Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Черкащенка М.М. - головуючого (доповідач), Жукової Л.В., Нєсвєтової Н.М., розглянувши касаційну скаргу у відкритому судовому засіданні Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постанову та на рішення Рівненського апеляційного господарського суду від 28.11.2013 року господарського суду Хмельницької області від 14.10.2013 року у справі господарського суду Хмельницької області за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Комунального підприємства "Міськтепловоденергія" про стягнення 123 619,99 грн. в засіданні взяли участь представники:

- позивача: Мельник В.В., - відповідача: Семенов С.В.,

25.07.2013 року Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - ПАТ "НАК "Нафтогаз України") звернулось до господарського суду Хмельницької області з позовом до Комунального підприємства "Міськтепловоденергія" (далі - КП "Міськтепловоденергія") про стягнення 88 728,96 грн. - пені, 17 144,32 грн. - інфляційних втрат та 17 746,70 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовано несвоєчасним виконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати поставленого позивачем товару за договором купівлі - продажу природного газу № 14/2479/11 від 30.09.2011 року.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 14.10.2013 року позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 11 888,22 грн. - пені, 2 377,61 грн. - 3% річних та 285,32 грн. - судового збору. В решті позовних вимог в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 28.11.2013 року, рішення господарського суду Хмельницької області від 14.10.2013 року залишено без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішення, ПАТ "НАК "Нафтогаз України" подало касаційну скаргу, в якій просить постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 28.11.2013 року та рішення господарського суду Хмельницької області від 14.10.2013 року скасувати в частині відмови у стягненні пені в сумі 76 840,74 грн., 3% річних в сумі 15 369,09 грн. та інфляційних втрат в сумі 17 144,32 грн. і прийняти нове рішення, яким ці позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування своїх вимог, скаржник посилається на те, що судами неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконних судових рішень.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 30.09.2011 року між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (продавець) та КП "Міськтепловоденергія" (покупець) був укладений договір № 14/2479/11 купівлі - продажу природного газу (надалі - договір № 14/2479/11), відповідно до якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю у IV кварталі 2011 року та в 2012 році імпортований природний газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезеного на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", далі - газ), для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями ти іншими споживачами, а покупець зобов'язався приймати та оплачувати газ на умовах цього договору.

Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами, (далі - споживачам покупця) та використовується теплогенеруючими, теплопостачальними) підприємствами на власні потреби та втрати. Продавець передає покупцеві з 01 жовтня 2011 року по 31 грудня 2012 року газ в обсязі до 14010,0 тис. куб. м. (чотирнадцять мільйонів десять тисяч куб. м). (п.п.1.2, 2.1 договору).

Відповідно до п.п.5.1, 5.2 договору № 14/2479/11 передбачено, що ціна (граничний рівень ціни) на природний газ та послуги з його транспортування установлюються НКРЕ. Ціна за 1000 куб. м природного газу становить 3023,50 грн. без урахування збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного гачу за регульованим тарифом та податку на додану вартість.

До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 3 023,50 грн., крім того цільова надбавка - 2% та ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 3 700,76 грн. До ціни газу додається тариф на послуги з транспортування природного газу, який становить 285,00 гри., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 342,00 грн. Всього до оплати за природний газ та послуги з його транспортуванням - 3 368,97 грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 4 042,76 грн.

Вказаним договором передбачено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу. При невиконанні покупцем вимог, передбачених у п.6.1 цього договору, продавець має право обмежити передачу газу покупцеві або припинити передачу газу до повного погашення заборгованості за переданий газ по цьому договору. (п.п.6.1, 6.2 договору).

Згідно п.п. 7.1, 7.2 договору № 14/2479/11 передбачено, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1. цього договору продавець має право не здійснювати доставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем пункту 6.1. умов цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від суми простроченого платежу.

До вказаного договору були внесені зміни шляхом підписання додаткових угод згідно яких сторони збільшили вартість та обсяг природного газу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач належним чином виконав свої зобов'язання за договором та поставив відповідачу у вересні - грудні 2012 року природний газ в обсязі 3 000,069 тис. куб. м. на загальну суму 13 678 174,64 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу.

Проте, відповідач, в порушення приписів ст.ст. 525, 526 ЦК України оплатив вартість отриманого природного газу із порушенням строків, обумовлених п.6.1 договору.

У зв'язку із несвоєчасною оплатою, позивач на підставі ст. 549 ЦК України та п.7.2 договору нарахував відповідачу 88 728,96 грн. - пені та на підставі ст. 625 ЦК України 17 144,32 грн. - інфляційних втрат та 17 746,70 грн. - 3% річних, які суди попередніх інстанцій задовольнили частково, стягнувши 11 888,22 грн. - пені та 2 377,61 грн. - 3% річних відповідно.

Предметом касаційного оскарження є рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови в стягненні пені, інфляційних втрат та 3% річних.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо правильності здійсненого перерахунку пені, 3% річних та інфляційних втрат, оскільки при їх нарахуванні позивач не врахував здійснених оплат, а також не звернув увагу на наявність переплат за поставлений природний газ.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій з приводу того, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Вищий господарський суд України, аналізуючи здійснений судами попередніх інстанцій розрахунок вважає його правомірним, оскільки позивач при зверненні з позовом не вірно визначив граничні терміни оплати по зобов'язаннях.

Суд касаційної інстанції, також відзначає, що господарські суди першої та апеляційної інстанції при здійсненому перерахунку пені, 3% річних та інфляційних втрат правильно врахували, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З урахуванням встановлених обставин справи та вищезазначених норм, колегія суддів, вважає висновки судів попередніх інстанцій вірними, а здійснений перерахунок пені, 3% та інфляційних втрат законним та обґрунтованим.

Доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують та повторюють доводи апеляційної скарги, які були предметом ретельного дослідження в суді апеляційної інстанції і їм дана належна правова оцінка.

Відповідно до пункту 1 статті 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого або постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені господарськими судами на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 28.11.2013 року та рішення господарського суду Хмельницької області від 14.10.2013 року у справі № 924/963/13 залишити без змін.