Колегія суддів Вищого адміністративного суду України

в складі: головуючий - Стародуб О.П.,

судді - Кочан В.М., Пасічник С.С.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.02.2012 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.07.2012 р. у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська, управління Державної казначейської служби України у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська, Апеляційного суду Дніпропетровської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

У січні 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання дій протиправними та зобов'язання стягнути з відповідачів незаконно утриманого податку з доходів фізичних осіб із його вихідної допомоги в розмірі 30402,60 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.02.2012 р., яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.07.2012 р., позов задоволено.

З такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій не погодився відповідач, подав касаційну скаргу, в якій посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить скасувати ухвалені судами рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши доповідача по справі та перевіривши матеріали справи колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, відповідно до частини 3 статті 43 Закону України "Про статус суддів", чинного на час виникнення спірних правовідносин, судді, який пішов у відставку, виплачується вихідна допомога без сплати податку у розмірі місячного заробітку за останньою посадою за ко жен повний рік роботи на посаді судді, але не менше шестимісячного заро бітку.

Підпунктом 4.3.1 пункту 4.3 статті 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" передбачено, що до складу загального місячного або річного оподаткованого доходу платника податку не включаються такі доходи (що не підлягають відображенню в його річній податковій декларації): сума державної матеріальної та соціальної допомоги у вигляді адресованих виплат коштів та надання соціальних послуг відповідно до закону, житлових та інших субсидій або дотацій, компенсацій (включаючи допомогу по вагітності та пологах), винагород та страхових виплат, які отримуються платниками податку відповідно з бюджетів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування згідно закону.

В ході розгляду справи судами встановлено, що наказом Апеляційного суду Дніпропетровської області від 17.12.2010 р. № 181 позивача звільнено у відставку з посади судді Апеляційного суду Дніпропетровської області.

Наказом голови Апеляційного суду Дніпропетровської області від 02.12.2011 р. № 229 "Про виплату залишку вихідної допомоги суддям, які вийшли у відставку у 2010 році" позивачу було передбачено виплату частини залишків вихідної допомоги.

Згідно довідки № 7-411-с від 15.12.2011 р. в 2011 році з суми вихідної допомоги було утримано податок з доходів фізичних осіб в розмірі 30402,60 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що оскільки вихідна допомога судді у зв'язку із відставкою носить разовий характер та відноситься до державної матеріальної допомоги, то утримання з позивача податку з доходів фізичних осіб є неправомірним та суперечить положенням закону.

З такими висновками судів колегія суддів погоджується і вважає, що вони відповідають нормам матеріального та процесуального права і фактичним обставинам справи.

Мотиви та доводи касаційної скарги висновки судів не спростовують і є безпідставними, оскільки за правилами частини 3 статті 43 Закону України "Про статус суддів" вихідна допомога судді виплачується без сплати податку, така редакція зазначеної статті була чинною на час виникнення спірних правовідносин, а тому суди обгрунтовано прийняли рішення про задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 210, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,-

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.02.2012 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.07.2012 р. у даній справі - без змін.

ухвала набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку та строки, передбачені главою 3 розділу IV КАС України (2747-15) .