Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Дерепи В.І. суддів Бондар С.В. (доповідач), Палія В.В. розглянувши матеріали касаційної скарги за участю представників : Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк", в особі Львівського головного управління регіонального відділення Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" від позивача: Ярчак І.С. від відповідача: не з'явились від третіх осіб: не з'явились на рішення Господарського суду Львівської області від 06.11.2013 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 29.01.2014 року у справі № 914/3332/13 за позовом Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк", в особі Львівського головного управління регіонального відділення Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" до Приватного підприємства "Траст Тер" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_4 про стягнення 2 320 406, 53 грн.

Публічне акціонерне товариство "Брокбізнесбанк", в особі Львівського головного управління регіонального відділення Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" (далі позивач) звернулось з позовом до Приватного підприємства "Траст Тер" (далі відповідач) про стягнення 2 320 406, 53 грн., з яких: заборгованість по тілу кредиту 1 414 435, 25 грн.; заборгованість по відсотках - 729 695, 40 грн.; заборгованість по несплаченій комісії за пролонгацію кредиту - 14 144, 35 грн. та пеня за несвоєчасне погашення кредиту та процентів за його використання - 162 131, 53 грн.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 06.11.2013 року позовні вимоги задоволені частково, а саме з відповідача підлягає стягненню заборгованість по тілу кредиту в розмірі 835 798, 25 грн. та заборгованість по відсотках в розмірі 509 816, 70 грн. В решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду в задоволенні апеляційної скарги позивача відмовлено, а рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що позивачем пропущений строк позовної давності в частині позовних вимог і відповідно в цій частині йому відмовлено в їх задоволенні.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими рішеннями позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати прийняті у справі судові рішення та постановити нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача 1 414 435, 25 грн. заборгованості по кредиту та 729 695, 40 грн. заборгованості по відсотках за користування кредитом.

Як вбачається з прохальної частини касаційної скарги з урахуванням прийнятих рішень у даній справі, позивач оскаржує судові рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості по тілу кредиту у розмірі 578 637 грн. та заборгованості по відсотках у розмірі 219 878, 70 грн. (з зазначених сум позивачем і сплачено судовий збір).

В своїй касаційній скарзі позивач зазначає, що судом не вірно застосовано діюче законодавство щодо застосування строків позовної давності. Позивач вказує на те, що судом не прийнято до уваги лист відповідача від 06.09.2010 року, якій свідчить про переривання перебігу строку позовної давності.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

23.08.2006 року між позивачем та відповідачем укладено кредитний договір № 206/М1 (далі Договір) згідно до якого позивач відкриває відповідачу відкличну поновлювальну кредитну лінію з максимальним лімітом заборгованості 1 000 000 грн. на термін до 22.08.2009 року зі сплатою 19% річних ( п.2.1 (а.с. 19)).

12.05.2008 року сторонами укладено додатковий договір № 1 до Договору, згідно до якого був змінений п. 2.1, а саме позивач відкриває відповідачу кредитну лінію з максимальним кредитом заборгованості 1 000 000 грн. на термін до 22.08.2009 року із сплатою 22% річних (а.с. 20).

28.05.2008 року між сторонами було укладено додатковий договір № 2 до Договору, згідно до якого було змінено обсяг кредитування до 1 500 000 грн. (а.с. 21).

22.08.2009 року між сторонами у справі було укладено додатковий договір № 3 до Договору та доповнено Договір п.2.2, згідно до якого повернення кредиту повинно здійснюватися в період з грудня 2009 року по серпень 2011 року рівними частками по 64 293 грн.

Позивач, як зазначено в рішенні суду першої інстанції, звернувся до суду з позовною заявою 28.08.2013 року.

В рішенні суду першої інстанції зазначено, що беручи до уваги порядок погашення заборгованості по графіку (додаткова угода № 3) в якому чітко визначений розмір кожного окремого платежу, який мав бути здійснений до відповідної календарної дати, по позовних вимогах в частині стягнення з відповідача заборгованості по тілу кредиту, яку відповідач зобов'язаний був сплатити до 01.12.2009 року та починаючи з 01.12.2009 року до 01.08.2010 року сплив строк позовної давності. У вказані строки відповідачу слід було повернути тіло кредиту на загальну суму 578 673 грн.

З рішення суду першої інстанції, яке підтримано апеляційною інстанцією вбачається, що судом було відмовлено в задоволенні позовних вимог щодо стягнення основної заборгованості, в сумі 578 637 грн. та стягнення з відповідача заборгованості по процентах за користування кредитом в розмірі 219 878, 70 грн., в зв'язку із спливом строку позовної давності.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 1 ст. 264 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

До матеріалів справи (т. 2 а.с. 53) судом апеляційної інстанції залучено копію листа відповідача за № ю - 928 від 06.09.2010 року, надісланого на адресу позивача, а саме заяву про реструктуризацію кредитів, в тому числі по Договору, невиконання якого було підставою для звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості.

В своїй заяві про реструктуризацію кредиту відповідач просить позивача продовжити дію Договору на 1 - 2 роки (п.3 заяви), не стягувати платежі по тілу кредиту, згідно Договору до 01.09.2011 року, а після цієї дати відповідач зазначає, що він буде сплачувати (заборгованість) рівними частинами (п.4 заяви), проценти по договору зобов'язується сплатити на протязі 4 - х місяців (п.5 заяви).

Зазначеній вище заяві, судом апеляційної інстанції не дано оцінки. Викладені в заяві відомості, можуть вплинути на встановлення тієї обставини, чи було переривання перебігу позовної давності у взаємовідносинах сторін, щодо вимог про стягнення основної заборгованості по кредиту та процентів за його користування.

За таких обставин, судова колегія приходить до висновку про те, що касаційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, а рішення прийняті у справі скасуванню, в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості по тілу кредиту у розмірі 578 637 грн. та заборгованості по відсотках, у розмірі 219 878, 70 грн. з направленням справи на новий розгляд.

При новому розгляді справи судам необхідно дати оцінку листу відповідача від 06.09.2010 року за № ю - 928 та з'ясувати чи впливає викладене у зазначеному листі на взаємовідносини сторін у даній справі.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк", в особі Львівського головного управління регіонального відділення Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 06.11.2013 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 29.01.2014 року прийняті у справі № 914/3332/13 скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості по тілу кредиту у розмірі 578 637 грн. та заборгованості по відсотках, у розмірі 219 878, 70 грн.

3. В іншій частині рішення Господарського суду Львівської області від 06.11.2013 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 29.01.2014 року прийняті у справі № 914/3332/13 залишити без змін.

4. Справу № 914/3332/13 направити на новий розгляд до Господарського суду Львівської області в іншому складі суду.