Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий (доповідач), судді Бенедисюк І.М. і Харченко В.М.

розглянув касаційну скаргу компанії "Бункернет ЛТД." (Bunkernet LTD.), м. Лімасол, Республіка Кіпр,

на ухвалу господарського суду Одеської області від 20.10.2014 та

постанову Одеського апеляційного господарського суду від 20.11.2014

зі справи № 916/4218/14

за заявою компанії "Бункернет ЛТД."

до: компанії "Танаіс Шиппінг ЛТД." (Tanais Shipping LTD.), Валетта, Мальта;

компанії "Росшипком Марин ЛТД." (Rosshipcom Marine LTD.), Лімасол, Республіка Кіпр,

про вжиття запобіжних заходів,

за участю Іллічівської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України", м. Іллічівськ Одеської області.

Судове засідання проведено за участю представників:

компанії "Бункернет ЛТД." - Сушка С.,

компанії "Танаіс Шиппінг ЛТД." - не з'яв.,

компанії "Росшипком Марин ЛТД." - не з'яв.,

Іллічівської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України" - не з'яв.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

Компанія "Бункернет ЛТД." (далі - Заявник) звернулася до господарського суду із заявою про вжиття запобіжних заходів, в якій просила суд без повідомлення особи, щодо якої Заявник просить вжити запобіжні заходи, розглянути заяву та вжити запобіжні заходи шляхом накладення арешту на судно "Танаїс Дрім" (TANAIS DREAM", ІМО № 9283899, під прапором держави Беліз) шляхом заборони посадовим особам Іллічівської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України", капітану Іллічівського морського торговельного порту, посадовим особам державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" та іншим посадовим особам підприємств, установ та організацій оформлення будь-яких документів на вихід вказаного судна з акваторії порту до зняття з нього арешту, заборони Компанії "Танаіс Шиппінг ЛТД." та будь-яким іншим особам здійснювати відчуження цього судна.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 20.10.2014 (суддя Д'яченко Т.Г.), залишеною без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 20.11.2014 (колегія суддів у складі: Шевченко В.В. - головуючий, Головей В.М. і Колоколов С.І.), у задоволенні згаданої заяви відмовлено.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Заявник просить скасувати оскаржувані ухвалу і постанову попередніх судових інстанцій з даної справи, а заяву про вжиття запобіжних засобів залишити без розгляду. Скаргу з посиланням на Міжнародну конвенцію з уніфікації деяких правил щодо накладення арешту на морські судна від 10.05.1952, статті 41- 43, 358 Кодексу торговельного мореплавства України, статтю 19 Закону України "Про міжнародні договори України", статті 1, 16, 43-1 - 43-4, 85, 86, 107- 111 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) )мотивовано неправильним застосуванням господарським судом норм процесуального права.

Відзиви на касаційну скаргу не надходили.

Учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

За результатами цього розгляду Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Судові інстанції у прийнятті оскаржуваних ухвали і постанови виходили з таких обставин і висновків.

Заявником зазначається про наявність у компанії "Танаіс Шиппінг ЛТД." та компанії "Росшипком Марин ЛТД." заборгованості перед Заявником у сумі 445 761,18 дол. США за поставку пального на судно "Танаїс Дрім".

Ухвалою господарського суду Одеської області від 20.10.2014 відповідну заяву було призначено до розгляду в судовому засіданні на 20.10.2014 о 14:40, з витребуванням у Заявника низки доказів: письмових обґрунтувань з підтверджувальними доказами, які засвідчують реальну необхідність вжиття запобіжних заходів; матеріалів листування сторін щодо виконання умов досягнутих домовленостями з поставки та оплати пального, в яких містяться дані про невизнання названими компаніями свого обов'язку оплатити вартість пального (з доказами надіслання іншій стороні/отримання нею такої кореспонденції); письмових пояснь щодо того, яким чином арешт судна "Танаїс Дрім" сприятиме відновленню прав Заявника.

Суду було надано письмові та усні обґрунтування, зі змісту яких вбачається, що права Заявника фактично вже порушені, розмір збитків підтверджується поданими доказами.

Матеріали заяви не містять доказів на підтвердження дійсної необхідності вжиття запобіжних заходів, оскільки Заявником не доведено невизнання компаніями "Танаіс Шиппінг ЛТД." і "Росшипком Марин ЛТД." свого обов'язку оплатити вартість пального, поставленого Заявником, або вжиття названими компаніями заходів, направлених на уникнення виконання зобов'язань та відповідальності. Необхідність застосування запобіжних заходів Заявником зводиться до доведення самого факту правопорушення та фактичного розміру заборгованості, що не підпадає під ознаки статті 43-1 ГПК України.

Додані до матеріалів заяви роздруківки електронних листів не містять нотаріально посвідчених матеріалів офіційного перекладу цих листів, а дослідження судом їх перекладу не дозволяє встановити належність даних листів до предмета спірних правовідносин.

У матеріалах заяви відсутні докази того, що судно "Танаїс Дрім" є єдиним майном компаній "Танаіс Шиппінг ЛТД." і "Росшипком Марин ЛТД.", а також докази того, що вживаються заходи до залишення судном території України.

Причиною подання касаційної скарги стала незгода Заявника з відмовою в задоволенні його заяви про вжиття заходів до забезпечення позову. Водночас Заявник (скаржник) просить відповідну заяву залишити без розгляду.

Відповідно до статей 43-1, 43-2 ГПК України:

- особа, яка має підстави побоюватись, що подача потрібних для неї доказів стане згодом неможливою або утрудненою, а також підстави вважати, що її права порушені або існує реальна загроза їх порушення, має право звернутися до господарського суду з заявою про вжиття передбачених статтею 432 цього Кодексу запобіжних заходів до подання позову;

- запобіжні заходи включають, зокрема, накладення арешту на майно, що належить особі, щодо якої вжито запобіжні заходи, і знаходиться в неї або в інших осіб.

Як зазначено в постанові пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" (v0012600-12) :

- вжиття запобіжних заходів має здійснюватися для попередження порушень прав інтелектуальної власності та для збереження доказів такого порушення. Водночас з огляду на відсутність у розділі V1 ГПК (1798-12) "Запобіжні заходи" будь-яких обмежень щодо можливості вжиття запобіжних заходів виключно у правовідносинах, пов'язаних із захистом прав на об'єкти інтелектуальної власності, таке вжиття можливе і в інших правовідносинах, на які поширюються повноваження господарських судів. Відповідно, в усіх випадках вжиття запобіжних заходів господарські суди можуть враховувати викладене в даному розділі (тобто розділі ІІ "Запобіжні заходи") цих рекомендацій (пункт 7);

- до заяв про вжиття запобіжних заходів НЕ ЗАСТОСОВУЮТЬСЯ правила ГПК України (1798-12) , зокрема, стосовно залишення позову без розгляду (стаття 81 названого Кодексу) (пункт 11).

Можливість залишення без розгляду заяви про вжиття запобіжних заходів не передбачена й нормами розділу V1 ГПК України (1798-12) .

Відтак залишення без розгляду відповідної заяви скаржника не є можливим.

Водночас скаржником не наведено обґрунтованих доводів стосовно порушення або неправильного застосування попередніми судовими інстанціями у розгляді його заяви норм ГПК України (1798-12) та/або інших актів законодавства.

За таких обставин передбачених процесуальним законодавством підстав для скасування оскаржуваних судових актів не вбачається.

Керуючись статтями 111-9, 111-11 ГПК України, Вищий господарський суд України

Ухвалу господарського суду Одеської області від 20.10.2014 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 20.11.2014 зі справи № 916/4218/14 залишити без змін, а касаційну скаргу компанії "Бункернет ЛТД." (Bunkernet LTD.) - без задоволення.