обрано йому покарання у виді адміністративного штрафу у розмірі 340, 00 грн.

04.04.2013 позивач отримав від страхувальника (ОСОБА_8) письмове повідомлення про настання події, що має ознаки страхового випадку, та заяву на виплату страхового відшкодування.

Відповідно до звіту № 442/13 про оцінку автомобіля "Mitsubishi Pajero Sport", н.з. НОМЕР_1, складеного на замовлення позивача 15.04.2013 суб'єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_10, вартість відновлювального ремонту вказаного автомобіля з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу його складових частин на момент проведення оцінки склала 35 220, 61 грн.

Разом з цим, відповідно до рахунку сервісного СТО ТОВ "Ніко-Захід" № 324 від 08.04.2013 вартість відновлювального ремонту вказаного автомобіля склала 34 897, 44 грн.

Зазначена вище ДТП відповідно до умов договору добровільного страхування наземного транспорту № 167605/Га/12лв від 15.11.2012 та норм чинного законодавства України, визнана позивачем страховим випадком, про що 17.04.2013 складено страховий акт № 1.001.13.03556, відповідно до якого розмір страхового відшкодування, що підлягав виплаті страхувальнику, склав 33 397, 44 грн. (за вирахуванням від вартості визначеного ТОВ "Ніко-Захід" відновлювального ремонту автомобіля франшизи в сумі 1 500, 00 грн., передбаченої договором добровільного страхування).

На виконання умов вищезазначеного договору страхування, на підставі заяви ОСОБА_8 про виплату страхового відшкодування, страхового акту № 1.001.13.03556 від 17.04.2013 та розрахунку суми страхового відшкодування, що є додатком до вказаного страхового акту, позивач здійснив виплату страхового відшкодування в розмірі 33 397, 44 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 26031 від 18.04.2013.

Крім того, судами попередніх інстанцій також встановлено, що на момент спричинення ДТП - 27.03.2013 цивільно-правова відповідальність винної у вчиненні ДТП особи - ОСОБА_9, який 27.03.2013 керував автомобілем "Фотон", н.з. НОМЕР_4, була застрахована відповідачем згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/9985516. Відповідно до зазначеного полісу ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну склав 50 000,00 грн., франшиза - 510, 00 грн.; строк дії полісу з 01.11.2012 по 31.10.2013.

Після виплати своєму страхувальнику страхового відшкодування позивач звернувся до відповідача із заявою № 3958/26/ЦВ від 18.07.2013 про стягнення заборгованості в порядку регресу в сумі 32 887, 44 грн. (за вирахуванням 510, 00 грн. франшизи, передбаченої полісом відповідача). Однак, відповідач відповіді на заяву не надав, страхове відшкодування на користь позивача в порядку регресу не сплатив, що і стало підставою для звернення позивача з позовом у даній справі.

Статтею 993 Цивільного кодексу України та статтею 27 Закону України "Про страхування" визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, після виплати страхового відшкодування за шкоду, завдану внаслідок ДТП автомобілю "Mitsubishi Pajero Sport", н.з. НОМЕР_1, до позивача перейшло право зворотної вимоги відшкодування збитків, яке страхувальник мав до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідно до постанови Личаківського районного суду міста Львова від 24.04.2013 у справі № 3/463/620/13 особою винною у вчиненні 27.03.2013 ДТП, є водій автомобіля "Фотон", н.з. НОМЕР_4, - ОСОБА_9

Відповідно до п. 22.1. ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів", в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, на момент виникнення дорожньо-транспортної пригоди транспортний засіб "Фотон", н.з. НОМЕР_4, що знаходився під керуванням ОСОБА_9, був забезпечений відповідачем - товариством з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант" за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів № АВ/9985516.

Згідно п. 36.4. ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів" виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої пунктом "а" пункту 41.1. статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що відповідач, як страховик цивільно-правової відповідальності водія автомобіля "Фотон", н.з. НОМЕР_4, ОСОБА_9 є відповідальним за завдану останнім внаслідок ДТП власнику автомобіля "Mitsubishi Pajero Sport", н.з. НОМЕР_1, шкоду, оскільки відповідно до укладеного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу (поліс №АВ/9985516) відповідач взяв на себе відповідальність за свого страхувальника, тобто здійснив страхування такого страхового ризику, як відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки.

Виходячи з положень ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик цивільно-правової відповідальності зобов'язаний відшкодувати оцінену шкоду в межах визначеного полісом ОСЦПВ ліміту відповідальності страховика.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про страхування" франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Підпунктом 12.1. ст. 12 вказаного Закону встановлено, що розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Як встановлено судом апеляційної інстанцій, ліміт відповідальності відповідача за шкоду заподіяну майну потерпілого згідно умов полісу № АВ/9985516, склав 50000,00 грн., а франшиза згідно витягу з Єдиної централізованої бази МТСБУ по вказаному полісу - 510, 00 грн.

Врахувавши викладене, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що заявлена позивачем до стягнення сума страхового відшкодування в розмірі 32 887, 44 грн. (за вирахуванням передбаченої полісом відповідача франшизи у розмірі 510, 00 грн.) не перевищує ліміту відповідальності відповідача та є обґрунтованою, у зв'язку з чим місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, правильно задовольнив позовні вимоги, стягнувши з відповідача 32887, 44 грн. страхового відшкодування.

Разом з цим колегія суддів не бере до уваги твердження скаржника про завищення вартості ремонтних робіт автомобіля "Mitsubishi Pajero Sport", р.н. НОМЕР_1, та посилання на невідповідність звіту про оцінку автомобіля № 442/13 від 15.04.2013р. вимогам чинного законодавства, оскільки, як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, вартість відновлювального ремонту вказаного тз з урахуванням значення коефіцієнту фізичного зносу було визначено при проведенні експертного дослідження та оцінки автомобіля. Експертне дослідження та звіт про оцінку автомобіля № 442/13 від 15.04.2013р. виконані ФОП ОСОБА_10, який є суб'єктом оціночної діяльності (Сертифікат НОМЕР_5, виданий ФДМУ 27.12.2010), має вищу юридичну та технічну освіту, кваліфікацію аварійного комісара, що підтверджується свідоцтвом НОМЕР_6, виданим ЗАТ УЦПЗ "Експерт-Сервіс" та кваліфікаційним свідоцтвом оцінювача НОМЕР_7 від 18.12.2004, виданим Фондом Державного майна України, а також зареєстрований в Державному реєстрі оцінювачів (Свідоцтво ФДМУ НОМЕР_8 від 07.04.2005). Звіт про оцінку відповідає вимогам чинного законодавства, зокрема Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" (2658-14) , Методиці товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України № 142/5/2092 від 24.11.2003, у зв'язку з чим у судів були відсутні підстави не брати вказаний звіт до уваги.

Крім того, посилання відповідача-2 на те, що його представник не повідомлявся про проведення технічного огляду пошкодженого автомобіля та не був присутній при його проведенні є безпідставні, оскільки, як вірно зазначено судом апеляційної інстанції, вимоги Методики не передбачають обов'язкового виклику сторін для проведення експертизи. Натомість згідно п. 5.2. Методики виклик зацікавлених осіб для технічного огляду тз із зазначенням дати, місця та часу проведення огляду КТЗ здійснюється замовником дослідження у разі потреби.

Таким чином, матеріали справи свідчать про те, що місцевий господарський суд у відповідності до вимог ст. 43 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно дослідив матеріали справи в їх сукупності, дав вірну юридичну оцінку обставинам справи та правильно, у відповідності до вимог закону та встановлених обставин вирішив спір у справі, задовольнивши позов повністю. Переглядаючи справу повторно, в порядку ст. 101 ГПК України, господарський суд апеляційної інстанції правильно залишив прийняте місцевим господарським судом рішення без змін.

Посилання скаржника на порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваних рішення та постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування зазначених судових актів колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.02.2014 у справі № 910/22917/13 - без змін.