Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого : Кравчука Г.А.,

суддів: Мачульського Г.М., Швеця В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ Вина" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 04.02.2014 р. у справі Господарського суду № 916/13/2056 (916/492/14) Одеської областіза позовомЗаступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Одеської обласної ради до 1) Одеської міської ради, 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ Вина" про визнання права власності, визнання недійсним та скасування пункту рішення, визнання недійсним договору купівлі-продажу та зобов'язання повернути майно шляхом виселення в судовому засіданні взяли участь представники:

прокурор відділу ГПУ Сіромашенко Р.Л., посв. № 020951 від 09.10.2013 р.; позивача: не з'явились; відповідача-1: не з'явились; відповідача-2: не з'явились;

У грудні 2013 р. заступник прокурора Одеської області (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Одеської обласної ради (далі - Облрада) звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Одеської міської ради (далі - Міськрада) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ Вина" (далі - Товариство) у якій просив:

- визнати право спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Одеської області в особі Облради на нежилі підвальні приміщення, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Рішельєвська (колишня вул. Леніна), б. 4 та в цілому складаються з нежилих приміщень підвалу загальною площею 173,1 кв. м;

- визнати недійсним та скасувати пункт 1 рішення Міськради від 22.01.2010 р. № 4961-V "Про перелік об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Одеси, що підлягають приватизації та відчуженню у 2010 році та внесення змін до рішень Одеської міської ради" в частині включення до цього переліку під порядковим номером 13 підвальних приміщень площею 173,1 кв. м будинку 4 по вул. Рішельєвській у м. Одесі;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу від 22.04.2010 р. нежилих підвальних приміщень, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Рішельєвська (колишня вулиця Леніна), б. 4, та в цілому складаються з нежилих приміщень підвалу загальною площею 173,1 кв. м, укладений між територіальною громадою м. Одеси в особі Міськради та Товариством;

- зобов'язати Товариство повернути Облраді нежилі підвальні приміщення, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Рішельєвська (колишня вулиця Леніна), б. 4 та в цілому складаються з нежилих приміщень підвалу загальною площею 173,1 кв. м шляхом його виселення з цих приміщень;

- накласти арешт на нежилі підвальні приміщення, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Рішельєвська (колишня вулиця Леніна), б. 4 та в цілому складаються з нежилих приміщень підвалу загальною площею 173,1 кв. м на час провадження у справі за цим позовом.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 30.12.2013 р. (суддя Степанова Л.В.) вказану позовну заяву та додані до неї документи повернуто без розгляду на підставі пункту 5 частини першої ст. 63 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК (1798-12) ), відповідно до якого суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо порушено правила поєднання вимог або об'єднано в одній позовній заяві кілька вимог до одного чи кількох відповідачів і сумісний розгляд цих вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору.

Ухвала мотивована тим, що в позовній заяві прокурором об'єднано кілька вимог до кількох відповідачів і сумісний розгляд цих вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін, що утруднить вирішення спору.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 04.02.2014 р. (колегія суддів: Величко Т.А., Бойко Л.І., Таран С.В.) ухвалу Господарського суду Одеської області від 30.12.2013 р. скасовано, а справу передано на розгляд до Господарського суду Одеської області.

Вказана постанова мотивована тим, що позовні вимоги прокурора пов'язані між собою підставою виникнення та поданими доказами, їх сумісний розгляд не перешкоджатиме з'ясуванню прав та взаємовідносин сторін і не утруднить вирішення спору, а подання окремо позовних вимог щодо спірного об'єкту нерухомого майна призведе до затягування часу вирішення спору.

Товариство звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить постанову Одеського апеляційного господарського суду від 04.02.2014 р. скасувати, а ухвалу Господарського суду Одеської області від 30.12.2013 р. залишити в силі. Викладені в касаційній скарзі вимоги Товариство обґрунтовує тим, що суд апеляційної інстанції, скасовуючи ухвалу Господарського суду Одеської області, порушив норми матеріального та процесуального права, а саме ст. ст. 43, 58, 63 ГПК та ст. ст. 16, 203, 215, 388 Цивільного кодексу України.

Інші особи, які беруть участь у справі, не скористались правом, наданим ст. 111-2 ГПК, та відзив на касаційну скаргу Товариства до Вищого господарського суду України не надіслали, що не перешкоджає касаційному перегляду судового акту, який оскаржується.

За розпорядженням секретаря другої судової палати від 01.04.2014 р. розгляд справи у касаційному порядку здійснюється Вищим господарським судом України у складі колегії суддів: Кравчука Г.А. (головуючого), Мачульського Г.М. та Швеця В.О.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм процесуального права при прийнятті ухвали та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Товариства не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Повертаючи позовну заяву прокурора без розгляду на підставі пункту п'ятого частини першої ст. 63 ГПК, господарський суд першої інстанції виходив з того, що в ній об'єднано кілька вимог до кількох відповідачів і сумісний розгляд цих вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін, що утруднить вирішення спору.

Судом апеляційної інстанції було встановлено, що позовні вимоги прокурора обґрунтовано незаконністю п. 1 оскаржуваного рішення Міськради від 22.01.2010 р. № 4961-V "Про перелік об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Одеси, що підлягають приватизації та відчуженню у 2010 році, та внесення змін до рішень Одеської міської ради" в частині включення до цього переліку під порядковим номером 13 підвальних приміщень площею 173,1 кв. м. будинку 4 по вул. Рішельєвській у м. Одесі, недійсністю укладеного на його підставі договору купівлі-продажу від 22.04.2010 р. у зв'язку з відсутністю на це згоди дійсного власника майна - Облради та волі власника на його повернення і розпорядження ним. При цьому, підставою повернення спірного об'єкта позивачу може слугувати саме незаконність п. 1 рішення Міськради від 22.01.2010 р. № 4961-V, договору купівлі-продажу від 22.04.2010 р., які прокурор просить визнати недійсними, а також обставини, що свідчать про підстави набуття відповідачами майна, або обставини, переліченні у ст. 388 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини першої ст. 58 ГПК в одній позовній заяві може бути об'єднано кілька вимог, зв'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.

Пунктом 3.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011 р., № 18 (v0018600-11) "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України (1798-12) судами першої інстанції" роз'яснено, що позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами (зокрема, про стягнення неповернутого кредиту, відсотків за користування кредитом і неустойки; про визнання недійсним акта і про відшкодування заподіяної у зв'язку з його виданням шкоди; про стягнення вартості недостачі товару, одержаного за кількома транспортними документами і оформленої одним актом приймання або коли такий товар сплачено за одним розрахунковим документом; про спонукання до виконання зобов'язань за господарським договором і про застосування заходів майнової відповідальності за його невиконання тощо). Право об'єднати кілька однорідних позовних заяв або справ, у яких беруть участь ті ж самі сторони, надане також судді. При цьому останній вправі вирішувати питання про об'єднання лише тих заяв (справ), які перебувають в його провадженні. Однорідними можуть вважатися позовні заяви, які, пов'язані з однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим же позивачем до одного й того самого відповідача (чи відповідачів) або хоча й різними позивачами, але до одного й того ж відповідача. Однорідними ж позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов'язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів.

Виходячи зі змісту наведених процесуальних норм та роз'яснень Пленуму Вищого господарського суду України, враховуючи те, що позовні вимоги прокурора підтверджуються спільними доказами та випливають із одних і тих самих фактичних обставин, на яких вони ґрунтуються, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується із правовою позицією господарського суду апеляційної інстанції про те, що вимоги про визнання незаконним та скасування та п. 1 рішення Одеської міської ради від 22.01.2010 № 4961-V правомірно об'єднано в одну позовну заяву з вимогами про визнання недійсним укладеного на його підставі договору купівлі-продажу, зобов'язання Товариства повернути нерухоме майно власнику, про підтвердження права власності на яке також заявлено позовну вимогу.

Окрім того, як вірно наголошено господарським судом апеляційної інстанції ухвала Господарського суду Одеської області від 30.12.2013 р. не є належним чином обґрунтованою, оскільки місцевим господарським судом в її обґрунтування не зазначено жодних обставин того, чому спільний розгляд позовних вимог прокурора є неможливим та в чому полягає суттєве утруднення вирішення спору.

Посилання Товариства у касаційній скарзі на порушення господарським судом апеляційної інстанції норм процесуального права не знайшли свого підтвердження в процесі перегляду справи, у зв'язку із чим відхиляються колегією суддів Вищого господарського суду України як необґрунтовані.

При цьому, доводи скаржника про те, що господарським судом апеляційної інстанції було дано невірну оцінку доказам по справі, не можуть бути прийняті до уваги колегією суддів Вищого господарського суду України, оскільки, виходячи із наданих господарському суду касаційної інстанцій ст. ст. 111-5 та 111-7 ГПК повноважень, він не може давати оцінку доказам, а повинен на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевірити застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що постанова Одеського апеляційного господарського суду від 04.02.2014 р. відповідає нормам процесуального права, доводи касаційної скарги Товариства не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9 та 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ Вина" залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 04.02.2014 р. у справі № 916/13/2056 (916/492/14) Господарського суду Одеської області - без змін.