Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Ткаченко Н.Г. (головуючого), Катеринчук Л.Й. (доповідача), Коробенка Г.П. розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" в місті Чернівцях на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12.06.2013 року (в частині зобов'язання розпорядника майна включити до реєстру вимог кредиторів 127 066 421, 40 грн. основного боргу до четвертої черги) у справі господарського суду № 5027/447-б/2012 Чернівецької області за заявою Публічного акціонерного товариства "Омега Банк"до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне товариство "Арго" про визнання банкрутом розпорядник майна Бурма С.В. у судовому засіданні взяли участь представники :

ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України":Тимощук Р.М. (довіреність № 010-01/7622 від 19.09.2011 року), ПАТ "Омега Банк": не з'явилися, Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне товариство "Арго": не з'явилися.

у провадженні господарського суду Чернівецької області знаходиться справа про визнання банкрутом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного товариства "Арго" (далі - боржника), порушена ухвалою господарського суду від 23.07.2012 року за заявою Публічного акціонерного товариства "Сведбанк", правонаступником якого є ПАТ "Омега Банк", (далі - ініціюючого кредитора) за загальною процедурою, регламентованою Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) (в редакції Закону України № 2343-ХІІ (2343-12) , до внесення змін Законом України № 4212-VІ від 22.12.2011 року (4212-17) ) (далі - Законом).

Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 27.08.2012 року, залишеною без змін рішеннями судів апеляційної та касаційної інстанцій, визнано безспірні вимоги ініціюючого кредитора до боржника на суму 29 123 920 грн. основного боргу, а також судові витрати на суму 5 365 грн., введено процедуру розпорядження майном боржника, призначено розпорядником майна арбітражного керуючого Бурму С.В., зобов'язано ініціюючого кредитора здійснити офіційну публікацію оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство боржника та надати суду докази здійснення публікації, зобов'язано розпорядника майна скласти та подати на затвердження до суду реєстр вимог кредиторів боржника, призначено попереднє судове засідання у справі.

Оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство боржника опубліковано в газеті "Голос України" №42 (5542) від 02.03.2013 року (том 11, а.с. 143).

13.03.2013 року до господарського суду зі заявою звернулось ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" в місті Чернівцях з кредиторськими вимогами до боржника на суму 127 210 632, 43 грн. (том 10, а.с. 3 - 200, том 11, а.с. 1 - 135).

19.04.2013 року ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" в місті Чернівцях подало уточнення до заяви з грошовими вимогами до боржника та просило визнати та включити до реєстру кредиторські вимоги на суму 127 161 530, 67 грн., з яких 97 513 352, 21 грн. заборгованості за кредитними договорами, укладеними в рамках Генеральної угоди № 7107N1 від 23.08.2007 року, а також 29 648 178, 46 грн. заборгованості боржника за договором факторингу № 7106Y1 від 18.04.2006 року, встановлена на підставі рішення господарського суду (том 17, а.с. 7 - 115).

Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 20.05.2013 року (суддя Ніколаєв М.І.) визнано грошові вимоги ПАТ "Державний експортно-імпортний банку України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" в місті Чернівцях до боржника на суму 127 161 530, 67 грн., у тому числі 127 066 421, 40 грн. основного боргу та 95 109, 27 грн. пені., зобов'язано розпорядника майна включити до реєстру вимог кредиторів боржника 127 066 421, 40 грн. основного боргу у четверту чергу задоволення, а 95 109, 27 грн. пені у шосту чергу задоволення, та 1 147 грн. судових витрат у першу чергу задоволення (том 17, а.с 177 - 179).

Не погоджуючись з винесеною ухвалою, ПАТ "Державний експортно-імпортний банку України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" в місті Чернівцях (далі - скаржник) звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу суду першої інстанції від 20.05.2013 року в частині зобов'язання розпорядника майна включити до реєстру вимог кредиторів 127 066 421, 40 грн. основного боргу до четвертої черги та прийняти в цій частині нове рішення про включення до реєстру вимог кредиторів 8 123 200 грн. основного боргу у першу чергу задоволення, як таких, що забезпеченні заставою майна боржника, а 118 943 221, 40 грн. основного боргу - до четвертої черги, мотивуючи помилковістю висновків суду першої інстанції про припинення іпотеки спірного нерухомого майна, переданого боржником в заставу банку на забезпечення виконання зобов'язань з повернення кредитних коштів.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12.06.2013 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Желік М.Б., судді: Костів Т.С., Малех І.Б.) у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, ухвалу господарського суду Чернівецької області від 20.05.2013 року у даній справі залишено без змін (том 18, а.с 43 - 51).

Не погоджуючись з винесеною постановою, скаржник звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційного суду від 12.06.2013 року в частині зобов'язання розпорядника майна включити до реєстру вимог кредиторів 127 066 421, 40 грн. основного боргу до четвертої черги та прийняти в цій частині нове рішення про включення до реєстру вимог кредиторів 8 123 200 грн. основного боргу у першу чергу задоволення, як таких, що забезпеченні заставою, а 118 943 221, 40 грн. основного боргу - до четвертої черги, аргументуючи порушенням апеляційним судом норм матеріального права, зокрема, статей 11, 182, 188, 191, 334, 627, 628 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ), статей 144, 179 Господарського кодексу України, статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", та неповним з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову апеляційного суду від 12.06.2013 року на підставі встановлених фактичних обставин справи, вивчивши матеріали справи, перевіривши застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, вислухавши представника скаржника, дійшла висновку про наявність правових підстав для частково задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Відповідно до частини 2 статті 4-1 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ), провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) , норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України (1798-12) .

Статтею 1 Закону (в зазначеній редакції) передбачено, що конкурсними кредиторами є кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника; заставні кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника.

Згідно з частинами 1, 3, 6 статті 14 Закону (в зазначеній редакції), конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують. Копії зазначених заяв та доданих до них документів кредитори надсилають боржнику та розпоряднику майном. Боржник разом з розпорядником майна за наслідками розгляду зазначених вимог повністю або частково визнає їх або відхиляє, з обґрунтуванням підстав відхилення, про що розпорядник майна повідомляє письмово заявників і господарський суд. Вимоги кредиторів, визнані боржником або господарським судом, включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів. Розпорядник майна зобов'язаний окремо внести до реєстру вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їх заявами, а за їх відсутності, - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави, згідно з державним реєстром застав.

Отже, правомірність та обґрунтованість включення до реєстру вимог кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, здійснюється судом, незалежно від подання ними заяви з відповідними вимогами та повинна здійснюватися судом з одночасним обліком у реєстрі відомостей про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав.

Статтею 572 ЦК України передбачено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до частини 1 статті 575 ЦК України, іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Статтею 589 ЦК України передбачено, що у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором. Аналогічна правова норма передбачена статтею 19 Закону України "Про заставу".

Відповідно до частини 1 статті 49 Закону України "Про іпотеку", протягом десяти днів з дня оголошення прилюдних торгів такими, що не відбулися, іпотекодержателі та інші кредитори боржника відповідно до пріоритету їх зареєстрованих вимог мають право придбати предмет іпотеки за початковою ціною шляхом заліку своїх забезпечених вимог в рахунок ціни майна. У цьому випадку придбання предмета іпотеки іпотекодержателем оформлюється протоколом і актом про реалізацію предмета іпотеки у порядку, встановленому статтею 47 цього Закону, а нотаріус на підставі такого акта видає свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів, якщо прилюдні торги не відбулися.

При цьому, виходячи з приписів частин 1, 3 статті 17 Закону України "Про іпотеку", іпотека вважається припиненою з моменту державної реєстрації у встановленому законодавством порядку відомостей про припинення іпотеки, зокрема, у зв'язку із набуттям іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки.

Відповідно до частини 1 статті 33, частини 2 статті 34 та частини 2 статті 36 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.

Згідно з частинами 1, 2 статті 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 13.03.2013 року ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" в місті Чернівцях звернулось до господарського суду з кредиторськими вимогами до боржника на суму 127 210 632, 43 грн. (том 10, а.с. 3 - 200, том 11, а.с. 1 - 135); 19.04.2013 року кредитор уточнив грошові вимоги та просив суд визнати та включити до реєстру вимог кредиторів боржника 127 161 530, 67 грн., з яких 97 513 352, 21 грн. заборгованості за кредитними договорами, укладеними в рамках Генеральної угоди №7107N1 від 23.08.2007 року, а саме 22 628 500, 46 грн. заборгованості за кредитами, 73 619 137, 27 грн. заборгованості зі сплати процентів, 95 109, 27 грн. пені, 1 170 605, 21 грн. заборгованості по комісіях, а також 29 648 178, 46 грн. заборгованості за договором факторингу №7106Y1 від 18.04.2006 року, що підтверджена рішенням господарського суду Чернівецької області від 16.01.2013 року у справі № 5027/283/2012 (том 17, а.с. 7 - 115).

Розглядаючи спірні грошові вимоги у судовому засіданні від 20.05.2013 року, суд першої інстанції дійшов висновку про їх задоволення в повному обсязі, як таких, що підтверджені належними та достатніми доказами у справі. Також судом визначено черговість задоволення кредиторських вимог ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" в місті Чернівцях, внесених до реєстру, а саме: 127 066 421, 40 грн. основного боргу у четверту чергу задоволення, 95 109, 27 грн. пені у шосту чергу задоволення, 1 147 грн. судових витрат у першу чергу задоволення.

Не погодившись з висновком суду першої інстанції про включення його грошових вимог до боржника на суму 127 066 421, 40 грн. до четвертої черги задоволення, ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" в місті Чернівцях звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій зазначив про те, що грошові вимоги в розмірі 8 123 200 грн. забезпечені заставою майна боржника згідно умов Іпотечного договору № 7107Z57 від 23.08.2007 року, тому мають бути включені до реєстру вимог кредиторів у першу чергу задоволення.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи справу в повному обсязі, погодився з висновками суду першої інстанції в частині визначення черговості задоволення вимог ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" в місті Чернівцях та не знайшов правових підстав для зміни чи скасування оскаржуваної ухвали від 20.05.2013 року в цій частині.

Апеляційним судом встановлено, що на виконання зобов'язань з повернення кредитних коштів згідно Генеральної угоди № 7107N1 від 23.08.2007 року боржником відповідно до Іпотечного договору № 7107Z57 від 23.08.2007 року передано в заставу банку єдиний майновий комплекс ТОВ "Арго", який знаходиться за адресами Чернівецька область, Хотинський район, с. Бочківці, вул. Головна, 3; Чернівецька область, Хотинський район, м. Хотин, вул. Незалежності, 49а; м. Кам'янець-Подільський, пр. Грушевського (пр. ім. Леніна), 1/В; в тому числі майно, призначене для його діяльності, включаючи земельні ділянки, а також всі об'єкти, розташовані на земельних ділянках, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, право на торгівельну марку або інше призначення та інші права, основні фонди та оборотні кошти, а також інші цінності, що відображені у самостійному балансі, або з будь-якої причини не відображено в його балансі, але є його власністю та яке стане власністю іпотекодавця у майбутньому, окрім боргів іпотекодавця.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено апеляційним судом, рішенням господарського суду Чернівецької області від 17.02.2010 року у справі №9/13, зміненим постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23.03.2011 року в частині доповнення пункту 3 резолютивної частини словами "…за початковою ціною 751 292 106 грн. (в т. ч. ПДВ 125 215 351 грн.)", та доповнення резолютивної частини пунктом 5 такого змісту: "Скасувати забезпечення позову вчинене ухвалою господарського суду Чернівецької області від 11.02.2010 року" стягнено з боржника на користь ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" в місті Чернівцях 767 577 927, 21 грн. боргу шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки - єдиний майновий комплекс боржника, переданий банку в заставу на підставі Іпотечного договору № 7107Z57 від 23.08.2007 року, здійснено розподіл судових витрат у справі (том 17, а.с. 29 - 33, 15 - 19). 28.04.2011 року на виконання постанови апеляційного суду у зазначеній справі видано наказ (том 17, а.с. 20).

Апеляційним судом встановлено, що на виконання наказу господарського суду у справі № 9/13 ПП "СП "Юстиція" призначено проведення прилюдних торгів, які не відбулися з огляду на те, що предмет торгів не було реалізовано, про що складено протокол № 1-084/11 від 13.04.2012 року (том 11, а.с. 134); на підставі частини 1 статті 49 Закону України "Про іпотеку", заставне майно боржника передано у власність банку, як іпотекодержателю, в рахунок погашення частини заборгованості боржника перед банком за кредитними договорами згідно Акта державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки № 720/9 від 28.04.2012року (том 11, а.с. 129-133).

Апеляційним судом встановлено, що звертаючись до суду зі заявою з кредиторськими вимогами до боржника на загальну суму 127 161 530, 67 грн. (з врахуванням уточнень), що становлять непогашену частину заборгованості боржника за кредитними договорами, укладеними в рамках Генеральної угоди № 7107N1 від 23.08.2007 року, та заборгованість за договором факторингу №7106Y1 від 18.04.2006 року, кредитор просив включити до реєстру вимог кредиторів грошові вимоги на суму 8 123 200 грн. у першу чергу задоволення як вимоги, що забезпечені заставою частини єдиного майнового комплексу боржника в смт Літин Вінницької обл. по вул Радянській, 14.

Апеляційний суд встановив, що в обґрунтування забезпечення спірних вимог заставою майна боржника, кредитор зазначив про те, що нерухоме майно боржника, яке знаходиться в смт. Літин Вінницької області по вул. Радянській, 14, входить до складу єдиного майнового комплексу, що є предметом іпотеки згідно Іпотечного договору № 7107Z57 від 23.08.2007 року (зі змінами та доповненнями).

Відмовляючи кредитору у віднесенні його грошових вимог на суму 8 123 200 грн. до першої черги задоволення, апеляційний суд виходив з того, що на момент звернення стягнення на предмет іпотеки та передачі його у власність іпотекодержателя, спірне нерухоме майно, що знаходиться в смт. Літин Вінницької області по вул. Радянській, 14, не перебувало у власності боржника, а отже, не є обтяженим заставою (іпотекою).

Колегія суддів касаційного суду не погоджується з висновками апеляційного суду про залишення в силі ухвали суду першої інстанції від 20.05.2013 року за результатами розгляду кредиторських вимог ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" в місті Чернівцях та вважає їх передчасними з огляду на таке.

Переглядаючи справу в повному обсязі, апеляційний господарський суд, в порушення приписів статей 43, 101 ГПК України не дослідив обставин припинення іпотеки нерухомого майна боржника за наслідком придбання його іпотекодержателем та внесення відомостей про таке до державного реєстру у встановленому законодавством порядку, з огляду на що дійшов передчасних висновків про припинення спірного договору іпотеки на момент звернення кредитора з грошовими вимогами до боржника у дану справу про банкрутство.

Також, незрозумілими є посилання апеляційного суду на умови Іпотечного договору № 7107Z57 від 23.08.2007 року, оскільки оригінал або належним чином засвідчена копія зазначеного договору (з відповідними додатками) відсутні у томах матеріалів справи, що були надіслані на адресу апеляційного суду разом із апеляційною скаргою супровідним листом (том 18, а.с. 1). При цьому, матеріалами справи не підтверджуються обставини витребування апеляційним судом зазначених документів в кредитора чи боржника та долучення їх до матеріалів справи чи огляду у судовому засіданні.

Також апеляційним судом не досліджено обставин реєстрації припинення обтяження згідно Іпотечного договору № 7107Z57 від 23.08.2007 року, що відповідно до частини 6 статті 14 Закону про банкрутство (в зазначеній редакції) нерозривно пов'язано із встановленням наявності предмета застави згідно з державним реєстром застав та включення його до реєстру вимог кредиторів разом з вимогами кредитора, які забезпечені таким майном.

Матеріалами справи підтверджується включення спірного об'єкта (частини майнового комплексу в смт. Літин, вул. Радянська 14, Вінницької області) до Акта державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки від 28.04.2012 року (том 11, а.с. 131). Однак, державним нотаріусом відмовлено у видачі свідоцтва про придбання банком спірного об'єкта з публічних торгів з посиланням на неповноту документів, поданих для видачі свідоцтва (том 17, а.с. 13-14). Апеляційним судом встановлено, що відповідно до постанови Апеляційного суду Вінницької області від 13.11.2012року у справі №214/2085/12 банку відмовлено у задоволенні скарги на дії нотаріуса та зобов'язанні нотаріуса видати свідоцтво про придбання майна з публічних торгів (том 18, а.с. 24-28).

Відтак, спірне майно залишилось у власності боржника. Разом з тим, апеляційний судом не досліджено умов Іпотечного договору №7107Z57 від 23.08.2007 року з усіма додатками на предмет поширення прав іпотекодержателя на частину майнового комплексу в смт. Літин,вул. Радянська 14, Вінницької області, не досліджено обставин реєстрації обтяження за договором іпотеки № 7107Z57 від 23.08.2007 року в державному реєстрі обтяжень нерухомого майна, не встановлено який розмір зобов'язань боржника зараховано в обмін на передачу йому майна боржника за наслідком складення Акта державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки № 720/9 від 28.04.2012року (том 11, а.с. 129-133) та чи укладалась при цьому якась угода про залік вимог боржника в обмін на передане йому майно.

Матеріалами справи підтверджується, що право власності боржника на спірний об'єкт нерухомого майна в смт. Літин, вул. Радянська, 14, Вінницької області зареєстровано КП "Вінницьке ОБТІ" 30.05.2012 року на підставі Договору купівлі-продажу Р№ 44 від 14.01.2009, Дублікат якого виданий 19.07.2011 року та Рішення Літинського районного суду Вінницької області про визнання права власності на самочинно переобладнані приміщення спірного об'єкту нерухомого майна (том 18, а.с. 126 - 127). Виходячи з цього, апеляційний суд дійшов висновку про те, що боржник набув права власності на спірний об'єкт з 30.05.2012 року. При цьому, судом апеляційним судом не встановлено, чи було зареєстровано в належному порядку Договір купівлі-продажу Р№ 44 від 14.01.2009 року, за яким боржник вперше придбав спірне майно до його самочинного переобладнання, та чи набув він права власності на нього відповідно до статті 657 ЦК України.

Колегія суддів касаційного суду вважає за необхідне зазначити, що рішення суду, як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України (254к/96-ВР) прав та свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права, у зв'язку з чим суди повинні неухильно додержуватися вимог про законність та обґрунтованість рішення у справі.

Пунктами 1, 4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" № 6 від 23.03.2012 року (v0006600-12) роз'яснено про те, що рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. Господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому необхідно мати на увазі, що згідно зі статтею 43 ГПК України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на таке, колегія суддів Вищого господарського суду України, вважає, що оскаржувана постанова Львівського апеляційного господарського суду від 12.06.2013 року в частині розгляду грошових вимог ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" в місті Чернівцях винесена з порушенням норм процесуального права та підлягає скасуванню, а апеляційна скарга ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" в місті Чернівцях № 071-02/1975 від 27.05.2013 року на ухвалу господарського суду Чернівецької області від 20.05.2013 року у даній справі - переданню на новий апеляційний розгляд до Львівського апеляційного господарського суду.

З огляду на зазначені норми законодавства про банкрутство та законодавства про іпотеку, а також норми процесуального права, при новому апеляційному розгляді спірних грошових вимог апеляційному суду належить витребувати у кредитора (боржника) оригінали (належним чином засвідчені копії) Іпотечного договору № 7107Z57 від 23.08.2007 року та договорів про внесення змін та доповнень до нього; з'ясувати, яке конкретно майно було передано боржником в іпотеку банку, та чи є предметом іпотеки спірне нерухоме майно, що знаходиться в смт. Літин Вінницької області по вул. Радянській, 14, як "майно, набуте боржником в майбутньому", перевірити обставини припинення іпотеки у зв'язку із державною реєстрацією відомостей про таке у встановленому законодавством порядку, та, виходячи із встановленого, дійти висновку про наявність або відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги та включення грошових вимог ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" в місті Чернівцях на суму 8 120 200 грн. до першої черги задоволення реєстру вимог кредиторів боржника, як таких, що забезпечені заставою (іпотекою). Також апеляційному суду належить вирішити питання про заміну ініціюючого кредитора боржника ПАТ "Сведбанк" його правонаступником ПАТ "Омега Банк", з відображенням свого рішення в резолютивній частині постанови апеляційного господарського суду.

На підставі викладеного та керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" в місті Чернівцях задовольнити частково.

2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12.06.2013 року в частині розгляду грошових вимог Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" в місті Чернівцях у справі № 5027/447-б/2012 скасувати.

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" в місті Чернівцях № 071-02/1975 від 27.05.2013 року на ухвалу господарського суду Чернівецької області від 20.05.2013 року з матеріалами справи № 5027/447-б/2012 передати на новий апеляційний розгляд до Львівського апеляційного господарського суду.