826/21442/15 Про визнання незаконною та скасування постанови державної виконавчої служби про закінчення виконавчого провадження - 26.09.2019 Прийняття

за позовом Державної архітектурно-будівельної інспекції України до Відділу державної виконавчої служби Солом`янського районного управління юстиції в місті Києві, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Публічного акціонерного товариства "Київський завод зварювального обладнання" - про скасування постанови, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Державної архітектурно-будівельної інспекції України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 листопада 2016 року, ухвалену в складі головуючого судді Данилишина В.М., і постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2017 року, ухвалену в складі: головуючого судді Парінова А.Б., суддів Грибан І.О., Губської О.А.,

І. Суть спору

1. Державна архітектурно-будівельна інспекція України (далі - позивач, ДАБІ України) звернулася до суду з позовом до Відділу державної виконавчої служби Солом`янського районного управління юстиції в місті Києві (далі - відповідач), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Публічного акціонерного товариства "Київський завод зварювального обладнання" - з вимогами:

1.1. скасувати постанову Відділу державної виконавчої служби Солом`янського районного управління юстиції в місті Києві від 21 листопада 2014 року про закінчення виконавчого провадження №43440663.

2. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувана постанова про закінчення виконавчого провадження була прийнята на підставі підробленої заяви про повернення виконавчого документа стягувачеві. Викладені обставини позивач уважає такими, що є достатніми для скасування її в судовому порядку.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

3. 21 листопада 2014 року головним державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Солом`янського районного управління юстиції у місті Києві прийнято постанову, якою з підстав, передбачених пунктом 9 частини першої статті 49 Закону України "Про виконавче провадження", закінчено виконавче провадження №43440663 з примусового виконання постанови Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в місті Києві №85/14/7/26-17/2102/02/1 від 21 лютого 2014 року про накладення на ПАТ "Київський завод зварювального обладнання" штрафу в розмірі 450660,00 грн.

4. Оскаржуване рішення відповідач прийняв на підставі заяви Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в місті Києві від 18 вересня 2014 року №7/26-48/1809/02/1. У вказаній заяві стягувач зазначив про скасування постанови про накладення на ПАТ "Київський завод зварювального обладнання" штрафу, а тому просив державного виконавця закінчити виконавче провадження та повернути виконавчий документ.

5. Не погоджуючися з указаною постановою, позивач звернувся до суду.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

6. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 листопада 2016 року адміністративний позов задоволено:

6.1. скасовано постанову про закінчення виконавчого провадження №43440663, прийняту 21 листопада 2014 року головним державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Солом`янського районного управління юстиції в місті Києві Лебедєвою Л.Ю. з примусового виконання постанови від 21 лютого 2014 року №85/14/7/26-17/2102/02/1.

7. Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції керувався тим, що тверджень позивача щодо обставин підробки документів, підтверджених фактом звернення до правоохоронних органів, у поєднанні з доказами про залишення без розгляду позову ПАТ "Київський завод зварювального обладнання" про оскарження постанови про накладення штрафу достатньо для висновку про те, що спірне виконавче провадження було закінчено за відсутності правових підстав.

8. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2017 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 листопада 2016 року скасовано й прийнято нову - про відмову в задоволенні позову.

9. Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції керувався тим, що заява Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в місті Києві, яка була підставою для закінчення виконавчого провадження, містить усі необхідні реквізити, зокрема підпис уповноваженої особи, скріплений печаткою. Водночас подання заяви про злочин за фактом підроблення вихідних документів Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в місті Києві до правоохоронних органів не є належним доказом підробки документа.

IV. Провадження в суді касаційної інстанції

10. У касаційній скарзі ДАБІ України, не погоджуючися з рішенням суду апеляційної інстанції, просить скасувати його з підстав порушення норм матеріального і процесуального права та ухвалити нове, яким залишити в силі рішення суду першої інстанції.

11. На обгрунтування вимог касаційної скарги позивач зазначає, що суд апеляційної інстанції дійшов до помилкових висновків про ненадання ним доказів підробки заяви Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в місті Києві, на підставі якої було закінчено виконавче провадження №43440663.

12. Скаржник звертає увагу на те, що в матеріалах справи містяться докази, якими підтверджується факт звернення до правоохоронних органів у зв`язку із закінченням виконавчого провадження №43440663 на підставі підробленої заяви. Скаржник також зазначає, що відомості про вказану заяву відсутні в електронному реєстрі вихідних документів Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в місті Києві.

13. Наведені обставини в сукупності з тим, що виконавчий документ, виконання якого здійснювалося в межах виконавчого провадження №43440663, не був скасований за наслідками його оскарження, свідчить, на думку скаржника, про те, що в матеріалах справи містяться достатні докази того, що виконавче провадження №43440663 було закінчено передчасно й за відсутності відповідних правових підстав.

14. У запереченні на касаційну скаргу третя особа оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції просить залишити без змін, а скаргу позивача - без задоволення, адже висновки суду апеляційної інстанції про недоведеність факту підроблення заяви про повернення виконавчого документа стягувачеві відповідають нормам матеріального та процесуального права.

15. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17 березня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

16. 15 грудня 2017 року, у зв`язку з початком роботи Верховного Суду, припинено процесуальну діяльність Вищого адміністративного суду України.

17. 05 березня 2018 року касаційну скаргу передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду.

18. За наслідками автоматизованого розподілу касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Шарапі В.М., суддям Бевзенку В. М., Данилевич В.М.

19. Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду - від 30 травня 2019 року, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача в цій справі, призначений повторний автоматизований розподіл указаної касаційної скарги.

20. За наслідками повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31 травня 2019 року касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Радишевській О. Р., суддям Кашпур О. В., Уханенку С. А.

V. Джерела права й акти їхнього застосування

21. Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України, у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року №?2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) , що набрав чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України (2747-15) ), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.

22. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

23. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України (2747-15) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані й розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

24. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

25. Умови й порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх у добровільному порядку, станом на момент виникнення спірних правовідносин, були врегульовані Законом України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року №?606-XIV (606-14) (далі - Закон №?606-XIV (606-14) ).

26. Статтею 1 Закону №?606-XIV визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

27. Відповідно до частин першої та другої статті 2 Закону №?606-XIV примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу" (202/98-ВР) .

28. Згідно із частиною першою статті 11 Закону №?606-XIV державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

29. Згідно із частиною першою статті 17 Закону №?606-XIV примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

30. Відповідно до частини другої статті 25 Закону №?606-XIV державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п`ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

31. Пунктом 9 частини першої статті 49 Закону №?606-XIV визначено, що виконавче провадження підлягає закінченню в разі повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ.

VI. Позиція Верховного Суду

32. Законом №?606-XIV (606-14) визначався вичерпний перелік підстав, коли виконавче провадження закінчується з підстав, що не пов`язані з досягненням мети виконавчого провадження - фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

33. Так, відповідно до пункту 9 частини першої статті 49 Закону №?606-XIV виконавче провадження закінчується на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ.

34. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 21 листопада 2014 року до Відділу державної виконавчої служби Солом`янського районного управління юстиції в місті Києві надійшла заява Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в місті Києві від 18 вересня 2014 року №7/26-48/1809/02/1, в якій остання просила закінчити виконавче провадження та повернути їй виконавчий документ.

35. Дослідивши вказану заяву, суд апеляційної інстанції встановив, що вона містить підпис начальника Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в місті Києві Ліхунова К., скріплений печаткою Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в місті Києві.

36. Отже, Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що в державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Солом`янського районного управління юстиції в місті Києві були визначені в пункті 9 частини першої статті 49 Закону №?606-XIV підстави для закінчення виконавчого провадження №43440663.

37. Суд апеляційної інстанції правильно відхилив доводи позивача про те, що заяву від 18 вересня 2014 року №7/26-48/1809/02/1 Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в місті Києві не складала й до органу державної виконавчої служби не відправляла, адже такі доводи не були підтверджені належними й допустимими доказами.

38. Відповідно до статті 69 КАС України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

39. Оцінка документів, як письмових доказів, здійснюється відповідно до положень принципу допустимості доказів, закріпленого в статті 70 КАС України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року), частиною четвертою якої визначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

40. Аналогічна норма закріплена частиною другою статті 74 КАС України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року).

41. Доказів того, що заяву від 18 вересня 2014 року № 7/26-48/1809/02/1 було підроблено, зокрема вироку суду, яким би була встановлена вина в підробленні документів, печаток, штампів чи бланків, позивачем до суду не надано.

42. Водночас суд апеляційної інстанції правильно зазначив про те, що подання заяви про злочин за фактом закінчення виконавчого провадження на підставі заяви від 18 вересня 2014 року № 7/26-48/1809/02/1 не є належним доказом того, що вказана заява була підроблена.

43. З огляду на викладене, Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про законність оскаржуваної постанови про закінчення виконавчого провадження й про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

44. Положеннями частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

45. Відповідно до частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

46. Згідно із частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

47. Переглянувши оскаржуване судове рішення в межах заявлених вимог касаційної скарги, Суд уважає, що висновки суду апеляційної інстанції в цій справі є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для його скасування чи зміни відсутні.

48. Доводи касаційної скарги висновків суду та фактичних обставин справи не спростовують.

VII. Судові витрати

49. Ураховуючи результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати не розподіляються.