9901/197/19 Про визнання незаконним і скасування рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання особи таким, що не підтвердив здатність здійснювати правосуддя у Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду - 09.10.2019 Прийняття

суддівАнтонюк Н. О., Анцупової Т. О., Власова Ю. Л., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю.

розглянула в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 09 липня 2019 року (судді Бившева Л. І., Гончарова І. А., Олендер І. Я., Шипуліна Т. М., Ханова Р. Ф.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі також - ВККС; Комісія) про визнання протиправним та скасування рішення, і

ВСТАНОВИЛА:

1. У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позов, у якому просив визнати незаконним і скасувати рішення Комісії від 30 січня 2019 року № 144/вс-19 (далі - Рішення) про визнання його таким, що не підтвердив здатність здійснювати правосуддя у Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду.

Обґрунтовуючи позов, позивач покликався на те, що у рішенні ВККС від 04 липня 2018 року за результатами кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді щодо судді ОСОБА_1 не було встановлено наявності доказів невідповідності судді вимогам доброчесності та професійної етики. Немає таких даних і в досьє на посаду судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Стверджує, що Рішення не відповідає вимогам підпунктів 5.2 та 5.3 пункту 5 розділу 2 глави 6 Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затвердженого рішенням ВККС від 03 листопада 2016 року № 143/зп-16 (далі - Положення про порядок кваліфікаційного оцінювання).

2.Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду рішенням від 09 липня 2019 року відмовив у задоволенні позовних вимог.

Суд дійшов висновку, що Комісія прийняла Рішення на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, пропорційно та з дотриманням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

3. ОСОБА_1 не погодився із рішенням Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 09 липня 2019 року і подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його й ухвалити нове - про задоволення позовних вимог.

Суть вимог апеляційної скарги є подібними до наведених у позовній заяві й зводяться до того, що за відсутності у досьє кандидата доказів, за яких Комісія могла оцінити кандидата на посаду судді за критеріями "Професійна етика" та "Доброчесність" у 0 балів, Рішення не можна вважати законним та обґрунтованим.

4. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 03 вересня 2019 року відкрила апеляційне провадження у зазначеній справі, а ухвалою від 10 вересня 2019 року призначила її до розгляду.

5. У відзиві на апеляційну скаргу ВККС просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Комісія наголосила, що в спірному рішенні докладно зазначено про факти та обставини, які мали значення і стали підставою для прийняття цього рішення, а також правові підстави та мотиви прийняття саме такого рішення.

Звертає увагу також на те, що зміст наданих та оцінених Комісією пояснень позивача свідчить про відсутність в останнього прагнення демонструвати бездоганну поведінку та несприйняття ним повною мірою фундаментальних засад професійної етики і доброчесності судді.

Висновки Комісії про визнання кандидата ОСОБА_1 таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя у Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду, зроблені за результатами дослідження матеріалів досьє, пояснень позивача, який у свою чергу брав безпосередню участь у співбесіді і дослідженні зібраних матеріалів.

При цьому акцентувала увагу на тому, що наведені у рішенні факти, які вплинули на оцінювання, Комісія не оцінювала на предмет законності дій чи бездіяльності позивача, зокрема з точки зору притягнення до відповідальності, а оцінювала як такі обставини, що можуть вплинути на здатність здійснювати правосуддя у Верховному Суді та в цілому на довіру до судової влади.

6. Велика Палата Верховного Суду дослідила матеріали справи і дійшла висновку про таке.

Суд установив, що ОСОБА_1 Указом Президента України від 17 червня 2008 року № 552/2008 (552/2008) призначено строком на п`ять років на посаду судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду. На підставі Постанови Верховної Ради України від 16 травня 2013 року № 249-VII (249-18) його обрано суддею цього ж суду безстроково.

02 серпня 2018 року ВККС рішенням № 185/зп-18 оголосила конкурс на зайняття 78 вакантних посад суддів касаційних судів у складі Верховного Суду, зокрема у Касаційному адміністративному суді - 26 посад.

14 вересня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Комісії із заявою про проведення стосовно нього кваліфікаційного оцінювання для участі у конкурсі на посаду судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

16 жовтня 2018 року Комісія прийняла рішення № 146/вс-18 про допуск ОСОБА_1 до участі у конкурсі на посаду судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Рішенням Комісії від 18 жовтня 2018 року призначено кваліфікаційне оцінювання допущених до участі у конкурсі на зайняття 26 вакантних посад суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, в тому числі позивача.

За результатами анонімного письмового тестування ОСОБА_1 набрав 70,5 бала, письмового завдання - 79 балів і згідно з рішенням Комісії від 27 грудня 2018 року був допущений до другого етапу кваліфікаційного оцінювання "Дослідження досьє та проведення співбесіди".

30 січня 2019 року ВККС рішенням № 144/вс-19 визнала ОСОБА_1 таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя у Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду.

Комісія зазначила, що Громадська рада доброчесності (далі - ГРД) надала Комісії висновок про невідповідність кандидата на посаду судді Верховного Суду ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики. Оскільки не було дотримано строку його подання, на підставі протокольного рішення колегії Комісії, обставини, викладені у висновку, розглянуто як додаткову інформацію щодо кандидата на посаду судді, яка кореспондується з інформацією, наявною у досьє цього кандидата.

У ході дослідження досьє та проведення співбесіди судді було з`ясовано, що суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 ухвалив постанову від 25 листопада 2013 року у справі № 804/15933/13-а, якою обмежив громадським організаціям та політичним партіям, фізичним особам проведення будь-яких масових заходів на Європейській площі в м. Дніпропетровську у період з 25 листопада до 31 грудня 2013 року включно; заборонив установлення наметів, тимчасових споруд, малих архітектурних форм та інших елементів і споруд. При цьому не навів доказів існування реальної небезпеки порушення порядку та загрози здоров`ю людей.

Таке рішення стало підставою для звернення прокурора Генеральної прокуратури України Бачуна О. В. до Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів судів загальної юрисдикції із заявою про проведення спеціальної перевірки стосовно судді відповідно до Закону України від 08 квітня 2014 року № 1188-VII "Про відновлення довіри до судової влади в Україні" (1188-18) .

За результатами перевірки Вища рада юстиції встановила, що суддя ОСОБА_1 допустив порушення норм процесуального права. Однак, зважаючи на відсутність доказів, які б вказували на злий умисел або грубу недбалість судді, своїм рішенням від 16 вересня 2016 року № 2349/0/15-16 відмовила у відкритті дисциплінарної справи стосовно ОСОБА_1 .

Згідно з деклараціями про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру за 2011-2015 роки та деклараціями особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у 2015 - 2017 роки кандидат не декларував права користування житлом - квартирою, площею 52,1 кв. м, яка належить його дружині ОСОБА_4, в якій ОСОБА_1 разом із членами сім`ї спільно проживали.

Взяла також до уваги, що Комісія рішенням від 05 липня 2018 року № 1025/ко-18 кандидата ОСОБА_1 як суддю Дніпропетровського окружного адміністративного суду за результатами кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді визнано таким, що не відповідає займаній посаді, а також рекомендовано Вищій раді правосуддя розглянути питання про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Це рішення ВККС ОСОБА_1 оскаржив до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, який рішенням від 28 січня 2019 року у справі № 9901/725/18 у задоволенні позову відмовив повністю.

Велика Палата Верховного Суду постановою від 09 квітня 2019 року у справі № 9901/725/18 рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог про надання рекомендації Вищій раді правосуддя розглянути питання про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду скасувала та провадження у справі закрила. У решті рішення суду залишила без змін.

7. Надаючи оцінку доводам учасників справи, Велика Палата Верховного Суду виходить із таких міркувань.

Відповідно до частини другої статті 128 Конституції України призначення на посаду судді здійснюється за конкурсом, крім випадків, визначених законом.

Згідно з частиною першою статті 79 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 1402-VIII (1402-19) ) конкурс на зайняття вакантної посади судді проводиться відповідно до цього Закону та положення про проведення конкурсу.

Відповідно до частини другої статті 17 зазначеного Закону встановлено, що найвищим судом у системі судоустрою визначений Верховний Суд. Згідно з нормами Прикінцевих та перехідних положень цього Закону Верховний Суд створюватиметься як новий орган, до якого судді призначатимуться на конкурсній основі.

Як установлено частиною другою статті 81 Закону № 1402-VIII на посаду судді Верховного Суду за спеціальною процедурою може бути призначена особа, яка відповідає вимогам до кандидатів на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя у Верховному Суді, а також відповідає одній із вимог, визначених частиною першою статті 38 цього Закону.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 38 цього Закону суддею Верховного Суду може бути особа, яка відповідає вимогам до кандидатів на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя у Верховному Суді, а також відповідає одній із вимог.

Згідно з частинами першою та другою статті 83 Закону № 1402-VIII кваліфікаційне оцінювання проводиться Комісією з метою визначення здатності кандидата на посаду судді здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями.

Критеріями кваліфікаційного оцінювання за частиною другою зазначеної статті Закону № 1402-VIII (1402-19) є: 1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо); 2) професійна етика; 3) доброчесність.

Відповідно до частини п`ятої статті 83 цього Закону порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються Комісією.

Згідно з частиною першою статті 85 Закону № 1402-VIII кваліфікаційне оцінювання включає такі етапи: 1) складення іспиту; 2) дослідження досьє та проведення співбесіди.

Пунктом 4 частини п`ятої статті 81 цього Закону передбачено, що Комісія за результатами кваліфікаційного оцінювання кандидата на посаду судді вищого спеціалізованого суду або Верховного Суду ухвалює рішення про підтвердження або непідтвердження здатності такого кандидата здійснювати правосуддя у відповідному суді та визначає його рейтинг для участі у конкурсі.

Відповідно до пункту 16 розділу ІІІ Положення про порядок кваліфікаційного оцінювання дослідження досьє полягає у систематизації, аналізі, зборі, уточненні даних досьє судді (кандидата на посаду судді) з метою визначення попередніх показників критеріїв кваліфікаційного оцінювання.

Згідно з пунктом 19 розділу ІІІ згаданого Положення співбесіда полягає в обговоренні результатів дослідження досьє та складається з таких етапів:

- оголошення доповіді за результатами дослідження досьє;

- надання судді (кандидату на посаду судді) можливості доповнити, уточнити чи спростувати оголошену в доповіді інформацію;

- послідовне обговорення з суддею (кандидатом на посаду судді) показників, оцінювання яких потребує уточнення, з метою прийняття остаточного рішення щодо підтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді або відповідності судді займаній посаді.

Під час співбесіди обов`язковому обговоренню із суддею (кандидатом на посаду судді) підлягають дані щодо його відповідності критеріям професійної етики та доброчесності (пункт 20 розділу III Положення про порядок кваліфікаційного оцінювання).

Згідно з пунктом 11 частини четвертої статті 85 Закону № 1402-VIII суддівське досьє має містити інформацію про відповідність витрат і майна судді та членів його сім`ї, а також близьких осіб задекларованим доходам, зокрема копії відповідних декларацій, поданих суддею відповідно до законодавства у сфері запобігання корупції.

Таким чином, дослідження досьє та проведення співбесіди як один із етапів кваліфікаційного оцінювання має на меті, окрім іншого, встановити відповідність кандидата на посаду судді критеріям професійної етики та доброчесності. Тобто в цьому випадку встановлено легітимну мету дій Комісії.

Встановлені Законом № 1402-VIII (1402-19) критерії кваліфікаційного оцінювання суддів (кандидатів на посаду судді) спрямовані на забезпечення суддівського корпусу професійними кадрами високого рівня кваліфікації з урахуванням морально-психологічних якостей та загальних здібностей.

Частиною першою статті 88 Закону № 1402-VIII передбачено, що Комісія ухвалює мотивоване рішення про підтвердження або непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді.

Відповідно до пункту 32 розділу ІІІ Положення про порядок кваліфікаційного оцінювання за результатами кваліфікаційного оцінювання Комісія ухвалює одне із таких рішень - у випадку визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді:

- рішення про підтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді;

- рішення про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді.

Таким чином, рішення щодо підтвердження здатності кандидата на посаду судді здійснювати правосуддя приймає Комісія.

За частиною третьою статті 88 Закону № 1402-VIII рішення Комісії, ухвалене за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав:

1) склад членів Комісії, який провів кваліфікаційне оцінювання, не мав повноважень його проводити;

2) рішення не підписано будь-ким із складу членів Комісії, який провів кваліфікаційне оцінювання;

3) суддя (кандидат на посаду судді) не був належним чином повідомлений про проведення кваліфікаційного оцінювання -якщо було ухвалено рішення про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді з підстав неявки для проходження кваліфікаційного оцінювання;

4) рішення не містить посилання на визначені законом підстави його ухвалення або мотивів, з яких Комісія дійшла відповідних висновків.

8. Як установлено зі змісту оскаржуваного рішення ВККС, підставою для його ухвалення слугували встановлені відповідачем обставини ухвалення позивачем рішення про обмеження проведення мирних зібрань та інших будь-яких мирних заходів у листопаді - грудні 2013 року, порушення ним обов`язку декларування майна (невідображення права користування житлом), а також рішення Комісії про визнання ОСОБА_1 таким, що не відповідає займаній посаді судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Це рішення прийнято Комісією за внутрішнім переконанням її членів з дотриманням конкурсної процедури відповідно до вимог Конституції та законів України, а також Положення про порядок кваліфікаційного оцінювання. Рішення містить докладні мотиви його прийняття, висновки Комісії зроблені за результатами дослідження матеріалів досьє кандидата на посаду судді, пояснень позивача, який безпосередньо брав участь у співбесіді і дослідженні зібраних матеріалів.

9. Здійснюючи судовий контроль за правомірністю рішення Комісії, Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що відповідність судді критеріям професійної етики та доброчесності оцінюється Комісією за показниками, визначеними у розділі ІІ Положення про порядок кваліфікаційного оцінювання, прийнятого на виконання вимог частини п`ятої статті 83 Закону № 1402-VІІІ.

Пунктом 4 глави 6 розділу ІІ Положення про порядок кваліфікаційного оцінювання встановлено, що рішення про підтвердження здатності здійснювати правосуддя суддею у відповідному суді ухвалюється у випадку отримання ним мінімально допустимих і більших балів за результатами іспиту та оцінювання критеріїв особистої і соціальної компетентності, а також бала, більшого за 0, за результатами оцінювання критерію професійної етики чи критерію доброчесності.

За змістом пунктів 5.2, 5.3 глави 6 розділу ІІ цього Положення критерії професійної етики та доброчесності оцінюються у 0 балів за наявності доказів невідповідності судді (кандидата на посаду судді) вимогам професійної етики та/або вимогам доброчесності відповідно.

Пунктами 1 та 2 глави 6 розділу ІІ Положення про порядок кваліфікаційного оцінювання передбачено, що встановлення відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання здійснюється членами Комісії за їх внутрішнім переконанням відповідно до результатів кваліфікаційного оцінювання. Показники відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання досліджуються окремо один від одного та у сукупності.

За таких обставин позивача про те, що рішення ВККС не містить достатньої інформації щодо критеріїв, які вплинули на остаточну оцінку, та щодо нечіткості формулювання оцінки доброчесності, не можна визнати обґрунтованими.

10. Велика Палата Верховного Суду визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і причин для втручання в нього немає.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не містять жодних вагомих підстав для визнання його протиправним, необґрунтованим і таким, що підлягає скасуванню.

Інших доводів апеляційної скарги, якими обґрунтовується незаконність судового рішення і щодо яких не наведено мотивів їх відхилення, немає.

11. За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

У цій справі суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права, не допустив порушень процесуального права і ухвалив законне й обґрунтоване рішення про відмову в задоволенні позову.

Як згадано вище у цій постанові, наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують правових висновків рішення Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду від 09 липня 2019 року.