Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Дерепи В.І. суддів: Грека Б.М., - (доповідача у справі), Кривди Д.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Чернівціобленерго" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.02.15 у справі № 904/5381/14 господарського суду Дніпропетровської області за позовом Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Чернівціобленерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-Торгівельної фірми "Авіас" про зобов'язання поставити товар та стягнення сумиза участю представників від: позивача Зубченко С.М. (дов. від 05.01.15) відповідача Биструшкін В.Ю. (дов. від 30.09.13)

Публічне акціонерне товариство "Енергопостачальна компанія "Чернівціобленерго" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення із Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-Торгівельної фірми "Авіас" 81004,23 грн. штрафних санкцій та про зобов'язання відповідача поставити позивачу товар: бензин А-95 Energy в кількості 24160 л за ціною 12,00 грн. з ПДВ за 1 літр на суму 289920,00 грн.; дизпаливо Energy в кількості 4550 л за ціною 11,40 грн. з ПДВ за 1 літр на суму 51870,00 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 18.11.14 (колегія суддів у складі: головуючого-судді Загинайко Т.В., суддів: Ніколенко М.О., Новікової Р.Г.) позов задоволено частково: з відповідача на користь позивача стягнуто 13381,31 грн. пені та судові витрати, зобов'язано відповідача поставити товар за цінами, вказаними позивачем у позовній заяві. Рішення обґрунтоване тим, що відповідачем не виконані належним чином зобов'язання за Договором про закупівлю товарів від 11.04.13 № 196/10, а саме, не поставлений товар на перераховану позивачем суму передоплати.

За результатом апеляційного перегляду справи Дніпропетровський апеляційний господарський суд (колегія суддів у складі: головуючого-судді Лисенко О.М., суддів: Джихур О.В., Виноградний О.М.) 10.02.15 прийняв постанову, якою рішення скасував, в позові відмовив з посиланням на те, що сума передплати була повернута відповідачем позивачу.

Не погоджуючись із постановою, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову скасувати, рішення залишити без змін, посилаючись на те, що апеляційний суд порушив ст.ст. 525, 526, 530, 549, 598, 610, 611 Цивільного кодексу України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 11.04.13 між Публічним акціонерним товариством "Енергопостачальна компанія "Чернівціобленерго", як покупцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-Торгівельною фірмою "Авіас", як постачальником, укладений Договір № 196/10 про закупівлю товарів, відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов'язується у квітні 2013 року - квітні 2014 року поставляти покупцеві" 19.20.2 Паливо рідинне та газ; оливи мастильні (бензин А-80, бензин А-92, бензин А-95, паливо дизельне)", в т.ч. зазначені в п. 1.2 (далі товар), а покупець - прийняти і оплатити такі товари.

На підставі Договору відповідачем виставлені позивачу рахунки-фактури за бензин А-95 на суму 124800 грн. без ПДВ та дизпаливо на суму 43225 грн. без ПДВ, а саме: від 25.03.14 № 0190/0000104 на суму 201630 грн. та від 26.03.14 № 0190/0000107 на суму 140160 грн. бензину А-95 у кількості 11680,0 грн. за ціною 1 л- 12 грн. По двом вказаним рахункам-фактурам сума складає 341790,0 грн.( з 20% ПДВ).

Пунктом 4.3 Договору визначено, що розрахунки за партію товару здійснюються в безготівковому порядку в розмірі 100% передоплати вартості (однієї поставки), відповідно до виставленого постачальником, згідно заявки покупця на поставку партії товару, рахунку.

Згідно платіжних доручень від 27.03.14 № 7718, № 7719 № 7720 позивачем перераховано відповідачу грошові кошти відповідно у сумах 140160 грн., 149760 грн. та 51870 грн. відповідно, всього на суму 341 790 грн. у призначенні платежу містилися посилання на рахунки-фактури. У пункті 5.1 Договору сторони погодили, що строк (термін) поставки (передачі) товарів постачальником здійснюється не пізніше 5-ти календарних днів з дня отримання заявки на поставку (передоплати). Отже, відповідач повинен був поставити товар до 02.04.14 (включно).

Матеріали справи містять претензії позивача до відповідача від 02.04.14 № 7/1328 та від 30.04.14 № 9/1812 з проханням забезпечити поставку товару відповідно до оплачених рахунків-фактур (а.с. 21, 23).

Відповідно до платіжного доручення від 29.04.14 № 4104 відповідачем перераховано позивачу 667 869 грн. з призначенням платежу "повернення кредит. заборгованості згідно з листом від 02.04.14 № 7/1328", за Договором від 11.10.12 № 498 у сумі 326079,0 грн. та за Договором № 196/10 від 11.04.13 у сумі 341790,0 грн.

Суд першої інстанції визнав за відповідачем обов'язок поставити товар, незважаючи на поверення передплати, а також стягнув з відповідача штрафні санкції за не поставку товару по 20.06.14 (згідно даних позовної зави). З таким висновком не погодився апеляційний суд, який рішення скасував, в позові відмовив. Відмовляючи в позові, суд апеляційної інстанції послався на те, що дія Договору від 11.04.13 № 190/10 передбачена сторонами до 30.04.14, передплата по договору повернута 29.04.14, а тому, у відповідача відсутні зобов'язання як по поставці товару, так і по сплаті пені.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується із висновком апеляційного суду про відсутність обов'язку відповідачу поставити товар, але не погоджується із його висновком про відсутність підстав для стягнення з відповідача штрафних санкцій за непоставку товару протягом дії договору, з огляду на наступне.

Однією із підстав припинення зобов'язання є домовленість сторін (ст. 604 Цивільного кодексу України). Також відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється на підставах встановлених договором. На підставі аналізу вищевикладених приписів законодавства можна дійти висновку, що зобов'язання припиняється внаслідок припинення строку дії договору, так як це є різновидом домовленості сторін, яка зафіксована, зокрема, в умовах угоди.

Крім того, згідно з ч. 7 ст. 180 Господарського кодексу України, строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Відповідно до ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Відповідно до ч.2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Строк дії договору сторонами чітко визначений у п. 10.1 договору. Відповідно до цього пункту, договір діє до 30.04.14. При цьому, на момент припинення дії договору передплата була повернута позивачу у повному обсязі, а тому відсутні підстави для висновку про зобов'язання відповідача здійснити допоставку товару. Постачати товар без договору і без передплати позивач не може бути зобов'язаний, відповідно до ч. 2 ст. 14 Цивільного кодексу України, особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язком для неї.

За таких обставин постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду в частині відмови в позові про зобов'язання відповідача поставити товар слід залишити без змін.

Разом з тим, за приписами ст. 180 Господарського кодексу України та ст. 631 Цивільного кодексу України, закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Як встановлено судами, відповідач не виконував обов'язку поставки товару з 03.04.14 по 29.04.14. У пункті 7.2.2 Договору сторони домовилися, що постачальник за порушення порядку поставки за вимогою покупця зобов'язаний сплатити пеню у розмірі 0,3% вартості недопоставленої продукції за кожний день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Разом з тим, апеляційний суд не досліджував розмір штрафних санкцій за вказаний період, а місцевий суд, хоч і досліджував, але стягнув штраф за період 03.04.14 по 20.06.14 (а не по 29.04.14).

Відповідно до ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України, у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням. Касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

За таких обставин Вищий господарський суд позбавлений можливості ухвалити рішення по суті спору в частині стягнення з відповідача неустойки, так як її розмір не був належним чином встановлений судами, а відтак, в даній частині спір стосується встановлення обставин справи, що не відноситься до компетенції Вищого господарського суду України. Тому ухвалені у справі судові акти в частині вирішення спору про стягнення із відповідача штрафних санкцій підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до місцевого господарського суду.

При новому розгляді, суду слід з'ясувати наведені в цій постанові обставини справи, дослідити наявні у справі докази, дати їм, та доводам сторін належну правову оцінку та ухвалити законне та обґрунтоване рішення. Під час нового розгляду справи суду слід врахувати, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, а обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, підтвердженими в судовому засіданні.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України Вищий господарський суд України,

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Чернівціобленерго" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.11.14 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.02.15 у справі № 904/5381/14 в частині вирішення спору про стягнення неустойки та в частині розподілу судових витрат скасувати.

Справу в цій частині направити на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

В решті постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.02.15 у справі № 904/5381/14 залишити без змін.