29/441-09 Про стягнення пшениці за форвардним контрактом - 07.04.2014 Прийняття

У грудні 2009 року відкрите акціонерне товариство "Атоменергокомплект" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Безмятежне" про стягнення за форвардним контрактом від 03.03.2003 року № 10 пшениці 4-класу в кількості 160,052 тонни, пшениці 3-го класу в кількості 150,053 тонни, пшениці 5-го, 6-го класу в кількості 100,080 тонни, ячміня фуражного в кількості 160,052 тонни, кукурудзи фуражної в кількості 118,100 тонн, жита групи А в кількості 150,600 тонн, соняшника в кількості 79,100 тонн, цукру в кількості 50,00 тонн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач за умовами контракту здійснив стовідсоткову передплату за товар у сумі 800 000,00грн., однак, відповідач у порушення умов форвардного контракту та додаткових угод до нього не поставив зернові, зернобобові та масляничні культури позивачеві.

Рішенням господарського суду Харківської області від 15.11.2011 року позов задоволено. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Безмятежне" на користь публічного акціонерного товариства "Атоменергокомплект" за форвардним контрактом від № 10 від 03.03.2003 року пшеницю 4-класу в кількості 160,052 тонни, пшеницю 3-го класу в кількості 150,053 тонни, пшеницю 5-го, 6-го класу в кількості 100,080 тонни, ячмінь фуражний в кількості 160,052 тонни, кукурудзу фуражну в кількості 118,100 тонн, жито група А у кількості 150,600 тонн, соняшник в кількості 79,100 тонн, цукор в кількості 50,00 тонн (т. 1, а.с. 14).

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 01.02.2012 року рішення господарського суду Харківської області від 15.11.2011 року скасовано, прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 18.04.2012 року постанову Харківського апеляційного господарського суду від 01.02.2012 року скасовано, рішення господарського суду Харківської області від 15.11.2011 року залишено в силі.

Постановою Верховного Суду України від 27.11.2012 року у задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю "Безмятежне" про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року відмовлено.

У липні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю "Безмятежне" звернулося до господарського суду Харківської області з заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Харківської області від 15.11.2011 року, в якій просило суд скасувати зазначений судовий акт та прийняти новий про відмову у задоволенні позову ()4, а.с. 5-10.

Рішенням господарського суду Харківської області від 24.07.2013 року (суддя Френдій Н.А.) заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Безмятежне" про перегляд рішення господарського суду Харківської області від 15.11.2011 року у справі № 29/441-09 за нововиявленими обставинами задоволено, скасовано рішення господарського суду Харківської області від 15.11.2011 року. Прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено (т. 4, а.с. 84-93).

Судовий акт мотивовано наявністю рішення господарського суду Харківської області від 28.12.2012 року, залишеного без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 11.02.2013 року та постановою Вищого господарського суду України від 17.04.2013 року у справі № 5023/4890/12 (н.р.5023/6982/11), яким визнано недійсною додаткову угоду від 24.12.2004 року до форвардного контракту № 10 від 03.03.2003 року.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 21.10.2013 року (головуючий Пушай В.І., судді Плужник О.В., Істоміна О.А.) рішення господарського суду Харківської області від 24.07.2013 року скасовано. Заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Безмятежне" про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Харківської області від 15.11.2011 року у справі № 29/441-09 залишено без задоволення. Рішення господарського суду Харківської області від 15.11.2011 року у справі № 29/441-09 залишено без змін (т. 4, а.с. 137-143).

Оскаржений судовий акт мотивовано відсутністю нововиявлених обставин.

Не погодившись з прийнятим апеляційною інстанцією судовим актом, товариство з обмеженою відповідальністю "Безмятежне" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, просило постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21.10.2013 року скасувати, рішення господарського суду Харківської області від 24.07.2013 року залишити в силі (т. 4, а.с. 168-173).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 28.02.2014 року відновлено товариству з обмеженою відповідальністю "Безмятежне" пропущений процесуальний строк на звернення з касаційною скаргою, касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 24.03.2014 року (т. 4, а.с. 166-167).

У судовому засіданні 24.03.2014 року оголошувалась перерва до 31.03.2014 року.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 31.03.2014 року продовжено строк розгляду касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Безмятежне" та відкладено розгляд справи на 07.04.2014 року (т. 4, а.с. 196-197).

Розпорядженням секретаря першої судової палати № 02-05/117 від 04.04.2014 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Прокопанич Г.К. (доповідач), судді Євсіков О.О., Картере В.І.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до статті 112 Господарського процесуального кодексу України господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами. Підставами для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Відповідно до пункту 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 17 "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами" (v0017600-11) до нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами.

Тобто, однією з умов перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами на підставі ст. 112 ГПК України є істотність цих обставин для вирішення спору. Тому результат перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами залежить від того, чи спростовують ці обставини факти, які було покладено в основу судового рішення.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішення господарського суду Харківської області від 15.11.2011 року обгрунтовано тим, що відповідач не виконав зобов'язання з поставки товару на виконання умов форвардного контракту № 10, укладеного між сторонами 03.03.2003 року з урахуванням додаткових угод від 08.12.2003 року та від 24.12.2004 року, якими сторони вносили зміни до форвардного контракту №10 від 03.03.2003 року щодо строків передачі товару та найменування товару, при цьому остаточний строк передачі товару сторони визначили додатковою угодою від 24.12.2004 року, за умовами якої відповідач зобов'язався передати у власність, а позивач зобов'язався прийняти зернові, зернобобові та масляничні культури врожаю 2004 та 2005 років у строк з 30.08.2003 року до 31.12.2006 року.

Судами також встановлено, що підставою для звернення товариства з обмеженою відповідальністю "Безмятежне" з заявою про перегляд судового рішення від 15.11.2011 року за нововиявленими обставинами стала наявність рішення господарського суду Харківської області від 18.12.2012 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 24.10.2011 року та постановою Вищого господарського суду України від 06.03.2012 року у справі № 5023/4890/12 (н.р.5023/6982/11), яким було визнано недійсною додаткову угоду від 24.12.2004 року до форвардного контракту № 10 від 03.03.2003 року.

Згідно ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

У преамбулі та статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, рішенні Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також рішенні Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 року у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

В силу частини 3 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" згадані судові рішення та зміст самої Конвенції про захист прав та свобод людини є пріоритетним джерелом права для національного суду.

Відповідно до п. 1 ст. 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Місцевий господарський суд дійшов висновку, що обставини недійсності додаткової угоди від 24.12.2004 року до форвардного контракту № 10 від 03.03.2003 року, хоч і були встановлені пізніше, однак, в силу положень ст. 236 Цивільного кодексу України існували під час розгляду справи № 29/441-09.

Згідно п. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Місцевий господарський суд дійшов висновку, що визнання недійсної додаткової угоди від 24.12.2004 року до форвардного контракту № 10 від 03.03.2003 року, неналежне виконання, якого було покладено в основу рішення господарського суду Харківської області від 15.11.2011 року у справі № 29/441-09 є підставою для його скасування та відмови у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Згідно ч. 1 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Апеляційною інстанцією встановлено, що за умовами форвардного контракту № 10 від 03.03.2003 року товариство з обмеженою відповідальністю "Безмятежне" зобов'язалось передати у власність публічного акціонерного товариства "Атоменергокомплект" у строк з 30.08.2003 року до 31.12.2003 року зернові, зернобобові та масляничні культури врожаю 2003 р., а саме: пшеницю 4-го класу в кількості 160,052 тонни, пшеницю 3-го класу в кількості 150,053 тонни, пшеницю 5-й,6-й клас в кількості 100,080 тонни, ячмінь фуражний в кількості 160,052 тонни, кукурудзу фуражну в кількості 118,100 тонн, жито група А в кількості 150,600 тонн, соняшник в кількості 79,100 тонни, цукор в кількості 50,00 тонн.

Додатковими угодами від 08.12.2003 року та від 24.12.2004 року сторонами внесено зміни до форвардного контракту № 10 від 03.03.2003 року щодо строків передачі товару та років врожаю, при цьому остаточний строк передачі товару сторони визначили додатковою угодою від 24.12.2004 року, відповідно до умов якої відповідач зобов'язався передати у власність, а позивач зобов'язався прийняти зернові, зернобобові та масляничні культури врожаю 2004 та 2005 років у строк з 30.08.2003 року до 31.12.2006 року.

Апеляційна інстанція дійшла висновку, що предмет, ціна та інші істотні умови контракту щодо зобов'язань відповідача, (окрім певних строків) залишилися незмінними (чинними), у зв'язку з чим підстава задоволення рішення господарського суду Харківської області від 15.11.2011 року також не змінилась.

Апеляційна інстанція вважала, що факт визнання додаткової угоди до контракту недійсною не змінює та не скасовує наявності заборгованості за контрактом та не свідчить про невірно обраний позивачем спосіб захисту своїх прав, які ґрунтуються на положеннях самого контракту, а отже, не може тягнути за собою скасування судового рішення.

Таким чином, оскільки відсутня одночасна наявність трьох умов, які є необхідними ознаками існування нововиявлених обставин, підстав для перегляду судового рішення у даній справі за нововиявленими обставинами апеляційна інстанція не встановила.

Пунктом 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 6 "Про судове рішення" (v0006600-12) встановлено, що рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення суду апеляційної інстанції вказаним вимогам відповідає не у повному обсязі.

Як зазначалось вище, рішенням господарського суду Харківської області від 18.12.2012 року, залишеного без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 24.10.2011 року та постановою Вищого господарського суду України від 06.03.2012 року у справі № 5023/4890/12 (н.р.5023/6982/11) було визнано недійсною додаткову угоду від 24.12.2004 року до форвардного контракту № 10 від 03.03.2003 року.

Місцевим господарським судом встановлено, що позовні вимоги публічного акціонерного товариства "Атоменергокомплект" обгрунтовувались невиконанням форвардного контракту № 10 від 03.03.2003 року додаткових угод до нього.

Також місцевим господарським судом зазначено, що господарський суд Харківської області, приймаючи рішення 18.12.2012 року у справі № 5023/4890/12 (н.р.5023/6982/11) встановив, що форвардний контракт - це цивільно-правовий договір, за яким продавець зобов'язується у майбутньому в установлений строк передати базовий актив у власність покупця на визначених умовах, а покупець зобов'язується прийняти в установлений строк базовий актив і сплатити за нього ціну, визначену таким договором. Оскільки товар (сільгосппродукція), який підлягає поставці за форвардним контрактом № 10 від 03.03.2003 року визначений індивідуальними ознаками - роком виробництва і ціною поставки, а також те, що додатковою угодою змінено роки врожаю, строки виконання контракту та у період з 2003 року до 2005 року і в подальшому, відбувались зміни Національних стандартів України щодо зернових, зернобобових та масляничних, стосовно яких укладений форвардний контракт, відповідно до ч. 1 ст. 184 ЦК України базовий актив форвардного контракту є незамінним.

Також господарським судом Харківської області у вищевказаній справі встановлено, що продукція рослинництва є сезонною і її постачання не може переноситись на інші маркетингові періоди, оскільки сільськогосподарська продукція, вирощена в різні роки істотно відрізняється за своїми якісними показниками і, як наслідок, відноситься до інших типів, груп і підгруп.

Враховуючи приписи ст. ст. 35, 112 ГПК України та те, що визнання недійсною додаткової угоди від 24.12.2004 року, неналежне виконання якої (у тому числі) було покладено в основу рішення господарського суду Харківської області від 15.11.2011 року у справі № 29/441-09, місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для перегляду судового рішення у даній справі за нововиявленими обставинами.

Відповідно до ч. 1 ст. 111-10 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З врахуванням вищенаведеного постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню як така, що прийнята з порушенням норм як матеріального, так і процесуального права.

Відповідно до ч. 2 ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Пунктом 6 ч. 1 ст. 111-9 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

Враховуючи вищезазначене, судова колегія вважає за необхідне скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити рішення місцевого господарського суду в силі, яким повно та всебічно встановлені та досліджені обставини справи і правильно застосовані норми процесуального і матеріального права.

Відповідно до ч. 4 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.

З врахуванням вищезазначеного судовий збір у розмірі 8 000 (вісім тисяч) грн. 00 коп. за розгляд касаційної скарги повинен бути відшкодований публічним акціонерним товариством "Атоменергокомплект".

Керуючись ст.ст. 49, 111-7, 111-9 - 111-11, 112, 114 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Безмятежне" задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21.10.2013 року у справі № 29/441-09 скасувати.

Рішення господарського суду Харківської області від 24.07.2013 року у справі № 29/441-09 залишити в силі.

Стягнути з публічного акціонерного товариства "Атоменергокомплект" (місцезнаходження: 02099, м. Київ, вул. Санаторна, 9-а; код ЄДРПОУ 19122591) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Безмятежне" (місцезнаходження: 63652, Харківська область, Шевченківський район, с. Безмятежне; код ЄДРПОУ 30755465) 8 000 (вісім тисяч) грн. 00 коп. судового збору за розгляд касаційної скарги.