910/15730/13 Про розірвання договору банківського рахунку та стягнення коштів - 08.04.2014 Прийняття

У серпні 2013 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) "Вента.ЛТД" звернувся до господарського суду з позовом до відповідача - Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" (далі ПАТ "КБ "Надра") про розірвання договору банківського рахунку "Час-кошти" від 05.08.2008, укладеного між ВАТ "Комерційний банк "Надра" (правонаступником якого є ПАТ "КБ "Надра") та ТОВ "Вента.ЛТД", а також про стягнення з ПАТ "КБ "Надра" на користь ТОВ "Вента.ЛТД" грошових коштів в розмірі 124938,41 грн., з яких 113580,37 грн. - залишок коштів на рахунку та 11358,04 грн. - пеня за порушення строків виконання платіжного доручення.

Рішенням господарського суду м. Києва від 10.10.2013 (суддя Пінчук В.І.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.01.2014 (колегія суддів у складі: Рябуха В.І. - головуючий, Кондес Л.О., Ропій Л.М.) позов задоволено. Розірвано договір банківського рахунку "Час-кошти" № 10/2008/10003540 від 05.08.2008, що укладений між ТОВ "Вента.ЛТД" та ПАТ "КБ "Надра". Стягнуто з ПАТ "КБ "Надра" на користь ТОВ "Вента.ЛТД" 113580,37 грн. залишку коштів, що обліковуються на рахунку № 26007003042002 номер якого замінено на № 26006230999002, 1158,00 грн. пені, 3645,78 грн. судового збору.

В касаційній скарзі ПАТ "КБ "Надра" просить рішення господарського суду м. Києва від 10.10.2013 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.01.2014 скасувати в частині стягнення з ПАТ "КБ "Надра" на користь ТОВ "Вента.ЛТД" 124938,41 грн., в цій частині провадження у справі припинити. Зазначає, що оскаржувані судові рішення прийняті при неповному з'ясуванні обставин справи, що мають значення для справи, з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 111-7 ГПК України касаційна інстанція перевіряє застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.

Судами встановлено, що 05.08.2008 між позивачем (клієнтом) та відповідачем (банком) укладено договір банківського рахунка "Час - кошти" № 10/2008/10003540 (далі - договір), відповідно до якого банк відкриває клієнту рахунок № 26007003042002 у гривнях та зобов'язується приймати та зараховувати на рахунок грошові кошти, що надходять клієнту виключно з поточного рахунка клієнта № 26008003042001, відкритого у банку, та виконувати розпорядження клієнта про перерахування сум з рахунка на поточний рахунок клієнта.

У пункті 1.3 договору зазначено, що клієнт передає, а банк приймає кошти, що надходять з поточного рахунка клієнта, і зобов'язується виплатити клієнтові суму коштів та проценти на умовах та в порядку, визначеному цим договором.

Пунктом 5.3 спірного договору передбачено, що договір втрачає чинність при поданні позивачем ( клієнтом ) заяви про закриття рахунку, але не пізніше закриття позивачем поточного рахунку № 10/2006/10001772 від 23.06.2006 р. у ВАТ " КБ " Надра " ( відповідача ).

З метою закриття рахунку ТОВ "Вента.ЛТД" було направлено ПАТ "КБ "Надра" заяву від 19.04.2013 № 351 "Про закриття рахунка та розірвання договору", в якій він просив розірвати договір від 05.08.2008 № 10/2008/10003540; закрити рахунок № 26007003042002, номер якого змінено на № 26006230999002, який відкритий на ім'я позивача, та перерахувати залишок коштів, що знаходяться на рахунку на рахунок позивача № 26007230999001, відкритий у ПАТ "КБ "Надра", про що до виконання було надане відповідне платіжне доручення.

Заява була надіслана рекомендованим листом з описом вкладення та отримана банком 25.04.2013, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 848657.

Однак, зазначена заява залишена банком без відповіді, а платіжне доручення від 19.04.2013 № 1 без виконання.

З метою реалізації свого права на розірвання договору № 10/2008/10003540 від 05.08.2008, закриття рахунку та розпорядження своїми коштами позивач повторно звернувся до відповідача із заявою № 454 від 03.06.2013 про закриття рахунку та розірвання спірного договору, але зазначена заява також залишена без відповіді, а платіжне доручення - без виконання.

Згідно ст. 1066 ЦК України, за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом (ст. 1068 ЦК України).

Відповідно до ст. 1075 ЦК України договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час. Залишок грошових коштів на рахунку видається клієнтові або за його вказівкою перераховується на інший рахунок в строки і в порядку, встановлені банківськими правилами.

Крім того, ст. 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" передбачено, що банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня. Міжбанківський переказ виконується в строк до трьох операційних днів.

Згідно з ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

При прийнятті оскаржуваних судових рішень місцевий та апеляційний господарські суди, керуючись приписами наведених норм, на підставі повного та всебічного дослідження фактичних обставин справи, дослідивши умови договору банківського рахунку 05.08.2008 № 10/2008/10003540, встановивши, що позивач неодноразово звертався до банку із заявами про розірвання договору банківського рахунка від 05.08.2008 № 10/2008/10003540, однак такі заяви банком залишені без уваги, на день звернення з даним позовом згадані заяви та платіжні доручення виконані не були, а тому дійшли обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позову про розірвання договору банківського рахунку "Час-кошти" від 05.08.2008.

Крім того, відповідно до ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Пунктом 8.4 ст. 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" передбачено, що міжбанківський переказ виконується в строк до трьох операційних днів.

Переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі (ст. 30.1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" (2346-14) ).

Ст. 1073 ЦК України встановлює правові наслідки неналежного виконання банком операцій за рахунком клієнта. Обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом (ст. 1074 ЦК України).

Відповідно до ст. 1089 ЦК України, за платіжним дорученням банк зобов'язується за дорученням платника за рахунок грошових коштів, що розміщені на його рахунку у цьому банку, переказати певну грошову суму на рахунок визначеної платником особи (одержувача) у цьому чи в іншому банку у строк, встановлений законом або банківськими правилами, якщо інший строк не передбачений договором або звичаями ділового обороту.

Так, судами встановлено, що згідно листа відповідача від 23.08.2012 № 5503, у зв'язку з припиненням діяльності Філії банку та створенням Відділення, поточний рахунок № 26008003042001 закрито 16.03.2012, залишок перераховано на рахунок № 26007230999001.

Станом на 10.06.2013 залишок коштів на рахунку № 26006230999002 становить 113580,37 грн. (лист банку від 10.06.2013 № 1886).

Таким чином, невиконання ПАТ "КБ "Надра" без поважних причин платіжного доручення клієнта, доданого до заяви ТОВ "Вента.ЛТД" від 19.04.2013 № 351 "Про закриття рахунка та розірвання договору", свідчить про порушення норми чинного законодавства, зокрема, ст. 1068 ЦК України, п.8.4 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" (2346-14) , умов договору та прав клієнта,

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про стягнення з відповідача на користь позивача залишку коштів в сумі 113580,37 грн., що обліковуються на рахунку № 26007003042002, номер якого змінено на № 26006230999002.

При цьому, у разі порушення банком, що обслуговує платника, встановлених цим Законом строків виконання доручення клієнта на переказ цей банк зобов'язаний сплатити платнику пеню у розмірі 0, 1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 відсотків суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором між ними. (п. 32.2 ст. 32 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні").

Оскільки право на стягнення з банка суми пені за порушення строків виконання доручення клієнта на переказ передбачено чинним законодавством України, а заявлена позивачем сума пені не перевищує 10% суми простроченого платежу, суди правомірно задовольнили вимогу про стягнення з банку 11358,04 грн. пені за порушення строків виконання платіжного доручення.

Щодо доводів заявника про немотивоване відхилення судом першої інстанції клопотання про залучення до матеріалів справи заяви від 01.10.2013 № 3148 про зарахування зустрічних однорідних вимог, колегія суддів зазначає наступне.

Як зазначено судом апеляційної інстанції, доказів надання суду першої інстанції до прийняття оскаржуваного рішення від 10.10.2013 зазначеної заяви відповідачем не надано. Про подання відповідачем у судовому засіданні заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог від 01.10.2013 № 3148 не зазначено і в протоколі судового засідання від 10.10.2013. Зауважень на протокол судового засідання в порядку ст. 81-1 ГПК України відповідачем подано не було.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Також колегія суддів не погоджується з доводами заявника про безпідставне неврахування судом апеляційної інстанції доданої до апеляційної скарги заяви від 01.10.2013 № 3148 про зарахування зустрічних однорідних вимог, оскільки відповідач не довів неможливості її подання до суду першої інстанції.

Відповідно до вимог ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Інші доводи касаційної скарги колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони зводяться до переоцінки доказів, що у відповідності до ст. 111-7 ГПК України виходить за межі компетенції суду касаційної інстанції.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України, діючи в межах повноважень суду касаційної інстанції згідно приписів статей 111-5, 111-7 ГПК України, вважає, що оскаржувані судові рішення відповідають вимогам матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись статтями 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.01.2014 та рішення господарського суду міста Києва від 10.01.2013 по справі № 910/15730/13 залишити без змін.