Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Ткаченко Н.Г. (головуючого), Катеринчук Л.Й. (доповідача), Коробенка Г.П. розглянувши касаційну скаргу ПАТ "ВТБ Банк" в особі Відділення "Дніпропетровська регіональна дирекція" ПАТ "ВТБ Банк" на постанову та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.02.2014 року (в частині розгляду кредиторських вимог ПАТ "ВТБ Банк" в особі Відділення "Дніпропетровська регіональна дирекція" ПАТ "ВТБ Банк" та ТОВ "СМД-Інвест") господарського суду Дніпропетровської області від 21.11.2013 року (в частині розгляду кредиторських вимог ПАТ "ВТБ Банк" в особі Відділення "Дніпропетровська регіональна дирекція" ПАТ "ВТБ Банк" та ТОВ "СМД-Інвест") у справі господарського суду № 26/5005/14341/2011 Дніпропетровської області за заявою ПАТ "ВТБ Банк" в особі Відділення "Дніпропетровська регіональна дирекція" ПАТ "ВТБ Банк" до ТОВ "Нова друкарська справа" про визнання банкрутом розпорядник майна Дерябкін О.Е. за відсутності явки в судове засідання представників учасників провадження у справі,

ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 27.10.2011 року за заявою ПАТ "ВТБ Банк" в особі відділення "Дніпропетровська регіональна дирекція" ПАТ "ВТБ Банк" (далі - ініціюючого кредитора) порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "Нова друкарська справа" (далі - боржника) за загальною процедурою, регламентованою Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) (в редакції Закону України № 2343-ХІІ (2343-12) , до внесення змін Законом України № 4212-VІ від 22.12.2011 року (4212-17) ) (далі - Закону), введено мораторій на задоволення вимог кредиторів (том 1, а.с. 1).

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 10.01.2012 року визначено розмір вимог ініціюючого кредитора до боржника на суму 2 607 758, 56 грн., із яких не забезпечено заставою 1 672 758, 56 грн.; введено процедуру розпорядження майном боржника строком на 6 місяців, до 10.07.2012 року, призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Попружка О.В., якого зобов'язано здійснити дії, пов'язані з процедурою розпорядження майном боржника; кандидатуру арбітражного керуючого Шапка В.І. на призначення розпорядником майна відхилено; зобов'язано ініціюючого кредитора здійснити офіційну публікацію оголошення про порушення справи про банкрутство боржника; призначено у справі попереднє судове засідання (том 1, а.с. 103 - 107).

Оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Нова друкарська справа" опубліковано в газеті "Голос України" №14 (5264) від 25.01.2012 року (том 1, а.с. 111).

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.07.2012 року, залишеною без змін судом касаційної інстанції, апеляційну скаргу задоволено частково, ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 10.01.2012 року у даній справі змінено, визначено розмір вимог кредитора, що подав заяву про порушення провадження у справі про банкрутство, до боржника на суму 2 252 796, 32 грн., з яких не забезпечені заставою 414 596, 32 грн., в іншій частині ухвалу залишено без змін, стягнено з ініціюючого кредитора на користь боржника судові витрати на суму 75, 11 грн. (том 2 матеріалів оскарження ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 10.01.2012 року у справі №26/5005/14341/2011, а.с. 133 - 135, 160 - 165).

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 28.08.2013 року замінено кредитора ВАТ "ВТБ Банк" в особі Відділення "Дніпропетровська регіональна дирекція" ВАТ "ВТБ Банк" на його правонаступника - ПАТ "ВТБ Банк" в особі Відділення "Дніпропетровська регіональна дирекція" ПАТ "ВТБ Банк" (том 2, а.с. 117).

24.02.2012 року до господарського суду звернулось ТОВ "СМД - ІНВЕСТ" зі заявою з грошовими вимогами до боржника на суму 4 196 000 грн., що становлять заборгованість боржника перед кредитором (постачальником) з оплати поставлених за контрактом ремонтно-відновних сумішей RVS (том грошових вимог ТОВ "СМД-ІНВЕСТ" до ТОВ "Нова друкарська справа", а.с. 2 - 16).

24.02.2012 року ОСОБА_7 звернувся до господарського суду зі заявою про визнання його кредитором боржника з грошовими вимогами на суму 1 183 584, 24 грн., 18.09.2013 року кредитор уточнив розмір вимог до боржника та просив визнати та включити до реєстру вимог кредиторів боржника грошові вимоги на суму 988 731, 03 грн. (том грошових вимог ОСОБА_7 до ТОВ "Нова друкарська справа", а.с. 2 - 14, 22 - 24).

03.10.2013 року до господарського суду зі заявою звернулось ПАТ "ВТБ Банк" в особі Відділення "Дніпропетровська регіональна дирекція" ПАТ "ВТБ Банк" з кредиторськими вимогами до боржника на суму 3 822 530, 05 грн. грн.; 17.10.2013 року ініціюючий кредитор уточнив розмір грошових вимог до боржника та просив суд визнати та включити до реєстру його кредиторські вимоги на суму 3 441 574, 68 грн., частину з яких визнано ухвалою підготовчого судового засідання, як вимоги ініціюючого кредитора на суму 2 252 796, 32 грн. (з врахуванням постанови апеляційного суду від 17.07.2012 року), а на суму 1 188 778, 36 грн. заявляв додаткові грошові вимоги (том 2, а.с. 163 - 168, 176 - 193).

Ухвалою господарського суду Автономної республіки Крим від 21.11.2013 року (суддя Камша Н.М.) припинено повноваження Попружка О.В. як розпорядника майна боржника, призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Дерябкіна О.Е., затверджено реєстр вимог кредиторів боржника на загальну суму 6 805 184, 56 грн. з вимогами таких кредиторів: ПАТ "ВТБ Банк" в особі Відділення "Дніпропетровська регіональна дирекція" ПАТ "ВТБ Банк" на суму 321 грн. судових витрат (перша черга), на суму 1 838 200 грн. вимог, забезпечених заставою майна боржника (перша черга), 414 597, 17 грн. (четверта черга), 354 961, 39 грн. (шоста черга), ТОВ "СМД - ІНВЕСТ" на суму 1 113 грн. судових витрат (перша черга), 4 195 992 грн. (четверта черга), в решті грошові вимоги ПАТ "ВТБ Банк" в особі Відділення "Дніпропетровська регіональна дирекція" ПАТ "ВТБ Банк" та ТОВ "СМД - ІНВЕСТ" відхилено, грошові вимоги громадянина ОСОБА_7 на суму 988 731, 03 грн. відхилено (том 2, а.с. 211 - 216).

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції від 21.11.2013 року в частині розгляду кредиторських вимог ПАТ "ВТБ Банк" в особі Відділення "Дніпропетровська регіональна дирекція" ПАТ "ВТБ Банк" та ТОВ "СМД - ІНВЕСТ", ініціюючий кредитор звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати результат розгляду грошових вимог ТОВ "СМД - ІНВЕСТ" та відмовити у їх задоволенні, визнати та включити до реєстру вимог кредиторів боржника у першу чергу задоволення грошові вимоги ПАТ "ВТБ Банк" в особі Відділення "Дніпропетровська регіональна дирекція" ПАТ "ВТБ Банк" на загальну суму 3 441 574, 68 грн., стягнути з боржника 573, 50 грн. судового збору.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.02.2014 року (колегія суддів у складі: головуючого судді - Кузнецова В.О., суддів: Павловського П.П., Науменка І.М.) апеляційну скаргу залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 21.11.2013 року в частині розгляду кредиторських вимог ПАТ "ВТБ Банк" в особі Відділення "Дніпропетровська регіональна дирекція" ПАТ "ВТБ Банк" та ТОВ "СМД-Інвест" у даній справі - без змін (том 3, а.с. 30 - 31).

Не погоджуючись з винесеною постановою, ініціюючий кредитор звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційного господарського суду від 05.02.2014 року та ухвалу суду першої інстанції від 21.11.2013 року в частині розгляду кредиторських вимог ПАТ "ВТБ Банк" в особі Відділення "Дніпропетровська регіональна дирекція" ПАТ "ВТБ Банк" та ТОВ "СМД-Інвест" та прийняти нове рішення про задоволення грошових вимог ПАТ "ВТБ Банк" в особі Відділення "Дніпропетровська регіональна дирекція" ПАТ "ВТБ Банк" до боржника на суму 3 441 574, 68 грн. з віднесенням їх до першої черги задоволення реєстру вимог кредиторів та про відмову у визнанні кредиторських вимог ТОВ "СМД-Інвест" до боржника в повному обсязі. Касаційна скарга аргументована порушенням судами попередніх інстанцій статей 92, 553, 554, 559, 589, 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ), статті 25 Закону про банкрутство (в редакції, чинній до 19.01.2013 року), статті 7 Закону України "Про іпотеку".

Ухвалою Вищого господарського суду України від 21.03.2014 року зазначену касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено її розгляд у судовому засіданні на 08.04.2014 року о 12 год. 10 хв.

У зв'язку із нез'явленням у судове засідання від 08.04.2014 року представників скаржника, боржника та інших учасників провадження у справі, колегія суддів касаційного суду дійшла висновку про відкладення розгляду касаційної скарги на 15.04.2014 року о 12 год. 05 хв., про що винесено ухвалу.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову апеляційного суду від 05.02.2014 року та ухвалу суду першої інстанції від 21.11.2013 року в оскаржуваній частині на підставі встановлених фактичних обставин справи, вивчивши матеріали справи, перевіривши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Відповідно до частини 2 статті 4-1 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ), провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) , норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України (1798-12) .

Статтею 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції, до набрання чинності змін 19.01.2013 року (далі - Закону № 2343-ХІІ (2343-12) ) передбачено, що конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство.

Частиною 8 статті 11 Закону № 2343-ХІІ регламентовано, що кредитор, за заявою якого порушено провадження у справі про банкрутство, має право заявити додаткові майнові вимоги до боржника у межах строку, встановленого у статті 14 цього Закону.

Частинами 1, 3, 6 статті 14 Закону № 2343-ХІІ передбачено, що конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують. Копії зазначених заяв та доданих до них документів кредитори надсилають боржнику та розпоряднику майном. Боржник разом з розпорядником майна за наслідками розгляду зазначених вимог повністю або частково визнає їх або відхиляє, з обґрунтуванням підстав відхилення, про що розпорядник майна повідомляє письмово заявників і господарський суд. Вимоги кредиторів, визнані боржником або господарським судом, включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів.

Відповідно до частини 2 статті 15 Закону № 2343-ХІІ, у попередньому засіданні господарський суд розглядає реєстр вимог кредиторів, вимоги кредиторів, щодо яких були заперечення боржника і які не були включені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів. За результатами розгляду господарський суд виносить ухвалу, в якій зазначається розмір визнаних судом вимог кредиторів, які включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, та призначається дата проведення зборів кредиторів. Реєстр вимог кредиторів повинен включати усі визнані судом вимоги кредиторів. У реєстрі вимог кредиторів повинні міститися відомості про кожного кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов'язаннями чи зобов'язаннями щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), черговість задоволення кожної вимоги, окремо розмір неустойки (штрафу, пені).

Отже, правомірність та обґрунтованість грошових вимог кредитора до боржника визначає суд незалежно від того чи визнавались ці вимоги боржником разом з розпорядником майна, чи ні. При цьому, обов'язок кредитора полягає у доведенні обґрунтованості своїх вимог до боржника перед судом належними доказами, оскільки відповідно до статті 14 Закону № 2343-ХІІ, конкурсні кредитори одночасно з заявою про грошові вимоги до боржника зобов'язані подати до господарського суду документи, що їх підтверджують. Непідтвердження грошових вимог кредитором належними доказами може бути підставою для відмови у визнанні грошових вимог такого кредитора.

Згідно з частиною 1 статті 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до частин 1, 2 статті 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Частиною 1 статті 559 ЦК України передбачено, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Отже, припинення договору поруки пов'язується зі зміною забезпеченого зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу відповідальності поручителя. Обсяг зобов'язання поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель. При цьому, якщо в договорі поруки передбачено, зокрема, можливість зміни розміру процентів за основним зобов'язанням і строків їх виплати тощо без додаткового повідомлення поручителя та укладення окремої угоди, то така умова договору є результатом домовленості сторін (банку і поручителя), виходячи з принципу свободи договору згідно статті 627 ЦК України, а отже, поручитель дав згоду на зміну основного зобов'язання. Однак, якщо в договорі поруки такі умови сторонами не узгоджені, а з обставин справи не вбачається повідомлення поручителя про збільшення розміру його відповідальності і його на це згоди, то порука припиняється на підставі частини 1 статті 559 ЦК України.

Така правова позиція викладена у пункті 22 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникли із кредитних правовідносин" № 5 від 30.03.2012 (v0005740-12) року.

Частиною 1 статті 33 та частиною 2 статті 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, ухвалою суду від 27.10.2011 року порушено справу про банкрутство ТОВ "Нова друкарська справа" за загальною процедурою згідно Закону про банкрутство в редакції Закону України № 2343-ХІІ (2343-12) , офіційну публікацію оголошення про що здійснено в газеті "Голос України" № 14 (5264) від 25.01.2012 року (том 1, а.с. 1, 111).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 24.02.2012 року, з дотриманням визначеного законодавством про банкрутство строку для подання грошових вимог конкурсними кредиторами, до суду зі заявою про визнання кредиторських вимог на суму 4 196 000 грн. звернулось ТОВ "СМД - ІНВЕСТ" (том грошових вимог ТОВ "СМД-ІНВЕСТ" до ТОВ "Нова друкарська справа", а.с. 2 - 16).

Судами встановлено, що згідно з контрактом № 45/05-07 від 12.11.2007 року ТОВ "СМД - ІНВЕСТ" поставило боржнику ремонтно-відновні суміші RVS у кількості 2 000 одиниць на загальну суму 4 196 000 грн. (з ПДВ), що підтверджується видатковою накладною № РН-040721 від 22.11.2007 року. Оригінали зазначених документів оглянуто судом першої інстанції у попередньому судовому засіданні (том грошових вимог ТОВ "СМД-ІНВЕСТ" до ТОВ "Нова друкарська справа", а.с. 11 - 14, 15).

Судом першої інстанції встановлено, що при підрахунку загальної вартості поставленого боржнику товару згідно видаткової накладної № РН-040721 від 22.11.2007 року, допущено арифметичну помилку, яку судом виправлено шляхом власного перерахунку, та визначено, що загальна вартість отриманого боржником товару по накладній становить 4 195 992 грн.

При цьому, суд першої інстанції відхилив доводи ініціюючого кредитора про те, що контракт № 45/05-07 від 12.11.2007 року від імені ТОВ "СМД-ІНВЕСТ" підписано неуповноваженою особою, взявши до уваги пояснення представника ТОВ "СМД-ІНВЕСТ", згідно з якими спірний контракт підписано ОСОБА_8, який виконує обов'язки генерального директора товариства з 01.11.2005 року та відповідно до пункту 8.8 Статуту ТОВ "СМД-ІНВЕСТ" уповноважений на укладення угод цивільно-правового та господарського характеру від імені товариства з фізичними та юридичними особами без обмежень (том грошових вимог ТОВ "СМД-ІНВЕСТ" до ТОВ "Нова друкарська справа", а.с. 28).

Доводи ініціюючого кредитора про пропуск ТОВ "СМД-ІНВЕСТ" позовної давності за вимогами про стягнення з боржника спірної заборгованості судом першої інстанції спростовано за змістом пункту 10.2. контракту, згідно з яким сторонами в договірному порядку встановлено спеціальну позовну даність строком у 10 років (том грошових вимог ТОВ "СМД-ІНВЕСТ" до ТОВ "Нова друкарська справа", а.с. 13), що узгоджується з положеннями частини 1 статті 259 ЦК України. Також судом відхилено, як необґрунтовані, доводи ініціюючого кредитора про неузгодженість ціни поставленого товару, яка зазначена у специфікації № 1 та становить 2 098 грн., з ціною, вказаною у видатковій накладній № РН-040721 від 22.11.2007 року, - 1 748, 33 грн. Суд першої інстанції встановив, що зазначені ціни товару різняться на суму податку на додану вартість.

З огляду на встановлене, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання та включення до реєстру вимог кредиторів грошових вимог ТОВ "СМД-ІНВЕСТ" на суму 4 195 992 грн. з віднесенням її до четвертої черги задоволення, а також витрат кредитора у справі про банкрутство на суму 1 113 грн. до першої черги задоволення, як таких, що підтверджені належними та допустимими доказами у справі.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 03.10.2013 року до господарського суду звернувся ініціюючий кредитор - ПАТ "ВТБ Банк" в особі Відділення "Дніпропетровська регіональна дирекція" ПАТ "ВТБ Банк" зі заявою з грошовими вимогами до боржника на суму 3 822 530, 05 грн. грн.; 17.10.2013 року ініціюючий кредитор уточнив розмір грошових вимог та просив суд визнати та включити до реєстру вимог кредиторів боржника його вимоги на суму 3 441 574, 68 грн., пояснюючи зменшення суми боргу тим, що в заяві про порушення провадження у справі про банкрутство помилково нарахована пеня за один рік, тоді як нарахування пені припиняється за шість місяців до порушення справи про банкрутство (том 2, а.с. 163 - 168, 176 - 193).

За результатами розгляду грошових вимог ініціюючого кредитора до боржника на суму 3 441 574, 68 грн. у попередньому судовому засіданні від 21.11.2013 року, суд першої інстанції дійшов висновку про їх часткове задоволення з огляду на таке.

Судом встановлено, що 03.03.2008 року між ВАТ ВТБ "Банк", правонаступником якого є ПАТ ВТБ "Банк", та фізичною особою ОСОБА_9, укладено Генеральну угоду № 5 (далі - Генеральна угода) та договір про відкриття валютної кредитної лінії № 06.16-5/08-КЛ (далі - кредитний договір), відповідно до умов якого ОСОБА_9 надано кредит на суму 250 000 доларів США, строком на 1 рік до 03.03.2009 року із сплатою 13,5% річних за користування кредитними коштами (том 1, а.с. 7-9).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 03.03.2008 року між ініціюючим кредитором та боржником укладено договір поруки № 06.16-5/08-ДП2, згідно з пунктами 4 - 7 якого у разі невиконання зобов'язань за кредитним договором поручитель (ТОВ "Нова друкарська справа") та позичальник (ОСОБА_9) відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед банком у тому ж обсязі що і позичальник, включаючи сплату кредитних процентів за користування кредитом, комісій пені, інших платежів передбачених кредитним договором, відшкодування збитків. У разі відсутності коштів у поручителя для виконання своїх зобов'язань за договором, банк має право звернути стягнення на майно поручителя згідно норм чинного законодавства (том 1, а.с. 13).

Також судом встановлено, що на забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_9 за кредитним договором від 03.03.2008 року, між кредитором та боржником укладено іпотечний договір № 06.16-5/08-ДІ від 03.03.2008 року, відповідно до пункту 1.1. якого боржник надає кредитору в якості забезпечення виконання позичальником ОСОБА_9 зобов'язань в повному обсязі за Генеральною угодою та кредитним договором нерухоме майно, а саме нежиле приміщення - цілісний майновий комплекс "Новомосковська Друкарня", що складається з: приміщення друкарні "А" заг. пл. 693 кв. м., вхід в погріб "Б" - 3,6 кв.м., склад "Г" загальною площею 70,3 кв.м.; гараж-склад "Д" - 59,1 кв.м., огорожа "1-4", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Заставна вартість майнового комплексу визначена сторонами згідно пункту 1.4 договору іпотеки в розмірі 1 838 200 грн. (том 1, а.с. 11 - 12).

ОСОБА_9 свої обов'язки з повернення кредиту та відсотків за користування кредитом згідно графіку погашення кредиту не виконав, що стало підставою для звернення банку до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитом.

Судом встановлено, що рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06.09.2010 року у справі № 2-630/10 стягнено солідарно з ОСОБА_9, ОСОБА_10, ТОВ "Нова друкарська справа" на користь кредитора заборгованість за кредитним договором на суму 2 606 028, 56 гривень (основний борг - 250 000 доларів США, заборгованість за відсотками - 31 032 доларів США, що еквівалентно 248 566, 22 грн., заборгованість по пені - 334 472 грн., заборгованість по пені за несвоєчасне повернення відсотків за 1 кредитом за період з 05.02.2009 року по 30.09.2009 року на суму 20 489, 39 грн.), 1 730 грн. судових витрат у справі (том 1, а.с. 14-15).

З огляду на встановлене, суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення грошових вимог ПАТ "ВТБ Банк" в особі Відділення "Дніпропетровська регіональна дирекція" ПАТ "ВТБ Банк" до боржника, а саме визнання та включення до реєстру кредиторської заборгованості перед ініціюючим кредитором, що виникла на підставі рішення суду, в тому числі 1 838 200 грн., як таких, що забезпечені заставою, з віднесенням до першої черги задоволення, 414 597, 17 грн. основного боргу з віднесенням до четвертої черги задоволення, а також 354 961, 39 грн. пені - у шосту чергу задоволення. Також включено до реєстру судові витрати ініціюючого кредитора у даній справі про банкрутство на суму 321 грн. (перша черга).

Відхиляючи грошові вимоги ініціюючого кредитора на суму 833 495, 97 грн., суд першої інстанції виходив з такого.

Судом встановлено, що відповідно до пунктів 1, 2 договору поруки № 06.16-5/08-ДП2 від 03.03.2008 року, укладеного між ініціюючим кредитором, боржником у даній справі, як поручителем, та позичальником ОСОБА_9, боржник поручився перед банком за виконання позичальником зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісій, пені, штрафних санкцій та збитків, розмір, термін та умови повернення та сплати яких встановлюються кредитним договором про відкриття валютної кредитної лінії № 06.16-5/08-КЛ від 03.03.2008 року та будь - якими додатковими угодами до нього, в тому числі й угодами, що збільшують основне зобов'язання. Кредит в розмірі 250 000 доларів США надається зі строком повернення до 03.03.2009 року та з щомісячною сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 13,5 % річних (том 1, а.с. 13).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, листом від 10.10.2008 року банк запропонував позичальнику - ОСОБА_9 з 10.11.2008 року встановити нову процентну ставку в розмірі 18% річних, про що направлено додаткову угоду до кредитного договору; факт отримання ОСОБА_9 зазначеного листа 16.10.2008 року підтверджується матеріалами справи (том 2, а.с. 181, 182).

При цьому, судом першої інстанції встановлено, що матеріалами справи не підтверджуються обставини укладення банком, як позичальником, додаткової угоди з поручителем (боржником у даній справі) про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитними коштами з 13,5% до 18%.

З огляду на таке, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що донарахована ініціюючим кредитором заборгованість позичальника за кредитним договором № 06.16-5/08КЛ від 03.03.2008 року, виходячи із процентної ставки в розмірі 18%, не може бути визнана та включена до реєстру вимог кредиторів боржника, оскільки майновий поручитель не погодився у передбаченому договором поруки порядку на зміну умов договору.

Апеляційний суд, переглядаючи справу в межах предмета апеляційного оскарження згідно апеляційної скарги ініціюючого кредитора, погодився з висновками суду першої інстанції за результатами розгляду кредиторських вимог ПАТ "ВТБ Банк" в особі Відділення "Дніпропетровська регіональна дирекція" ПАТ "ВТБ Банк" та ТОВ "СМД-Інвест" та не знайшов правових підстав для зміни чи скасування ухвали суду першої інстанції від 21.11.2013 року в цій частині.

Колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій в частині розгляду грошових вимог ТОВ "СМД-Інвест" до боржника, вважає їх такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, відтак, правові підстави для зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій в цій частині відсутні.

Разом з тим, колегія суддів касаційного суду не погоджується висновками судів попередніх інстанцій про повторний розгляд по суті грошових вимог ініціюючого кредитора до боржника, які були предметом розгляду у підготовчому судовому засіданні, та з врахуванням Постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.07.2012 року, якою змінено ухвалу підготовчого засідання суду від 10.01.2012 року, визнані, як вимоги ініціюючого кредитора, на загальну суму 2 252 796, 32 грн., з яких не забезпечені заставою 414 596, 32 грн. Такі вимоги включаються до реєстру вимог кредиторів за наслідком їх розгляду в підготовчому засіданні боржника.

Однак, в цілому висновки судів згідно оскаржуваних судових рішень про розгляд додаткових грошових вимог ініціюючого кредитора до боржника є правильними, тому рішення судів попередніх інстанцій в частині розгляду кредиторських вимог ПАТ "ВТБ Банк" в особі Відділення "Дніпропетровська регіональна дирекція" ПАТ "ВТБ Банк" необхідно залишити в силі.

Доводи ініціюючого кредитора про неналежну оцінку обставин справи з посиланням на докази, прийняті до уваги та спростовані судами попередніх інстанцій, зводяться до намагання переконати касаційний суд здійснити переоцінку доказів, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції відповідно до статті 111-7 ГПК України, а отже, такі доводи є необґрунтованими.

З огляду на зазначене, колегія суддів Вищого господарського суду України, діючи в межах повноважень суду касаційної інстанції, відповідно до приписів статей 111-5, 111-7 ГПК України, вважає, що рішення судів попередніх інстанцій в частині розгляду кредиторських вимог ПАТ "ВТБ Банк" в особі Відділення "Дніпропетровська регіональна дирекція" ПАТ "ВТБ Банк" та ТОВ "СМД-Інвест" у даній справі прийняті з додержанням норм матеріального та процесуального права та не вбачає правових підстав для їх зміни чи скасування.

На підставі викладеного та керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

1. Касаційну скаргу ПАТ "ВТБ Банк" в особі Відділення "Дніпропетровська регіональна дирекція" ПАТ "ВТБ Банк" залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.02.2014 року в частині розгляду вимог ПАТ "ВТБ Банк" в особі Відділення "Дніпропетровська регіональна дирекція" ПАТ "ВТБ Банк", а також в частині розгляду грошових вимог ТОВ "СМД-Інвест" та ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 21.11.2013 року в частині розгляду вимог ПАТ "ВТБ Банк" в особі Відділення "Дніпропетровська регіональна дирекція" ПАТ "ВТБ Банк" та в частині розгляду грошових вимог ТОВ "СМД-Інвест" у справі № 26/5005/14341/2011 залишити в силі.