914/3129/13 Про визнання недійсними та скасування рішень сільської ради , та визнання недійсним договору оренди землі - 07.04.2014 Прийняття

У серпні 2013 року Львівський міжрайонний прокурор з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері звернувся до господарського суду Львівської області з позовом до Милятинської сільської ради, товариства з обмеженою відповідальністю "Астра-Авто" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державної інспекції сільського господарства у Львівській області, просив визнати недійсним рішення Милятинської сільської ради № 205 від 23.09.2008 року та № 243 від 25.12.2008 року; визнати недійсним договір оренди землі від 30.01.2009 року, укладений між відповідачами та застосувати наслідки недійсності правочину (а.с. 9-13).

Позовні вимоги мотивовано порушенням норм земельного законодавства при прийнятті спірних рішень та, відповідно, укладенні оспорюваного договору.

Рішенням господарського суду Львівської області від 17.10.2013 року (суддя Березяк Н.Є.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12.12.2013 року (головуючий Кузь В.Л., судді Желік М.Б., Малех І.Б.) (а.с. 119-125) у задоволенні позову відмовлено (а.с. 82-86).

Оскаржені судові акти мотивовано необгрунтованістю та недоведеністю позовних вимог.

Не погодившись з прийнятими судовими рішеннями, заступник прокурора Львівської області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, просив оскаржені судові акти скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити (а.с. 133-137).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 28.03.2014 року касаційну скаргу заступника прокурора Львівської області прийнято до провадження та призначено до розгляду на 07.04.2014 року (а.с. 144-145).

Розпорядженням секретаря першої судової палати № 02-05/117 від 04.04.2014 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Прокопанич Г.К. (доповідач), судді Євсіков О.О., Картере В.І.

У судове засідання 07.04.2014 року представники відповідачів - Милятинської сільської ради, товариства з обмеженою відповідальністю "Астра-Авто", третьої особи - Державної інспекції сільського господарства у Львівській області не з'явились, причин неявки суду не повідомили.

Відповідно до абз. 1 п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (v0018600-11) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

З врахуванням вищенаведеного судова колегія визнала за можливе розглянути справу у відсутність представників відповідачів - Милятинської сільської ради, товариства з обмеженою відповідальністю "Астра-Авто", третьої особи - Державної інспекції сільського господарства у Львівській області.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, вислухавши прокурора, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Частиною ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно п. 2 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 року № 02-5/35 (v5_35800-00) "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі заяви товариства з обмеженою відповідальністю "Астра-Авто" 28.11.2007 року Милятинською сільською радою було прийнято рішення № 137, яким надано товариству з обмеженою відповідальністю "Астра-Авто" дозвіл на збір матеріалів попереднього погодження місця розташування щодо відведення земельної ділянки під будівництво відпочинково-оздоровчого комплексу в с. Новий Милятин Буського району (а.с.15).

24.06.2008 року Милятинською сільською радою було прийнято рішення № 197, яким затверджено матеріали попереднього погодження місця розташування земельної ділянки та надано товариству з обмеженою відповідальністю "Астра-Авто" дозвіл на розроблення проекту відведення земельної ділянки призначеної під будівництво відпочинково-оздоровчого комплексу в с. Новий Милятин Буського району (а.с.16).

Рішенням Милятинської сільської ради № 205 від 23.09.2008 року затверджено товариству з обмеженою відповідальністю "Астра-Авто" проект відведення земельної ділянки та надано йому дозвіл на виготовлення технічної документації щодо відведення земельної ділянки під будівництво відпочинково-оздоровчого комплексу в с. Новий Милятин Буського району Львівської області.

Судами також встановлено, що 25.12.2008 року Милятинською сільською радою було прийнято рішення № 243, яким затверджено проекти землеустрою та відведення земельної ділянки і передано в оренду земельну ділянку товариству з обмеженою відповідальністю "Астра-Авто" терміном на 49 років, встановлено орендну плату у розмірі 3% від грошової оцінки земельної ділянки (а.с. 18-21).

На підставі вищенаведених рішень 31.01.2009 року між Милятинською сільською радою та товариством з обмеженою відповідальністю "Астра-Авто" було укладено договір оренди землі, за умовами якого орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 6,3171 га, розташовану в с. Милятин Буського району (а.с. 38-41).

Відповідно до п. 8 договору його укладено на 49 років.

Згідно п. 9 договору орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі і становить 11 901,41 грн. на рік.

Вказаний договір зареєстрований у Буському районному відділі Львівської регіональної філії Центру державного земельного кадастру, про що у Державному реєстрі земель внесено запис від 05.02.2009 року № 040944900001.

Згідно акту прийому-передачі від 05.02.2009 року орендодавець передав, а орендар прийняв вищезазначену земельну ділянку.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України, п. 3 ст. 24 Закону України від 21.05.1997 року № 280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Відповідно до підпункту в) ч. 1 ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: зміни цільового призначення земельних ділянок; надання в користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно технічних умов № 03/1491 та висновку про погодження проекту відведення земельної ділянки № 04-08-12855 від 02.09.2008 року спірна земельна ділянка відносилась до земель водного фонду України.

Також судами встановлено, що редакція статті 9 Закону України від 17.06.2004 року № 1808-IV "Про державну експертизу землевпорядної документації", чинна станом на 23.09.2008 року - на час прийняття Милятинською сільською радою рішення № 205 не передбачала необхідності (обов'язку) проведення державної експертизи проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок земель водного фонду.

Відповідно до п. 3 Прикінцевих положень Закону України від 16.09.2008 року № 509-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння будівництву" (509-17) (в редакції, чинній станом на 25.12.2008 року) прийняті і не виконані до набрання чинності цим Законом рішення відповідних органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування про погодження місця розташування об'єкта або про надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки зберігають чинність протягом двох років з дня набрання чинності цим Законом.

Вищезазначений Закон набрав чинності з 14.10.2008 року.

Як зазначалось вище та встановлено судами, рішеннями Милятинської сільської ради № 197 від 24.06.2008 року та № 205 від 23.09.2008 року було затверджено матеріали попереднього погодження місця розташування земельної ділянки та надано товариству з обмеженою відповідальністю "Астра-Авто" дозвіл на розроблення проекту відведення земельної ділянки затверджено проект відведення земельної ділянки та надано йому дозвіл на виготовлення технічної документації.

Враховуючи те, що рішення Милятинської сільської ради № 243 від 25.12.2008 року було прийнято на підставі прийнятих раніше та невиконаних рішень органу місцевого самоврядування, місцевий господарський суд, з яким погодилась і апеляційна інстанція, дійшов висновку про відповідність спірних рішень вимогам законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Враховуючи те, що позовні вимоги про визнання недійсним оспорюваного договору є похідними від вимог про визнання недійсними спірних рішень, у задоволенні яких відмовлено, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відмову у задоволенні і у вказаній частині.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно п. 3 ч. 1, ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обгрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві.

Пунктом 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.212 року № 7 (v0007600-12) "Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам" (із змінами і доповненнями, внесеними постановами пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року N 10 (v0010600-12) , від 16 січня 2013 року N 2 (v0002600-13) , від 29 травня 2013 року N 9 (v0009600-13) ) згідно з абзацом четвертим частини першої статті 2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Частиною другою згаданої статті передбачено, що у позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, за відсутності ж такого органу або відсутності у нього повноважень зазначає про це в позовній заяві.

Враховуючи недоведеність прокурором порушених економічних інтересів держави, необгрунтованість заявлених вимог та відповідність спірних рішень та оспорюваного договору чинному законодавству на момент їх прийняття та, відповідно, його укладення суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відмову у позові.

Частиною 2 ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 111-9 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

З врахуванням вищенаведеного підстави для скасування постанови суду апеляційної інстанції, якою було правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, відсутні.

Доводи заявника касаційної скарги про незастосування ч. 2 ст. 124 Земельного кодексу України є неспроможними, оскільки, передача земельних ділянок у користування можлива не тільки за результатами проведення земельних торгів, а на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування (ч. 1 ст. 123 Земельного кодексу України).

Інші доводи заявника касаційної скарги спростовуються висновками судів попередніх інстанцій та фактично стосуються переоцінки доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, визначені статтею 111-7 Господарського процесуального кодексу України.