5/192/06 Про відмову задовольнити клопотання Акціонерного товариства відкритого типу про залишення без розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю про визнання кредиторських вимог, визнання частково кредиторських вимог ТОВ в сумі, яка забезпечена заставою майна боржника, з включенням їх до першої черги реєстру вимог кредиторів - 27.01.2015 Прийняття

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 30.09.2014 (суддя Адаховска В.С.) відмовлено у задоволенні клопотання Акціонерного товариства відкритого типу "Фірма "Аура" (далі АТВТ "Фірма "Аура") про залишення без розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" про визнання кредиторських вимог; визнано кредиторські вимоги ТОВ "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" частково в сумі 1 983 342,14 грн., які забезпечені заставою майна боржника, з включенням їх до першої черги реєстру вимог кредиторів; зобов'язано розпорядника майна Тимофєєву Т. П. внести відповідні відомості до реєстру вимог кредиторів АТВТ "Фірма "Аура"; в іншій частині кредиторські вимоги відхилено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 24.11.2014 (колегія суддів у складі Сидоренко М.В. - головуючий, Алєнін О.Ю., Величко Т.А.) ухвалу господарського суду Миколаївської області від 30.09.2014 залишено без змін.

В касаційній скарзі керуючий санацією АТВТ "Фірма "Аура" Лєдовська О.В. просить скасувати вищевказані ухвалу суду першої інстанції від 30.09.2014 та постанову суду апеляційної інстанції від 24.11.2014 та припинити провадження у справі стосовно розгляду заяви ТОВ "Фінансова компанія "Приватні інвестиції". В обгрунтування посилається на порушення ч. 2 ст. 25, ст. 80 ГПК України та ст.ст. 1, 14, 53 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) (далі Закон).

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 15.05.2006 за заявою АТВТ "Фірма "АУРА" порушено провадження у про його банкрутство в порядку ст. 53 Закону, введено процедуру санації та призначено керуючого санацією - голову правління боржника, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Тимофєєву Т.П.

06.06.2006 в газеті "Голос України" № 102 (3852) було опубліковане оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство АТВТ "Фірма "АУРА".

ВАТ "Кредобанк" звернулось до господарського суду із заявою про визнання грошових вимог в сумі 2 552 956,52 грн., які виникли внаслідок неналежного виконання боржником зобов'язань за кредитними договорами № 62-2004 від 02.12.2004 та № 63-2004 від 02.12.2004, укладеними між цими ж сторонами, та просило внести ВАТ "Кредобанк" до першої черги реєстру вимог кредиторів АТВТ "Фірма "АУРА", оскільки його вимоги забезпечені заставою майна Боржника, що підтверджується договорами іпотеки від 03.12.2004, від 18.03.2005 та договорами застави від 03.12.2004, від 14.01.2005 та від 20.12.2005.

Заява розглядалася судами неодноразово.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 05.03.2013 кредиторські вимоги ВАТ "Кредобанк" визнані частково, в загальному розмірі 2 458 216,98 грн., з яких: заборгованість зі сплати кредиту за кредитним договором № 62-2004 від 02.12.2004 - 951 500 грн., зі сплати відсотків - 18 237,08 грн., пені по сплаті відсотків - 244,72 грн., пені по сплаті кредиту - 32 550,12 грн.; заборгованість зі сплати кредиту за кредитним договором № 63-2004 від 02.12.2004 - 1 410 000 грн., зі сплати відсотків - 27 025 грн., пені по сплаті відсотків - 1 163,62 грн., пені по сплаті кредиту - 20496,44 грн.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 05.03.2013 здійснено процесуальне правонаступництво, а саме: замінено кредитора у справі ВАТ "Кредобанк" на його правонаступника - ТОВ "Фінансова компанія "Приватні інвестиції".

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 13.08.2013 ухвалу господарського суду Микоалаївської області від 05.03.2013 про часткове задоволення кредиторських вимог ВАТ "Кредобанк" скасовано; у визнанні грошових вимог ПАТ "Кредобанк" до АТВТ "Фірма "АУРА" у сумі 2 461 105,20 грн., які забезпечені заставою майна Боржника, - відмовлено, справу повернуто до господарського суду Миколаївської області для подальшого розгляду.

постанова мотивована тим, що станом на 05.03.2013 ВАТ "Кредобанк" вже не було заставним кредитором АТВТ "Фірма "АУРА", оскільки на цей час вже було здійснено процесуальне правонаступництво - замінено Банк на Компанію, до якої й перейшли права вимоги за кредитними договорами та за усіма забезпеченнями, відповідно до забезпечувальних документів, вказаних у додатку № 1 до договору.

ТОВ "ФК "Приватні інвестиції" звернулося до місцевого господарського суду з заявою (вих. № 747-748/і/2012 від 30.09.2013) про визнання кредиторських вимог до Боржника в сумі 2 965 697,22 грн..

Клопотанням від 12.06.2014 ТОВ уточнило розмір заявлених кредиторських вимог, просило визнати їх в загальній сумі 2 037 797,32 грн. як вимоги, забезпечені заставою майна Боржника, а саме: за Договором-1 - 579 112,26 грн., з яких: 528 080,34 грн. - сума заборгованості за кредитом з урахуванням проведених Боржником після 15.05.2006 погашень, 18 237,08 грн. - сума заборгованості за відсотками, 32 794,84 грн. - сума нарахованої пені по кредиту та відсотках; за Договором-2 - 1 458 685,06 грн., з яких: 1410000,00 грн. - заборгованість за кредитом, 27 025,00 грн. - заборгованість за відсотками, 21 660,06 грн. - сума нарахованої пені по кредиту та відсотках.

Місцевий господарський суд, з висновками якого погодився апеляційний господарський суд, визнав кредиторські вимоги ТОВ "ФК "Приватні інвестиції" частково в сумі 1983342,14 грн., виходячи на наступного.

Так, судом встановлено, що 02.12.2004 між АТ "Кредит Банк (Україна)", яке з 23.12.2005 змінило назву на ВАТ "Кредобанк" та правонаступником якого, як вище зазначалось, в подальшому стало ПАТ "Кредобанк") та АТВТ "Фірма "АУРА" (Позичальник) було укладено кредитний договір № 62-2004 (далі договор-1), згідно з п. 1 якого Банк надає Позичальнику кредит в сумі 939 400,00 грн. терміном до 02.09.2007 зі сплатою 18 % річних.

Відповідно до п. 2.1. Договору-1 виконання зобов'язань Позичальника по цьому договору забезпечується іпотекою та заставою.

В подальшому, 10.01.2005, 14.10.2005, 30.11.2005, 20.12.2005 та 30.05.2007, між названими вище сторонами укладено додаткові угоди до Договору-1.

02.12.2004 між АТ "Кредит Банк (Україна)" та АТВТ "Фірма "АУРА" (Позичальник) було укладено кредитний договір № 63-2004 (далі договір-2).

У відповідності до п. 1 Договору-2 (з наступними змінами та доповненнями) Банк надає Позичальнику терміновий кредит в сумі 1 420 000,00 грн. терміном до 30.11.2007 зі сплатою 23 % річних.

Згідно п. 2.1. Договору-2 виконання зобов'язань Позичальника по цьому договору забезпечується іпотекою та заставою.

30.11.2005 між вказаними вище сторонами укладено додаткову угоду до Договору2.

У забезпечення виконання зобов'язань Позичальника по вищезазначеним кредитним договорам між названими сторонами укладено наступні договори:

- договір іпотеки від 03.12.2004 (з наступними змінами та доповненнями, внесеними додатковими договорами № 1 від 30.11.2005 та № 2 від 04.06.2007), предметом якого є нерухоме майно: цілісний майновий комплекс, що знаходиться в м. Миколаєві, вул.Севастопольська, 136, заставною вартістю, визначеною сторонами, в сумі 2272835,00 грн.;

- договір застави від 03.12.2004 (з наступними змінами та доповненнями, внесеними додатковими договорами № 1 від 30.11.2005 та № 2 від 04.06.2007), предметом якого є майно (обладнання), вказане в додатку до цього договору, заставною вартістю, визначеною сторонами, в сумі 478 000,00 грн.;

- договір застави від 14.01.2005 (з наступними змінами та доповненнями, внесеними додатковими договорами № 1 від 30.11.2005 та № 2 від 04.06.2007), предметом якого є майно (обладнання), вказане в додатку до цього договору, заставною вартістю, визначеною сторонами, в сумі 616 410,00 грн.;

- договір іпотеки від 18.03.2005 (з наступними змінами та доповненнями, внесеними додатковими договорами № 1 від 30.11.2005 та № 2 від 04.06.2007), предметом якого є нерухоме майно: нежитловий об'єкт, що знаходиться в м. Миколаєві, вул.Млинна, 21, заставною вартістю, визначеною сторонами, в сумі 2 491 025,00 грн.;

- договір застави від 20.12.2005 (з наступними змінами та доповненнями, внесеними додатковим договором № 1 від 30.05.200), предметом якого є майно (обладнання), заставною вартістю, визначеною сторонами, в сумі 750 000,00 грн.

Таким чином, загальна вартість заставного майна АТВТ "Фірма "АУРА" перед ПАТ "Кредобанк" склала 6 608 270,00 грн.

Банк свої зобов'язання за кредитними договорами № 62-2004 та № 63-2004 від 02.12.2004 виконав у повному обсязі, а Боржником умови кредитних договорів належним чином не виконано, внаслідок чого утворилася заборгованість.

Ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

За приписами ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання.

Положеннями п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України також передбачено, що одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки.

29.11.2011 між ПАТ "Кредобанк" та ТОВ "ФК "Приватні інвестиції" укладено договір факторингу, за умовами якого Банк продає та відступає Новому кредитору (ТОВ "ФК "Приватні інвестиції"), а Новий кредитор купує та приймає від Банку права вимоги, визначені у Додатку № 1 (п. 3.1 Договору).

Право вимоги означає повний обсяг прав грошової вимоги до позичальників за кредитними договорами та повний обсяг прав вимоги до сторін забезпечення за забезпечувальними документами, строк виконання за якими настав на дату відступлення прав вимоги за цим договором, а також які виникнуть у майбутньому, зокрема, право на основну суму кредиту, на проценти, нараховані на неї, на комісії та будь-які штрафні санкції (за наявності), що підлягають сплаті у відповідності до умов кредитних договорів.

Пунктом 3.2 Договору факторингу передбачено, що сторони зобов'язані підписати на дату надходження ціни відступлення на рахунок Банку акт прийому-передачі Портфеля Заборгованостей. Даний акт є фактичним підтвердженням переходу прав вимоги за Портфелем Заборгованості відповідно до умов цього договору. Договір набирає чинності з моменту підписання даного акту, який було підписано сторонами договору 14.12.2011.

З даного акта вбачається, що відповідно до п. п. 3.1, 3.2 Договору шляхом купівлі права грошової вимоги від 29.11.2011 ПАТ "Кредобанк" передає Портфель Заборгованостей, а ТОВ "ФК "Приватні інвестиції" приймає його, згідно Додатку № 1 до Договору.

Портфель Заборгованості означає сукупність невиконаних (несплачених) позичальниками грошових зобов'язань перед Банком, нарахованих відповідно до умов кредитних договорів і ще не сплачених на день підписання цього Договору, зокрема, пов'язаних із сумою основного боргу по кредиту, процентами, комісіями, штрафними санкціями тощо.

Положеннями ст. 512 ЦК України встановлено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою стороною внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) та правонаступництва.

Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладення між ними відповідного договору. Заміна кредитора у зобов'язанні допускається шляхом відступлення права вимоги на підставі правочину протягом усього часу існування зобов'язання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав (ст. 514 ЦК України).

Ст. 517 ЦК України передбачено, що укладаючи між собою правочин про заміну кредитора у зобов'язанні первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Отже, зі змісту наведеної вище статті слідує, що при укладенні договору про заміну кредитора в зобов'язанні сторони в будь-якому разі повинні погодити умову про перелік документів, які засвідчують права, що передаються. Такі документи є доказами переходу прав нового кредитора в зобов'язанні та підтверджують правове становище останнього перед третіми особами.

Згідно витягу з Додатку № 1 до Договору застави майнових прав від 29.11.2011 "Перелік Заборгованостей, відповідно до Договору факторингу шляхом продажу", а також витягу з Додатку № 1 до договору факторингу № 1 від 29.11.2011 ("База даних"), загальна заборгованість АТВТ "Фірма "АУРА" перед ПАТ "Кредобанк", яку останній передає ТОВ "ФК "Приватні інвестиції" становить:

- за кредитним договором № 62-2004 - 580 732,09 грн., з яких: основна сума боргу - 528 080,06 грн., відсотки - 52 652,03 грн.;

- за кредитним договором № 63-2004 - 2 384 964,85 грн., з яких: основна сума боргу - 1 410 000,00 грн., відсотки - 974 964,85 грн.

Отже, загальна сума права вимоги до АТВТ "Фірма "АУРА", яку ПАТ "Кредобанк" передав ТОВ "ФК "Приватні інвестиції", склала 2 965 696,94 грн.

При цьому судами встановлено, що права вимоги до АТВТ "Фірма "АУРА" сум нарахованої пені за вказаними вище кредитними договорами від Банку до Компанії не передавались.

Крім того, судами встановлено, що згідно витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна № 41310281 від 22.07.2013 стосовно майна АТВТ "Фірма "АУРА", 19.12.2011, 20.12.2011 та 26.12.2012 державним реєстратором вносились зміни до реєстру, а саме вилучено обтяжувача ПАТ "Кредобанк" за договорами застави від 03.12.2004, 14.01.2005 і 20.12.2005 та додатковим договором від 30.11.2005 до договору застави майнових прав від 10.12.2004 та додано нового обтяжувача - ТОВ "ФК "Приватні інвестиції".

Наведене підтверджується витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна № 45557559 від 07.11.2014. щодо обтяжень Боржника.

Крім того, за даними Інформаційної довідки з Державного реєстру іпотек № 7636518 від 07.08.2013, іпотекодержателем нерухомого майна АТВТ "Фірма "АУРА" (майнового комплексу, розташованого за адресою: м. Миколаїв, вул. Севастопольська, буд. 136 та нежитлового об'єкта, розташованого у м. Миколаєва по вул. Млинній, 21) є також ТОВ "ФК "Приватні інвестиції", і відповідні відомості були внесені державним реєстратором до реєстру 23.12.2011.

Відповідно до вимог ст. 1 Закону кредитор - юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів). Поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Згідно з ст. 14 Закону (у редакції, чинній до 19.01.2013), конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують. Копії зазначених заяв та доданих до них документів кредитори надсилають боржнику та розпоряднику майном.

При цьому, частиною ст. 14 Закону визначений обов'язок розпорядника майна окремо внести до реєстру вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їх заявами, а за їх відсутності, - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав.

Таким чином, законодавством, що регулює правовідносини банкрутства, вимоги заставних кредиторів віднесені до привілейованих, обов'язок включення їх до реєстру вимог кредиторів покладено на розпорядника майна незалежно від того, чи звертався заставний кредитор із заявою про визнання його грошових вимог, оскільки такі вимоги випливають з встановлення обставин наявності у боржника заставного майна.

Розглядаючи заяву ТОВ "ФК "Приватні інвестиції" про визнання кредиторських вимог до боржника, судом встановлено, що боржник частково погасив заборгованість перед ПАТ "Кредобанк" за Договором-1, що підтверджується копіями відповідних платіжних доручень, Додатком № 1 до договору факторингу ("База даних"), в якому зазначено, що прострочена кредитна заборгованість по договору № 62-2004 від 02.12.2004 складає саме 528 080,06 грн., а також листами ТОВ "ФК "Приватні інвестиції" № 578 від 26.11.2012 та № 10-120112 від 12.01.2012 на адресу АТВТ "Фірма "АУРА".

Таким чином, станом на 29.11.2011 (дату укладення договору факторингу), загальна сума заборгованості за вищевказаними кредитними договорами склала 2965696,94 грн., право вимоги якої Банком було передано Компанії.

Згідно з ч. 6 ст. 3 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами.

Ст. 33 вказаного Закону встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

У разі порушення провадження у справі про відновлення платоспроможності іпотекодавця або визнання його банкрутом або при ліквідації юридичної особи - іпотекодавця іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки незалежно від настання строку виконання основного зобов'язання, якщо іпотекодержатель і правонаступник іпотекодавця не досягнуть згоди про інше.

Частинами 1, 2 статті 1, частиною 2 ст. 11 Закону України "Про заставу" визначено, що застава - це спосіб забезпечення зобов'язань. Кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави). Заставодавцем може бути як сам боржник, так і третя особа (майновий поручитель).

Відтак, якщо боржник не виконав або неналежно виконав основне зобов'язання, грошові вимоги кредитора, забезпечені заставою майна боржника, відповідно до частини 6 ст. 14 та підпункту "а" пункту 1 частини 1 ст. 31 Закону про банкрутство включаються до реєстру вимог кредиторів окремо і задовольняються у першу чергу.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, матеріалами справи підтверджується, що вартість заставного майна була визначена сторонами при укладенні відповідних договорів застави та іпотеки, що узгоджується з приписами чинного законодавства, зокрема ч. 6 ст. 5 Закону України "Про іпотеку", ст. 582 ЦК України, і відповідно до договорів іпотеки та застави, становить 6 608 270,00 грн.

Місцевий господарський суд, повно та об'єктивно дослідивши подані заявником докази на підтвердження його кредиторських вимог, перевірив розрахунки сум основного боргу та нарахованих відсотків, які подавалися як первісним кредитором, так і його правонаступником, врахував арифметичні помилки у наданих ТОВ "ФК "Приватні інвестиції" розрахунках, дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення вимоги ТОВ "ФК "Приватні інвестиції" до АТВТ "Фірма "АУРА" у сумі 1 983 342,14 грн., а саме:

- за кредитним договором № 62-2004 від 02.12.2004: 528 080,06 грн. - заборгованість за кредитом з урахуванням проведених Боржником погашень, згідно Додатку № 1 до договору факторингу від 29.11.2011 ("База даних"), 18 237,08 грн. - заборгованість за відсотками станом на 15.05.2006 (порушення провадження у даній справі);

- за кредитним договором № 63-2004 від 02.12.2004: 410 000,00 грн. - заборгованість за кредитом, згідно Додатку № 1 до договору факторингу від 29.11.2011 ("База даних"), 27 025,00 грн. - заборгованість за відсотками станом на 15.05.2006 (порушення провадження у даній справі), які забезпечені заставою майна Боржника.

При цьому правомірно відхилив заявлені вимоги в частині сум нарахованої пені по кредитам та відсоткам за Договором-1 - у сумі 32 794,84 грн., за Договором-2 - у сумі 21 660,06 грн. (в загальній сумі - 54 454,90 грн.), оскільки право вимоги до АТВТ "Фірма "АУРА" сум нарахованої пені за вказаними вище кредитними договорами від Банку до Компанії не передавались.

Апеляційний господарський суд, відповідно до вимог ст. 99- 101 ГПК України, давши належну оцінку зібраним у справі та дослідженим судом доказам, правомірно підтримав висновок суду першої інстанції про обґрунтованість грошових вимог ТОВ "ФК "Приватні інвестиції" до боржника - АТВТ "Фірма "Аура" та включенню їх до реєстру вимог кредиторів.

Відповідно до ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Наведені скаржником доводи в касаційній скарзі зводяться до переоцінки встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, що не входить до компетенції суду касаційної інстанції у відповідності до положень ст.ст. 111-5, 111-7 ГПК України.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що під час розгляду справи місцевим та апеляційним господарськими судами її фактичні обставини були встановлені на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів в їх сукупності, висновки господарських судів першої та апеляційної інстанцій відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень.

Керуючись статтями 111-7, 111-9, 111-11 ПК України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу керуючого санацією Акціонерного товариства відкритого типу "Фірма "Аура" Лєдовської О.В. залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 24.11.2014 та ухвалу господарського суду Миколаївської області від 30.09.2014 по справі № 5/192/06 залишити без змін.