904/5647/13 Про стягнення заборгованості за договором на виконання підрядних робіт - 02.04.2014 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроолія" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.12.2013 р. у справі Господарського суду № 904/5647/13 Дніпропетровської області за позовом Приватного підприємства "Горізонт" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроолія" про стягнення заборгованості за договором на виконання підрядних робіт в судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: не з'явились; відповідача: Бітенко Є.О., дов. № б/н від 01.04.2014 р.;

У липні 2013 р. Приватне підприємство "Горізонт" (далі - Підприємство) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, у якій просило стягнути на його користь з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроолія" (далі - Товариство) 69 851,84 грн. заборгованості, яка складається з: основної заборгованості за додатковими угодами № 7 та № 8 від 04.10.2010 р. до договору підряду № 31/05/10 від 31.05.2010 р. у розмірі 66 527,60 грн., інфляційних втрат у розмірі 445,92 грн. та 3 % річних у розмірі 2 878,32 грн., а також 6 652,76 грн. реальних збитків - витрат на юридичні послуги (правову допомогу).

Позовні вимоги Підприємство, посилаючись на норми Цивільного кодексу України (435-15) (далі - ЦК України (435-15) ) та Господарського кодексу України (436-15) (далі - ГК України (436-15) ) обґрунтовувало тим, що воно виконало роботи обумовлені додатковими угодами № 7 та № 8 від 04.10.2010 р. до договору підряду № 31/05/10 від 31.05.2010 р., укладеному з Товариством, проте останнє свої грошові зобов'язання перед ним за вказаними додатковими угодами виконало лише частково, у зв'язку із чим має заборгованість, яка підлягає стягненню з урахуванням інфляційних втрат та 3 % річних, а також реальних збитків, пов'язаних з витратами на юридичні послуги (правову допомогу).

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 17.09.2013 р. (суддя Петрова В.І.) позов Підприємства задоволено частково. Стягнуто з Товариства на користь Підприємства 66 527,60 грн. основного боргу, 2 391,67 грн. 3 % річних, 445,92 грн. інфляційних втрат та 6 652,76 грн. витрат на правову допомогу В іншій частині позову відмовлено.

В частині задоволення позовних вимог вказане рішення прийнято з мотивів, викладених Підприємством у позовній заяві. Часткове задоволення позовних вимог про стягнення 3 % річних мотивовано допущенням Підприємством помилок в їх нарахуванні.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.12.2013 р. (колегія суддів: Чоха Л.В., Антонік С.Г., Чимбар Л.О.) рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.09.2013 р. в частині задоволення позовних вимог Підприємства про стягнення з Товариства 6 652,76 грн. витрат на правову допомогу скасовано. В іншій частині рішення залишено без змін.

В частині скасування вказана постанова мотивована тим, що відповідно до чинного законодавства до стягнення підлягають лише витрати на правову допомогу, надану адвокатом, а також тим, що в розумінні ст. 22 ЦК України та ст. 224 ГК України вказані витрати не є збитками. В іншій частині апеляційний господарський суд погодився із висновками місцевого господарського суду.

Товариство звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.12.2013 р. та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.09.2013 р. в частині стягнення з нього основної заборгованості, 3 % річних та інфляційних втрат скасувати та прийняти в цій частині нове рішення про відмову в позові. Викладені у касаційній скарзі вимоги Товариство обґрунтовує посиланням на обставини справи, окремі положення договору підряду № 31/05/10 від 31.05.2010 р. та додаткових угод до нього, приписи ст.ст. 627, 629, 632, 654, 837, 844, 875, 877, 882 ЦК України, ст.ст. 174, 193, 321 ГК України та ст.ст. 1, 2, 47, 12, 13, 15, 21, 22, 32, 33, 43 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) (далі - ГПК (1798-12) України), зазначаючи про невідповідність висновків господарських судів попередніх інстанцій в оскаржуваній частині обставинам справи.

Підприємство не скористалось правом, наданим ст. 111-2 ГПК України, та відзиву на касаційну скаргу Товариства до Вищого господарського суду України не надіслало, що не перешкоджає касаційному перегляду судових актів, які оскаржуються.

Оскільки у касаційній скарзі Товариством оскаржується лише задоволення господарськими судами попередніх інстанцій позовних вимог Підприємства про стягнення з нього основної заборгованості, 3 % річних та інфляційних втрат, касаційний перегляд судових рішень здійснюється лише у цій частині.

За розпорядженням секретаря другої судової палати від 01.04.2014 р. розгляд справи у касаційному порядку здійснюється Вищим господарським судом України у складі колегії суддів: Кравчука Г.А. (головуючого), Мачульського Г.М. та Швеця В.О.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови в оскаржуваній частині, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Підприємства не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами на підставі матеріалів справи встановлено, що:

- між Товариством (замовник) та Підприємством (підрядник) 31.05.2010 р. укладено договір на виконання підрядних робіт № 31/05/10, за умовами якого замовник доручив, а підрядник прийняв на себе зобов'язання виконати підрядні роботи з капітального будівництва, реконструкції, поточного ремонту об'єктів нерухомості замовника поетапно, що вказані у додаткових угодах, які є невід'ємною частиною договору, а замовник зобов'язався прийняти та оплатити виконані роботи (далі - Договір);

- відповідно до п. 1.2. Договору підрядні роботи виконуються підрядником поетапно по кожному об'єкту замовника своїми силами та зі своїх матеріалів; об'єм, вартість та умови оплати підрядних робіт, строк виконання підрядних робіт по кожному об'єкту визначається додатковою угодою. До кожної додаткової угоди на виконання підрядних робіт по об'єктах додається договірна ціна. (п. 1.3. Договору);

- згідно з п. 7.1. Договору підрядник передає замовнику акти виконаних робіт протягом 3 днів з моменту закінчення виконання підрядних робіт, в яких зазначається вартість та об'єм виконаних підрядних робіт по будівництву об'єктів.

- у пункті 7.3. Договору сторони погодили, що здача-приймання виконаних підрядних робіт здійснюється уповноваженими представниками сторін. Про готовність виконаних підрядних робіт до здачі-приймання підрядник зобов'язаний письмово повідомити замовника за 3 робочих дні до дня закінчення виконаних робіт. Протягом 3 робочих днів з моменту отримання вказаного письмового повідомлення підрядника уповноважений представник замовника повинен прибути для прийняття виконаних підрядних робіт. За результатами здачі-приймання робіт підрядник складає акт приймання виконаних підрядних робіт у двох примірниках, підписує їх, скріплює своєю печаткою та надсилає замовнику. Замовник розглядає вказаний акт та довідку протягом 5 робочих днів з моменту їх отримання, у випадку згоди з ним - підписує акт та довідку, скріплює печаткою замовника та один примірник акта та довідки повертає підряднику, а у випадку незгоди з ним - надсилає підряднику письмову мотивовану відмову від підписання;

- в подальшому між сторонами було укладено додаткові угоди, роботи за якими, виконано Підприємством та прийнято Товариством без будь-яких заперечень та зауважень, що підтверджується підписаними сторонами актами приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в та довідками про вартість виконаних будівельних робіт за формою КБ-3 (т. 1, а.с. 74-210), у тому числі, за додатковими угодами: № 1 від 14.06.2010 р. на виконання робіт з ремонту покрівлі будівлі формовочного цеху (літера "А4") Товариства на суму 271 382,40 грн.; № 2 від 24.06.2010 р. на виконання робіт із зашивання ліхтарів полікарбонатом будівлі формовочного цеху (літера "А4") Товариства на суму 34 741,20 грн.; № 4 від 25.06.2010 р. на виконання робіт по заміні зливової каналізації будівлі формовочного цеху (літера "А4") Товариства на суму 8 154,00 грн.; № 7 від 04.10.2010 р. на виконання робіт з ремонту покрівель будівлі матеріального складу (літера "А1") та будівлі арматурного цеху (літера "А2") Товариства на суму 163 153,20 грн.; № 8 від 04.10.2010 р. на виконання робіт з ремонту покрівлі будівлі бази комплектації (літера "А") Товариства на суму 132 985,20 грн.; № 9 від 04.10.2010 р. на виконання робіт з демонтажу та встановлення витягувачів на будівлі матеріального складу (літера "А1") та будівлі арматурного цеху (літера "А2") Товариства на суму 7 800,00 грн.; № 10 від 04.10.2010 р. на виконання робіт з ремонту швів будівлі бази комплектації (літера "А") Товариства на суму 8 059,20 грн.; № 11 від 04.10.2010 р. на виконання робіт з ремонту швів будівлі матеріального складу (літера "А1") та будівлі арматурного цеху (літера "А2") Товариства на суму 6 500,40 грн.;

- окрім того, без підписання додаткової угоди за усною домовленістю сторін в межах Договору Підприємство виконало роботи з фарбування конструкцій будівлі формовочного цеху (літера "А4") Товариства на суму 44 265,60 грн., що підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в № 83 від 30.11.2010 р. та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за формою КБ-3 від 30.11.2010 р., підписаних сторонами без будь-яких заперечень та зауважень (т. 1, а.с.211-216);

- загальна вартість виконаних Підприємством та прийнятих Товариством за актами приймання виконаних будівельних робіт КБ-2в та довідками про вартість виконаних будівельних робіт КБ-3 робіт становить 677 041,20 грн.;

- за додатковими угодами № 7 від 04.10.2010 р. та № 8 від 04.10.2010 р. сторонами було погоджено локальні кошториси та договірні ціни на суму 155 604,00 грн. та 125 751,60 грн. відповідно;

- за актом приймання виконаних будівельних робіт № 99 виникло перевищення на суму 7 233,60 грн. за рахунок збільшення об'єму робіт по розбиранню покрівлі площею 462,72 кв.м. на загальну суму 1 787,20 грн., а також збільшення поточних витрат на 5 846,40 грн. у вигляді витратних матеріалів та транспортних витрат;

- за актом приймання виконаних будівельних робіт № 100 виникло перевищення на суму 7 549,20 грн. за рахунок збільшення поточних витрат на 8 031,60 грн., а також зменшення на 482,40 грн. витрат на роботи по обладнанню цементної стяжки (на 10 кв.м. менше);

- пунктом 3.1 Договору встановлено, що оплата замовником вартості виконаних підрядником робіт здійснюється на підставі рахунків, виставлених підрядником за фактично виконані роботи та актів приймання-передачі виконаних робіт. Оплата виконаних робіт здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок підрядника;

- за приписами п. 3 додаткових угод до Договору замовник зобов'язався провести кінцевий розрахунок із підрядником протягом 30 банківських днів з моменту підписання актів виконаних робіт за формою № КБ2-в та довідок про вартість виконаних робіт за формою № КБ-3;

- виконані Підприємством та прийняті Товариством підрядні роботи останнє оплатило частково - у розмірі 610 513,60 грн., що підтверджується реєстрами платіжних документів та випискою по рахунку Підприємства (т. 1, а.с. 217-235). Частково неоплаченими залишились акти приймання виконаних будівельних робіт від 12.07.2012 р. № 99 та від 12.07.2012 р. № 100, що складені, відповідно, за додатковими угодами № 8 і № 7 у сумі 66 527,60 грн.;

- відмовою від повної оплати вказаних актів слугувало те, що Підприємство перевищило погоджену додатковими угодами № 7 від 04.10.2010 р. та № 8 від 04.10.2010 р. вартість робіт на 7 549,20 грн. (за актом № 100) та 7 233,60 грн. (за актом № 99), тоді як, жодних додаткових угод про збільшення обсягу підрядних робіт сторони не укладали.

Згідно з частиною першою ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ч. 1 ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Відповідно до частини четвертої ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

З встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи вбачається, що в Договорі сторонами було узгоджено порядок прийняття та оплати виконаних підрядних робіт. Підписавши акти приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в та довідки про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ-3 без будь-яких заперечень та зауважень, Товариство погодилось з видами та обсягом виконаних робіт, їх вартістю, прийняло збільшені по обсягу та вартості роботи, визначені у актах приймання виконаних будівельних робіт № 99 та № 100, що є безумовною підставою для їх оплати.

Доводи касаційної скарги Товариства зазначеного вище не спростовують.

За приписами ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною першою ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За таких обставин, виходячи зі змісту вищенаведених норм та враховуючи наявність підтвердженої матеріалами справи заборгованості Товариства за фактично виконані Підприємством роботи, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що господарські суди попередніх інстанцій правильно задовольнили позовні вимоги Підприємства про стягнення на його користь з Товариства 66 527,60 грн. основної заборгованості.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за доцільне зазначити, що більшість доводів Товариства у касаційній скарзі зводяться до переоцінки окремих доказів у справі, проте ці доводи не можуть бути прийняті до уваги, оскільки виходячи із наданих господарському суду касаційної інстанцій ст. ст. 111-5 та 111-7 ГПК повноважень, він не може давати оцінку доказам, а повинен на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевірити застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок заявлених до стягнення з Товариства інфляційних втрат перевірено судами попередніх інстанцій та визнано арифметично вірним.

Розрахунок заявлених до стягнення з Товариства 3% річних перевірено судами попередніх інстанцій та встановлено, що з Товариства за прострочення грошового зобов'язання підлягають стягненню лише 2 391,67 грн. 3% річних.

А тому, враховуючи наведене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що місцевим та апеляційним господарськими судами правомірно задоволено позовні вимоги Підприємства і в частині стягнення на його користь з Товариства 3 % річних у розмірі 2 391,67 грн. та інфляційних втрат у розмірі 445,92 грн.

На підставі викладеного колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 ГПК постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.12.2013 р. в оскаржуваній частині ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги Товариства зводяться до переоцінки доказів по справі, не спростовують висновків господарських судів попередніх інстанції, у зв'язку з чим підстав для їх скасування не вбачається.