Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Черкащенка М.М. - головуючого (доповідач), Нєсвєтової Н.М., Студенця В.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" на постанову та на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 26.11.2013 року господарського суду міста Києва від 18.10.2013 року у справі господарського судуміста Києва за позовом Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" до Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про стягнення 37 830,23 грн. В засіданні взяли участь представники:

- позивача: Крат А.В.,- відповідача: Мицько Р.М.,

У вересні 2013 року Публічне акціонерне товариство "Полтаваобленерго" (далі - ПАТ "Полтаваобленерго") звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (далі - ДК "Газ України " НАК "Нафтогаз України") про стягнення 37830,23 грн. доходів, які ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" могла одержати у вигляді процентів на банківський вклад за час користування без достатньої правової підстави коштами ПАТ "Полтаваобленерго" у сумі 274377,19 грн., що сплачені були за договором № 06/11-871БО-24/2233 від 30.08.2011 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.10.2013 року провадження у справі зупинено на підставі пункту 3 частини 2 статті 79 ГПК України до закінчення процесу реорганізації ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" та встановлення правонаступника.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.11.2013 року ухвалу місцевого господарського суду від 18.10.2013 року залишено без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, ПАТ "Полтаваобленерго" подало касаційну скаргу, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.11.2013 року та ухвалу господарського суду міста Києва від 18.10.2013 року скасувати.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судами попередніх інстанцій не правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до винесення незаконних судових актів.

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи, дослідивши правильність застосування норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 2 статті 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою, зокрема, у випадку заміни однієї з сторін її правонаступником.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, Наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 26.07.2012 № 545 (v0545732-12) вирішено припинити діяльність Дочірньої компанії "Газ України" НАК "Нафтогаз України" шляхом її реорганізації - перетворення в Публічне акціонерне товариство та перейменування у "Синтез-Газ України". ПАТ "Синтез-Газ України" визнано правонаступником майнових прав та обов'язків ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" відповідно до затверджених у встановленому порядку передавальних актів після завершення процедури припинення діяльності ДК "Газ України" відповідно до чинного законодавства.

Зупиняючи провадження у справі на підставі пункту 3 частини 2 статті 79 Господарського процесуального кодексу України, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що реорганізація підприємства, установи чи організації має наслідком її вибуття як сторони у правовідношенні, щодо якого виник спір, що в свою чергу, призводить до процесуального правонаступництва, а оскільки процес передачі правонаступнику ПАТ "Синтез - Газ України" всього майна, прав та обов"язків відповідача ще не завершений, тому є підстави для зупинення провадження у справі до завершення процедури реорганізації відповідача з метою здійснення його заміни правонаступником.

Проте, з таким висновком попередніх судових інстанцій колегія суддів не може погодитись з огляду на наступне.

Згідно з частинами 1 і 2 статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Аналогічні положення містить й стаття 33 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".

Відповідно до статті 25 ГПК України, у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив. Про заміну або про відмову заміни сторони чи третьої особи її правонаступником господарський суд виносить ухвалу.

Між тим для застосування в даному разі зазначеної статті 25 ГПК України необхідно було, аби заміна сторони її правонаступником передувала в часі зупиненню провадження зі справи, чого в дійсності не відбулося, оскільки, як з'ясовано попередніми судовими інстанціями, ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" знаходиться в стані припинення, тобто процедуру реорганізації та перехід його прав та обов'язків до правонаступника не було закінчено і останнє не було виключено з ЄДР,

Отже, за вказаних обставин, у попередніх судових попередніх інстанцій були відсутні правові підстав для зупинення провадження у справі на підставі пункту 3 частини 2 статті 79 ГПК України, у зв"язку з чим ухвала та постанова підлягають скасуванню, як такі що винесені із неправильним застосуванням норм процесуального права, а справа - направленню до суду першої інстанції для розгляду справи по суті.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.11.2013 року та ухвалу господарського суду міста Києва від 18.10.2013 року у справі № 910/18300/13 скасувати.

Справу передати до господарського суду міста Києва для розгляду по суті.