Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Дерепи В.І. - головуючого (доповідача), Грека Б.М., Палія В.В.

за участю представників: позивача - Єфременка О.О.

відповідача - Матвеєвої В.П.

розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київенерго" на рішення господарського суду м.Києва від 14 жовтня 2013 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 3 лютого 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Публічного акціонерного товариства "Київенерго" про стягнення заборгованості,

Позивач звернувся до господарського суду м.Києва з позовом до відповідача про стягнення 718 182,65 грн. заборгованості, в тому числі 163127,37 грн. інфляційних втрат, 462 546,07 грн. пені, 92 509,21 грн. 3% річних, посилаючись на неналежне виконання відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу № 1477-12-ПР від 31.07.2012 року.

Рішенням господарського суду м.Києва від 14 жовтня 2013 року (суддя Головіна К.І.) позов задоволений частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 429 185,05 грн. пені, інфляційних в сумі 162 801,77 грн., 86 072,18 грн. 3% річних, судовий збір. В решті частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 3 лютого 2014 року рішення суду скасоване частково. Прийняте нове рішення, яким позов задоволений частково. Стягнуто з відповідача на корись позивача пеню в сумі 429185,05 грн. та 3% річних в розмірі 86 072,18 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, скаржник просить їх скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права та прийняти нове рішення про відмову позивачеві в задоволенні його позовних вимог.

Обговоривши доводи касаційної скарги, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувана постанова апеляційного господарського суду підлягає залишенню без змін, з наступних підстав.

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

На підставі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як правильно встановлено господарськими судами попередніх судових інстанцій, 31 липня 2012 року між сторонами у справі був укладений договір № 1477-12-ПР купівлі-продажу природного газу, згідно умов якого позивач (продавець) зобов'язався передати покупцеві (відповідачу) в 2012 році імпортований природний газ, а покупець зобов'язувався прийняти та своєчасно оплачувати природний газ в строки і на умовах, передбачених даним договором.

Умовами розділу 6 укладеного договору встановлений порядок та умови проведення розрахунків за переданий природний газ.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи документів та правильно встановлено судом апеляційної інстанції, на виконання умов укладеного договору позивачем було поставлено відповідачеві природний газ обсягом 88678,570 тис. куб. м на загальну суму 413 396 082,21 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи документами, зокрема актами приймання-передачі природного газу від 31.08.2012 року, від 30.09.2012 року, від 31.10.2012 року, від 30.11.2012 року.

Таким чином, суд вважає, що апеляційний господарський суд при розгляді справи, дослідивши всі наявні в матеріалах справи докази, належним чином оцінивши їх в сукупності, дійшов обгрунтованого висновку про те, що в порушення умов укладеного договору відповідач свої зобов'язання по оплаті за отриманий ним від позивача природний газ своєчасно не виконав, внаслідок чого позивачем відповідачеві були нараховані 163127,37 грн. інфляційних втрат, 462 546,07 грн. пені, 92 509,21 грн. 3% річних, що і стало підставою для звернення позивача до відповідача з даним позовом до суду.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Як передбачено п.7.2 укладеного договору, за несвоєчасну оплату газу у строки, передбачені пунктом 6.1 договору, покупець сплачує на користь продавця, крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми прострочення платежу за кожен день простроченого платежу.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно частині 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як вірно було встановлено апеляційним господарським судом при розгляді справи, у зв'язку з порушенням відповідачем умов укладеного договору щодо своєчасної оплати поставленого природного газу, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції в цій частині, правильно стягнув з відповідача на користь позивача 429 185,05 грн. пені.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тому, приймаюче оскаржуване рішення, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 86 072,18 грн. 3% річних, нарахованих за період з 15.12.2012 року по 27.12.2012 року.

Як правильно було встановлено судом апеляційної інстанції при розгляді справи, заборгованість відповідача перед позивачем, яка виникла внаслідок порушення відповідачем умов укладеного договору щодо своєчасної оплати отриманого ним від позивача природного газу існувала менше ніж 15 календарних днів.

Тому, судова колегія вважає, що скасовуючи частково рішення місцевого господарського суду, апеляційний господарський суд дійшов правильного висновку про те, що на таку суму заборгованості інфляційні втрати не нараховуються, оскільки в такому випадку до прострочених платежів не може бути застосована індексація, у зв'язку з тим, що прострочка за цими платежами мала місце за період менший, ніж місяць.

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд обгрунтовано, з урахуванням всіх обставин справи, відмовив позивачеві в частині стягнення з відповідача 162 801,77 грн. інфляційних втрат.

За таких обставин, суд вважає, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції відповідає вимогам закону і обставинам справи, тому підстав для її зміни немає.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 3 лютого 2014 року залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.