904/5746/13 Про внесення змін до договору оренди земельної ділянки - 01.04.2014 Прийняття

Овечкін В.Е. - головуючий Чернов Є.В., Цвігун В.Л. за участю представників: Генеральної прокуратури України товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційної фірми "Сарбона" розглянув касаційну скаргу Гудименко Ю.В. Крутовських С.В. Дніпропетровської міської ради на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09 грудня 2013 року у справі № 904/5746/13 господарського суду Дніпропетровської області за позовом Прокурора Індустріального району міста Дніпропетровська в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської радидо товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційної фірми "Сарбона" про внесення змін до договору оренди земельної ділянки

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 19.09.2013 р. (суддя Ліпинський О.В.) в задоволенні позову про внесення змін до п. 3.1., п.3.2. договору оренди земельної ділянки від 16.07.2003 р., укладеного між позивачем та відповідачем, посвідченого нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_6 зареєстрованого в реєстрі за № 6068 зареєстрованого в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі за № 3921 від 28.07.2013 р. відмовлено в повному обсязі.

Суд дійшов висновку, про відсутність правових підстав для внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 16.07.2003 р., оскільки цей договір є припиненим у зв'язку з переходом права щодо земельної ділянки до набувача об'єкту нерухомого майна, що на ній розміщений.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.12.2013р. (судді: Кузнецов В.О., Павловський П.П., Науменко І.М.) рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.09.2013 р. залишено без зміни.

Дніпропетровська міська рада в касаційній скарзі просить постанову апеляційного господарського суду та рішення місцевого господарського суду скасувати з підстав неправильного застосування норм матеріального права, позов задовольнити.

Скаржник доводить, що суд порушив норми ст. 31 Закону України "Про оренду землі", ст. 125 Земельного кодексу України, оскільки новий власник нерухомого майна не зареєстрував у встановленому законом порядку право землекористування, тому за попереднім землекористувачем таке право не припинилося; суд не врахував норми ст. 21 Закону України "Про оренду землі", ст. 288 Податкового кодексу України, обов'язкове до виконання рішення міської ради № 216/8 від 02.02.2011 р., яким встановлено розмір орендної плати та у відповідність з яким слід привести договір оренди землі, що є предметом позову.

Вищий господарський суд України вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи касаційної скарги, приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено 16.07.2003 р. між Дніпропетровською міською радою (орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Сарбона" (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого, на підставі рішення Дніпропетровської міської ради від 18.06.2003 / № 123/10, орендодавець передає, а орендар приймає в оренду на умовах цього договору земельну ділянку площею 0,5862 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, для фактичного розміщення складських будівель, яка зареєстрована в Державному земельному кадастрі м. Дніпропетровська за кодом 1210100000:04:002:0045 згідно з планом земельної ділянки що додається.

Цей договір посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_7, зареєстрований в реєстрі за № 6068 та зареєстрований в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі 28.07.2003 р. за № 3921.

Згідно витягу про державну реєстрацію прав від 30.08.2011 р. право власності на нерухоме майно - будівлі та споруди, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, зареєстровано за № 31128325 за громадянином ОСОБА_8, на підставі рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 17.05.2011 р. та ухвали Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 10.08.2011 р.

Згідно договору дарування від 29.03.2012 р. ОСОБА_8 подарував 1/2 частину зазначеного вище об'єкта нерухомості, на користь ОСОБА_6. Право власності останнього зареєстровано в державному реєстрі прав 03.05.2012 р. за № 34008485.

Враховуючи викладене, суди визнали, що перехід права власності на об'єкт нерухомого майна зумовлює перехід права щодо земельної ділянки, з огляду на що правові підстави для внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 16.07.2003 р. відсутні, оскільки цей договір є припиненим.

Касаційна інстанція вважає, що такі висновки не ґрунтуються на вірному застосуванні норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, враховуючи нижченаведене.

Судом встановлено, що Ѕ частину об'єкта нерухомості на земельній ділянці, яка є предметом договору оренди, відповідачем було відчужено іншій особі.

Виникнення права власності або користування землею врегульовано Земельним кодексом України (2768-14) .

Згідно з частиною першою ст. 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти.

Згідно з частиною другою цієї ж статті якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Відповідно до ч. 1 ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Згідно з ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Як роз'яснено в п. 2.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 р. № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" (v0006600-11) у вирішенні спорів щодо переходу права власності на земельну ділянку внаслідок переходу права власності на житлові будинки, будівлі, споруди, що на них розміщені, судам необхідно досліджувати умови договору купівлі-продажу зазначеного нерухомого майна, наявність у продавця визначених законом документів, що посвідчують право на земельну ділянку, відповідність нерухомого майна, розміщеного на відповідних земельних ділянках, ознакам житлового будинку (будівлі, споруди), здійснення державної реєстрації права власності особи, яка придбала відповідне нерухоме майно, з урахуванням положень статей 331, 376 ЦК України, статей 116, 123, 124, 126 ЗК України.

Правочин, за яким переходить право власності на житлові будинки, будівлі, споруди, тягне за собою перехід права на земельну ділянку, на якій знаходиться відповідне нерухоме майно. Новий власник будинку (будівлі, споруди) у зв'язку з цим не звільняється від необхідності оформлення права на земельну ділянку відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обтяжень" (1952-15) . Таке оформлення здійснюється з урахуванням законодавчих приписів, зазначених в абзацах другому - п'ятому підпункту 2.12 пункту 2 цієї постанови, і положень постанови Кабінету Міністрів України від 06.05.2009 N 439 "Про деякі питання посвідчення права власності на земельну ділянку" (439-2009-п) .

Отже, вирішуючи спір суду слід надати оцінку договору за яким відчужено частину об'єкту нерухомості в частині визначення у цьому договорі розміру земельної ділянки, яка закріплюється за відчуженим об'єктом та необхідна для його використання, обставини, які свідчать про наміри сторін договору оренди земельної ділянки від 16.07.2003 р. припинити договір, зокрема, шляхом розірвання договору на підставі ч. 2 ст. 653 ЦК України, який укладено до 18.06.2018 р., обставини пов'язані з оформленням набувачем частини об'єкту нерухомості права користування на земельну ділянку з моменту державної реєстрації права власності.

Суду слід врахувати, що до особи, яка набула право власності на частину об'єкту нерухомого майна перейшло право користування земельною ділянкою в частині, що необхідна для використання свого майна, тому судове рішення у справі впливає на його права та обов'язки, а відтак його належить залучити до участі у справі.

Ураховуючи наведене, суд касаційної інстанції зазначає, що при вирішенні спору належно обставини справи, які мають значення для правильного вирішення спору судом не встановлено, судове рішення стосується прав набувача частини об'єкту нерухомого майна, якого до участі у справі залучено не було, що впливає на правильність вирішення спору, тому скаргу міської ради слід задовольнити частково.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 107, 108, 111-5, 111-7, 111-8, 111-9, 111-11 ГПК, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.12.2013 р. та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.09.2013 р. у справі № 904/5746/13 господарського суду Дніпропетровської області скасувати.